Обогатительная фабрика

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА (Обогатительная фабрика)

 

1. Прогнозування можливих надзвичайних ситуацій на підприємстві.

Ріст масштабів господарської діяльності й кількості більших промислових комплексів, концентрація на них агрегатів й установок великої й надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у більших кількостях - все це збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі погрозу для людини, економіки й природного середовища або здатні створити її внаслідок імовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Прогнозування надзвичайної ситуації - завчасне визначення ймовірності виникнення й динаміки поширення надзвичайної ситуації, а також оцінювання її можливих наслідків з урахуванням закономірностей і тенденцій її розвитку.

Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно-опасных виробництвах. До них належать, у першу чергу, - хімічні небезпечні об'єкти, - радіаційні небезпечні об'єкти, а також - гідродинамічні небезпечні об'єкти.

У дипломному проекті  розглядаються можливі надзвичайні  ситуації техногенного характеру на ?????????????, що відноситься до  хімічно небезпечних підприємств, а саме :

аварії з викидом (погрозою викиду) АХОВ, утворення й поширення АХОВ під час виробництва, переробки або зберігання (поховання);

- аварії   з   викидом   (погрозою   викиду)   БОВ   на   підприємствах промисловості й науково-дослідних установок.

• аварії із джерелом сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сарною й азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу й інших речовин); загоряння різних матеріалів, устаткування, будівельних конструкцій, 
  що супроводжується забрудненням навколишнього середовища;
• викиди небезпечних хімічних речовин.

Безпосередніми причинами  цих аварій є: порушення правил безпеки й транспортування, недотримання техніки безпеки, вихід з порядку агрегатів, механізмів, трубопроводів, ушкодження ємностей і т.п.

Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових катастроф) є їхня здатність поширюватися на значній території, де можуть виникати більші зони небезпечного забруднення навколишнього середовища. Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти, аерозолі й інші часточки, стають джерелом поразки живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а й у прилеглих районах.

Сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) називають хімічні сполуки, які в певних кількостях, які перевищують гранично припустимі концентрації, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварини, рослини й викликають у них поразка різного ступеня.

Результати прогнозування  надзвичайних ситуацій й інформація про характер й об'єми допомоги, а також заходу, які здійснюються силами територіальної підсистеми єдиної системи цивільного захисту з метою зменшення впливу надзвичайних ситуацій, доводяться територіальними органами керування спеціально вповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань цивільного захисту до всіх зацікавлених суб'єктів господарювання, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

 

 

2. Методи забезпечення захисту  співробітників підприємства в  надзвичайній ситуації.

 

Основними заходами щодо забезпечення надійного захисту  робочих підприємств і населення є:

1. Інженерно-технічні й організаційні заходи, спрямовані на недопущення аварій і катастроф.
2. Хімічний контроль за викидами АХОВ в атмосферу, скиданнями у водоймища й за вмістом їх у робочих приміщеннях.
3. Забезпечення робітників та службовців засобами індивідуального захисту.
4. Завчасне прогнозування зон можливого зараження.
5. Ліквідація наслідків хімічного зараження.

Інформування й оповіщення в сфері захисту населення  й територій від надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру є основним принципом і головним і невід'ємним елементом всієї системи заходів такого захисту.

          Інформацію про  сферу  захисту   населення й територій від надзвичайних ситуацій техногенного  й  природного  характеру, подають відомості про ЧС техногенний і природний характер, які прогнозуються або виникли, з визначенням їхньої класифікації, границь поширення й наслідків, а також способи й методи реагування на них.

Робітники та службовці, почувши сигнал повідомлення, негайно використають засоби індивідуального захисту, необхідні при надзвичайній ситуації, що зложилася, потім виконують заходу, передбачені на цей випадок спеціальною інструкцією підприємства (цеху). Ховаються в підготовлених притулках або виходять із зони зараження. При оголошенні безпосереднім керівником робіт рішення про евакуації зобов'язані з'явитися на збірні евакуаційні пункти об'єкта.

Заходу щодо запобігання або зменшення ступеня  поразки людей, своєчасного надання  медичної допомоги  постраждале  і  їхнє лікування, забезпечення   епідемічного   благополуччя  в зонах надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру повинні передбачати:

• планування й використання існуючих сил і засобів охорони здоров'я незалежно від форм власності й господарювання;
• введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при  виникненні й ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру;

• розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного й природного характеру необхідної кількості лікувальних застав;

• завчасне застосування профілактичних медичних препаратів і санітарно-епідеміологічних заходів;
• контроль за якістю харчових  продуктів   і продовольчої сировини, питної води й джерел водопостачання;

• контроль за станом атмосферного повітря й опадів;

• завчасне створення й  підготовку  спеціальних  медичних формувань;
• нагромадження медичних засобів   захисту,    медичного й спеціального майна й техніки;
• контроль за  станом  навколишнього середовища,  санітарно-гігієнічною  й епідемічною ситуацією;
• підготовку медичного персоналу й загальне медико-санітарне навчання населенню.

