50

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Загальне поняття інвентаризації матеріальних цінностей              5

1.1.    Поняття і мета інвентаризації              5

1.2.    Завдання та принципи інвентаризації              8

Розділ 2. Методика проведення та оформлення результатів інвентаризації....10

2.1.   Порядок проведення інвентаризації              .10

2.2.   Оформлення матеріалів інвентаризації              .13

Розділ 3. Інвентаризація запасів та відображення її результатів в обліку              .16

3.1.   Інвентаризації виробничих запасів              .16

3.2.   Відображення результатів інвентаризації в обліку              .18

3.3.   Синтетичний та аналітичний облік результатів інвентаризації…………...21

Розділ 4. Проведення інвентаризації на різних видах підприємств……..…...23

4.1. Особливості проведення інвентаризації на сільсько-господарських підприємствах та відображення її результатів в обліку………………………23

4.2. Документальне оформлення та облік надходження товарів на підприємства оптової торгівлі…………………………………………………..31

Висновки              .39

Список використаної літератури              41

Додатки……………………………………………………………………………….42

50

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. Поступова політична і економічна інтеграція України в розвинуту економічну спільноту є передумовою проведення кардинальних змін в методології та організації бухгалтерського обліку, серед яких прийняття Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим важливого значення набувають питання організації управління, обліку і господарського контролю на підприємствах. В Україні господарський контроль стає одним із важливих елементів ринкової економіки. Сьогодні багато його методологічних і організаційних питань потребують розробки, вдосконалення, термінового впровадження і апробації, проте проведення інвентаризацій було, є і залишається єдиним способом контролю за точністю даних, що надаються бухгалтерським обліком.

Однією з основних вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є достовірність його показників. Проте в процесі зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей між фактичною наявністю і даними бухгалтерського обліку можуть виникнути розходження, які не піддаються повсякденному обліку, зокрема, в результаті пересортиці, несправності ваговимІрних приладів, помилкових записів, втрати документів, зловживань матеріально відповідальних осіб та ін. У зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність у такому способі, який би забезпечив можливість взяти на облік можливі розходження між даними обліку і фактичною наявністю господарських засобів. Це досягається за допомогою інвентаризації.

Метою курсової роботи є теоретичне визначення сутності, змісту, ролі інвентаризації в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця інвентаризації в бухгалтерському обліку.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

-        виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи;

-        розкрити сутність основних понять;

50

-         визначити основні принципи і завдання інвентаризації;

-         проаналізувати методику проведення та оформлення результатів
інвентаризації;

-        охарактеризувати   інвентаризацію   запасів   та   відображення   її результатів в обліку;

-           розкрити організацію інвентаризації запасів на підприємстві.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів здійснення інвентаризаційної діяльності на підприємствах.

Предметом є організація і методика проведення інвентаризації на підприємстві.

Методи дослідження: обумовлені об'єктом і предметом курсової роботи. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети застосовано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи прямого структурного аналізу. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про суть, принципи та завдання інвентаризації, методику проведення та оформлення результатів інвентаризації, охарактеризовано організацію інвентаризацію запасів на підприємстві. Крім того, укладено список літератури за темою роботи, який може бути використаний для подальшого вивчення теми.

Практична цінність полягає у набутті автором курсової роботи практичних навичок і вмінь з інформаційного пошуку, аналітико-синтетичного опрацювання літератури та узагальнення інформації.

50

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

1.1. Поняття і мета інвентаризації

Під інвентаризацією слід розуміти певну послідовність практичних дій із документального підтвердження наявності, стану та оцінки майна й зобов'язань підприємства для забезпечення достовірності даних обліку й звітності. Водночас інвентаризація сприяє реалізації контрольної функції обліку, дає змогу виявляти випадки необгрунтованого зменшення капіталу господарського суб'єкта, вкладеного в різноманітні види майна (активів).

Сутність інвентаризації слід розглядати через її зміст, який складається із комплексу господарсько-правових ознак: проведення дій на підставі розпорядчого документу; здійснення дій колегіальним органом; застосування органолептичних прийомів; реєстрація та оцінка фактів; нормативно-правового регулювання, лічильна та бухгалтерська обробка документів; узагальнення та реалізація результатів; прийняття рішень.

Основу будь-якої інвентаризації становить повна або вибіркова перевірка фактичної наявності матеріальних цінностей, майнових прав і обов'язків силами спеціально створеної на підприємстві комісії.

Необхідно розрізняти два види перевірок: натуральну й документальну.

Натуральна (матеріальна) перевірка передбачає спостереження об'єктів і визначення їх кількості шляхом підрахунку, зважування, обміру. Натуральну перевірку провадять у разі інвентаризації основних засобів, матерільно-виробничих запасів, наявних грошових коштів і бланків документів сурової звітності.

У разі документальної перевірки наявність на підприємстві майнових прав (нематеріальних активів, витрат майбутніх періодів, дебіторської заборгованості тощо) й фінансових зобов'язань підтверджується безпосередньо документами.

У складі документальної перевірки іноді виділяють бухгалтерську, або книжкову, перевірку, яка являє собою порівняння записів безпосередньо в

50

регістрах бухгалтерського обліку (наприклад, у разі інвентаризації сум нарахованої амортизації, створених резервів тощо).

Кожного із зазначених видів перевірок окремо недостатньо для проведення інвентаризації у разі перевірки залишків за одним рахунком бухгалтерського обліку. Наприклад, при інвентаризації залишків цінностей, які обліковуються на рахунку 201 «Сировина й матеріали», використовують натуральну перевірку наявних запасів і документальну - матеріалів, переданих для переробки на сторону.

Мета інвентаризації в сучасних умовах господарювання - виявлення наявності та оцінка стану об'єкту, що перевіряється, виявлення відхилень від тих нормативних, планових, облікових та інших характеристик, у відповідності до яких він може функціонувати та їх нормативно-правове регулювання. Таке формулювання мети суттєво розширює спектр завдань інвентаризації.

Проведення інвентаризації є обов'язковим при реорганізації або ліквідації підприємства, перед складанням річної бухгалтерської звітності, при зміні матеріально відповідальних осіб, при встановленні фактів крадіжок, у разі аварій, пожеж чи стихійного лиха, а також за приписом судово-слідчих органів.

Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі:

-              передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації
майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в
акціонерне товариство;

-  зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі
справ);

-  встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей, а
також за приписом судово-слідчих органів;

-  пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

-  ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених
законодавством.

50

Сучасна інтерпретація сутності і змісту інвентаризації представлена на мал. 1.1.

Мал. 1.1. Сутність і зміст інвентаризації

Під інвентаризацією слід розуміти перевірку наявності та стану об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних. Зміст інвентаризації розкриває комплекс господарсько-правових ознак, який дозволяє відрізнити інвентаризацію від складання інвентарю, самоперевірки (як виду самоконтролю), переобліку, обміру виконаних робіт, перепису тощо.

У прямому розумінні інвентаризація — це періодична перевірка наявності та стану ТМЦ (основних і оборотних засобів) в натурі, а також наявності коштів. Інвентаризувати — значить виконувати технічні дії зі складання опису інвентарю, майна. Інвентаризацію проводить спеціальна комісія у складі не менше 3-х осіб, включаючи матеріально відповідальну особу. Готуючись до проведення інвентаризації треба завжди дотримуватись принципу раптовості.

Проводячи інвентаризацію, комісія водночас виявляє не тільки наявність, а і якість ТМЦ, умови зберігання майна, що береться до уваги для розробки превентивних заходів із забезпечення збереження основних і оборотних засобів, коштів (грошей). Отже, результати інвентаризації використовуються для підтвердження правильності й достовірності даних поточного бухгалтерського обліку.

