Цивільна оборона НАТО

Цивільна оборона  НАТО : РЕФЕРАТ  Військова кафедра 

ЗМІСТ  

I. Структура  та організація НАТО  

II. Гражданская  оборона НАТО  

1. Інженерне  обладнання  

2. Використання  сховищ зі спеціальним обладнанням  

3. Підготовка  шляхів для відходу населення  

4. Водопостачання населення  

III. Цивільна  оборона XXI століття  

IV. Техногенні  катастрофи в країнах НАТО  

V. Надзвичайні  ситуації  

Структура та організація  НАТО  

Північно - Атлантичний  альянс (блок НАТО) був утворений  в 1949 р.представниками 12 країн: Сполучені Штати Америки, Бельгія, Канада,

Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія,

Португалія, Великобританія. Договір північного Атлантичного Альянсу,підписаний у Вашингтоні 4 квітня 1949 р., передбачав взаємний захист іколективну безпеку, спочатку проти загрози агресії з боку

Радянського Союзу. США були організаторами цього союзу, який бувстворений в період повоєнного часу, коли тільки починалася холоднавійна і більшість країн визнавало  свою слабкість щодо Радянського 

Союзу. Це був перший союз післявоєнного часу, створений Сполученими

Штатами Америки  і представляв собою союз капіталістичних  країн.  

20 січня 1949 у  промові, присвяченій початку  2 го терміну свогопрезидентства, Трумен заявив: «Ми зараз виробляємо  з рядом державзагальна угода, призначене для зміцнення безпеки району

Північної Атлантики  ».  

Через два з  половиною місяці, 4 квітня 1949 р. представники 12урядів підписали у Вашингтоні договір про Північно - Атлантичномувійськовий союз, названому НАТО. Вашингтон  чинив сильний тиск на

Стокгольм. Але  Швеція, яка зберегла нейтралітет  у двох світових війнахвважала за краще не вступати у військовий союз. Через деякий час США оголосили 

Грецію та Туреччину  північно - атлантичними державами  і добилися включенняїх в НАТО в 1952 р. Згодом у 1955 р. за наполяганням американців,повноправним членом цього військового союзу офіційно стала і Федеративна

Республіка Німеччина. А ще пізніше в 1982 р. і Іспанія. І ось зовсім недавнов січні 1999 р. Польща, Чехія, Угорщина. Зараз в  НАТО вступили колишнірадянські республіки Прибалтики: Латвія, Литва, Естонія. США укладали іінші військові союзи, але НАТО продовжувало залишатися центральним, самимважливим з них, прикував до себе основну увагу держдепартаменту США,втілювали післявоєнну глобальну політику Вашингтона, спрямовану наборотьбу зі світовою соціалістичною системою, з національно - визвольнимі революційним рухом в усьому світі.  

Після другої світової війни США не тільки укладали військові  союзи зіноземними державами, а  й виступали і виступають як ініціатор ітворець цих союзів. Більше того, на відміну від військових союзів у минулому,

НАТО створило свої штаби і свої збройні сили, куди входять сухопутнівійська, військово - морські і військово - повітряні  сили ряду держав. УВідповідно до цього договору суверенні держави Західної Європидозволили Сполученим Штатам містити в мирний час збройні сили насвоїй території. Літаки НАТО патрулюють треба повітряний простіртреба країнами, які вступили в НАТО. Формувати спільні збройні сили НАТОбуло вирішено в 1950 р. Це рішення прийняла Рада НАТО у відповідь на корейськувійну, яка почалася в червні 1950 р. і сприймалася західними країнами,як частина всесвітнього соціалістичного наступу.  

Невдовзі після  створення Ради НАТО 6 жовтня 1949 конгрес  США прийнявакт про так звану взаємної допомоги, що передбачає асигнування 1314млн. доларів на надання військової допомоги членам НАТО, але цього виявилосянедостатньо. США доводили, що американські союзники в Європі самозброїтися не зможуть і що тому їх повинні озброїти Сполучені Штати.

У травні 1952 р. США, Англія і Франція підписали угоду  про Західну 

Німеччини про  включення її в НАТО. Засновано  спеціальний орган Рада НАТО,який приймає всі необхідні рішення. Америка є довіреноюособою всього альянсу. Рада є найвищим органом НАТО. З усіх структур

НАТО, тільки Рада уповноважена приймати рішення. Він  збирається не рідшеодного разу на тиждень. Також збирається і на більш  високому рівні - зучастю міністрів  закордонних справ, або представників  уряду. Буластворена в 1955 р. Організація Варшавського договору. Ця співпрацякраїн соцтабору. Після другої світової війни в країнах Східної Європиолько у воєнний, але й умирний час. Активну участь її сил і засобів у ліквідації будь-якихнадзвичайних ситуацій стає необхідним.  

