Прямі податки, їх особливості та визначення

     Вирішення цих проблем безпосередньо пов'язане  з реалізацією такої моделі оподаткування, яка б ґрунтувалася на органічному  поєднанні інтересів держави  та платника податків.

     Отже, можна сказати, що прямі податки є основними регулятором соціально-економічних відносин, так як стягуються безпосередньо з доходу або з майна. 

     2. Види прямих податків

     2.1 Податок на прибуток

     Головним  серед прямих податків виступає податок на прибуток.

     Оподаткування прибутку, з одного боку, забезпечує залежність державного бюджету від процесів, які відбуваються в матеріальному виробництві, а з іншого - надає широкі можливості здійснення заходів з державного регулювання економіки. Останнє має особливе значення і, в той же час, потребує особливої уваги та обережності. Тому надзвичайно важливо враховувати це, незважаючи на тенденції, що можуть виявитися стосовно значимості цього податку в доходах бюджету.

     Специфіка динаміки прибутку, її схильність до значних  коливань залежно від фаз економічної кон'юнктури та відтворювального циклу зумовлює більш значні коливання надходжень до державного бюджету, ніж у випадку з ПДВ. Ті процеси, які відбуваються зараз в економіці, не сприяють зростанню прибутків господарюючих суб'єктів. Це накладає суттєвий відбиток на визначення структури податкової системи в Україні та перспектив її подальшого розвитку. Останні більш реально пов'язувати із зростанням бази оподаткування. Крім того, технічна складність податку на прибуток, пов'язана з необхідністю розрахунку собівартості реалізованої продукції та оподатковуваного прибутку, також може бути однією з причин недоцільності односторонньої спрямованості національної податкової системи на даний вид податку. 

     2.2 Податок з доходів фізичних осіб

     У системі прямих податків, які сплачують фізичні особи, провідне місце займає податок з доходів фізичних осіб. На сьогоднішній день даний вид стягнення з громадян має фіксовану відсоткову ставку, яка становить 15% від будь-яких доходів громадян. Сьогодні частка податку на доходи громадян у дохідній частині бюджету України нижче частки податку на прибуток підприємств, що не відповідає світовій практиці. Однак це реалії, що склалися в Україні. Поступова зміна функціонального розподілу доходів в економіці в напрямі підвищення ролі доходів населення сприятиме вдосконаленню структури податкової системи. Вирішення цих питань має відбуватися через перегляд усієї політики заробітної плати і доходів населення. Тільки в цьому випадку в перспективі можна буде підвищити роль податку з доходів фізичних осіб у доходах бюджету. 

     2.3 Податок на промисел

     Платниками  податку на промисел є громадяни  України, іноземні громадяни та особи  без громадянства, якщо вони не зареєстровані  як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів. 

     2.4 Плата за спеціальне використання надр

     При видобуванні корисних копалин. Платниками є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм вартості, включаючи підприємства, які здійснюють видобуток корисних копалин.Плата введена з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сіровині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища. 

     2.5 Плата за землю

     Використання  землі в Україні є платним.Плата  за землю утримується у вигляді  земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від  якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. 

     2.6 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

       Податок з власників транспортних  засобів та інших самохідних  машин і механізмів є одним  із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок

     Однією  з складових податкової системи  України є прямі податки, які  пройшли довгий і складний шлях формування і розвитку. Вони були першим джерелом поповнення казни багатьох давніх держав. Адже на первинних етапах формування податкової системи основним об'єктом оподаткування була земля та майно, а самі податки стягувалися в натуральному вигляді.

     Податки повинні бути основним інструментом держави для:

     * регулювання економіки; 

     * стимулювання науково-технічного  прогресу;

     * формування доходів бюджету; 

     * обмеження росту цін та інфляції, тощо.

     Слід  зазначити те, що прямі податки  як і будь-які інші мають як свої переваги так і недоліки. Основними перевагами прямих податків є те, що вони сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, як вищі доходи, тоді, як непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втрат доходу для тих, у кого він менший.