Проте, оскільки інвентаризація є складовим елементом методу бухгалтерського обліку, її здебільшого розуміють значно ширше — як засіб, за допомогою якого виявляють все те, що не підлягає щоденному обліку, тобто як засіб для приведення у відповідність даних поточного бухгалтерського обліку з фактичною наявністю майна, коштів, фінансових зобов'язань.

1.2. Завдання та принципи інвентаризації

Основними передумовами, що дозволяють розв'язати завдання інвентаризації є: організаційне, технічне, економічне та обліково-аналітичне її забезпечення.

Основні завдання інвентаризації:

•       виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших
грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

•       установлення   лишку   або   нестачі   цінностей   і   коштів   шляхом
зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

•       виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили
свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних
цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

•       перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та
грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних
фондів;

•        перевірка  реальності   вартості  зарахованих  на  баланс  основних
фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних
паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Інвентаризації притаманні як загальні (основні), так і організаційно-правові (спеціальні) принципи, що є похідними від діючих принципів господарського контролю. При проведенні інвентаризації слід дотримуватися ряду принципів, що формують підґрунтя інвентаризаційної роботи.

До загальних принципів проведення інвентаризації слід віднести принципи раптовості, всебічності, повноти охоплення об'єктів, гласності, ефективності, оперативності, економічності, об'єктивності, точності, своєчасності, плановості, співставленості, безперервності, доцільності.

До спеціальних: обов'язковості, виховного впливу, оцінки результатів, дотримання матеріальної відповідальності, юридичного значення результатів, попередження порушень, документального відображення.

50

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ

2.1. Порядок проведення інвентаризації

Процес інвентаризації умовно можна розділити на три етапи:

1) підготовка; 2) проведення; 3) завершення.

Підготовка до інвентаризації починається зі створення інвентаризаційної комісії, на яку й покладається обов'язок проводити інвентаризацію на підприємстві.

Згідно з п. 11 Інструкції №69, на підприємстві мають бути створені постійно діюча інвентаризаційна комісія та робоча інвентаризаційна комісія.

Склад інвентаризаційних комісій визначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, який, як правило, видається на початку календарного року.

Різниця між постійно діючою та робочою інвентаризаційними комісіями полягає у тому, що обов'язок першої — організувати проведення інвентаризації на підприємстві, а другої — безпосередньо її провести.

Головою постійно діючої комісії є керівник підприємства або його заступник, а до її складу входять керівники структурних підрозділів та головний бухгалтер.

Безпосереднє проведення інвентаризації здійснює робоча інвентаризаційна комісія. Якщо підприємство невелике, її функції може виконувати постійно діюча інвентаризаційна комісія. І навпаки: якщо підприємство дуже велике, робочих інвентаризаційних комісій може бути кілька.

Склад такої комісії також затверджується наказом (розпорядженням) керівника, який, на відміну від наказу про постійно діючу комісію, може бути виданий і перед самим початком інвентаризації. Очолювати робочу комісію дозволено представнику керівника підприємства, який не виконував обов'язків голови робочої комісії при проведенні річної інвентаризації минулого  року.  Все  це  означає,  що  така особа  може  бути  головою інвентаризаційної комісії не один раз, але не два роки поспіль (п. 11.2 Інструкції №69). Це робиться для того, щоб не допустити змови з корисливою метою між головою інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою на місцях, які, як правило, не змінюються роками.

Склад робочої інвентаризаційної комісії формують спеціалісти, добре обізнані з об'єктами інвентаризації, їх цінами та вимогами до обліку. Такими спеціалістами можуть бути менеджери, економісти, бухгалтери, технологи, механіки, товарознавці тощо.

Дії бухгалтерії: на дату проведення інвентаризації готує облікові дані про залишки активів підприємства.

Дії МВО: готує товарно-матеріальні цінності до інвентаризації (згруповує, розсортировує та розкладає їх за назвами, сортами, розмірами, у порядку, зручному для підрахунку). При плановій (річній) інвентаризації це робиться завчасу, при раптовій — у присутності інвентаризаційної комісії.

Будь-яка інвентаризація починається з наказу керівника про її проведення, який складається в довільній формі. Крім складу інвентаризаційної комісії, в наказі застерігаються порядок і терміни проведення інвентаризації, оформлення необхідної документації.

Дії робочої інвентаризаційної комісії:

1)   перевіряє фактичну наявність ОФ, НА, ТМЦ, коштів, цінних паперів
та інших грошових документів, обсяги незавершеного виробництва, а також
фактичний     розмір     дебіторської     та     кредиторської     заборгованості
підприємства;

2)   перевіряє дотримання умов та порядку зберігання матеріальних та
грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації ОФ;

3)   перевіряє реальність вартості зарахованих на баланс підприємства
активів та зобов'язань; встановлює факт інвентаризаційних відхилень (лишки
та недостачі цінностей і коштів) шляхом зіставлення фактичної наявності з
даними бухобліку.

Дії МВО:

1)    бере участь разом з членами інвентаризаційної комісії у підрахунку
(обмірі) активів, що інвентаризуються;

2)    під час інвентаризації приймає (відпускає) матеріальні цінності з
відповідним   відображенням   їх   руху   в   інвентаризаційних   описах   та
оприбутковує (списує) після закінчення інвентаризації.

На завершальному етапі робоча інвентаризаційна комісія виконує наступні дії:

1)    разом з бухгалтерією та постійною інвентаризаційною комісією
визначає результати інвентаризації (оформляє інвентаризаційні описи, у т.ч.
інвентаризаційні   описи   ТМЦ,   що   не   належать   підприємству,   акти
інвентаризації та звіряльні відомості);

2)    розробляє пропозиції стосовно усунення інвентаризаційних різниць
(заліку їх за пересортицею, списання нестач у межах норм природного
убутку тощо);

3)              оформляє   протокол   засідання   з   відображенням   висновків   та
пропозицій щодо результатів інвентаризації, який, згідно з п.  11.12 «в»
Інструкції №69, у 5-денний термін має бути розглянутий та затверджений
керівником підприємства.

Дії бухгалтерії — на підставі інвентаризаційних описів звіряє дані інвентаризації з даними бухобліку, складає звіряльні відомості. Дії МВО:

1)   у разі виявлення комісією інвентаризаційних відхилень, псування
матеріальних цінностей чи інших порушень дає письмові пояснення;

2)   у разі виявлення в інвентаризаційних описах помилок МВО негайно
(до   відкриття   складу,   комори,   відділу,   секції  тощо)   заявляє   про   це
інвентаризаційній  комісії,  яка після  перевірки зазначених  фактів та їх
підтвердження повинна провести виправлення помилок.

Дії постійної інвентаризаційної комісії:

1) перевіряє правильність встановлення інвентаризаційних різниць;

50

2)   у випадку серйозних порушень правил проведення інвентаризації за
дорученням     керівника     підприємства    проводить     повторні     суцільні
інвентаризації;

3)   розглядає письмові пояснення МВО;

4)              перевіряє обгрунтованість пропозицій щодо заліку пересортиці
цінностей та в разі необхідності вносить свої пропозиції;

5)              виносить рішення щодо інвентаризації, яке заноситься до протоколу.

2.2. Оформлення матеріалів інвентаризації

Згідно з Інструкцією №69 річна інвентаризація документально має оформлятися такими формами первинних документів:

1)   актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей;

2)   книгою реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій;

3)   відомістю результатів інвентаризації.

