Поняття та мета управління матеріальними запасам

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА БУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1

з дисципліни «Моделі та методи прийняття рішень в аналізі і аудиті»

виконали:

студентки 5 курсу

Групи ОАм-51

Булавчик Валя

Нерус Інна

Обелець Іра

Розуман Катя

Ставенько Марія

Київ - 2011

1. Поняття та мета управління матеріальними запасам

Дня здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних галузей економіки. Товарно-виробннчі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують виробничі ресурси.

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов’язаних із запасами, проте слід врахувати, що кожна з них має самостійне значення. У навчальній літературі часто застосовується поняття «виробничі запаси», замінене поняттям «матеріали».

Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін «цінності». Однак, поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства.

Застосування терміну «матеріально-виробничі запаси» пов’язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовується у виробничому процесі.

Терміни «товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси» не досить прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.

Певні протиріччя пов’язані і з використанням терміну «предмети праці». Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що піддаються обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.

Термін «товарно-виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості речових елементів виробництва, основне призначення яких - обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

Поряд з цим не можна забувати про існування терміну «запаси», який згідно з П(С)БО 9 «Запаси» об’єднує основні складові оборотних матеріальних активів.

Використання цього терміну викликає певні протиріччя, які пов’язані з тлумаченням його в довідковій літературі. Так, більшість авторів під терміном «запаси» розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття запасів є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін «товарно-виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, але з прийняттям П(С)БО 9 «Запаси» термін «запаси» увійшов до широкого вжитку.

Отже, формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 р.

Згідно даного положення, запаси – це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Тобто, запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримує в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням та їх вартість може бути достовірно визначена.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999р. № 996-XIV, активи – це ресурси, контрольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, зумовить отримання економічних вигід у майбутньому.

Отже, запаси характеризуються не тільки обсягом і структурою, але й ліквідністю. Ступінь ліквідності запасів визначається здатністю перетворюватися у процесі кругообігу на грошові кошти.

Функціональна роль оборотного капіталу в процесі виробництва суттєво відрізняється від ролі грошових коштів. Оборотні засоби забезпечують безперервність процесу виробництва, їх характерною особливістю є швидкість обороту.

Запаси споживаються повністю у кожному виробничому циклі шляхом зміни натурально-речової форми та повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Кругообіг капіталу охоплює шість стадій (рис.1)

Рис. 1. Схема кругообігу оборотного капіталу

Будь-яке виробництво починається з грошових коштів, які вкладаються у ресурси для виробництва (або товари для продажу). У результаті процесу постачання оборотний капітал з грошової форми перетворюються у виробничу (предмети праці або товари). У процесі виробництва ресурси перетворюються на продукцію. Результатом цієї стадії є перехід оборотного капіталу з виробничої форми у товарну. На стадії реалізації оборотний капітал з товарної форми знову перетворюється на грошову. Обсяги первісної суми грошей і виручки від реалізації продукції не співпадають за розмірами. Отже, запаси є частиною безперервного потоку господарських операцій.

Управління матеріальними запасами потребує вирішення наступних завдань:

1.                 ранжування поточних активів за критерієм ліквідності;

2.                 оптимізація операційного циклу;

3.                 визначення оптимального розміру поточних активів;

4.                 встановлення оптимальної пропорції між короткостроковими та довгостроковими зобов’язаннями у фінансуванні поточних активів.

В питанні управління запасами важливою є облікова інформація щодо формування необхідного обсягу та складу товарно-виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.

Облікова інформація використовується з метою управління для: визначення принципових підходів до формування запасів підприємства; щоденного отримання інформації про надходження та витрачання запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб; аналізу наявності та руху запасів у попередніх періодах; безперервної оцінки реальної вартості запасів на складі та проведення аналізу ефективності використання запасів; оптимізації обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов’язаних із заготівлею запасів; оптимізації обсягу основних груп запасів; вибору методу оцінки запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства; створення ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві; контроль за дотриманням встановлених підприємством норм запасів, що забезпечує безперервне виробництво продукції; підвищення              достовірності відображення на рахунках аналітичного обліку господарських операцій з надходження та витрачання запасів; своєчасного складання та подання звітності про рух запасів.

В процесі управління матеріальними ресурсами керівництво підприємства вивчає усі рекламації та скарги покупців і споживачів відносно якості продукції, бере під контроль роботу щодо усунення виявлених недоліків.

Управління матеріальними потоками та рухом майна здійснюється на основі інформації про кількість ресурсів у натуральних одиницях виміру. Джерелами даних для управління запасами виступають дані аналітичних рахунків, які відкриваються до рахунків класу 2 «Запаси» Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Метою управління матеріальними ресурсами є визначення такої величини, яка з однієї сторони, мінімізує загальні витрати на їх підтримку, а з іншої, була б достатньою для успішної діяльності підприємства.

