Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій

Для сучасної економіки характерна складна комбінація різних по масштабах  виробництв – великих, з тенденцією до монопольних структур, і невеликих, що складаються під впливом багатьох факторів.

Останнім часом з'явився небувалий  ріст малого і середнього підприємництва, особливо в сферах, де поки не потрібно значних капіталів, великих обсягів  устаткування і кооперації безлічі працівників. Малих і середніх підприємств особливо багато в наукомістких видах виробництва, а також у галузях, зв'язаних з виробництвом споживчих товарів.

Можливість ефективного функціонування малих форм виробництва визначається поруч їхніх переваг, у порівнянні з великим виробництвом: близькість до місцевих ринків і пристосування до запитів клієнтури; виробництво малими підприємствами, що невигідно великим фірмам; виключення зайвих ланок керування. Малому виробництву сприяє диференціація й індивідуалізація попиту в сфері виробничого й особистого споживання.

У свою чергу розвиток дрібного і  середнього виробництва створює  сприятливі умови для оздоровлення економіки: розвивається конкурентне  середовище; створюються додаткові  робочі місця; активніше йде  структурна перебудова; розширюється споживчий сектор.

Велике значення має здатність  малих підприємств розширювати  сферу додатка праці, створювати нові можливості не тільки для працевлаштування, але насамперед для підприємницької  діяльності населення, розгортання його творчих сил і використання вільних виробничих потужностей.

Соціальна функція малих підприємств  складається в їхнє здатності  у великих масштабах поглинати  незайняту робочу силу, знижувати  соціальну напруженість, безробіття.

Мале підприємство функціонує у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один чи кілька видів діяльності. Воно має самостійність у здійсненні своєї господарської діяльності, у розпорядженні продукцією, що випускається, прибутком, що залишився після сплати податків і інших обов'язкових платежів.

Працівники малих підприємств  підлягають соціальному і медичному  страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і на умовах, установлених для робітників та службовців у державних  підприємствах. Мале підприємство вносить  внески по медичному і соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і розмірах, установлених чинним законодавством.

Мале підприємство самостійне планує свою діяльність і визначає перспективи  розвитку виходячи з попиту на вироблену  продукцію (послуги) і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його працівників. Основу планів складають договори, укладені самостійно зі споживачами (покупцями) продукції, а також постачальниками сировини, матеріалів, необхідних для виробництва продукції. Договори можуть полягати і з відповідними державними органами.

Малі підприємства як хитлива підприємницька структура, найбільш залежна від  коливань ринку, мають потребу в  різнобічній державній підтримці. З метою розвитку малого бізнесу і забезпечення державної підтримки малого підприємництва приймаються спеціальні постанови. Існують різні організаційні форми підтримки і захисту інтересів малих підприємств. Малі підприємства бідують також в інформаційному обслуговуванні, підготовці кадрів, у пільговому банківському кредиті й іншій допомозі.

6. Основні напрями підвищення  ефективності виробництва.

Перехід до ринкових відносин вимагає  глибоких зрушень в економіці  – найважливішій сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних факторів економічного росту. Повинний бути забезпечений перехід до економіки вищої організації й ефективності з усебічно розвитими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре налагодженим господарським механізмом.

Найважливішими факторами і  напрямками підвищення економічної  ефективності виробництва є: науково-технічний  прогрес, режим економії, підвищення рівня використання основних виробничих фондів, удосконалювання структури економіки, оптимальна інвестиційна політика й ін. 

Найважливіший фактор підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення високої його ефективності – науково-технічний прогрес.

Надзвичайно важливу роль грає також  автоматизація виробництва –  швидкий розвиток робототехніки, роторних і роторно-конвеєрних ліній, гнучких  автоматизованих виробництв, що забезпечує високу продуктивність праці; створення  і використання нових видів металлопродукции, пластичних мас, композитів, металевих порошків, кераміки й інших прогресивних конструкційних матеріалів.

Одним з важливих факторів інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва  є режим економії. Ресурсозбереження  повинне перетворитися у вирішальний джерело задоволення зростаючих потреб у паливі, енергії, сировині і матеріалах.

Необхідно інтенсивніше використовувати  створений виробничий потенціал, домагатися ритмічності виробництва, максимального  завантаження устаткування, істотно підвищувати змінність його роботи і на цій основі збільшувати знімання продукції з кожної одиниці устаткування, з кожного квадратного метра зробленої площі.

Один з факторів інтенсифікації виробництва – удосконалювання  структури економіки.

Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва служить рівень продуктивності суспільної праці. Найважливіші показники економічної ефективності суспільного виробництва – трудомісткість, матеріалоємність, капиталоемкость, фондоемкость.

   В умовах ринкової економіки  основні критерії оцінки господарської  діяльності підприємств і фірм  – прибуток і рентабельність  стосовно фондів.

У результаті всього цього сформується  регульоване, цивілізоване ринкове  господарство, що буде діючим засобом, що стимулює ріст продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, збільшення суспільного багатства в інтересу підвищення добробуту народу.

 

7. Висновки.

В умовах ринкових відносин центр  економічної діяльності переміщається  до основної ланки всієї економіки – підприємству. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут зважуються питання ощадливої витрати ресурсів, застосування високопродуктивної техніки і технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне керування – менеджмент.

Усе це вимагає глибоких економічних знань. В умовах ринкової економіки виживе лише те підприємство, що найбільше грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користається попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.

   Функціонування підприємств  в умовах ринку передбачає  пошук та розробку кожним з  їх особистого шляху розвитку. Іншими словами, щоб не тільки  утриматись, алі і розвиватись  у ринку, підприємство винний  покращувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами та результатами виробництва, шукати нові форми прикладення капіталу, шукати нові, більш ефективні засоби доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику.

 

 

 

 

 

 

8. Використана література.

1. Экономика предприятия: учебник для вузов/ Под ред. проф. В. Я. Горвинкеля, проф. В. А. Швандара.-М.: ЮНИТА-ДАНА, 2001.
2. Агаев В. С. Конкуренция: анализ, стратегия, практика.-М., 1996.
3. Брєддик У. Менеджмент организации.-М.:Инфра-М, 1997.
4. Герасименко В. В. Ценовая политика фирмы.- М.: Финстатинформ, 1995.
5. Грузинов В. П. Экономика предприятия и предпринимательства.-М.:СОФИТ,1999.
6. Лапуста М. Г. Малое предпринимательство. - М. : Инфра-М, 1997.
7. Липсиц И. В. Коммерческое ценообразование. – М.: Бек, 1997.
8. Пелих А. С. Бизнес-план. – М.: Ось-89, 1997.
9. Прокушев Е. В. Внешнеэкономическая деятельность. – М., 1998.
10. Экономика предприятия: Пер. с нем. – М.: Инфра-М., 1999.
11. Турбан Г. В. Внешнеэкономическая деятельность. – Минск: Высшая школа, 1997.
12. Ковалев В. В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1999.
13. Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы: Учеб. – М.: Высшая школа, 1994.
14. Прилуцкий Л. Н. Финансовый лизинг. – М.: Ось-89, 1997.
15. Тельнов Ю. Ф. Интеллектуальные информационные системы в экономике. – М.: Синтег, 1999.