Повені в Україні та допомога постраждалим

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра інженерно-технічних дисциплін

 

 

Реферат на тему : «Повені в Україні та допомога постраждалим»

 

 

 

 

 

підготувала студентка 5 курсу, 3 групи,ФТТП

Коцюба О.В.

 

 

Київ 2013

ПЛАН

     ВСТУП

1. Надання допомоги постраждалим унаслідок повеней.
2. Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед потерпілого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків повені.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Загальновідомо, що стан і розвиток як біосфери, так і  людського суспільства знаходиться  в прямій залежності від стану  водних ресурсів. В останні десятиліття  все більше число фахівців і політичних діячів серед проблем, що стоять перед людством, під номером 1 називають проблему води. Водні проблеми виникають в чотирьох випадках: коли води немає або її недостатньо, коли якість води не відповідає соціальним, екологічним та господарським вимогам, коли режим водних об'єктів не відповідає оптимальному функціонуванню екосистем, а режим її подачі споживачам не відповідає соціальним та економічним вимогам населення і, нарешті, коли від надлишку води обжиті території потерпають від повеней.  
У глобальному аспекті перші три проблеми були породженням що минає століття, а четверта супроводжує людському суспільству з найдавніших часів. І як це не парадоксально, протягом багатьох століть людство, що починають неймовірні зусилля для захисту від повеней, ніяк не може досягти успіху в цьому заході. Навпаки, з кожним століттям збитки від повеней продовжує зростати. Особливо сильно, приблизно в 10 разів, він зріс за другу половину минулого століття. За нашими розрахунками, площа паводконебезпечних територій складає на Земній кулі приблизно 3 млн. кв. км, на яких проживає близько 1 мільярда чоловік. Щорічні збитки від повеней в окремі роки перевищують 200 мільярдів доларів. Гинуть десятки і більше тисяч людей.

 

 

 

 

 

 

 

1. Надання допомоги постраждалим унаслідок повеней

Основними особливостями  обстановки, що виникає внаслідок повені, є руйнівний характер НС, швидке наростання параметрів уражаючих факторів, обмежений термін виживання постраждалих, які потрапили під вплив уражаючих факторів; складність доступу до постраждалих районів, необхідність застосування спеціальних транспортних засобів, а також складні погодні умови.

Головною метою пошуково-рятувальних  та інших невідкладних робіт (за умов повеней та катастрофічних затоплень) є пошук, надання допомоги та порятунок людей, які опинилися у зоні затоплення, в найкоротший термін, що забезпечує їх виживання за умов наявної обстановки.

Основними вимогами до організації  та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у межах зони затоплення є організація та проведення зазначених робіт у межах всієї зони затоплення в найкоротший термін, забезпечення виживання постраждалих, а також зменшення матеріальних збитків, ефективне використання можливостей рятувальних сил та засобів, безпека рятувальників і постраждалих.

Успішність проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації наслідків повені досягається:

- проведенням планомірної,  завчасної підготовки органів  управління та формувань цивільного  захисту, пошуково-рятувальних та  медичних формувань до проведення  аварійно-рятувальних робіт за умов повеней та катастрофічних затоплень з урахуванням ризику їх виникнення та характеру можливої обстановки;

- швидким реагуванням  на виникнення загрози стихійного лиха, приведенням у готовність і забезпеченням необхідними силами та засобами, організацією ефективної розвідки та розгортанням системи управління;

- всебічною оцінкою  обстановки, прийняттям управлінських  рішень на виконання завдання, організацією дій формувань відповідно до їх призначення з урахуванням можливостей та наявної обстановки;

- створенням необхідного  угруповання сил, організацією її введення на дільниці (сектори) та об’єкти робіт, узгоджених дій розвідки, рятувальних та медичних формувань під час проведення пошуково-рятувальних операцій та інших невідкладних робіт; безперервним проведенням аварійно-рятувальних робіт до їх повного завершення;

- застосуванням ефективних  способів та технологій пошуку  й порятунку постраждалих, а також  способів захисту населення та  об’єктів;

- безперервним і сталим керуванням діями формувань та служб;

- неухильним дотриманням вимог безпеки проведення робіт у зоні затоплення;

- організацією та підтримкою  всебічного забезпечення ведення  робіт.

