Послуги та їх місце у зовнішньоекономічної діяльності країни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЛЬОТНИЙ КОЛЕДЖ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО  УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Міжнародна  економіка»

тема: «Послуги та їх місце  у зовнішньоекономічній діяльності країн світу»

 

Роботу виконала:

Студентка: Волошина Ю. В.                                                       ___________

                                                                                                     (підпис студента)

 

Група:ОА-32

 

Дата: «_23_»_04_2013р.

 

Реферат перевірила:

Викладач: Харченко М.В.                                                           ____________

                                                                                                          (підпис)

 

 

 

 

 

Кременчук 2013

 

 

План

 

Вступ

1. Класифікація послуг на ринку послуг                         

2. Послуги у зовнішньоекономічній діяльності країн             

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Міжнародна торгівля послугами є комплексом різнорідних  видів економічної  діяльності Історично економісти намагалися  з'ясувати сутність  послуг  та їхню роль, виходячи з різних аспектів.  Часто послуга визначалась як щось невідчутне, невидиме,  те,  що  не  є предметом  торгівлі, або як категорія, котру неможливо пояснити  і котра охоплює майже все, в той час як товари — відчутні,  видимі, постійні і ними можна торгувати.  Але за такого визначення поняття «послуга» виникає низка проблем: по-перше, є товари,  які  також невідчутні й невидимі (наприклад, електронні програми);  по-друге, це  визначення не робить різниці між ефектом послуги і процесом її виробництва; послуга може бути і видимою (наприклад, вистава), але її ефект тимчасовий; по-третє, це визначення наголошує на фізичних відмінностях, проте не висвітлює економічні аспекти послуг і того, як  вони виробляються і продаються. Деякі економісти доводять,  що адекватне  визначення  послуги має відрізняти  процес  виробництв послуги і послугу як продукт. Виходячи з цього  економіст  Гілл (1977)  запропонував своє визначення послуги: послуга —  це  зміна умов   належності   особи   або  товару  будь-якому   економічному суб'єктові, яка випливає з діяльності іншого економічного суб'єкта зі згоди першого. Гілл вирізнив два важливі аспекти послуг:

  • вони не можуть  передаватися далі;

 • надання послуг  потребує діяльності однієї особи  для іншої.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Класифікація послуг на ринку послуг

 

Класифікація  послуг становить  досить серйозну  проблему,  що розв'язується  в  різний  спосіб.  Наприклад,  у  країнах  ОЕСР  і публікаціях ЮНКТАД послуги поділені на п'ять категорій:

      1) фінансові;

      2) інформаційні (комунікаційні);

      3) професійні (виробничі);

      4) туристичні;

      5) соціальні.

На  практиці  сьогодні  широко використовується  класифікація послуг, запропонована МВФ:

      1) морські  перевезення;

      2) інші види  транспорту;

      3) подорожі;

      4) інші приватні  послуги;

      5) інші офіційні  послуги.

 Ринок  послуг  —  це розгалужена система вузькоспеціалізованих ринків,    зокрема   ринку   транспортних   послуг,   комунікацій, комунального обслуговування, громадського харчування,  туристично- рекреаційних  послуг. Готельний бізнес, рекламні  й  консалтингові послуги,  страхові та фінансові послуги, агентські  та  брокерські послуги,  адвокатські  послуги, ріелтерські послуги,  франчайзинг, торгівля  ліцензіями і патентами, «ноу-хау», промисловими зразками та корисними моделями, інжиніринг, лізингові послуги тощо так само формують  комплекс  послуг, які пропонуються на  згаданому  ринку.

Міжнародна статистика свідчить про те, що ринок послуг е одним  із найбільш швидко зростаючих секторів світового ринку. Значення ринку послуг за останні десятиліття дуже зросло — як у внутрішній  економіці,  так і у  світовій.  Сектор  послуг  у розвинутих країнах сягнув щонайменше половини отриманих прибутків.