Однак з огляду на узагальнюючі форми цих документів на практиці частіше використовують деталізовані їх форми (які дещо застаріли, але ще не втратили чинності), затверджені Постановою №241. Ці форми розроблені конкретно для кожного з об'єктів інвентаризації. Також під час інвентаризації ТМЦ підприємство може використовувати форму №М-21, затверджену Наказом №193. Проте ця форма опису не містить тексту розписки МВО (на відміну від форм описів, затверджених Постановою №241). Тому МВО перед початком інвентаризації доведеться писати розписки окремо.

Таким чином, основними документами оформлення даних річної інвентаризації є: розписка матеріально відповідальної особи, інвентаризаційний опис, акт інвентаризації та звіряльна відомість результатів інвентаризації, протокол інвентаризаційної комісії (затверджені Постановою №241).

У цих документах не повинно бути виправлень та підчищень, а якщо вони все ж таки є, то ліквідація помилок у документах має проводитися відповідно до норм Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 р. №88. А саме: неправильний запис акуратно закреслюється рискою таким чином, щоб його можна було прочитати, а над ним робиться правильний запис. Потім внесені виправлення засвідчуються підписами членів комісії.

Оформлені інвентаризаційні описи комісією передаються до бухгалтерії, де фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, порівнюють з даними бухгалтерського обліку і виявляють лишки або нестачі цінностей (якщо вони мали місце). Матеріальні цінності, по яких виявлені розходження з даними бухгалтерського обліку, записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній комісії письмові пояснення щодо причин їх виникнення. Свої висновки і пропозиції щодо урегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику господарства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків та списання нестач цінностей і затвердити протокол у 5-денний строк.

Результати інвентаризації відображають в обліку в такому порядку. Виявлені при Інвентаризації лишки матеріальних цінностей (або грошових коштів у касі) прибуткують і зараховують на доходи підприємства записом:

Д-т рах. "Сировина і матеріали" (або рах. "Каса")

К-т рах. "Інші доходи"

Нестача матеріальних цінностей, виявлена при інвентаризації, незалежно від причин виникнення, оформляється записом:

Д-т субрах. "Нестачі і втрати від псування цінностей"

К-т рах. "Сировина і матеріали" та ін.

На вартість нестачі товарно-матеріальних цінностей, що підлягає відшкодуванню винними особами, в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. "Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків"

К-т рах. "Відшкодування раніше списаних активів".

50

При цьому слід мати на увазі, що розмір збитку, нанесеного господарству внаслідок нестач і псування матеріальних цінностей, що підлягає відшкодуванню матеріально відповідальними особами, визначається відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. Згідно з цим Порядком розмір збитку визначається за балансовою вартістю цінностей з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначаються Держкомстатом України, відповідного розміру податку на додану вартість та акцизного збору (по підакцизних товарах). Сума відшкодованого збитку оформляється записом:

Д-т рах. "Каса"

К-т рах. "Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків"

З відшкодованої суми покриваються збитки господарства по нестачах і псуванню цінностей, решта суми підлягає перерахуванню до бюджету.

Під час інвентаризації можуть бути виявлені випадки пересортиці, тобто лишки одних і нестачі інших матеріальних цінностей, як результат заміни одного сорту іншим при відпуску цінностей. Взаємний залік лишків і нестач матеріальних цінностей, що виникли в результаті пересортиці, може бути допущений, як виняток, якщо пересортиця виникла в однієї і тієї ж матеріально відповідальної особи, за один і той же період, по матеріальних цінностях одного і того ж найменування. Проте, якщо при заліку вартість нестачі матеріальних цінностей перевищить вартість лишку, то різниця у вартості підлягає відшкодуванню особами, що допустили пересортицю.

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку в 10-денний строк, після чого його показники приводяться у повну відповідність з фактичною наявністю господарських засобів й стану розрахункових відносин.

50

РОЗДІЛ 3. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ЗАПАСІВ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ її

РЕЗУЛЬТАТІВ В ОБЛІКУ

3.1. Інвентаризації виробничих запасів

Запаси - це активи, які:

1)              утримуються   для   подальшого   продажу   за   умов   звичайної
господарської діяльності;

2)              перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу
продукту виробництва;

3)              утримуються  для  споживання  під  час  виробництва  продукції,
виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Для потреб бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, незавершене виробництво у вигляді незакінчених технологічних процесів.

До запасів належать:

-  сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

-  незавершене виробництво;

-  готова продукція;

-  товари;

-  МІШІ (які використовуються протягом не більше одного року або
нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік);

-              молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і
лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.

Інвентаризація - перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг або якщо інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані. Інвентаризація виробничих запасів провадиться за місцем зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами.

Виробничі запаси при інвентаризації записуються в описи за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту і кількості (рахунком, вагою або мірою). На виявлені при інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких вказуються причини, ступінь і характер псування матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування. Тара вписується до опису за видами, цільовим призначенням і якісним складом (нова, потребує ремонту тощо).

На тару, що стала непридатною, інвентаризаційною комісією складається акт на списання із зазначенням причин псування. При інвентаризації молодняку тварин та тварин на відгодівлі описи складаються за видами тварин окремо на фермах, у цехах, відділеннях, бригадах у розрізі облікових груп і матеріально відповідальних осіб. При інвентаризації малоцінних та швидкозношуваних предметів, наданих в особисте користування працівникам, припускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням відповідальних за ці предмети осіб, на яких відкриті особові картки, з проставлянням підпису в описі. У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає звірювальну відомість, в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці; здійснюється розрахунок природної нестачі (у виняткових випадках з особливого дозволу керівника робляться уточнювальні записи, наприклад, знайдена арифметична помилка або інші неточності у роботі); визначаються кінцеві результати інвентаризації. Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця у вартості має бути віднесена на винних матеріально відповідальних осіб. Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущений тільки по товарно-матеріальних цінностях одного і того ж найменування і в такій же кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той же період, що підлягав перевірці, та в однієї й тієї ж матеріально відповідальної особи.

За результатами проведеної інвентаризації складається протокол, у якому зазначаються стан складського господарства, результати проведеної інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортиці, списуванні нестач у межах норм природного убутку, а також понад нормативні нестачі і втрати від порчі цінностей, запропоновані заходи щодо попередження нестач і втрат у подальшому. Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий і затверджений у 5-денний термін керівником підприємства.

3.2. Відображення результатів інвентаризації в обліку

Оформлені інвентаризаційні описи комісією передаються до бухгалтерії, де фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, порівнюють з даними бухгалтерського обліку І виявляють лишки або нестачі цінностей (якщо вони мали місце). Матеріальні цінності, по яких виявлені розходження з даними бухгалтерського обліку, записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній комісії письмові пояснення щодо причин їх виникнення. Свої висновки і пропозиції щодо урегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику господарства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків та списання нестач цінностей і затвердити протокол у 5-денний строк.

50

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку в 10-денний строк, після чого його показники приводяться у повну відповідність з фактичною наявністю господарських засобів й стану розрахункових відносин.

Після розгляду матеріалів інвентаризації цінностей інвентаризаційною комісією і затвердження їх у встановленому порядку разом з поясненнями матеріально відповідальних осіб (при наявності нестач або лишок) ці матеріали передаються бухгалтерії, де відображаються результати інвентаризації. В обліку згідно з порівняльними відомостями відображають втрати при зберіганні цінностей у межах норм природних втрат, їх нестач понад ці норми; втрати від псування, браку і крадіжок, пересортиці від перекриття недостач цінностей лишками, сумарними їх нестачі, і лишки від перекриття.