Рятувальні роботи за умов повеней та катастрофічних затоплень передбачають:

- пошук постраждалих;

- забезпечення доступу  рятувальників до постраждалих  та їх порятунок;

- надання постраждалим  ЕМД;

- евакуацію постраждалих  з небезпечної зони.

Невідкладні аварійні роботи з ліквідації наслідків повеней та катастрофічних затоплень передбачають:

- укріплення (побудову) дамб та валів;

- спорудження водообвідних  каналів;

- ліквідацію заторів  та зажорів;

- облаштування причалів  для рятувальних плавзасобів;

- заходи із захисту  та відновлення дорожніх споруд;

- відновлення енергопостачання;

- локалізацію джерел вторинних вражаючих факторів.

Основними способами  захисту людей від вражаючих  факторів повеней є евакуація населення із затоплених районів та розміщення людей на незатоплених частинах незруйнованих споруд і частинах місцевості.

Доцільність застосування того або іншого способу захисту залежить від наявної оперативної обстановки у зоні затоплення та конкретних умов проведення захисних заходів.

Найбільш ефективним способом захисту  населення є своєчасна евакуація населення з небезпечної зони. Застосування цього способу захисту має мінімальні наслідки для життя та здоров’я людей, пов’язані в основному із психічним перенапруженням.

Ефективність евакуації як способу захисту населення при повенях залежить головним чином від своєчасного попередження про небезпеку та ступеня підготовленості населення й маршрутів евакуації.

З цією метою у зонах можливих затоплень створюється система  оповіщення населення, завчасно доводиться інформація про місце розташування населених пунктів щодо можливої небезпечної зони та маршрутів евакуації, з населенням та уповноваженими з питань евакуації проводяться тренування з практичного напрацювання питань евакуації (у тому числі самостійного виходу людей на територію, що не затоплюється).

Варто враховувати загрози для  життя та здоров’я населення. Окрім безпосереднього впливу водного потоку, загрозу для життя та здоров’я людини становить аспірація (потрапляння у дихальні шляхи) води, довготермінове перебування у холодній воді, нервово-психічне перенапруження, а також затоплення (руйнування) систем життєзабезпечення населення (особливо вихід з ладу систем водопостачання та каналізації).

При тривалому перебуванні людини у воді зі зниженою температурою настає переохолодження тіла (при потраплянні людини у воду замерзання можливе навіть за відносно високої температури).

Під час рятування великої кількості постраждалих, які знаходяться у зоні затоплення, евакуація проводиться у три етапи:

- на першому етапі (наприклад, під час рятування з поверхні води) проводиться витягання з води, розміщення постраждалих у найбільш безпечному незатопленому місці з вільним доступом до шляхів евакуації;

- на другому етапі проводиться  їх завантаження на плавзасоби;

- на третьому етапі (або паралельно) організуються шляхи та проводиться  евакуація на плавзасоби із цієї дільниці до пункту збору потерпілих.

У разі надзвичайних обставин (швидке підіймання рівня води, що поширюється на не затоплені раніше території; небезпека погіршення метеорологічної обстановки у зоні затоплення) майданчики для евакуації можуть бути облаштовані на дахах будівель та верхніх поверхах, а евакуація проводитися з використанням гелікоптерів або за допомогою облаштованих канатних шляхів на сусідні будівлі або території, що знаходяться вище максимально можливого рівня підіймання води.

Вибір способу та засобів евакуації потерпілих визначається:

- місцезнаходженням постраждалих;

- фізичним та моральним станом  постраждалих;

- набором та кількістю засобів  у рятувальників для проведення  евакуації постраждалих;

- рівнем професійної підготовки  рятувальників;

- ступенем зовнішньої загрози для постраждалих та рятувальників.

Заходи з попередження повеней та ліквідації їх наслідків  передбачаються у планах дій з  попередження та ліквідації наслідків  НС, що розробляються для адміністративних територій.

Організація взаємодії  сил ліквідації наслідків повеней  та катастрофічних затоплень територій є одним із найважливіших факторів, що забезпечують успіх проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

 

2. Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед потерпілого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків повені

Стихійні лиха, якими  є повені або катастрофічні затоплення водою населених пунктів на значних  територіях, зумовлюють свої особливості  тактики діяльності системи охорони здоров’я й використання медичних сил та засобів. Мають значення насамперед масштаби території затоплення і той факт, що значна кількість населення лишається без даху над головою, без питної води й продуктів харчування, підпадає під вплив холодної води, вітру та інших несприятливих метеорологічних факторів.

