Охорона праці на автотранспортном предприятии

 

План

 

Розділ І. Виробничий процес на автотранспортному підприємстві.

Розділ ІІ. Характеристика основних небезпечних та шкідливих  факторів та їх вплив на працівників АТП.

Розділ ІІІ. Функції виробничого  процесу. Колективні та індивідуальні  засоби захисту працівників. Правила  безпеки та посадові інструкції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Виробничий процес на автотранспортному підприємстві

 

Автомобільний транспорт — це галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автомобільний транспорт  як транспортні засоби автотранспортних підприємств — це матеріальна  основа виробничого процесу автотранспортних підприємств, в якому переміщення вантажів та пасажирів є одночасно і виробничим процесом, і продукцією.

Продукція автотранспорту вимірюється  в тонно-кілометрах або пасажиро-кілометрах.

Виробничі процеси автотранспортних підприємств (АТП) значно відрізняються  від будь-яких інших підприємств. Діяльність АТП не пов’язана з сировиною. Предметом його праці є вантаж.

Функції автотранспортних підприємств:

• самостійне здійснення пасажирських і вантажних перевезень;
• сприяння роботі залізничного транспорту з вивезення вантажів зі станції;
• заміна у містах і приміських зонах іншого виду транспорту (рейкового, гужового).

Види господарських операцій в АТП:

1. експлуатаційні перевезення пасажирів і вантажів;
2. гаражне обслуговування і зберігання рухомого складу, технічне обслуговування і ремонт автомобілів, причепів та їх агрегатів;
3. транспортно-експедиційне обслуговування;
4. навантаження порожніх автомобілів;
5. перегін нових автомобілів із заводів;
6. утримання і експлуатація транспортних агрегатів станцій технічного обслуговування вантажних автостанцій.

Основні складові елементи транспортного процесу на всіх підприємствах незалежно від роду діяльності такі:

• навантаження вантажів або посадка пасажирів на рухомий склад у пунктах відправлення;
• переміщення вантажів і пасажирів дорогами між пунктами відправлення їхнього призначення;
• розвантаження вантажів або висадка пасажирів у пунктах призначення;
• технічне обслуговування транспортних засобів.

Державне регулювання  та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

В АТП висуваються особливі вимоги до водіїв та автомобілів: обов’язкове  проходження медичного огляду водіїв — не рідше ніж раз на 2 роки, а також щоденний огляд лікаря перед виїздом із гаража; автомобіль також щоденно перевіряється механіком перед виїздом, про що робиться відповідний запис у подорожньому листі автомобіля.

В АТП здійснюється нормування роботи водія згідно з нормування витрачання палива та автомобільних шин залежно від пори року, кількості жителів у місті, поворотів маршруту на дорозі, типу двигуна, маси автомобіля, наявності кондиціонера тощо згідно з нормами.

Вантажо- та пасажироперевезення підлягають обов’язковому ліцензуванню відповідно до чинного законодавства. Ліцензія на надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів надає право автомобільному перевізнику надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів чи вантажів.

Перевізники зобов’язані  проводити обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Це передбачено законодавством України та Постановою Кабінету Міністрів України, де обумовлено, що об’єктом обов’язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за збиток, нанесений третім особам унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ці витрати включають до складу валових витрат і собівартості перевезень. До складу вартості квитка для перевезення пасажирів включають витрати на обов’язкове страхування пасажирів, які перераховують відповідним страховим компаніям.

Стандартизація на автомобільному транспорті забезпечує реалізацію єдиної науково-технічної політики, підвищення надійності, комфортності та безпечності транспортних засобів, якості робіт та послуг, захист інтересів споживачів і держави у питаннях безпеки перевезень для життя, здоров’я людей та майна осіб, охорони довкілля тощо.

Сертифікацію транспортних засобів, робіт, послуг на автомобільному транспорті здійснюють з метою запобігання використанню транспортних засобів, надання робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров’я людей та довкілля, сприяння споживачам у свідомому виборі транспортних засобів, робіт, послуг, створення умов для участі суб’єктів господарювання в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві.

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Характеристика основних небезпечних та шкідливих факторів та їх вплив на працівників АТП

Стан здоров’я і рівень працездатності працівників великою мірою залежитьвід виробничого середовища, в якому відбувається трудова діяльність.

Виробниче середовище безпосередньо впливає на продуктивність праці. У несприятливих умовах виробничого середовища працівник не тільки виконує трудові дії, але й зазнає додаткового навантаження на організм у зв’язку з необхідністю виконувати фізіологічну роботу з метою пристосування дотих чи інших факторів.

Під виробничим середовищем розуміють взаємопов’язаний комплекс технічних, технологічних та організаційних факторів, які впливають на енергетичні затрати, нервово-м’язову і психічну діяльність працівника, його здоров’я та продуктивність праці.

Однією з основних умов створення безпечної, здорової і високопродуктивного середовища для роботи є мінімальний вплив виробничих шкідливих факторів: забруднення повітряного середовища, шумів і вібрацій, ненормального теплового режиму (протяги, низька температура на робочих місцях). Під впливом виробничих шкідливих факторів можуть виникнути професійні захворювання.