Захист від  біологічних засобів поразки  включає своєчасне виявлення  факторів біологічного зараження, залежно  від їхнього виду й ступеня  поразки, проведення     комплексу  адміністративно-господарських, і спеціальних протиепідемічних і медичних заходів.

Біологічний захист передбачає:

• своєчасне використання колективних й індивідуальних засобів захисту;
• впровадження режимів карантину й обсервації;
• знезаражування осередку поразки;
• необхідне знезаражування людей, тварини й т.п.;
• своєчасну локалізацію зони біологічної поразки;
• проведення екстреної й специфічної профілактики;
• дотримання протиепідемічного режиму підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності   й господарювання й населенням.

Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення й оцінки радіаційної  й хімічної обстановки, організацію  й здійснення  дозиметричного й  хімічного контролю, розробка типових  режимів радіаційного захисту, забезпечення  засобами індивідуального й колективного захисту, організацію й проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог  радіаційного й хімічного захисту  забезпечується шляхом:

• завчасного нагромадження  й підтримки в готовності засобів 
  індивідуального захисту й приладів дозиметричного й хімічного контролю, об'єми й місця зберігання яких визначаються відповідно до встановленим зонам небезпеки, забезпечення зазначеними засобами насамперед  особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших 
  невідкладних робіт у вогнищах  поразки, а також персоналу хімічно небезпечних об'єктів господарювання й населення, що проживає в зонах небезпечного зараження й навколо них;
• впровадження засобів і методів виявлення й 
  оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно й хімічно небезпечних об'єктах;

• створення уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;

• надання населенню можливостей здобувати у  встановленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту й дозиметрів;

• завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування й транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна й транспорту;

• розробка загальних  критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної й хімічної обстановки;
• завчасного створення й використання засобів колективного захисту населення від радіаційної й хімічної небезпеки;
• пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів погрози для захисту від радіаційної й хімічної небезпеки.

Залежно від  масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймає на об'єктовому рівні - керівник об'єкта (підприємства (ВУЗУ тощо)).

Для швидкого виходу (виїзду) населення евакуацію  проводять комбінованим способом.

Комбінований спосіб евакуації полягає в тому, що населення  покидає місто різноманітними засобами (метро, автомобілі тощо).

Як правило, транспортом  вивозять робочі зміни, формування Цивільної оборони, дітей і літніх людей, інвалідів, вагітних жінок тощо.

Евакуація населення  проводиться за територіально-виробничим принципом. Це означає, що вихід у заміську зону робітників і службовців, евакуйованих членів їхній сімей, студентів ВУЗів, учнів шкіл та училищ організовується через підприємства, навчальний заклад.

Плани евакуації  населення розташовані в штабах Цивільної оборони міста, району, області. На підставі плану евакуації проводять такі заходи: створюють і завжди підтримують напоготові пункти управління, засоби зв'язку й передачі інформації; підготовлюють усі види транспорту, станції та пункти посадки і висадки, райони розміщення у заміській зоні, виявляють приміщення. придатні як протирадіаційні укриття, проводять інші заходи, що сприятимуть успішній евакуації населення.

Для підготовки і проведення евакуації населення на допомогу штабам Цивільної оборони в містах, районах і на об'єктах народного господарств створюють евакуаційні комісії. Вона здійснює: підрахунок населення, яке підлягає евакуації, підрахунок можливостей населених пунктів заміської зони, прийняття й розміщення населення, організацій та навчальних закладів, розподіл районів і населених пунктів між евакуйованими; підрахунок транспортних засобів і розподіл їх по об'єктах евакуації тощо.

Евакуаційна комісія об'єкта здійснює: підрахунок кількості студентів та викладачів, членів їхній сімей, які евакуйовуватимуть; визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх виходу; організовує забезпечення транспортом, готує пункти посадки і висадки; забезпечує зв'язок з районними комісіями, займається питанням розміщення матеріального забезпечення, медичного та побутового обслуговування.

Евакуацію населення  проводять через збірні евакуаційні  пункти (ЗЕП), що призначені для збору, реєстрації й відправлення населення.

ЗЕП розміщують у громадських будинках, поблизу  залізничних станцій, платформ, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт. Крім того, поблизу ЗЕП підготоване сховище з розрахунком кількості відправленого населення. Поблизу станцій пунктів висадки створюють прийомні евакуаційні пункти (ПЕП), на який організовуються зустріч і відправлення населення.

Для планування, підготовки та проведення евакуації, приймання  і розміщення населення створюються  евакуаційні комісії, збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти евакуації та приймальні евакуаційні пункти (далі -евакуаційні органи).

Персональний склад  евакуаційних органів визначається - наказами керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування. Евакуаційні комісії очолюють заступники керівників органів виконавчої влади, які відповідають за планування, організацію, проведення евакуації, приймання і розміщення населення. Секретарями зазначених комісій призначаються працівники уповноваженого органу управління з питань надзвичайних ситуацій.