Форми та наслідки безпідставного набуття чи збереження майна

ФОРМИ ТА НАСЛІДКИ БЕЗПІДСТАВНОГО НАБУТТЯ  ЧИ ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА

Поняття безпідставного збагачення

 

Час від  часу як пересічні громадяни, так  і юридичні особи потрапляють  у ситуації, коли внаслідок чи то власної помилки, чи то з незалежних від них обставин необгрунтовано втрачають своє майно. Між тим, у значній кількості випадків це майно є не знищеним взагалі, а набутим чи збереженим без жодних на те правових підстав іншими особами. Реальних прикладів цьому безліч — від помилкової сплати громадянином комунальних рахунків за квитанцією сусіда, яку листоноша випадково поклав в іншу поштову скриньку, чи перенесення повінню майна однієї особи на подвір'я іншої до дворазової оплати підприємством однієї й тієї ж партії товару, переданої йому за договором поставки, або помилкового списання банком за платіжним дорученням однієї юридичної особи грошей з рахунку іншої. За наведених та подібних до них обставин має місце безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої, а захист майнових інтересів останньої здійснюється за допомогою позадоговірних зобов'язань, що виникають внаслідок безпідставного набуття чи збереження майна та регулюються главою 83 Цивільного кодексу України (далі -ЦК).

 

Загальне  визначення вказаного зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 1212 ЦК, відповідно до якого особа, що набула майно або зберегла його у себе (набувач) за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (у тому числі й у випадках, коли підстава, за якою було набуте майно, згодом відпала). Як вбачається з наведеного визначення, функціональне призначення зобов'язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення, полягає у відновленні майнового становища потерпілого (він у даному випадку виступає кредитором), особою, що безпідставно отримала майнові вигоди (вона у цьому зобов'язанні відповідно є боржником).

 

І кредитором, і боржником у зобов'язаннях, що виникають внаслідок безпідставного збагачення, можуть бути як громадяни, у тому числі й недієздатні (адже безпідставне збагачення може мати місце й без будь-якого волевиявлення з боку набувача), так і юридичні особи незалежно від характеру їх правоздатності.

Умови виникнення зобов'язань внаслідок

 

До істотних факторів, без наявності яких виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є неможливим та які у своїй сукупності притаманні лише даному різновиду зобов'язань, належать:

наявність факту набуття чи збереження певною особою майна — тобто мало місце  або збільшення вартості власного майна  цієї особи, або приєднання до нього нових цінностей, або збереження нею того майна, що за усіма законними підставами неминуче б мало бути нею витрачене (згадаймо вище-наведений приклад про сплату комунальних рахунків за сусіда — адже він обов'язково повинен був би витрати гроші на їх оплату);

здійснення  такого набуття чи збереження майна  за рахунок іншої особи — це відбувається, як правило, шляхом зменшення  майна потерпілого внаслідок  втрати якоїсь його частини чи неодержання  доходу, на який потерпілий правомірно міг би розраховувати (скажімо, при помилковій видачі працівниками залізниці багажу потерпілого іншій особі, зарахування банком сплачених потерпілому процентів за надану ним позику на неналежний рахунок тощо);

відсутність для набуття чи збереження майна  будь-яких правових підстав — тобто немає ані відповідної вказівки закону чи іншого правового акта, ані угоди сторін (до зазначених випадків прирівнюється й подальше зникнення раніше існуючих обставин, на підставі яких набуття чи збереження майна було законним — наприклад, якщо орендар відшкодував орендодавцеві вартість викраденої у нього орендованої речі, а згодом річ була знайдена й повернена орендарем орендодавцю, то правова підстава здійсненого орендарем платежу вважатиметься такою, що відпала, а сума цього платежу має бути повернена орендареві).