 Загальний обсяг ринку  послуг у 1997 p. склав 1,310 трлн. дол.,  що дорівнювало   20   %   світового  експорту.   Торгівля   послугами розвивається   більш  швидкими  темпами,  ніж  зовнішня   торгівля загалом: якщо ринок послуг зріс у двоє за період з кінця 80-х — початку 90-х років до 1997 p., тобто 7—8  років,  то  таке  ж двократне збільшення  світового  експорту відбулось  за  останні 15 років. На це існує багато причин:  різке зниження   транспортних  витрат  збільшило   ступінь   мобільності виробників  і споживачів послуг, нові форми й засоби супутникового зв'язку  та  відеотехніки  в ряді випадків  дають змогу взагалі відмовитися від особистого спілкування продавця і покупця

Обсяг,  напрями та структура  міжнародної торгівлі  ліцензіями чималою   мірою   визначаються  прискореним   розвитком   наукових досліджень  і розробок  у розвинутих  країнах,  розширенням   їх зовнішньоекономічної   й  фінансової  експансії.   Загальна   сума надходжень  розвинутих  країн від продажу ліцензій  зросла  з  1,2 млрд. дол. у 1960 p. до 3,5 млрд. дол. у 1970 p., 12,5 млрд.  дол. у 1980  p., 15,2 млрд. дол. у 1985 p. і 35 млрд. дол. у 1995  p.

 Міжнародна   ліцензійна  торгівля  здійснюється  здебільшого   між промислове  розвинутими країнами. На їхню  частку  припадає  99  % світового  експорту і 85 % світового імпорту ліцензій. Цікаво,  що продають ліцензії 37 країн, а купує — 71.

Домінуючі позиції в експорті ліцензій займають СІЛА,  на  які припадає  найбільша у світі частина видатків на НДДКР. Надходження у СІЛА  від продажу ліцензій становлять 56 %  світового обсягу платежів за ліцензійними угодами.

Друге   місце  після  СІЛА  за  експортом ліцензій  належить Швейцарії,  третє  місце  посідає  Англія,  четверте   —   Італія.

 Найбільші  імпортери  ліцензій — Японія й Італія, а також Німеччина

 та Франція.

        Міжнародна ліцензійна торгівля охоплює в основному продукцію прогресивних  галузей  промисловості: хімічної,  електротехнічної, включаючи  електроніку, машинобудування. Ці  галузі  промисловості поглинають  основну частку  видатків  на  наукові  дослідження  в розвинутих країнах.

      Оскільки    міжнародна   ліцензійна   торгівля   найактивніше розвивається між спорідненими фірмами — материнськими і  дочірніми компаніями,  що  знаходяться  в  різних  країнах,   її   зміст   і спрямованість  значною  мірою визначаються  інтересами  найбільших  ТНК.  Так,  на частку внутрішньо-корпораційних надходжень  припадає понад   60   %  усіх  ліцензійних надходжень  розвинутих   країн.

Наприклад,  у  СІЛА  надходження від продажу ліцензій  спорідненим компаніям становлять приблизно 80 % їхнього загального обсягу,  в Англії — 50 %.

     

                                 

       

                         

         2. Послуги у зовнішньоекономічній  діяльності країн

                                 

     Що  стосується географічного розподілу торгівлі послугами, то

 лідерами тут є вісім  найбільш розвинутих країн, на які припадає до 70 % світового експорту послуг і понад 50 % їх імпорту.

      До  речі, на чотири з цих країн, а саме США, Велику Британію, Німеччину  і  Францію,  припадає 44 %  усього  світового експорту  послуг.

Майже абсолютними споживачами на ринку послуг є країни, що розвиваються,  за  винятком хіба що кількох «нових  індустріальних країн»,  або ринків, що виникають (emerging  markets),  таких як Південна   Корея   (експортує  інжинірингові,   консалтингові   та будівельні  послуги),  Мексика (туризм),  Сінгапур  (фінансові  та банківські  послуги). Безліч малих острівних країн спеціалізуються на  туристичному та готельному бізнесі, що виступає мало не єдини джерелом їхнього існування.