Порядок відображення результатів інвентаризації матеріальних цінностей:

1.              Загальна сума нестач, якщо винуватця не встановлено:

Дебет субрахунка № 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" Кредит субрахунка № 201 "Сировина і матеріали" Кредит субрахунка № 203 "Паливо" та ін.

2.              Списується нестача, зарахована по пересортиці:

Дебет субрахунка № 201 "Сировина і матеріали" Кредит субрахунка № 201 "Сировина і матеріали".

3.              Відноситься за рахунок матеріально відповідальних осіб різниця у вартості
матеріалів, зарахованих по пересортуванні:

Дебет рахунка № 375 "Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків"

Кредит субрахунка № 201 "Сировина і матеріали".

4.              Оприбутковуються виявлені лишки матеріалів (з включенням суми до
валових доходів):

Дебет субрахунка № 201 "Сировина і матеріали"

Кредит субрахунки № 746 "Дохід від безкоштовно отриманих активів".

5.              Сума нестач у межах норм природного убутку:

Дебет рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" Кредит субрахунка № 20 "Виробничі запаси".

6.   Якщо на час виявлення нестачі винуватця не встановлено, то одночасно із
списанням  цінностей  на  витрати  балансова  вартість  списаного  активу
зараховується на позабалансовий рахунок № 07 "Списані активи".

7.   Нестачі, віднесені за рахунок матеріально відповідальної особи:

Дебет субрахунка № 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"

Кредит рахунка № 71 "Інший операційний дохід".

8.              Різниця  між  розрахунковими  та  обліковими  цінами  (відповідно  до
постанови Кабміну України № 116 від 22.01.96 р. "Порядок визначення
розміру збитків від нестач, розкрадання, знищення (порчі) матеріальних
цінностей"):

Дебет субрахунка № 375 "Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків"

Кредит рахунка № 71 "Інший операційний дохід".

9.              На суму нарахованого ГТДВ:

Дебет субрахунка № 375 "Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків"

Кредит субрахунка № 641 "Розрахунки за податками".

10.              Погашення різниці між ринковими та обліковими цінами як готівкою, так
і "за рахунок заробітної плати матеріально відповідальної особи (одноразово
або частинами відповідно до рішення інвентаризаційної комісії адміністрації
підприємства або рішення народного суду, наприклад, по 20% щомісячно до
остаточного погашення заборгованості):

Дебет рахунка № 31 "Каса"

Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках"

Дебет рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці"

Кредит субрахунка № 375 "Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків".

11.              Різниця між розрахунковими та обліковими цінами має бути внесена до
бюджету:

Дебет рахунка № 71 "Інший операційний дохід" Кредит субрахунка № 641 "Розрахунки за податками".

12.              Перерахування до бюджету різниці між розрахунковими та обліковими
цінами; штрафних санкцій:

Дебет рахунка № 641 "Розрахунки за податками" Кредит рахунка № 31 "Рахунки в банках".

13.              Штрафи від 8 до 15 і від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян:

Дебет рахунків № 30, 31,66.

Кредит рахунка № 641 "Розрахунки за податками".

14.              Перерахування до бюджету нарахованої суми ПДВ:

Дебет рахунка № 641 "Розрахунки за податками"

Кредит субрахунка № 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

3.3. Синтетичний та аналітичний облік результатів інвентаризації

Процедура інвентаризації сприяє дотриманню одного з основних принципів бухгалтерського обліку, а саме принципу повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, які здатні вплинути на рішення, що приймаються на її підставі. Очевидно, що тільки володіючи достовірними та повними відомостями про склад активів та зобов'язань підприємства, його власники, інвестори або кредитори зможуть прийняти правильні управлінські рішення. У зв'язку з тим, що господарську діяльність підприємства важко уявити без використання основних засобів, роздивимося особливості відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському та податковому обліку.

Проблема організації аналітичного обліку результатів інвентаризації вирішується з прийманням облікової політики підприємства. За великої номенклатури запасів доцільно застосовувати оперативно-бухгалтерський метод. За цим методом кількісно-сортовий облік запасів на складах ведеться матеріально відповідальними особами в картках складського обліку, які відкриваються бухгалтерією на кожний номенклатурний номер запасів. Матеріально відповідальна особа в цих картках записує кожну операцію з надходження та відпускання матеріалів і визначає залишок запасів. Підставою для записів є первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів.

Бухгалтерія постійно контролює правильність ведення складського обліку відповідно до первинних документів. Контроль здійснюється за графіком безпосередньо на складі в присутності матеріально відповідальної особи. Бухгалтер перевіряє правильність записів і визначення залишків, що підтверджує своїм підписом у картці. Потім за реєстром забирає первинні документи для бухгалтерської обробки.

Після такого контролю картки складського обліку перетворюються з регістрів оперативного обліку в регістри оперативно-бухгалтерського обліку та в бухгалтерії не потрібно вести аналітичний облік наявності та руху запасів за кожним номенклатурним номером. Бухгалтерія здійснює означений тільки в грошовому виразі та за однорідними групами (чорні метали; кольорові метали; хімікати тощо) в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.

Розділ ІV. Проведення інвентаризації на різних видах підприємств

4.1. Особливості проведення інвентаризації на сільсько-господарських підприємствах та відображення її результатів в обліку

Перевірка збереження запасів розпочинається з перевірки матеріалів інвентаризації. Аудитор має встановити своєчасність проведення інвентаризації та правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. На початку перевірки аудитор встановлює правильність документального оформлення проведеної інвентаризації, тобто:

- дотримання вимог щодо формування складу комісії для проведення інвентаризації;

- правильність оформлення інвентаризаційного опису (наявність у ньому відповідних підписів);

- правильність складання описів запасів, наявність окремо складених описів на запаси, які перебувають у дорозі та вчасно не оплачені покупцями, а також на цінності, які перебувають на складах інших підприємств;

- випадки прийому чи видачі запасів під час проведення інвентаризації та правильності оформлення таких операцій;

- реалізацію запасів за документами, які реально перебувають на складі та не відвантажені покупцям;

- вилучені з опису запаси, які є в наявності, але не належать підприємству;

- повноту й правильність перенесення даних інвентаризаційної відомості у порівняльну відомість.

Аудитор оцінює правомірність, правильність та повноту проведення інвентаризації запасів сільськогосподарським підприємством. Він може безпосередньо проводити інвентаризацію тільки за умовами договору або в разі потреби, яка виникла в процесі аудиторської перевірки. В цьому випадку аудитор особисто бере участь у проведенні підрахунків та замірів, щоб переконатися в повноті і правильності проведення інвентаризації.