 

А от від  усіх інших (окрім вказаних) факторів кваліфікація збагачення як безпідставного жодною мірою .не залежить — не має  значення ні характер подій або діянь, у результаті яких воно виникло, ні те, чи були ці діяння правомірними та хто (боржник, кредитор чи третя сторона) їх здійснив. Наприклад, подією, що призвела до виникнення безпідставного збагачення, може бути повінь чи ураган, які перенесли майно потерпілого до будинку іншої особи, діями потерпілого — повторна сплата боргу, діями особи, що безпідставно набула майно, — одержання грошового переказу на ім'я її однофамільця, діями третіх осіб — зарахування банком грошових коштів на рахунок не того клієнта, якому вони були призначені. Таке різноманіття юридичних фактів, що можуть бути передумовою виникнення зобов'язання внаслідок безпідставного збагачення, призвело до включення до ст. 1212 ЦК положення про те, що правила про зобов'язання у зв'язку з набуттям чи збереженням майна без достатньої правової підстави, які викладено у главі 83 ЦК, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

 

Самі ж  дії, що призводять до виникнення зобов'язань  внаслідок безпідставного збагачення, можуть бути як правомірними, так і неправомірними. Скажімо, якщо повірений, виконуючи доручення, не вивчив належним чином вказівок довірителя і вручив певну грошову суму, призначену для погашення боргу останнього, не його кредитору, а іншій особі, то наявною є неправомірна дія. Натомість у разі, коли довіритель сам помилково вказав у договорі доручення не ту особу, то дії повіреного були цілком правомірними, хоча і в одному, і в другому випадку мало місце безпідставне збагачення.

 

На підставі усього викладеного можна зробити  висновок, що для виникнення відповідних  зобов'язань, пов'язаних з безпідставним  набуттям чи збереженням майна, має  значення лише сама наявність юридично необгрунтованого збагачення однієї особи  за рахунок іншої.

Одержання неналежного та безпідставне збереження

 

Найпоширенішою формою безпідставного збагачення є набуття особою того, що їй не належить і не повинно належати. У такому разі одна особа отримує  без будь-яких на це правових підстав  майно іншої особи (тобто збільшення майна набувача відбувається з одночасним зменшенням обсягу майна потерпілого — наприклад повторно оплачений внаслідок помилки товар). Найбільш же розповсюдженим на практиці різновидом цієї форми безпідставного збагачення є так зване виконання неналежного — тобто передання потерпілим набувачеві за власною ініціативою свого майна, яке не повинно було б передаватися взагалі, оскільки правові підстави для цього були відсутні або недійсні, чи все ж таки юридично існували, але згодом відпали. Прикладами такої ситуації можуть бути виконання потерпілим неіснуючого зобов'язання внаслідок фактичної помилки (скажімо, спадкоємець сплачує неіснуючі борги спадкодавця) або ж виконання вже припиненого зобов'язання (повторна оплата одного й того ж товару).

 

Одержання набувачем неналежного  йому майна також може відбуватися  внаслідок набуття ним майнових вигод у результаті помилкових дій  третіх осіб — так само, як у наведеному прикладі про зарахування банком коштів на рахунок не тієї особи, якій вони були призначені. При цьому набувач може не лише не сприяти такому неналежному придбанню майна, а взагалі не знати про своє безпідставне збагачення, оскільки у нього може скластися уявне враження, що ці грошові кошти належать саме йому. Але для виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного збагачення (на відміну від суміжних з ними зобов'язань про відшкодування шкоди) вина набувача не має жодного значення — у будь-якому випадку він повинен негайно та у повному обсязі повернути потерпілому усе безпідставно ним набуте майно.

 

Також безпідставне збагачення набувача внаслідок отримання ним неналежного  може відбуватися шляхом приросту майна  набувача за рахунок майна потерпілого  через певні події — скажімо, під час повені на річці заготовлений для сплаву ліс однієї сплавної організації був змитий і прибитий до лісу іншої, розташованої нижче за течією ріки, сплавної організації. Можливим є й випадок безпідставного набуття особою майна і внаслідок її власної поведінки — наприклад у разі присвоєння ним чужого майна.

 

На відміну від безпідставного набуття майна, яке завжди обумовлює  збільшення обсягу майна набувача, при другій формі безпідставного збагачення — збереженні однією особою свого власного майна за рахунок  майна потерпілого — обсяг майна набувача зберігається (тобто ані зростає, ані зменшується), хоча за звичайних обставин і повинен був би зменшитися, якщо б не були використані відповідні майнові ресурси потерпілого.

