2.5. Порядок оформлення розрахункових документів і отримання їх банками 
Розрахункові документи - це складені за встановленою формою документи, що подаються до банку юридичними та фізичними особами і містять письмове доручення (чи вимогу) про перерахування певної суми грошей у безготівковій формі за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги та інші платежі. 
Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити: 
а) назву документа; 
б) номер документа, число, місяць, рік його виписки; 
в) назви платника та одержувача коштів, їх ідентифікаційні коди, номери рахунків в установах банків; 
г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку); 
д) суму платежу цифрами та літерами; 
е) призначення платежу; 
є) на першому примірнику - відбиток печатки та підписи осіб платника або (та) одержувача коштів; 
ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету); 
з) суму податку на додану вартість або напис "без податку на додану вартість". 
У разі, якщо хоча б один із вищезазначених реквізитів не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає. 
Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. 
Паперові розрахункові документи, як правило, виписуються з використанням технічних засобів за один раз під копірку у двох примірниках, платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній установі банку, - в трьох примірниках. 
Кошти списуються з рахунка платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа. 
Банк платника приймає документи від клієнта протягом операційного дня, час якого регламентується режимом роботи банку. 
Розрахунки за документами, що надійшли до банку протягом операційного дня, здійснюються банком того ж дня. 
Розрахунки за документами, які надійшли після завершення операційного дня, банк здійснює наступного дня. 
При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему "клієнт-банк", яка забезпечує: 
- передачу повідомлень між клієнтами та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту; 
- автоматичне ведення та захист протоколу від модифікації, передавання розрахункових документів між банком і клієнтом; 
- автоматичне архівування протоколу наприкінці дня. 
Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів "клієнт-банк" й оброблення його електронних документів є окремий договір між ним і банком. 

  2. Порядок оформлення  розрахункових документів  та їх приймання  установами банків

Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками у межах залишків коштів на початок операційного дня.

  Розрахункові  документи, які подаються клієнтами  в банк у паперовій формі, повинні  мати такі реквізити:

а) назву документа;

  б) номер документа, число, місяць, рік  його виписки;

в) назви платника та одержувача коштів;

  г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО;

д) суму платежу цифрами та літерами;

  е) призначення платежу;

є) на першому примірнику - відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

  ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

з) суму податку на добавлену вартість або напис "без податку на добавлену вартість".

  У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені  формою документа) не заповнений або  заповнений неправильно, банк такий  документ до виконання не приймає.

На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп "Вечірня". Дата виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті.

  У разі, якщо дата розрахункового документа  збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк одержувача зобов'язаний зарахувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації від розрахункової палати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

12.4. Депозитарії комерційних банків

 Під депозитарною діяльністю розуміють  надання послуг зі зберігання (депонування) цінних паперів та виконання доручень зі реалізації прав, що засвідчені цінними  паперами. Для цього при банках створюються спеціалізовані підрозділи - депозитарії цінних паперів. 
Основними функціями депозитаріїв комерційних банків є: 
- знерухомлення або дематеріалізація цінних паперів при прийнятті їх на збереження; 
- виконання за допомогою ЕОМ бухгалтерських проводок із переказу та вилучення з обігу цінних паперів, що знаходяться на збереженні; 
- створення комп´ютерної бухгалтерської заставної системи цінних паперів, що знаходяться на зберіганні; 
- вилучення цінних паперів на звичайній і терміновій основі; 
- надання комплексних послуг зі зберігання цінних паперів: ведення реєстру акціонерів, нарахування, виплата процентів і дивідендів та ін. 
Клієнтами депозитарію комерційних банків є емітенти, індивідуальні та інституціональні інвестори. Депозитарний облік цінних паперів може організовуватись банками у двох основних формах: 
- знерухомлення - заміна емітованих цінних паперів єдиним глобальним сертифікатом, що зберігається у депозитарії, з відкриттям кожному з власників даного сертифіката окремих ДЕПО-рахунків; 
- повна дематеріалізація цінних паперів - емісія цінних паперів у вигляді електронних записів за допомогою комп´ютерної системи. 
Зберігання цінних паперів у депозитаріях організовується за двома видами: 
- відокремленим (закритим) - сертифікати цінних паперів, довірені депозитарію власниками даних цінних паперів, зберігаються окремо від цінних паперів інших клієнтів та цінних паперів, що належать самому депозитарію (тобто банку); 
- колективним (відкритим) - цінні папери, передані на зберігання до депозитарію, є частковою власністю всіх клієнтів депозитарію, що здали йому на зберігання цінні папери того ж випуску. Належність цінних паперів конкретним клієнтам не ідентифікується за номерами та серіями. Клієнти депозитарію є власниками певної кількості цінних паперів, рівної кількості внесених ними на зберігання паперів. Зберігання цінних паперів у депозитарії комерційного банку здійснюється на основі їх поділу на класи залежно від їх якісного стану. 
Основним завданням депозитарію, поряд із знерухомленням та дематеріалізацією цінних паперів, є організація їх обліку на основі ведення рахунків ДЕПО та забезпечення їх переказу по рахунках ДЕПО згідно з укладеними угодами. Виходячи з життєвого циклу кожного випуску цінних паперів, операції переказу, що здійснюються депозитарієм, поділяються на три класи: 
- перекази в процесі емісії випуску; 
- перекази на стадії вторинного обігу ЦП; 
- перекази в процесі погашення (вилучення з обігу) ЦП. 
Кожен клас операцій поєднує, в свою чергу, операції в межах депозитарію одного комерційного банку і операції переказу цінних паперів по рахунках депозитаріїв різних комерційних банків (міждепозитарні операції). 
Таким чином, депозитарії комерційних банків дозволяють максимально наблизити у часі момент платежу та переходу прав власності за операціями з цінними паперами, прискорити їх фізичне надходження до нового власника, що значно пришвидшує завершення угод із цінними паперами та сприяє розвитку фондового ринку в цілому.