З переходом до ринкових умов господарювання докорінно змінюється система постачання виробничих запасів. Суттєво розширюється зона вибору контрагентів ринку сировинних ресурсів. Саме тому менеджерам потрібно більше уваги приділяти управлінню виробничими запасами на підприємстві, щоб зменшити витрати на постачання, зберігання запасів і взагалі збільшити свій прибуток через зменшення собівартості продукції.

Мета управління матеріальними запасами - забезпечити в потрібний момент потрібну кількість матеріалів для виробництва запланованої продукції. Від управління запасами значною мірою залежить величина фінансових результатів підприємства. Так, якщо підприємство мас запаси менші ніж необхідно, то можливі простої виробництва, під час яких робітникам потрібно платити заробітну плату, штрафи за невиконання договірних зобов’язань, зменшуються обсяги виробництва. При запасах більших ніж необхідно, в першу чергу, вилучаються з обігу грошові кошти, які могли б бути вкладені в інші проекти або покладені на депозит у банку. Якщо ж на підприємстві не достатньо коштів, то воно бере для закупівлі матеріальних запасів кредит у банку.

Важливим моментом в управлінні матеріальними запасами є оцінювання витрат на їх зберігання, вантажно-розвантажувальні роботи. Так, при перевищенні оптимального рівня запасів потрібно мати додаткові приміщення. Крім того, підприємства для зменшення ризику втрат матеріальних запасів проводять їх страхування, в тому числі й надлишкових запасів. Це свідчить про те, що і при збереженні матеріальних запасів підприємство може понести витрати, яких можна запобігти.

З обсягом витрат, пов’язаних з матеріальними запасами, тісно пов’язані витрати щодо виконання замовлень на них. Витрати щодо виконання замовлення включають витрати, пов’язані з оформленням замовлення, витрати на телефонні переговори та відрядження з укладання договорів поставки, транспортні витрати, витрати з приймання замовлення.

Якщо розглянути взаємодію витрат на збереження запасів і виконання замовлень, то вони мають тенденцію компенсувати один одного. Так, при збільшенні обсягу замовлення зменшуються витрати на його виконання за рахунок економії транспортних та інших витрат, пов’язаних з ним. Крім того, продавці при більшому обсязі замовлення зменшують ціну за одиницю, або при певному обсязі замовлення зобов’язуються доставити його власним транспортом. Водночас збільшуються витрати, пов’язані зі збереженням матеріальних ресурсів. При зменшенні ж обсягу замовлення, збільшуються витрати на річний обсяг ресурсів і зменшуються витрати на їх зберігання. Тому важливим моментом управління запасами є визначення їх оптимальної величини.

2. Витрати на підтримку товарно - матеріальних запасів

Витрати, пов’язані зі збереженням запасів (фінансові витрати: упущений прибуток у зв’язку з тим, що частина капіталу, пов’язана із запасами і не може бути інвестована по необхідній ставці прибутковості й операційні витрати: витрати на збереження, страховку й облік запасів (включаючи запаси «у шляху»), а також ризик їх старіння) в основному носять перемінний характер (тобто вони збільшуються прямопропорційно середньому розміру запасів), а величина середніх запасів за пер­іод залежить від частоти і розміру замовлень. Даний вид витрат визна­чається як відсоток від вартості середніх запасів за період.

Навпаки, витрати, пов’язані з розміщенням і прийомом замовлень (канцелярські витрати, міжнародні телефонні переговори, витрати на приймання і перевірку якості товару тощо) є в більшій мірі постійними. Наприклад, поштові витрати чи витрати на міжнародні телефонні переговори, налагодження устаткування і приймання партії, як правило, не залежать від розміру замовлення. З цієї причини, річні витрати, по­в’язані з замовленнями, визначаються як добуток постійних витрат на одне замовлення і кількості партій у рік.

Загальні витрати, зв’язані зі змістом запасів дорівнюють сумі всіх перерахованих вище витрат. Величини витрат впливають на вибір оптимального рівня запасів компанії. Для того, щоб знайти цей оптималь­ний рівень застосовується уже відомий нам приросний аналіз: запаси необхідно нарощувати доти, поки усі витрати, пов’язані з їх замовлен­нями і збереженням, не зрівняються з вигодами від підтримки велико­го рівня запасів.

Середній залишок запасів за період без обліку резерву

Потреба СВК ім. Шолуденка в матеріалах сільськогосподарського призначення (посівний матеріал – пшениця яра) за рік дорівнює S, і підприємство замовляє N однакових партій у рік. Середню величину од­ного замовлення Q можна розрахувати по формулі: