Ф'ючерсний контракт

                       

1.ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

 

1.1   Ф'ЮЧЕРСНИЙ КОНТРАКТ – ВИД БІРЖОВОГО ТОВАРУ

 

Ф'ючерсний контракт  – це стандартизована угода про купівлю або продаж конкретного товару в конкретний час і місці в майбутньому за ціною, встановленою на вільних біржових торгах у централізованому регульованому місці за правилами даного ринку. Двома основними моментами ф'ючерсних контрактів є стандартна форма контракту і той факт, що ціна є єдиним змінним компонентом.

 Ф'ючерсний контракт є угодою продавця і покупця про поставку певного товару в узгоджений термін у майбутньому. Ф'ючерсний контракт стандартизований по всіх параметрах, окрім одного, – ціни поставленого товару, що виявляється в процесі біржових торгів .

Кожен контракт має дві сторони: покупець і продавець. Покупець ф'ючерсного контракту називається стороною, що має довгу позицію, а продавець - стороною, що має коротку позицію.

Операції за ф'ючерсними контрактами поділяються на «відкриті» і «закриті», або «ліквідація», позиції. Первісна купівля або продаж ф'ючерсного контракту означає відкриття позиції для покупця або продавця. Кожен ф'ючерсний контракт має стандартну, встановлену біржею кількість товару, яке називається одиницею контракту.

До основних функцій ф'ючерсних ринків відносять:

1 механізм переносу ризику з тих учасників, хто не хоче приймати його, на себе на тих хто бажає цього (спекулянти)

2 підвищення стабільності цін 

3 виявлення цін

4 встановлює визначення порядку в торговельній практиці різних учасників ринку

5 збір і поширення інформації.

По даному питанні використано  [1;4].

 

 

1.2   ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЇ СПРЕДУ НА Ф'ЮЧЕРСНИХ РИНКАХ

 

  Спред – різниця між кращими цінами заявок на купівлю та на продаж в один і той же момент часу на який-небудь актив (акцію, товар, валюту, ф'ючерс, опціон).

 Найсуттєвішою особливістю операцій спреду є те, що спредер думає, насамперед, про різницю в цінах контрактів, з якими він працює, його значно менше турбує загальна цінова тенденція. Загальна динаміка цін має для спредера значення тільки в тій мірі, в якій це впливає на співвідношення цін двох контрактів.

Відповідно вдалий результат операції спреду можливий як при підвищувальній, так і при знижувальній тенденції ринку при умові, що саме значення спреду досягло очікуваної величини.

Оскільки операції спреду проводяться за двома контрактами з різними цінами, ціна одного завжди буде нижче, ніж інший або ж, іншими словами, ціна одного матиме премію до ціни іншого.

Здійснюючи операцію спреду, торговець повинен або купити, або продати контракт, який йде з премією до іншого. Якщо контракт з вищою ціною купується (а контракт з нижчою ціною продається), то це означає, що торговець очікує розширення спреду між цими контрактами. Якщо контракт з вищою ціною продається, це означає що торговець очікує на звуження спреду між двома контрактами.

Використання спреду в спекулятивних цілях передбачає знання стабільних співвідношень цін між різними контрактами. Оцінюючи ринкову ситуацію, спекулянти беруть до уваги ряд факторів:

• сезонність виробництва,
• витрати на зберігання,
• ступінь ризику та ряд інших.

Операції спреду – найобережніший варіант спекуляції. Зазвичай вважається, що вони застраховані за своєю природою, оскільки в їх основі лежать два взаємопов'язаних контракти, ціни на які змінюються одночасно. А оскільки за одним контрактом займається довга позиція, а за іншим – коротка, то передбачається, що ризик спредінга менший, ніж при звичайній ф'ючерсній угоді. Але при цьому і прибуток буває значно нижче, ніж при спекуляції на одному ринку. Спредер може отримати більший прибуток тільки при здійсненні операцій у значних обсягах.