Правильність проведення інвентаризації на сільськогосподарському підприємстві встановлюється вибірковим порівнянням фактичних даних, відображених у інвентаризаційному описі, з обліковими даними. За порівняльною відомістю перевіряється:

- повнота й правильність виведених залишків у кількісному вираженні (вимірі);

- законність проведення взаємозаліків нестач та лишків (надлишків);

- обґрунтованість використання норм природних втрат на нестачу запасів;

- повнота й правильність відображення в бухгалтерському обліку надлишків і нестач запасів, виявлених під час інвентаризації;

- правильність розрахунку розміру збитку підприємства від нестачі (псування) запасів;

- дотримання встановленого порядку використання відповідних джерел нестачі запасів і віднесення їх надлишків на рахунки бухгалтерського обліку;

- правильність відображення в обліку ПДВ, нарахованого на суму нестачі. Визначальною проблемою реформування сільського господарства в Україні виступає розвиток земельних відносин на основі приватної власності на землю та запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення. Однак, на думку академіка Саблука П.Т., на даний час в нашій країні склалася ситуація, за якої ресурс землі не має вартості, а складові економіки агропромислового комплексу формуються без її участі. Вирішення цих проблем в найближчій перспективі сприятиме якнайшвидшому виходу вітчизняного села з економічної і соціальної кризи. При цьому вже нині існує необхідність забезпечення належного обліку земельних ресурсів, контролю за їх наявністю, станом та використанням. Проведене дослідження порядку ведення бухгалтерського обліку земель в сільськогосподарських підприємствах дало можливість виявити наступні типові недоліки:

- на балансі підприємств не завжди відображаються всі земельні ділянки, які перебувають у їх власності, або ж помилково відображаються ті з них, що отримані в оперативну оренду;

- неправомірно відображаються в синтетичному обліку і на балансі у складі основних засобів земельні ділянки, отримані у постійне користування, хоча згідно П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” їх варто відносити до групи нематеріальних активів „Права користування майном (право користування земельною ділянкою)”;

- відсутній або не ведеться на належному рівні первинний і аналітичний облік земель, що призводить до неправильного відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій із земельними ділянками.

Крім того, останнім часом особливої гостроти набула проблема, пов’язана із випадками самовільного зайняття сторонніми особами земельних ділянок сільськогосподарських підприємств та їх використання без правовстановлюючих документів. Проведене анкетування серед головних бухгалтерів 62 крупних сільськогосподарських підприємств (понад 13,0 % від їх загальної кількості) показує, що такі випадки мали місце на 14 із 62 досліджених підприємствах, що складає 22,6 % від їх загальної кількості. Найчастіше самовільне зайняття землі проводять фізичні особи, земельні ділянки яких мають спільні межі з ділянками сільськогосподарських підприємств. Ці факти також є свідченням про недоліки в організації і веденні обліку та контролю земельних ділянок, оскільки облікові дані про їх наявність не відповідають фактичним.

Таким чином, із господарського обороту сільськогосподарських підприємств в сукупності випадають значні площі земель, що призводить до:

- зменшення обсягів виробленої сільськогосподарської продукції та виникнення фінансових втрат;

- викривлення в сторону зменшення показників ефективності використання земель (наприклад, урожайності);

- неправильного визначення собівартості виробленої сільгосппродукції, оскільки на собівартість культур, вирощених на фактично відсутніх в підприємства землях списуються витрати на посівні матеріали, добрива, паливо, зарплату робітникам по обробітку та інше. Така ситуація є прямим доказом можливих зловживань та розкрадань, пов’язаних із фіктивним списанням на виробництво ресурсів підприємства або ж їх неефективного використання.

Всі зазначені вище недоліки і проблеми можна було б значною мірою попередити та усунути за допомогою проведення інвентаризації землі.

Взагалі проблема інвентаризації землі знайшла висвітлення у дослідженнях та публікаціях багатьох відомих науковців, серед яких: Бардаш С.В., Білуха М.Т, Бутинець Ф.Ф., Дем’яненко М.Я., Калюга Є.В., Кужельний М.В., Сук Л.К. та інші. Однак, незважаючи на це, питання інвентаризації землі залишаються маловивченими і потребують більш глибокого дослідження.

Відсутність необхідних теоретичних напрацювань зумовлює труднощі при проведенні інвентаризації на практиці. Як свідчать дані анкетування, в сільськогосподарських підприємствах склалася критична ситуація з інвентаризацією земельних ділянок, оскільки на 74,2 % з них вона не здійснюється взагалі. Це відбувається внаслідок впливу кількох причин, зокрема: недостатнього нормативного регламентування порядку здійснення інвентаризації земельних ділянок, відсутності розробленої методики та неналежного документального забезпечення інвентаризації землі.

Варто відзначити, що в основному нормативному акті, який регулює порядок здійснення інвентаризації – Інструкції № 69 – не згадується про інвентаризацію земельних ділянок, але в пункті 3 цього документу вказується на необхідність проведення інвентаризації нерухомих об’єктів основних фондів (до їх складу можемо віднести і земельні ділянки) не менше одного разу на три роки.

В підпункті 1.4 Методичних рекомендацій з інвентаризації конкретизується перелік нерухомих об’єктів основних засобів, до яких включаються земельні ділянки, і визначається аналогічна періодичність їх інвентаризації – один раз на три роки. Підпунктом 2.16 даних рекомендацій передбачається необхідність перевірки при інвентаризації земельних угідь наявності установчих документів, договорів оренди, на право власності або сертифікатів та інших документів, що засвідчують право власності чи користування земельними ділянками. Тут же обумовлюється проведення інвентаризації земельних ділянок в розрізі видів сільськогосподарських угідь: рілля, пасовища, сіножаті, ліси, водойми, землі запасу тощо.

Таке нормативне регулювання інвентаризації землі не в достатній мірі розкриває порядок її здійснення. При цьому залишається поза увагою необхідність перевірки при інвентаризації кількісних і вартісних показників земельних ділянок як об’єкту обліку.

Перш за все при розробці методики здійснення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення необхідно з’ясувати, які саме угіддя включаються до їх складу, оскільки від їх характеристик і особливостей залежить порядок проведення перевірки.

Відповідно до Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення поділяються на дві категорії: 1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), 2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). При цьому не викликає сумнівів потреба в інвентаризації обох вказаних категорій земель.

Найважливішим і найбільш складним моментом, який є визначальним при розробці порядку проведення інвентаризації землі виступає визначення переліку показників, які необхідно, а головне можливо перевірити під час інвентаризації.

Земля виступає особливим об’єктом обліку з певними властивими тільки їй характеристиками, що вимірюються у кількісних і якісних показниках, а також має вартісну оцінку. І якщо цілком зрозумілою при проведенні інвентаризації є перевірка фактичної наявності земельних ділянок шляхом обміру їх площі та виявлення і дослідження документів, що підтверджують законність права власності чи права користування ними, то значно складнішою і не такою однозначною виглядає процедура перевірки грошової оцінки землі. Це насамперед пояснюється тим, що на вартість земельної ділянки впливає багато факторів, до яких відносяться: просторові, ринкові, правові, кількісні, якісні та економіко-технологічні. При цьому вивчення і встановлення інвентаризаційною комісією ступеня впливу більшості із зазначених факторів на вартість земельної ділянки з метою перевірки правильності її визначення виглядає неможливим і тим більше нераціональним.

Крім того, неможливість визначення грошової оцінки земель під час проведення інвентаризації зумовлює той факт, що згідно з статтею 6 Закону України „Про оцінку земель” оціночну діяльність в Україні у сфері оцінки земель можуть здійснювати лише ті фізичні і юридичні особи, які мають у своєму складі або ж самі є оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок та отримали у встановленому законом порядку ліцензію на виконання землеоціночних робіт. На даний час жодне із сільськогосподарських підприємств України не володіє такими ліцензіями і не має у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, а залучення сторонніх оцінювачів є практично неможливим через високу вартість їх послуг.

Таким чином, під час проведення інвентаризації перевірка оцінки землі має полягати в наступному: 1) встановлення наявності та правильності оформлення технічної документації з нормативної грошової оцінки і звіту з експертної грошової оцінки земель; 2) перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку і звітності підприємства земель у відповідності до їх експертної грошової оцінки; 3) перевірка правильності використання для розрахунку земельного податку нормативної грошової оцінки; 4) виявлення ознак невідповідності проведеної оцінки земель з їх фактичними характеристиками.