     Також прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, за їх допомогою можна  регулювати підприємницьку активність. З точки зору проблем бюджетного дефіциту - прямі податки являються  одним з найбільш стабільніших і  надійних видів бюджетних доходів, тому підвищення їх питомої ваги стабілізує дохідну частину бюджету.

     Основним недоліком прямих податків є їх високі ставки, що негативно впливають на будь-яке підприємство. А також планування податковими органами сум грошових надходжень від прямих податків, через що відбуваються зловживання податківців при намаганні виконати плани з допомогою тиску.

     Дані  негативні фактори прямо перешкоджають  зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності, після сплати податків у підприємства не залишається коштів на оновлення та модернізацію основних засобів. А це все, в кращому разі, призводить до стримування росту рівня оплати праці, відповідно і частки податків з доходів фізичних осіб, скорочення соціальних пакетів працівникам, що в свою чергу підвищує витрати держави на соціальну сферу. У гіршому випадку до банкрутства платників податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньової економіки.

     Створення раціональної податкової системи, яка  забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури

     1. Закон України "Про систему  оподаткування" від 25.06.1991 (зі  змінами та доповненнями);

     2. Наказ ДПА України “Про затвердження  податкового законодавства” від  01.04.2002

     3. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко P.M. Фінанси підприємств. Київ: Знання-Прес, 2004, 291 с.

     4. Азаров М.Я., Бондаренко Г.І., Мельник  П.В., Лєкарь С.І., Зайцев В.І., Макаров Д.В., Тарангул Л.Л. Про податки і збори населенню України. Ірпінь: Академія ДПС України, 2000, 182 с.

     5. Бланкарт Ш. Державні фінанси  в умовах демократії: Всуп до  фінансової науки. Київ: Либідь, 2000, 654 с.

     6. Василик О.Д. Теорія фінансів. Київ: НІОС, 2001, 416 с.

     7. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні  фінанси України. Київ: ЦУЛ, 2003, 608 с.

     8. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового  права. Київ: Товариство "Знання", КОО , 2001, 215 с.

     9. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д`яконова  І.І. Бюджет і фінансова політика України. Київ: Наукова думка, 1999, 304 с.

     10. Запоточний І.В., Захарченко В.І.  Державне регулювання регіональної  економіки. Харків, Львів, Одеса:  ТОВ "Одіссей", 2003, 592 с.

     11. Малуй О.О., Гриценко О.А., Гриценко  Л.В., Дарнопих Г.Ю. Основи економічної теорії. Київ: Юрінком Інтер, 2003, 480 с.

     12. Михасюк І., Мельник А., Крупка  М., Залога З. Державне регулювання  економіки. Київ: Атіка, Ельга-Н, 2000, 529 с.

     13. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств.  Київ: КНЕУ, 2002, 571 с.

     14. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. Київ: Вікар, 2003, 262 с.

     15. Чепінога В.Г. Основи економічної  теорії. Київ: Юрінком Інтер, 2003, 447 с.

     16. Ястремский О.І., Гриценко О.Г.  Основи мікроекономіки. Київ: Товариство "Знання", КОО, 1998, 714 с.

     17. Азаров М.Я., Бондаренко Г.І., Мельник П.В., Лєкарь С.І., Зайцев В.І., Макаров Д.В., Тарангул Л.Л. Про податки і збори населенню України. Посібник. Ірпінь: Академія ДПС України, 2000, 182 с.

     18. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні  фінанси України. Підручник. Київ: ЦУЛ, 2003, 608 с.

     19. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового  права. Навчальний посібник. Київ: Товариство "Знання", КОО , 2001, 215 с.

     20. Мельник В.М., Грицаєнко І.А., Іванишина  О.С. Оподаткування підприємницької  діяльності. Навчальний посібник. Київ: Кондор, 2003, 160 с.

     21. Михасюк І., Мельник А., Крупка  М., Залога З. Державне регулювання  економіки. Підручник. Київ: Атіка,  Ельга-Н, 2000, 529 с.

     22. Чернелевський Л.М., Редзюк Т.Ю.  Податковий облік і контроль. Навчальний посібник. Київ: Пектораль, 2006, 316 с.