Час, протягом якого території  можуть знаходитися під водою, коливається від декількох годин до кількох діб. За кожним гідровузлом є схеми та мапи, на яких наведені межі зони затоплення та надаються характеристики хвилі прориву.

Для планування роботи щодо подолання медико-санітарних наслідків повені варто врахувати, що на затопленій території виділяють чотири зони катастрофічного затоплення:

1-ша зона – примикає безпосередньо до гідроспоруди або початку природного явища, що розташована на відстані 6-12км, висота хвилі може сягати декількох метрів. Хвиля характеризується стрімким потоком зі швидкістю течії 30 та більше км/год. Час проходження хвилі – 30хв.

2-га зона – зона швидкої течії (15-20км/год). Тривалість цієї зони може бути 15-25км. Час проходження хвилі – 50-60хв.

3-тя зона – зона середньої течії зі швидкістю 10-15км/год та тривалістю до 30–50км.

4-та зона – зона слабкої течії (розливу). Швидкість течії може сягати 6-10км/год. Її тривалість залежатиме від рельєфу місцевості й може становити 36-70км від гідроспоруди або місця початку природного явища.

Повінь унаслідок аварій на гідродинамічно небезпечних спорудах відрізняються низкою особливостей.

Окрім вражаючих факторів, що характерні для інших повеней (утоплення, механічні травми, переохолодження), за цих аварій основне значення мають механічні пошкодження:

- безпосередній динамічний  вплив на тіло людини хвилі  прориву;

- травмуючий вплив  уламків споруд, що руйнуються  хвилею;

- пошкоджувальна дія різних предметів, що рухаються разом із хвилею.

Повені спричиняють  великі втрати, при цьому розрізняють  прямий та непрямий збитки. Втрати при повенях надзвичайно різноманітні, й хоча повені можна спрогнозувати, не завжди вдається запобігти втратам від них.

Найбільш значні втрати серед населення трапляються  у зоні затоплення, що впритул примикає до самої гідроспоруди, в подальшому кількість постраждалих різко зменшується.

Медико-санітарне забезпечення населення проводиться з метою  зниження ступеня тяжкості ушкодження людей шляхом своєчасного надання ЕМД постраждалим та їх направлення до ЛПЗ, а також забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя в зоні затоплення.

Заходи з медико-санітарного  забезпечення здійснюються у два  етапи:

- на першому етапі – під час термінової евакуації або його укриття на незатопленій території організується медичне забезпечення евакуаційних заходів, а до місць тимчасового перебування направляються медичні працівники із засобами надання медичної допомоги;

- на другому етапі – після прибуття та розгортання відповідних медичних сил та засобів проводяться заходи з надання ЕМД постраждалому населенню відповідно до обстановки, що склалася.

Основними наслідками повені можуть бути утоплення людей, механічні  травми, прояви у значної частини населення нервово-психічної перенапруги (стану психоемоційного розладу), загострення різних хронічних захворювань. Зростає захворюваність на пневмонії з високою летальністю. У зв’язку з переохолодженнями відмічаються випадки обморожень. У структурі санітарних втрат будуть переважати постраждалі з асфіксією, гострими порушеннями дихальної та серцево-судинної систем.

Надання медичної допомоги при невідкладних станах у зоні затоплення проводиться після вилучення  постраждалих з води безпосередньо медичним персоналом за такою схемою:

- припинити дію вражаючого фактора – вилучити постраждалих з води;

- надати постраждалому  горизонтального положення (у разі механічної травми до накладення транспортної іммобілізації за можливості постраждалого не переміщують);

- впевнитися у збереженні  дихання та Ps на сонних артеріях; якщо наявні ознаки клінічної смерті, то слід терміново розпочати проведення найпростіших реанімаційних заходів – ШВЛ, закритого масажу серця;

- при судомах –  вкласти між зубами або ролик бинту, або шпатель;

- при травмі – зупинити  кровотечу та забезпечити іммобілізацію;

- захистити постраждалого  від перегрівання або переохолодження;