Вся оборона країн НАТО будується за принципом стратегічної мобільності:промисловість, с/г, органи управління - готові до швидкого переходу нароботу за планами військового часу. Основні тенденції розвитку цивільноїоборони НАТО, її доктрину на початок XXI століття можна було б сформулюватитак: максимальне збереження наявного потенціалу, Адоптація до новихвійськово - політичним та соціально - економічних умов, створенняможливостей для послідовного оперативного розгортання сил і засобівв короткі терміни і до необхідного рівня, гнучке стратегічне таоперативне реагування на зміну ситуації.  

Техногенні катастрофи в країнах НАТО  

Техногенна катастрофа - це наслідок навмисних чи ненавмиснихдій людини. Найбільш сильні техногенні катастрофи, що сталися вкраїнах НАТО - авіа - катастрофи, вибухи, залізничні катастрофи,катастрофи на воді, пожежі, екологічні катастрофи.  

29 листопада  1949 р - уранову копальню в Йоханнгеоргенндштадт  загинуло 370чоловік. 24 січня 2000 р  в Норвегії найстрашніша залізничнакатастрофа  за всю історію країни - загинуло 30 осіб. 2 червня 1969 р в

Рейні почала гинути риба, за два роки до цього в річку  потрапили дві 25кілограмові каністри з інсектицидом - ця катастрофа викликала  мордекількох мільйонів риб. Яскравим прикладом міжнародного тероризму  єтерористичний акт проти США (хоча США офіційно не є членом

НАТО), здійснений 11 вересня 2002 р, коли терористи протаранилизахопленими літаками дві башти - хмарочоса. У  результаті цього терактузагинуло  кілька тисяч чоловік. США і країни НАТО відразу змінили своїпогляди на міжнародний тероризм. Встали на шлях співпраці у томучислі і з Росією щодо об'єднання зусиль у боротьбі з цим злом.  

Підрозділи цивільної  оборони країн НАТО були задіяні, колипочалися великі повені (осінь - зима 2003 - 2004 г) в Італії і у 

Франції, а так само під час залізничної катастрофи в Іспанії.  

Надзвичайні ситуації  

XXI століття висунув  на перший план глобальні проблеми  у сфері соціальногорозвитку  та безпеки. Соціальні проблеми, успішно вирішуються країнами 

НАТО, на основі досягнень науково - технічного прогресу, почалидраматично переплітатися з негативними наслідками урочистості новихтехнологій - з так званими техногенними проблемами, подолання якихвимагає відволікання значної частини національного доходу, іншої системиконцентрації ресурсів, а також координуючої ролі держав, спільнихдій у межах величезних регіонів а навіть усього світового співтовариства.

Практична робота країн НАТО в цих стратегічних напрямкахвизнається ефективною, користується суспільною підтримкою і широковисвітлюється в засобах масової інформації.  

На основі накопиченого досвіду доцільно зробитиспробу  осмислення цих складних проблем. Без  чіткого уявлення ірозуміння національних інтересів не можлива вироблення концепціїбезпеки країн НАТО, що диктується об'єктивними змінами,що відбуваються в усьому світі. Ці зміни в істотній мірі визначаютьсякритичним станом навколишнього середовища та динамічними демографічнимипроцесами на планеті, практично не контролюється антропогенногодіяльністю, видимими межами виснаження природних ресурсів принедостатньому в багатьох країнах уваги до ресурсо - зберігаючихтехнологіям, що існують у світі колосальними запасамисверхразрушітельних засобів збройної боротьби ядерних, хімічних,бактеріологічних та інших. Національна безпека припускаєбезумовний захист життєво важливих інтересів країн від будь-яких як внутрішніх,так і зовнішніх політичних, економічних, військових, інформаційних,екологічних та інших загроз. Гарантія техногенної екологічноїбезпеки визначається насамперед розвитком безпечних технологій,якісними параметрами виробництва і наявністю ресурсів, що використовуютьсящоб максимально зменшити можливість виникнення драматичних наслідків йогофункціонування, прогнозування природних катастроф і концентраціїкоштів на ліквідацію їх наслідків.  