Взагалі, при проведенні інвентаризації земельних ділянок в сільськогосподарських підприємствах необхідно:

- перевірити наявність і правильність оформлення документів, які підтверджують: право власності на земельні ділянки (державні акти на право власності на землю); право користування земельною ділянкою (держані акти на право постійного користування землею); законність оренди землі (договори оренди землі, земельного паю, виписки із земельно-кадастрової книги місцевих Рад народних депутатів);

- перевірити правильність облікових даних щодо площі, розташування та стану земельних ділянок;

- перевірити дотримання цільового призначення земельних ділянок.

Багато в чому проведення інвентаризації землі ускладнюється також відсутністю затверджених у встановленому порядку відповідних інвентаризаційних документів. Заповнити цю прогалину в документальному забезпеченні інвентаризаційного процесу дозволяють розроблені форми Інвентаризаційного опису земельних ділянок, які перебувають у власності (постійному користуванні) та Інвентаризаційного опису орендованих земельних ділянок.

В загальному вигляді ці документи мають таку побудову: вступна частина, основна, яка складається з трьох розділів та заключна частина. При цьому різними в обох документах є лише перші розділи їх основних частин, пов’язані з перевіркою документального оформлення земельних ділянок. Такі відмінності випливають із чинного в Україні земельного законодавства, згідно з яким юридичні особи можуть мати: право власності на землю, право на постійне користування землею, право оренди землі. Всі ці права на володіння, користування, оренду земельних ділянок мають різну юридичну та економічну природу і відповідно різне документальне оформлення. Так право власності на землю та право на постійне користування землею оформляються відповідними державними актами, що дозволяє для інвентаризації таких земельних ділянок використовувати єдиний документ – Інвентаризаційний опис земельних ділянок, які перебувають у власності (постійному користуванні).

Що стосується першого розділу основної частини Інвентаризаційного опису орендованих земельних ділянок, то він відрізняється від аналогічного розділу попереднього опису через особливості документального оформлення оренди землі і містить такі специфічні реквізити, як вид оренди (земельної ділянки, земельного паю), назва (прізвище, ім’я, по-батькові) та категорія орендодавця, номер і дата договору оренди, наявність плану-схеми ділянки та термін оренди.

4.2. Документальне оформлення та облік надходження товарів на підприємства оптової торгівлі

Оптова торгівля — сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для подальшої їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Включає як безпосередні комерційні зв'язки на умовах договорів закупівлі-продажу і постачання між підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв'язку між ними через торгових посередників. В основі роботи оптових підприємств покладено торгово-фінансовий план (бізнес-план), яким установлюється сума товарообороту в цілому і в групах товарів (з виділенням складського та транспортного товарообороту), розмір товарних запасів, план витрат обігу, прибутку та інші показники.

Одним із основних принципів організації бухгалтерського обліку в оптовій торгівлі є звітність матеріально-відповідальних осіб в установлені строки та ведення аналітичного обліку товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерії та в місцях їх зберігання.

Облік товарів в оптових підприємствах відбувається на рахунку 28 "Товари", зокрема на субрахунку 281 "Товари на складі", на якому ведуть облік наявності та руху товарних запасів, що знаходяться на оптових і розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. За дебетом субрахунка 281 відображають надходження товарів, за кредитом — реалізацію, вибуття товарів.

Облік надходження товарів в оптовій торгівлі. При одержанні товару необхідно перевірити відповідність його фактичної кількості та якості до даних супровідних документів і умов договору.

Залежно від умов поставки, зазначених у договорі, приймання товару здійснюється:

• на складі підприємства-покупця, якщо доставка товару здійснюється підприємством-продавцем;

• на складі підприємства-продавця, якщо доставка товару здійснюється підприємством-покупцем;

• у місці розвантаження транспортних засобів, розпечатування опломбованих транспортних засобів та контейнерів або на складі перевізника, якщо доставка здійснюється підприємствами залізничного, повітряного, водного, автомобільного транспорту.

Приймання товарів на складі здійснюється матеріально відповідальною особою на підставі товаросупровідних документів.

У випадку відсутності таких документів або деяких з них приймання товару не призупиняється, а складаються акти про фактичну наявність отриманого товару із зазначенням документів, яких не вистачає. При одержанні товару в тарі, крім перевірки ваги брутто і кількості місць, можливе розкриття тари з метою перевірки ваги нетто і кількості одиниць товару. Якщо тара або упаковка пошкоджені, то перевірка ваги нетто і кількості одиниць товару є обов'язковою.

При одержанні товару без тари, у відкритій тарі, пошкодженій тарі його приймання має бути здійснене в момент одержання від постачальника, розвантаження транспортних засобів, розпечатування опломбованих транспортних засобів або контейнерів, але не пізніше терміну, передбаченого для розвантаження.

Якщо товар надійшов у непошкодженій тарі, то його приймання має бути здійснене:

• за вагою брутто і кількістю місць товару — в момент одержання від постачальника, розвантаження транспортних засобів, розкриття опломбованих транспортних засобів або контейнерів;

• за вагою нетто і кількістю одиниць — у момент розкриття тари або упаковки, але не пізніше 10 днів. Товар, який швидко псується, має бути прийнято не пізніше 24 годин з моменту його одержання.

Товар, що надійшов у справній тарі, приймається за якістю і комплектністю, як правило, на складі підприємства оптової торгівлі (покупця). Товар може бути прийнято за якістю і на складі постачальника, якщо це передбачено умовами договору.

Товари, що надійшли на оптові склади, приймаються на підставі:

1. Рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних. Якщо виявлено недостачу при прийманні товарів, то додатково складають акт:

1) комерційний — при надходженні товарів від залізниці, поромів;

2) приймальний — при прийомі товарів на складі, який є підставою для пред'явлення претензій транспортній організації або постачальнику у випадку недовантаження.

2. При надходженні товарів без супровідних документів приймання на склад здійснюють на підставі оформленого Акта приймання товарів без рахунка постачальника.

3. Податкова накладна — звітний і розрахунковий документ, в якому вказуються реквізити, ціна на товар, ставка та сума ПДВ, загальна сума, що належить до оплати. Податкова накладна виписується на кожну партію товарів у 2-х екземплярах, оригінал представляється покупцеві, а копія зберігається у продавця як звітний і розрахунковий податковий документ.

Платники податку на додану вартість мають вести окремий облік при купівлі і продажу товарів таких операцій:

• операцій, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20%;

• операції, що звільнені від оподаткування;

• імпортні операції;

• експортні операції, що оподатковуються за сумовою ставкою;

• операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат.

У цьому випадку ведеться два реєстри податкового обліку: Книга обліку придбання товарів, у якій ведеться облік операцій по купівлі товарів і визначається підстава для можливого віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, що сплачені постачальникові (продавцеві) у звітному періоді у зв'язку з придбанням товару (субрахунок 644).

Книга обліку реалізації товарів, яка містить порядок обліку операцій з продажу товарів і визначає підставу для можливого віднесення до податкового зобов'язання сум ПДВ, нарахованих за звітний період у зв'язку з продажем товарів (субрахунок 643).

Книги обліку придбання і продажу товарів мають бути прошнуровані, сторінки пронумеровані і зареєстровані в податковій інспекції. Записи до Книги роблять тільки:

• на підставі даних податкових накладних, за винятком імпортних товарів (записи з яких відображаються на підставі митної декларації при умові сплати ПДВ митним органам або оформлення і погашення векселя);

• при придбанні товарів у юридичних і фізичних осіб, не зареєстрованих як платників ПДВ (облік ведеться на підставі товарного чека, іншого розрахункового документа, в якому вказана вартість товару без нарахування ПДВ).