По даному питанні використано  [2;3].

 

 

1.3   НАКАЗИ В ОПЕРАЦІЯХ СПРЕДУ

 

 Операції спреду представляють  собою операцію з двома контрактами, в наказі на таку угоду має бути дана інформація як за одним так и за іншим контрактом. При цьому учасник операції спреду може віддати наказ двома способами:

• віддавши окремі накази на купівлю і продаж відповідних контрактів із зазначенням бажаного рівня цін ;
• віддавши спеціальний спредовий наказ із зазначенням величини спреду(диференціала).

На перший погляд обидва ці варіанти ідентичні, але можливий результат не завжди буде один і той же. Як правило,спредеру рекомендується віддавати саме спредовий наказ,а не два окремих. Якщо обидві позиції спреда не будуть відкриті одночасно,це означає ,що замість спреду учасник може отримати «голу» довгу або коротку позицію в залежності від того,яка частина спреду здійснена першою. А навіть дуже короткий час між виконанням двох сторін угоди спреду істотно збільшує ризик трейдера.

Якщо наказ на спред відданий саме у формі спредового наказу,то він, таким чином і виповнюється на майданчику. У такому разі брокерові не доведеться виконувати обидві угоди окремо.

Нині практично на усіх активних ф'ючерсних ринках існує спеціальне місце для укладення угод спреда,де така угода може бути укладена так же швидко, як і наказ на одну позицію.  Існують так само і окремі кодування для спредів.

Підсумовуючи вигоди спредових наказів,  можна відмітити  наступне:

• ринок спредів є кращим способом відкриття і закриття позицій, що дозволяє здійснювати операції при сприятливішому рівні диференціала;
• коли спред виконується окремо по кожній позиції,одна з них,як правило,є купівлею або продажем мало ліквідної позиції. При цьому можуть бути складнощі із закриттям цієї неліквідної позиції при вибраному рівні цін;
• окремі накази тягнуть за собою і більш високий рівень комісійних.

Більшість брокерських фірм встановлює комісійні для спредів на більш високому рівні,ніж для подвійної угоди. Ця економія може бути дуже важливою,оскільки рівень прибутку на операціях спреду( підрахований на один контракт) значно менший,ніж можливий прибуток в операціях з простою довгою або короткою позицією.

По даному питанні використано  [1;5].

 

 

1.4  ВИДИ СПРЕДОВИХ ОПЕРАЦІЙ. МІЖТОВАРНИЙ СПРЕД

 

  У біржовій практиці існують чотири типи спредових операцій :

• внутрішньоринкова угода
• міжринкова угода
• міжтоварна угода  
• угода сировина-напівфабрикат

У міжтоварній угоді використовується різниця в цінах на різні, але взаємопов'язані товари. Такі товари є або взаємозамінними, або похідними, тобто мають загальні фактори попиту та пропозиції. За технікою ці угоди відрізняються тим, що збіг позицій контрактів необов'язково, хоча є звичайною практикою.

Ціни товарів, що мають загальне застосування, знаходяться в тісному взаємозв'язку.  Наприклад, такі товари як кукурудза і овес, є головними кормовими культурами. Коли ціни кукурудзи стають вище цін вівса, то використання кукурудзи зменшується, а використання вівса збільшується. Це призводить до зворотного руху цін і відновленню нормальних цінових пропорцій.

Типовим прикладом спреду  із взаємозамінними товарами є операції із пшеницею і кукурудзою. Оскільки ціна на пшеницю, як правило, вище ціни на кукурудзу, різниця звичайно позитивна. Зміна цього диференціала мають сезонний характер, так як ця різниця зменшується, коли падають ціни на пшеницю, проте розрив збільшується в період збирання кукурудзи. Плануючи рух цін, учасник операції починає спред з купівлі контракту одного типу і продажу іншого.