Можна виокремити два види впливу на ці процеси - зовнішній  івнутрішній. Внутрішній пов'язаний з власними витратами різнихпромислових структур, які в процесі своєї діяльності створюютьфактори захищеності, де в свою чергу конкуренція стимулює зниженнячастки такого роду витрат. Зовнішній - коли інші структури стаютьінститутом, що впливає на запобігання катастрофічних проявів. Цепереважно такі структури, які виробляють певнівимоги до виробничим структурам, таким чином оптимізуючи впроцесі виробництва обсяги і зміст витрат на подоланнянадзвичайних ситуацій. Слід зазначити, що в умовах економічнихкриз країн НАТО вирішення таких питань ускладнюються. Ця обстановкапосилює необхідність прямого втручання в такого роду процес збоку державних структур. У зв'язку з викладеним можна відзначити, щосам розвиток техногенної цивілізації підійшло до критичних рубежів,які позначили кордон її зростання. Це виявилося в другій половині XXстоліття, у зв'язку з виникненням глобальних криз і геополітичнихускладнення. Серед численних проблем, породжених техногенноїцивілізацією і поставили під загрозу саме існування людства,можна виділити три головні.  

Перше - проблема виживання в умовах безперервного  вдосконаленнязброї масового знищення. Другий такою ж гострою проблемою  стаєнаростання в глобальних масштабах  екологічної кризи, коли два аспектилюдського існування - людини, як частини природи і як діяльногоістоти, що перетворює природу, прийшли в конфліктне протистояння. Інарешті третя проблема - це збереження людської особистості, як біо --соціальної структури в умовах всебічних наростаючих процесіввідчуження, коли удосконалюючи свій світ, людина все частіше викликає до життятакі сили, які він практично мало контролює і які стаютьчужими його природі. Для реалізації такого роду завдань сформованідієві структури, як в кожній державі, так і в цілому світовомуспівтоваристві. Це значить, що практика визначила необхідність виробленнячіткої позиції, пов'язаної зі створенням індустрії безпеки. На порозі XXIстоліття основою життєдіяльності суспільства стає його безпеку,система критеріїв якої включає кількісні та якісніхарактеристики ресурсного економічного виробничого науково --технічного і оборонного потенціалу; ефективність їх використання тарозвитку, забезпечення цілісності економічного простору і можливостіадаптації суспільно - економічної системи до динамічно розвиваютьсяумов. Складові безпеки, пов'язані з напрямком діяльності

НАТО насамперед такі, як техногенна, технологічна, екологічнабезпеку, а також боротьба з тероризмом. У сукупності цих складнихпроблем, визначальну роль відіграють такі обставини:  

- оцінка ролі  того чи іншого чинника у вирішенні як кожної з цих завдань, так і їх сукупності з визначенням пріоритетів.  

- Наявність і  здатність конкретних структур  і конкретних фахівців виконати  ці завдання  

- Визначення  наявних ресурсів, шляхів їх нарощування,  а так само способів економічної оцінки ефективності використання завжди обмежених коштів з урахуванням реалізованих методів мотивації та стимулювання.  

В процесі вирішення  цих проблем в рамках діяльності різних країн 

НАТО, удосконалюються  методи реалізації наступних наукових, технічних,економічних, організаційних питань: моніторинг навколишнього середовища;прогнозування надзвичайних ситуацій, підвищення технологічноїбезпеки та експлуатаційної надійності виробничих процесів;захисту населення та його першочергове життєзабезпечення в умовахнадзвичайних ситуацій; вплив на раціональне розміщення продуктивнихсил і населених пунктів на території країн НАТО, інженерний захисттериторій і населених пунктів; локалізація зон впливу вражаючихфакторів, джерел надзвичайних ситуацій; підтримання в постійнійготовність систем управління, попередження та ліквідація наслідківаварій, катастроф та стихійних лих, інформування населення проможливих чс і підготовка його до дій в цих умовах. Сукупністьперерахованих проблем визначає тенденцію, яку можна характеризувати,як формування індустрії безпеки країн НАТО. Останні десятиліттястрімко і в істотній мірі змінили як світ, так і пріоритетисвітових інтересів, коли не тільки кількість і масштаби, а й наслідкиконфліктних ситуацій набувають досить драматичний характер. У ційзв'язку відзначимо, що як вивчення загальної теорії конфліктів, так і аналізспецифіки основних типів конфліктів у суспільному житті, дають можливістьрозглядати проблеми управління конфліктами.