Для приміщень автотранспортних підприємств характерно забруднення повітря різними токсичними речовинами, що містяться у відпрацьованих газах двигунів.

Гранично допустимі концентрації вуглекислого газу (отруйний газ без кольору і запаху) у повітрі робочої зони приміщень повинні бути не більш 30 мг/м3, а акролеїну (отруйна безбарвна рідина з гострим дратівним запахом підгорілої олії) — 2,0 мг/м³.

Крім того, до небезпечних  факторів виробничого середовища належать: рухомі машини і механізми, рухомі частини виробничого обладнання; підвищення або зниження температури повітря робочої зони; підвищений рівень шуму на робочому місці; підвищений рівень вібрації; підвищена або знижена рухомість повітря; підвищена або знижена вологість повітря; відсутність або нестача природного освітлення; недостатня або підвищена освітленість робочої зони (місця).

Небезпечними і шкідливими виробничими факторами при виконанні  робіт з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів є:

• падіння вивішених частин транспортних засобів при обслуговуванні і ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;
• падіння кузова автомобіля-самоскида при обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;
• падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля;
• падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструмента;
• падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок), в оглядову яму;
• рухомі частини вузлів і агрегатів;
• наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в'їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій ямі та конвеєрі;
• термічні фактори (пожежі при зливанні паливно-мастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);
• осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, висей, під час рубки металу;
• наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вихлопні гази двигуна тощо);
• знижена температура повітря в холодний період року;
• недостатнє освітлення;
• ураження електричним струмом;
• незручна робоча поза;
• гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.

Розділ  ІІІ. Безпечний виробничий процес. Колективні та індивідуальні засоби захисту працівників. Правила безпеки та посадові інструкції

 

Метою управління охороною праці на АТП є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності.

Система управління охороною праці на АТП розробляється з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписується в існуючу структуру й схему управління підприємством у цілому, де органи (суб’єкти) управління діяльністю одночасно є органами (суб’єктами) управління охорони праці. Зокрема, суб’єктами управління підприємства виступає директор підприємства; об’єктами управління — діяльність функціональних служб (бухгалтерія, відділ маркетингу та логістики) і структурних підрозділів щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках та на АТП в цілому.

Найважливішими  завданнями охорони праці на АТП є:

• організація та координація роботи в галузі охорони праці;
• планування роботи й прогнозування виробничого ризику (ступеня небезпеки);
• технологічне забезпечення;
• технічне забезпечення;
• матеріально-технічне забезпечення;
• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці, соціальне забезпечення;
• правове забезпечення;
• інформаційне, нормативно-медичне і методичне забезпечення;
• економіко-цільове регулювання та мотивація безпечної роботи;
• контроль за станом охорони праці;
• облік, аналіз і оцінка показників стану охорони праці.

Відповідальність за керівництво роботою по охороні праці і техніку безпеки, проведення заходів щодо зниження і попередження виробничого травматизму і профзахворювань покладається на керівника автотранспортного підприємства. Відповідальним обличчям за охорону праці, техніку безпеки і виробничу санітарію є інженер (старший інженер) по техніці безпеки, підлеглий головному інженеру автотранспортного підприємства.

Профспілковий комітет контролює дотримання законодавства про працю, вимог охорони праці і виробничої санітарії, дозволяє трудові суперечки. Для поліпшення роботи з охорони праці і техніку безпеки профспілкові комітети створюють на підприємствах комісії охорони праці і виділяють суспільних інспекторів по охороні праці.

Робітники можуть бути допущені до роботи тільки після проходження інструктажу з техніки безпеки. Інструктаж проводиться по наступним видам: вступний інструктаж при надходженні на роботу, інструктаж на робочому місці, повторний інструктаж. Вступний інструктаж проводить інженер з техніки безпеки. Інструктаж на робочому місці проводить керівник виробничої ділянки, супроводжуючи його показом безпечних прийомів роботи.

Вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці записуються в «контрольний лист», що підписується інженером по техніці безпеки, робітником, майстром і відповідальним.

Повторний інструктаж проводять не рідше одного разу в 6 місяців, а додатковий — при порушенні працюючим правил і інструкцій з техніки безпеки, технологічної і виробничої дисципліни, а також при зміні технологічного процесу, виду робіт і типу автомобілів. Повторний і додатковий інструктажі записуються в спеціальний журнал, що зберігає керівник виробничої ділянки.

Слюсарно-монтажні інструменти повинні бути справними. Не допускається використання ключів зі зношеними гранями і невідповідними розмірами, застосування важелів для збільшення плеча гайкових ключів, а також застосування зубил і молотка для відгвинчування гайок. Рукоятки викруток, напилків, ножівок і інших подібних інструментів повинні бути виготовлені з пластмаси чи дерева, мати гладку поверхню. Дерев'яні рукоятки щоб уникнути розколювання повинні мати металеві скріпні кільця. 
Паяльні лампи, електричні і пневматичні інструменти дозволяється видавати тільки особам, що володіють навиками користування ними.