Міжтоварні спреди також схильні до більшого ризику, ніж внутрішньоринкові. Ймовірність розбіжності цінових змін набагато вище, оскільки розрізняється як споживча вартість товарів, так і деякі фактори попиту та пропозиції. Усі ці контракти повинні бути забезпечені сплатою повної початкової маржі; зниження рівня початкової маржі, як у випадку внутрішньоринкового спреду, що не дозволяється.

Одним з найпопулярніших видів міжтоварного спреду, на ф'ючерсному ринку є спред між контрактами на золото і срібло. Для реалізації стратегій цього спреду спекулянти використовують показник, званий коефіцієнт золото/срібло. Цей коефіцієнт підраховується діленням ціни золота на ціну срібла і являє число унцій срібла, еквівалентних ціною однієї унції золота.

Здійснюючи подібний спред, спекулянти враховують такі фактори, що впливають на коефіцієнт золото/срібло:

• платіжний баланс: збільшення дефіциту балансу веде до зростання коефіцієнта;
• ситуацію на міжнародних валютних ринках: коефіцієнт падає при зміцненні долара;
• бюджетний дефіцит: збільшення дефіциту бюджету може призвести до підвищення коефіцієнта;
• економічну ситуацію:    в очікуванні зниження економічного зростання коефіцієнт знижується;
• інфляцію :    підвищення інфляції зазвичай веде до підвищення коефіцієнта;
• інші фактори :    урожай, високі ціни на нафту, проблеми у банківській сфері, страйки – все це веде до підвищення коефіцієнта .

Протилежні події можуть надавати знижувальний вплив на коефіцієнт.

Подібна стратегія принесе прибуток при будь-якому з наступних сценаріїв:

• ціни на срібло ростуть, а ціни на золото падають;

як золото, так і срібло ростуть в ціні, але срібло зростає більшою мірою, ніж золото;

• ціни на срібло залишаються на одному рівні, а ціни на золото падають;
• як золото, так і срібло падає в ціні, але срібло знижується в меншій мірі, ніж золото.

Здійснюючи спред на основі коефіцієнта золото/срібло, спредери дотримуються наступних правил:

• вартість позицій по золоту і сріблу повинна бути приблизно рівною;
• якщо очікується падіння коефіцієнта, то необхідно продавати ф'ючерси на золото і купувати ф'ючерси на срібло;
• якщо очікується підвищення коефіцієнта, слід купувати ф'ючерси на золото і продавати ф'ючерси на срібло.

По даному питанні використано  [1;5;7].

 

1.5     ВИРІВНЮВАННЯ КОНТКАРТІВ У МІЖТОВАРНИХ СПРЕДАХ

 

   На даний момент на зарубіжних ф'ючерсних ринках найбільш популярні наступні міжтоварні  спреди (не рахуючи ринків фінансових інструментів):

кукурудза–овес;

кукурудза–пшениця;

кукурудза–соя-боби;

кукурудза–живі свині;

соя–боби–соєве масло і соєве борошно;

свині–велика рогата худоба;

свині–свинячий окіст;

золото–срібло;

золото–платина;

нафта–бензин;

нафта–газойль.

Кожного разу при розробці такої угоди трейдер стикається з проблемою вирівнювання кількості контрактів, оскільки часто всі контракти мають різні одиниці. Це необхідно робити, так як одне і те ж абсолютне збільшення ціни дасть невеликий прибуток або збиток по товару, що має маленьку одиницю контракту, тоді як при більшій одиниці контракту і прибуток і збитки істотно зростають.

Для точного вирівнювання міжтоварних спредів треба враховувати різницю, як в одиницях контрактів, так і в ціні. Це можна зробити, підрахувавши співвідношення вартостей контрактів двох товарів, а далі використовувати цей коефіцієнт для «зважування» менш дорогого контракту.

Такий підхід є єдиним способом розробки і здійснення операцій міжтоварного спреда.

По даному питанні використано  [4;6].