Основним документом, що регулює порядок бухгалтерського обліку руху товарів, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246.

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" товари відносяться до запасів і є оборотними активами підприємства. Для того щоб придбаний товар було визнано активом, повинні бути дотримані такі вимоги:

• по-перше, використання таких товарів у майбутньому має принести певні економічні вигоди;

• по-друге, вартість товарів має бути достовірно визначена. Іншими словами, товар є активом, якщо є ймовірність того, що він буде в майбутньому реалізований.

Формування первісної вартості залежить від того, яким чином товари надійшли на підприємство торгівлі. Але найчастіше формою розрахунків за товари на підприємствах оптової торгівлі є оплата грошовими коштами.

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" поняття собівартості придбаного товару може бути застосоване щодо товарів, придбаних за грошові кошти, і являє собою їх первісну вартість.

Первісна вартість товарів включає такі витрати:

• суми, сплачені постачальникові товару, за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

• суми транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), включаючи витрати, пов'язані зі страхуванням ризиків транспортування товарів;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів. До транспортних витрат торговельного підприємства, понесеними у зв'язку з придбанням товарів, належать:

1) вартість транспортних послуг, що пов'язані з доставкою товару сторонніми організаціями;

2) витрати підприємства на доставку товару власними силами (власним або орендованим транспортом).

До останніх витрат належать:

• витрати, безпосередньо пов'язані з транспортуванням (вартість пального в кількості, необхідній для подолання транспортним засобом відстані від підприємства-покупця до підприємства-продавця і від підприємства-продавця до підприємства-покупця; вартість інших матеріалів, необхідних для руху транспортного засобу; інші витрати, понесені підприємством для забезпечення нормальної роботи транспортного засобу під час поїздки за товаром);

• витрати, пов'язані з виплатою компенсації витрат водія під час поїздки за товаром (витрати на відрядження водія, безпосередньо пов'язані з доставкою товару);

• інші витрати, пов'язані з доставкою товару (витрати експедитора, відрядженого за товаром; інші витрати, що відносяться до витрат на відрядження відповідно до законодавства). Якщо оптове підприємство проводить облік товарів за ціною придбання, то оприбуткування товарів відображається такими бухгалтерськими проведеннями:

1) на закупівельну вартість придбаних товарів Д-т 281 — К-т 631;

2) на суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання, Д-т 641 — К-т 631;

3) на суму, перераховану постачальникові коштів за придбані товари, Д-т 631 — К-т 311.

Якщо підприємство проводить облік товарів за продажними цінами, то сума ПДВ, нарахована (оплачена) постачальникам при придбанні товарів, включається до суми торгової націнки, що відображається записом Д-т 281 — К-т 285. Аналогічним проведенням відображається сума торгівельної націнки на товари, яка нараховується торгівельним підприємством для покриття витрат обігу та отримання прибутку. Таким чином, на субрахунку 281 “Товари на складі” формується реалізаційна вартість товару.

При попередній оплаті оптове підприємство здійснює наступні проведення:

1. Д-т 371 — К-т 311 — на купівельну вартість попередньо оплачених товарів;

2. Д-т 641 — К-т 644 — на суму ПДВ;

3. Д-т 281 — К-т 631 — сума оприбуткування товарів;

4. Д-т 644 — К-т 631 — на суму ПДВ;

5. Д-т 631 — К-т 371 — зарахована попередня оплата постачальникові;

6. Д-т 284 — К-т 631 — на суму оприбуткованої тари.

Особливу увагу при оприбуткуванні товару слід приділити кількості і якості, що зазначені в договорі і товарно-супровідних документах. Виявлена при прийманні недостача товару може стати наслідком таких причин:

• природних втрат у дорозі;

• вини особи, яка здійснює поставку товару;

• вини підприємства-продавця.

При виявленні недостачі придбаного товару при одержанні його на склад відповідальність покладається на того учасника договору, до обов'язків якого входить доставка таких цінностей.

Якщо доставка товару було здійснена підприємством-продавцем або сторонньою організацією (автотранспортним підприємством), то на суму виявленої недостачі підприємством-покупцем пред'являється претензія на адресу таких постачальників. Якщо доставка товару здійснювалося власним транспортом підприємства-по-купця, то вся відповідальність за недостачу матеріальних цінностей покладається на відповідальну особу такого підприємства.

При одержанні товару на склад сума недостачі, що сталася в дорозі в межах норм природного убутку, включається до первісної вартості такого товару. В цьому випадку претензія до постачальника не пред'являється.

Якщо при надходженні товару виявлено недостачу, проводиться запис з Д-т 281 "Товари на складі" — на суму тільки фактично отриманих товарів, з К-т 285 "Торгова націнка" — на суму торгової націнки на фактично отримані товари.

У випадку виявлення при оприбуткуванні недостачі (псування) товарів:

1. З вини постачальника або транспортних організацій:

- на купівельну вартість товарів: Д-т 374 "Розрахунки за претензіями" — К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

2. У межах норм природних втрат на купівельну вартість Д-т 947 "Недостачі і втрати від псування цінностей" — К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

3. З вини матеріально-відповідальних осіб, що доставляють товари:

- на купівельну вартість: Д-т 947 "Недостачі і втрати від псування цінностей" — К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

- одночасно на вартість продажу: Д-т 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" — К-т 716 "Відшкодування раніше списаних активів";

- на суму ПДВ: Д-т 716 "Відшкодування раніше списаних активів" — К-т 641 "Розрахунки за податками (аналогічний рахунок "ПДВ")".

У випадку обґрунтованої відмови від оплати товарів, що надійшли до оптового підприємства, товари приймаються за актом на відповідальне зберігання і обліковуються на позабалансовому рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" до моменту вказівки постачальника про їх повернення, пере-адресації або реалізації на місці.

Приклад. Підприємство здійснило передоплату і отримало товари від постачальника. За умовами договору доставка товарів здійснюється підприємством-продавцем. Згідно із супровідними документами кількість товару становить 1000 од. Вартість 1 од. — 24 грн., у тому числі ПДВ — 4 грн. Договірна вартість — 24 000 грн., у тому числі ПДВ — 4000 грн.

При оприбуткуванні на склад виявлено недостачу товарів у кількості 150 од. Підприємству-постачальникові пред'явлено претензію на суму 3600 грн. (150 од. х 24 грн./од.).

У реєстрах бухгалтерського обліку будуть зроблені такі записи (табл. 5.3).

Якщо є впевненість, що недостачу буде відшкодовано, то суму недостачі може бути відображено як суму заборгованості за претензіями без списання на витрати. Якщо при цьому було здійснено передоплату за товари, то сума податкового кредиту в цьому випадку не зменшується.

Якщо підприємство не впевнене, що суму недостачі буде погашено, то така недостача списується на витрати звітного періоду з одночасним відображенням заборгованості на позабалансовому рахунку. При цьому у випадку здійснення передоплати не слід забувати про коригування суми раніше відображеного податкового кредиту щодо ПДВ. Якщо з'являється ймовірність погашення суми недостачі постачальником матеріальних цінностей, то в обліку на суму такої недостачі визначається дохід і сума заборгованості списується із позабалансового рахунка.

Загальна вартість робіт за будівельним контрактом становить 44000 грн. (без ПДВ). Витрати, заплановані підрядником – 26000 грн. (без ПДВ). Протягом звітного періоду підрядною організацією здійснені фактичні витрати на виконання БМР на суму 8840 грн.