 

Найчастіше  безпідставне збереження майна виявляється у фактичному використанні особою чужої речі без згоди її власника та без сплати йому належної винагороди, завдяки чому власне майно цієї особи і зберігається (випас худоби на чужому пасовищі, користування земельною ділянкою, господар якої тимчасово відсутній, тощо).

 

Проте подекуди безпідставне збереження майна може бути обумовлено й діями потерпілого  — як-то вищезгаданий приклад про  помилкову сплату рахунків за іншу особу.

Наслідки  безпідставного збагачення

 

У результаті безпідставного збагачення (незалежно від форми, в якій воно сталося) у набувача виникають зобов'язання, передбачені у ст. 1213 та ст. 1214 ЦК, а у потерпшого — відповідне право вимагати їх виконання.

 

Найсуттєвішим обов'язком набувача є повернення безпідставно набутого ним майна  потерпілому в натурі (ч. 1 ст. 1213 ЦК), а у разі неможливості цього (наприклад у випадку відчуження такого майна) — відшкодування потерпілому його вартості, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 ЦК). При цьому набувач має виконати зазначені зобов'язання негайно після того, як він дізнався або міг дізнатися про своє безпідставне збагачення, оскільки у супротивному випадку він повинен буде не лише повернути відповідне майно потерпілому чи компенсувати його вартість, а й відшкодувати усі доходи, які були чи могли б бути ним одержані з вказаного часу. При цьому вбачається, що при фактичному отриманні набувачем доходів внаслідок використання безпідставно набутого чи збереженого ним майна, відшкодуванню підлягають у повному обсязі усі доходи, що мали місце з моменту, коли набувач довідався про своє безпідставне збагачення, незалежно від того, чи міг би здобути від свого майна такі доходи сам потерпілий. Так, цілком можливим є випадок, коли набувач завдяки наявним у нього знанням, технічного обладнання, досвіду тощо здобуде набагато більший дохід, ніж той, що звичайно приносить використання аналогічного майна. Проте й за таких обставин відшкодуванню підлягають усі одержані набувачем доходи, незважаючи на те, що їх значний розмір був обумовлений винятково його особистими якостями. Крім того, потерпілий у подібних випадках може навіть спробувати довести, що набувач, володіючи відповідними можливостями, міг би отримати ще більший дохід від безпідставно набутого чи збереженого майна, якби виявив необхідний ступінь дбайливості та обачності. За таких умов відшкодуванню підлягатиме не лише одержаний набувачем дохід, а й той, який він повинен був би отримати.

 

Також набувач  з того моменту, як він дізнався (чи міг дізнатися) про своє володіння майном без достатніх на це правових підстав, відповідатиме за допущене ним погіршення такого майна (незалежно від наявності або відсутності в цьому його вини).

 

У свою чергу, потерпілий згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК має  відшкодувати набувачеві зроблені ним необхідні витрати на утримання майна від часу, з якого він повинен повернути потерпілому доходи. Таким чином, може виникнути ситуація, при якій у набувача та потерпілого будуть наявними зустрічні однорідні вимоги (якщо набувач і одержував доходи від майна, і ніс пов'язані з ним витрати). За таких умов цілком можливим є проведення зарахування зустрічних вимог (юно відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК здійснюється за заявою однієї з сторін зобов'язання — набувача чи потерпілого)', внаслідок чого менше за обсягом зобов'язання припиниться повністю, а більше — у відповідній частині.

 

У разі безпідставного одержання чи збереження набувачем  грошових коштів за користування ними нараховуються проценти, розмір яких може бути визначений з використанням  аналогії закону (наприклад, положень цивільного законодавства, що регулюють відносини позики чи банківського кредитування).

 

Наприкінці  слід зазначити, що викладені правила  про наслідки безпідставного збагачення застосовуються не лише до вимог, пов'язаних саме з безпідставним набуттям чи збереженням майна, а й до-вимог про повернення виконаного за недійсним правочи-ном, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні, а також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Співвідношення ж зазначених вимог із вимогами про повернення безпідставно набутого майна будуть розглянуті у подальших публікаціях.