     За  останній  час Нова Зеландія й Австралія значно  збільшили торгівлю  послугами.  В Новій Зеландії з 1985  по  1997  p.  Обсяг послуг  зріс  майже на 80 %, в Австралії — на 70 %.  Це  пов'язано насамперед із поширенням туризму, а саме зі скасуванням обмежень у повітряних перевезеннях і створенням туристичних центрів.  Франція на  сьогоднішній  день  набула  ваги як  продавець фінансових  і фрахтових   послуг,   а  Швеція  — у сфері послуг   технічного,  управлінського  й консультативного характеру. На відміну  від  них експорт послуг США, Великою  Британією і Норвегією збільшився незначно. Велика  Британія, США втратили більшу частину монополії, що її вони колись мали  в галузі фінансових і фрахтових послуг, тоді як Японія та Німеччина стають  дедалі вагомішими постачальниками таких послуг.  Норвегія пережила   нафтовий  бум,  тож головна  увага  приділялася   тут нафтодобувній індустрії та галузям її обслуговування.

      У  структурі  світової торгівлі послугами лідирують  послуги, що  належать  до  категорії «інші приватні послуги».  Експорт  їх становив у 1985 p. 126 млрд. дол., у 1990 p. — 255 млрд., у 1992 — 305 млрд. дол. (40 % усієї торгівлі послугами в країнах ОЕСР).

 У  1997  p.  частка  цієї категорії послуг  у  світовій  торгівлі дорівнювала 55 %.

У   загальному   обсязі  торгівлі  країн,  що  розвиваються, приварні  послуги є найбільшими у відсотковому плані.  Ці  країни імпортують    високопрофесійні   послуги    (консультативні    та управлінські),  а  експортують  — некваліфіковану  працю.  Імпорт «приватних послуг» на 25 % перевищує експорт цих послуг країнами, що  розвиваються.  Єдиний  розділ, за яким  ця  група країн має позитивне сальдо, — туризм.

      Велику  вагу  у  структурі ринку послуг мають  туристичні  й транспортні  послуги,  на які припадає приблизно 25  %  світової торгівлі   послугами.   Японії  належить   найбільший   у   світі торговельний  флот, далі йдуть такі країни, як  Велика  Британія, Ліберія,  Німеччина та Норвегія. Щодо Норвегії, то  судноплавство становить 50 % експорту послуг цієї країни. Безперечними лідерами у сфері сухопутного транспортування, перевезень і туризму є СІЛА,

 Велика  Британія та  Франція. За рахунок туризму формуються  50  % прибутків від експортних операцій Канади, Італії та Швейцарії.

      Країни  Центральної та Східної Європи і  СНД  мають  великий потенціал для розбудови потужного сектора послуг,  передусім  у галузях   сухопутного  транспорту,  судноплавства,   рекреаційних послуг, туристичного та готельного бізнесу. Але через брак коштів на  переобладнання матеріально-технічної бази та створення  нових основних фондів у цих сферах, не кажучи вже про тиск та обмеження щодо  послуг, пропонованих згаданими країнами, експортна  виручка від сектора послуг зовсім незначна, якщо зважити на потенціал цих країн.

      Міжнародне  регулювання торгівлі послугами  відбувається  на рівні двосторонніх угод (наприклад, про транспортне  сполучення, перевезення та  комунікації),  багатосторонніх  угод   у   межах об'єднань  країн (ЄС)  або на  рівні  міжнародних  організацій, передусім ГАТТ/СОТ.

     

                                

                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

                            Використана література       

                        

1.  Авдокушкин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. – М., 2000.

2.  Економіка зарубіжних  країн: Підручник / А.С. Філіпченко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін. – 2-ге вид. – К., 1998.

3.  Світова економіка:  Підручник / А.С. Філіпченко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – К., 2000. 4.  Юрківський В.М. Країни світу: Довідник. – К., 1999.