Визначити дохід будівельної організації за звітний період шляхом оцінки ступеня завершеності БМР і відобразити на рахунках:

-                     виставлення рахунку замовнику за виконаний етап БМР та його оплату;

-                     фінансовий результат від здачі виконаних робіт замовнику.

44000/26000 = 169 %

Відповідно до цього підприємство може виставити рахунок на:

8840 * 169 % = 14939,60 грн. (без ПДВ), ПДВ = 2987,92

Розрахуємо податок на прибуток:

(ВД - ВВ) * 25 % = (14939,60 – 8840,00) * 25 % = 6099,60 * 25 % = 1524,90 грн.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі наведені теоретичне визначення сутності, змісту, ролі інвентаризації в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця інвентаризації в бухгалтерському обліку, узагальнення організації та методики проведення інвентаризаційної роботи. На підставі проведених досліджень сформульовані наступні висновки і пропозиції:

1.   Сутність   інвентаризації   слід   розглядати   через   її   зміст,   який
складається із комплексу господарсько-правових ознак: проведення дій на
підставі розпорядчого документу; здійснення дій колегіальним органом;
застосування   органолептичних   прийомів;   реєстрація   та   оцінка  фактів;
нормативно-правового  регулювання,  лічильна та  бухгалтерська  обробка
документів; узагальнення та реалізація результатів; прийняття рішень.

2.   В   теорії  бухгалтерського  обліку   інвентаризація   є  невід'ємним
елементом    його    методу.    Вона    дозволяє    перевірити:    правильність
документування,   калькулювання,   записів   на   бухгалтерських   рахунках;
адекватність оцінки будь-якого об'єкту бухгалтерського обліку та інформації
фінансової звітності.

3.   Мета інвентаризації в сучасних умовах господарювання - виявлення
наявності та оцінка стану об'єкту, що перевіряється, виявлення відхилень від
тих   нормативних,   планових,   облікових   та   інших   характеристик,   у
відповідності до яких він може функціонувати та їх нормативно-правове
регулювання. Таке формулювання мети суттєво розширює спектр завдань
інвентаризації.

4.   Під   "суб'єктом   інвентаризації"   слід   розуміти   носіїв   прав   та
обов'язків - державні інститути, структури та підрозділи, що згідно чинного
законодавства мають право контролювати фінансово-господарську діяльність, а також власники та керівники підприємств. Суб'єкт інвентаризації делегує свої повноваження виконавчому органу - інвентаризаційній комісії.

5.     При проведенні інвентаризації слід дотримуватися ряду принципів,
що формують підґрунтя інвентаризаційної роботи. До загальних принципів проведення інвентаризації слід віднести принципи раптовості, всебічності, повноти охоплення об'єктів, гласності, ефективності, оперативності, економічності, об'єктивності, точності, своєчасності, плановості, співставленості, безперервності, доцільності. До спеціальних: обов'язковості, виховного впливу, оцінки результатів, дотримання матеріальної відповідальності, юридичного значення результатів, попередження порушень, документального відображення.

6.   В   методологічному  аспекті   інвентаризацію   слід  розглядати  як
процес, що складається із сукупності стадій, об'єднуючих упорядковані в
часі і просторі взаємопов'язані процедури, виконання яких є необхідною і
достатньою умовою для досягнення мети її проведення. Покращити стан
інвентаризаційної роботи можна шляхом зміни методики її планування і
проведення.   Інвентаризаційний   процес   повинен   мати   єдиний   центр
відповідальності,   яким   слід   вважати   інвентаризаційну   комісію.    На
торговельних підприємствах ці функції доцільно передоручити ревізійній комісії.

7.   Діючий План рахунків бухгалтерського обліку ускладнює роботу
практиків щодо відображення результатів інвентаризації. Недостачі і втрати
від псування товарно-матеріальних цінностей слід відображати на одному
синтетичному рахунку "Недостачі і втрати" без зазначення в його назві
причин їх виникнення.  Такий рахунок повинен мати два синтетичних
субрахунки: 1) "Недостачі і втрати від здійснення звичайної діяльності"; 2)
"Недостачі  і  втрати за результатами надзвичайних подій".  За першим
субрахунком повинні відображатися недостачі і втрати майна, причиною
виникнення яких є природний убуток і нормальний виробничий ризик. За
другим субрахунком повинні відображатися недостачі і втрати майна, що є
наслідком стихійного лиха, техногенних аварій, розкрадання,  псування,
порушення умов експлуатації, правил зберігання тощо.

50

Список використаної літератури

1.   Бабич В.В, Свідерський Є. Бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996.

2.   Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. К.: Либідь, 2000. – 692 с.

3.   Бутинець Т.А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів /Т.А. Бутинець, Л.В. Чижевська, С.Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000.

4.   Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату України від 24.01.94 № 21.

5.   Гуйда Л. Коли і для чого проводиться інвентаризація// Галицькі контракти.
- 2000. - № 47. - С. 22-25.

6.   Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30. 01. 1999р. , №291

7.   Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник За ред. М.Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001.

8.   П (С)БО 11 «Зобов’язання», затвердженні Міністерством фінансів України від31. 01. 2000р.

9.   Партин Г.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії і практики. – К.: Лібра, 2000. – 458 с.

10.             Пархоменко В. М. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. - К.:
Наука, 2000.- С. 43-46.

11.             Панасюк В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

12.             Плєшонкова Л. Інвентаризація на підприємстві// Баланс. - 2000. - № 40. -
С. 23-25.

13.             Плєшонкова Л. Інвентаризація// Баланс. - 2001. - № 47. - С. 38.

14.             Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 р. // Законодавство України

15.             Радченко   Н.   Порядок   проведення   інвентаризації   на   підприємстві//
Головбух. - 2001. - № 47. - С. 50.

16.             Романов      О.      Чи      потрібна      інвентаризація?//      Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов. - 2000. - № 43. - С. 6-9.

17.             Синілов В. Інвентаризація на підприємстві// Головбух. - 2000. - №50. - С.
62.

18.             Сопко В., Завгородний В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу. – К.: КНЕУ, 2000. – 453 с.

19.             Справжній бухоблік. – Харків.: Фактор, 2005. – 1072 с.

20.             Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах. - К.: Наука, 2000.-С. 15-19.

ДОДАТКИ

Затвердженo Наказом Мінстату України

від 22 травня 1996 р. N 145

ТИПОВА ФОРМА N МШ-8

АКТ

ВИБУТТЯ МАЛОЦІННИХ ТА ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ

АКТ

НА СПИСАННЯ МАЛОЦІННИХ ТА ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ

Комісія, яка призначена наказом від "__"_______________ 20 _ р. N ___________, переглянула прийняті за __________ 20 _ р. малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходились в експлуатації, і признала їх непридатними, які належать здачі в брухт.

Загальна кількість предметів (прописом)

номера та дати актів вибуття ______________________________________________________________

Перераховані в цьому акті предмети у присутності комісії перетворені в брухт, який підлягає оприбуткуванню:

Брухт, що не підлягає обліку, знищено.

Брухт за накладною N _____________ зданий.

"__" ______________ 20  _ р.

50

ЖУРНАЛ РЕЄСТРАЦІЇ ПЕРЕВІРОК                            Додаток 2

50

Додаток 3

БАЛАНС

Продовження

Додатку 3

Додаток 4

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

I. Фінансові результати

Продовження

Додатку 4

II. Елементи операційних витрат

III. Розрахунок показників прибутковості акцій