Предмет і об’єкти етапи та метод бухгалтерського обліку

   МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ  І  НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО  ПЕДАГОГІЧНА 

                        АКАДЕМІЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  КОНТРОЛЬНА РОБОТА

                           з предмету «Бухгалтерський облік та аудит»

 

 

 

 

Студент гр.

Прізвище, ім’я, по батькові :

Спеціальність : Професійне навчання.

Економіка підприємств, маркетинг та менеджмент

Варіант: №2

Дата:_______________

Підпис:_____________

                                               

 

                                             Харків 2012

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

 

Теоретична частина (Варіант №2)

        

1.Предмет і об’єкти етапи та метод бухгалтерського обліку.

         

 2.Облік праці та його оплати.

 

Практична частина (завдання №2)

          

              Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Предмет і об’єкти єтапи та метод бухгалтерського обліку

Основою бухгалтерського обліку в  Україні є Закон України "Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні" від 16 липня 1999 p., який визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000 p., водночас з цим почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою № 1706 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. Поширюється цей Закон на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи).

Бухгалтерський облік — це спосіб суцільного документального спостереження й контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств і організацій й відповідного відображення отриманої інформації.

Суть бухгалтерського  обліку визначають такі його властивості:

• систематичне і послідовне відображення всіх господарських операцій у міру їх здійснення;

• документальне обґрунтування  господарських операцій;

• застосування різних способів обробки  облікової інформації — рахунків, подвійних записів, балансу та ін.

В обліку застосовують різні вимірники для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, а також їх кількісних та якісних характеристик.

Облікові вимірники  застосовують для оцінювання ефективності господарських операцій за кількісними та вартісними критеріями в бізнес-плані та державній фінансовій і статистичній звітності. Облікові вимірники поділяють на натуральні, трудові та грошові.

Натуральні  вимірники застосовують для отримання інформації про господарські засоби та процеси в їх натуральному вираженні (через масу, об'єм, площу). їх застосовують для обліку тільки однорідних об'єктів.

Трудові вимірники використовують для визначення кількості витраченої праці в одиницях робочого часу (хвилинах, годинах, днях, місяцях, роках). За допомогою трудових вимірників можна узагальнювати й порівнювати різнорідні величини.

Грошові вимірники застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів підприємства, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вираженні (з метою планування та обліку процесів виробництва і обігу, визначення фінансових результатів підприємства).

Ще бухгалтерський облік займається не тільки веденням бухгалтерських рахунків, включає планування, підготовку бюджетів, контроль і концентрацію уваги керівництва, оцінку, огляд діяльності й аудит. Він здійснюється в масштабах кожної держави. Та найбільш характерним об'єктом його застосування є підприємство - державне, спільне, колективне, приватне, де щоденно відбувається велика кількість господарських операцій, які вносять зміни у склад господарських засобів і їх джерел, за використанням яких необхідний контроль.

Засоби господарства становлять його матеріальну основу. Без знання їх складу, розміщення та джерел утворення  неможливо управляти виробництвом. Засоби господарства групуються як за видами й розміщенням, так і за джерелами утворення та за призначенням.

У вітчизняній економічній літературі при визначенні предмета наявні різноманітні підходи, проте найбільш поширені три  концепції: кругообігу, процесу розширеного відновлення та фактів господарської діяльності. Конкретизація двох перших на рівні підприємства зводиться, як правило, до того, що найчастіше в традиційній вітчизняній теорії бухгалтерського обліку його предметом вважається стан господарських засобів (майна) підприємства та використання (зміни, факти, процеси) господарських засобів при здійсненні господарської діяльності. Третя концепція пов’язує факти зі змінами у складі господарських засобів та величиною джерел їх формування .

Відтак предметом бухгалтерського  обліку є засоби господарства і господарські процеси.

 Предметом бухгалтерського обліку є окремі сторони багатогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення -тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання. Так, на цукровому заводі предметом бухгалтерського обліку є процес виробництва, реалізації цукру тощо; на машинобудівельному підприємстві - процес виробництва машин, обладнання тощо та їх відтворення. Таким чином, предмет бухгалтерського обліку вивчає стан і використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення.

Об'єктами бухгалтерського обліку підприємства є господарські засоби й джерела господарських засобів.

Об'єкти бухгалтерського обліку є  дуже різноманітними. Це цілий комплекс процесів і операцій, пов'язаних з  виробничою та фінансово-господарською діяльністю, збереженням майна, ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Без чітко визначених об'єктів неможлива реалізація предмета бухгалтерського обліку.

Об’єкти бухгалтерського обліку традиційно визначаються як складові його предмета. Мало того, поширене твердження, що поняття „предмет” та „об’єкт” рівнозначні, але об’єкт обліку, як поняття, – це частина предмета, його конкретизація стосовно окремої ланки господарства.

Об'єкти бухгалтерського обліку можна  розподілити на активи, зобов’язання, власний капітал.

Аналіз національних П(С)БО, зокрема  П(С)БО 2 „Баланс”, дає можливість виявити  основні характеристики згадуваних об’єктів бухгалтерського обліку.

