Ціноутворення в умовах ринку

Зміст

Вступ.

1.Рівновага споживача з кардиналістських позицій.

2.Рівновага споживача.

Висновок.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В сучасних умовах швидкого розвитку ринкової економіки перед  нашою країною постало чимало важливих питань, які потребують якнайшвидшого вирішення.

Серед них можна виділити низку, пов’язаних із проблемами споживання.

Це і задоволення споживчих  потреб, і дослідження мотивації споживача,

і встановлення оптимальних  цін на всі види продукції. Все  це не раз досліджувалося українськими та іноземними економістами і

соціологами.

Окремими питаннями стоять поняття корисності товару та рівноваги споживача.[7,c.94].

Корисність відображає суб’єктивну  оцінку споживача і виявляє

задоволеність певним продуктом, а рівновага споживача є наслідком

максимальної корисності, при заданому обмежені бюджету. Кількісна (кардиналістська) функція корисності має місце в тому випадку, коли ми не тільки можемо визначити розташування і послідовність класів байдужості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Рівновага споживача з кардиналістських позицій

Функція корисності лежить в основі споживчого вибору (поведінки

споживача на ринку). При  моделюванні поведінки споживача  економісти

базуються:

обмеженості доходу споживача;

аксіомі ненасиченості (споживач намагається мати велику кількість

будь-яких благ);

аксіомі збільшення загальної  корисності;

аксіомі зменшення граничної  корисності.

Перерозподіляючи свій дохід  таким чином, щоб досягнути найбільшої

загальної корисності, споживач намагається вирівняти свої

середньозважені граничні корисності. При цьому він досягає положення

рівноваги (максимуму добробуту). В цьому заключається зміст другого

закону Госена, який говорить: максимум корисності від споживання даного

набору благ споживач отримає  при умові рівності граничних  корисностей

всіх благ, які споживаються.

Поряд із загальними принципами споживчого вибору існують особливості, які визначаються впливом на нього смаків та уподобань споживача.

Виділяють два види попиту на товар: функціональний попит означає, що

частина попиту на товар  зумовлена якостями, які властиві самому товару;

нефункціональний попит - частина попиту на товар зумовлена  якимось

іншими факторами, а не властивими йому якостями.[3,c.128].

Найбільш частина нефункціонального  попиту зумовлена зовнішнім впливом  на корисність.

 

 

2. Рівновага споживача

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних  обмежень, тому завданням моделі поведінки  споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари. Для наочної  демонстрації процесу вибору сумістимо  на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень якогось  споживача.

Це означає, що дохід споживача  при максимальному   використанні   дає   змогу   придбати   які перший, так і другий набір. Чи буде це означати, що

 в точках А1 і  А2 споживач отримає максимальну  корисність, яка доступна йому  при існуючих бюджетних |

 обмеженнях? Очевидно, що  ні. Адже будь-яка точка, що  лежить на відрізку  буде доступна  споживачеві і матиме корисність  більшу,  ніж   оскільки більш  віддалена від початку координат.  Максимальна корисність, яка доступна  при заданому бюджеті, досягається  тоді, коли споживається комбінація  товарів, що відповідає точці,  де бюджетна лінія дотикається  до найвіддаленішої від початку  координат кривої байдужості.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки спожи- вач отримує такий набір, у  нього зникають стимули) замінювати його на інший.

Рівновазі   споживача   можна   дати   геометричне  лумачення. Якщо рівновага досягається  у точці дотику лінії бюджетних  обмеженьдо кривої байдужості означає, що у точці нахил цих двох ліній  збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій  точці). Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх гра­ничні корисності у розрахунку на грошову одиницю піни були рівні. Цей підхід називається еквімаржи-кальним принципом.

Рівновага споживача, при  якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Однак  може статися, що споживач буде максимізувати  свою корисність. Така рівновага називається  кутовою. Наприклад, хтось із студентів  вирішив обмежити споживання борошняних виробів, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці  лінія бюджетних обмежень не зможе  бути дотичною. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально  можливій кількості котлет, що може придбати студент залежно від  його бюджету.

У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у  внутрішню, коли ціни значно знизяться  на пиріжки чи значно зростуть на котлети. Якщо споживач взагалі не бажатиме відмовлятися від котлет заради пиріжків, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від  кутової рівноваги до внутрішньої  буде взагалі неможливий.[5,c.107].

Виключно кутовою рівновага  споживача буде і тоді, коли один з товарів є антиблагом, тобто  таким, що має від'ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться  сам характер кривої байдужості: замість  спадної вона стане зростаючою.

Висновок

Споживач може висловити  своє бажання придбати деяку кількість  блага за допомогою кількісної оцінки корисності цього блага. Одиниця, яка є масштабом виміру корисності – ютіль.

При цьому кожний вид блага  має для споживача загальну корисність і граничну.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю  ціни були рівні.

Можна сказати що  при  високому рівні добробуту, тобто  високому ступені задоволення потреб при даному рівні цін і доходу,   індивід буде у стані який називається  станом рівноваги споживача. Ще ніхто на практиці не винайшов методу для відносного визначення корисності (ступеня задоволення) від споживання благ. Наявні показники цього зробити не можуть. Індивідуальний споживач має свою підсвідому оцінку корисності, що не виявляється назовні.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Білецька Л.В., Білецький О.Р., Савич В.І. Економічна теорія. Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка. Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури. – 2006.

2. Біла С.О. Мікроекономіка: навч. посібник / С.О.Біла. – К.: Міленіум,

2004. – 302 с.

3.Кулішов В.В. Мікроекономіка: основи теорії і практика: навч. посібник / В.В. Кулішов – Львів: Магнолія плюс, 2004. – 332 с.