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством, що виникли як наслідок минулих подій, використання яких, очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, викличе зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань

Визнання

Актив визнається, якщо:

· його вартість може бути достовірно визначена;

· очікується отримання в майбутньому  економічних вигод, пов’язаних з його використанням

Зобов’язання визнається, якщо:

· його оцінка може бути достовірно визначена;

· існує ймовірна залежність економічних  вигод у майбутньому від його погашення

Власний капітал визнається одночасно з визнанням активів або зобов’язань, які викликають його зміни

 

Щоб бути віднесеним до активів підприємства він певний економічний ресурс має  відповідати чотирьом вимогам:

1. Перебувати під контролем підприємства. Контроль ресурсів з боку підприємства  означає право контролювати майбутні вигоди, які очікуються від використання цих ресурсів. З погляду бухгалтерського обліку не можуть бути  віднесені до складу активів його працівники, оскільки підприємство не поширює на них права власності, хоча вони, ймовірно, – найбільш цінний ресурс підприємства.

2. Втілювати майбутні економічні  вигоди – потенційно сприяти  (прямо чи непрямо) надходженню  до підприємства грошових коштів  або їх еквівалентів.

3. Бути отриманими внаслідок  минулих подій, тобто господарська  операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на економічну вигоду або контроль над нею, має відбутися. Найчастіше активи отримують шляхом їх придбання чи створення. Проте інші операції або події також генерують активи, як, наприклад, безоплатне надходження майна, одержання його від держави задля підтримки економічного розвитку тощо. Операції або події, що очікуються в майбутньому, не зумовлюють появи активів. Тому намір придбати запаси не веде до їх визнання як активів

4. Оцінюватися за достовірною  оцінкою ( у вимірюваній вартості).

Активи підприємства класифікуються за різними ознаками. Так, відповідно до П(С)БО 2 „Баланс”, активи поділяються  на довгострокові й поточні.

Зокрема, виділяють:

- поточні активи - ресурси, які належать підприємству і напевно будуть перетворені на гроші чи використані іншим чином протягом року або нормального операційного циклу підприємства, якщо він коротший від року. Нормальний операційний цикл тут – середній час, необхідний для перетворення вкладених коштів у гроші. Звичайно, поточні активи - це грошові короткострокові інвестиції, попередня оплата та інші кошти, які можуть бути отримані ;

- інвестиції – цінні папери, що не можуть бути продані протягом найближчого року, векселі, видані на термін, який перевищує рік чи операційний цикл, якщо тривалість останнього більша року, невикористані засоби, капітальні вкладення, постійні вкладення в інші  компанії з метою контролю їх діяльності;

- операційні матеріальні активи – нерухомість, устаткування тощо – довгострокові активи, використовувані в процесі господарської діяльності, які, як правило, амортизуються;

- нематеріальні активи - довгострокові активи, в яких відсутня фізична субстанція (матеріальність), але які мають вартість, засновану на правах і привілеях власності (права, торгові марки, „гудвіл” тощо);

- інші активи – різні активи, не включені в жодну з попередніх груп.

Розмежування активів на поточні  й непоточні за П(С)БО 2 „Баланс” в цілому відповідає наведеній класифікації.

Традиційно у вітчизняному бухгалтерському  облікові активи класифікуються за їх функціями:

а) засоби виробництва, до яких належать засоби праці (основні засоби) й предмети праці, які у бухгалтерському  обліку представлені виробничими запасами та незавершеним виробництвом;

б) засоби обігу, серед яких розрізняються  грошові кошти, предмети обігу (готова продукція і товари), грошові кошти та кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість).

Ці дві групи являють собою  господарські засоби підприємства. У  більшості галузей засоби виробництва  становлять основу майна, перше місце  серед якого займають засоби праці. Засоби праці - невід'ємний елемент процесу виробництва. За допомогою засобів праці працівник діє на предмети праці, в результаті відбуваються виробничі процеси з виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт.

Засоби праці відрізняються від інших видів майна тим, що вони:

1) використовуються в процесі  виробництва як предмети, за допомогою  яких людина діє на предмети  праці, або використовує їх  для створення матеріальних умов, без яких процес праці є  неможливим або недосконалим (земля, виробничі споруди, будівлі, транспортні засоби тощо);

2) переносять свою вартість на  новостворений продукт частинами,  у міру зносу, зберігаючи натуральну  форму протягом усього періоду  експлуатації (використання), до остаточного  зношування. Завдяки цим ознакам засоби праці вважають основними засобами господарства.

До основних засобів належать такі засоби праці, строк служби яких перевищує  один рік: машини, устаткування, транспортні  засоби, обчислювальна техніка, будівлі, споруди і т. д. Решту засобів праці, які не відповідають названим вимогам, виділено в окрему групу, яка називається „Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

Основні засоби відображаються в поточному  бухгалтерському обліку за первісною  вартістю, яка складається з витрат на їх придбання, доставку, установку, державну реєстрацію, спорудження та виготовлення з урахуванням страхових платежів за час транспортування та спорудження.

Первісну вартість може бути змінено  у разі добудови, дообладнання, реконструкції, капітального ремонту та часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Погашення вартості основних засобів  підприємства здійснюється віднесенням  зносу (амортизаційних відрахувань) за встановленими нормами на витрати  виробництва та обігу протягом строку, за який первісна вартість повністю переноситься на зазначені витрати.

Одиницею обліку основних засобів  є інвентарний об'єкт - закінчена  споруда чи конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання  певних самостійних функцій чи відповідних  робіт.

Особливим об'єктом бухгалтерського обліку є нематеріальні активи. В їхньому складі відображають придбані підприємством права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, іншими аналогічними майновими правами. Нематеріальні активи відображають у балансі в сумі витрат на придбання та доведення їх до стану, в якому вони стають придатними для використання згідно із запланованою метою. Відтак первісна оцінка нематеріальних активів - це собівартість їх придбання чи створення.