Удосконалення фінансового механізму підприємства

За використанням фінансові ресурси підприємств поділяють на:

• матеріалізовані фінансові ресурси (вкладені в основні засоби, запаси, виробництво, готову продукцію тощо);

• матеріальні (вкладені в основні засоби, запаси, незавершене виробництво тощо);

За формою реалізації фінансові ресурси підприємств поділяють на:

• грошові фінансові ресурси (грошові кошти та їх еквіваленти).

• нематеріальні (вкладені в нематеріальні активи);

• фінансові (вкладені у фінансові активи).

Фінансові ресурси підприємства використовують для придбання основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних запасів, для покриття витрат на виготовлення і продаж продукції (виплату заробітної плати, сплату податків, орендної плати, страхових платежів тощо). Зрозуміло, що обсяг виробництва, технічна, трудова, матеріальна забезпеченість підприємства, його соціально-економічний розвиток залежать від величини, складу та структури фінансових ресурсів підприємства.Одним з найважливіших завдань фінансових служб підприємств є пошук ефективних джерел формування фінансових ресурсів, оптимізація їх структури та напрямків інвестування, а отже і ефективного формування фінансового механізму підприємства.

 

 

3. Удосконалення  фінансового механізму підприємства.

Економіка України на сучасному етапі знаходиться в стадії формування ринкових відносин. Найважливішими чинниками забезпечення високої ефективності виробництва виступають науково - технічний прогрес та інноваційні процеси на підприємствах.

Реформування економіки спровокувало ряд дестабілізуючих явищ: спад виробництва, кризу платоспроможності, зниження продуктивності праці та ефективності виробництва і як результат – зниження фінансової самостійності підприємств.

У зв’язку з цим є суттєвим та своєчасним удосконалення фінансового механізму і пошук найбільш раціональних джерел фінансування інноваційного розвитку підприємств.

Серед проблем, від розв'язання яких залежать тенденції динаміки економічного розвитку країни у перехідний період, одне з ключових місць посідають проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності інвестиційної діяльності.

Різні дослідження свідчать, що саме активізація інвестиційно - інноваційної діяльності є першопричиною економічного зростання. Це підтверджують багато економічних теорій, розбіжності полягають тільки  у тому, які за формою власності інвестиції мають відігравати основну роль у виведенні економіки з кризи.

Так, прихильники класичної економічної теорії говорять, що пріоритетними повинні бути приватні інвестиції із ринковим механізмом розподілу. У свою чергу, прибічники кейнсіанської економічної школи головну роль відводять державним інвестиціям із адміністративно-ринковим механізмом розподілу. Однак усі вони розглядають інвестиції як фундамент економічного зростання.

Вибір інвестиційної діяльності як основного фактору економічного зростання ставить проблему підвищення ефективності використання обмежених інвестиційних ресурсів із метою забезпечення стрімкішого й стійкішого економічного зростання. Для розв'язання цього завдання розглянемо інвестиції в інновації в  розрізі сучасної системи фінансового управління економічними процесами на підприємствах.

Джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути: власні фінансові ресурси; позичені фінансові ресурси; кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів; кошти державного бюджету та місцевих бюджетів; кошти іноземних інвесторів.

З точки зору інших сучасних досліджень фінансового менеджменту розмежовують фінансовий механізм  за ознакою рівня фінансового управління на директивний і регулювальний.

Так, інформативніший із точки зору сутності функцій і впливу директиви фінансовий механізм (тобто фінансовий механізм, обов'язковим учасником якого є держава) доцільно було б розмежувати залежно від того, на які сфери впливає держава в процесі управління, - на державні фінанси чи на фінанси підприємств, на загальний макроекономічний фінансовий механізм і фінансовий механізм державного регулювання, до складу якого входили б форми й методи, спрямовані на підвищення ефективності взаємозв'язків між державою і виробничою сферою як визначальною ланкою фінансової системи. Незаперечність взаємозв'язку й взаємозалежності між фінансами підприємств і фінансовою системою держави, а також необхідність налагодження ефективніших фінансових відносин між цими двома основними ланками фінансової системи і зумовили, на нашу думку, актуальність цього підходу до розстановки акцентів у структурі директивного фінансового механізму. І як самостійну ланку слід, безумовно, виділити фінансовий механізм підприємства.

Безпосередній вплив на фінансову діяльність підприємства здійснюється через фінансовий механізм державного регулювання (ставки  податків, різноманітні стимули і санкції), але, у свою чергу,  ефективна організація та функціонування фінансів підприємства  впливають на рівень державних фінансів (наповнюваність державного й місцевих бюджетів, позабюджетних фондів) і на економічне зростання взагалі.

Оскільки суспільний продукт є результатом економічної діяльності підприємства,  детальнішої уваги потребує саме фінансовий механізм підприємства.  З урахуванням вищевикладеного доцільно розглядати його як внутрішньогосподарський, а фінансовий механізм державного регулювання — як зовнішній щодо фінансового механізму підприємства. Фінансовий механізм підприємства доцільно з точки зору впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства поділити на зовнішній і внутрішній. До зовнішнього належать усі регулювальні важелі держави, за допомогою яких вона створює відповідне економічне, правове й нормативне середовище, в якому працюють підприємства.

Так, до правового і нормативного забезпечення належать відповідні закони, постанови, нормативна документація, які регламентують діяльність підприємства. До фінансового регулювання входить система інструментів, за допомогою яких держава впливає на фінансову діяльність підприємства. З одного боку, це ставки податків і зборів та механізм їх стягнення, а з другого — інструменти державної фінансової підтримки у вигляді бюджетних позик або дотацій. Ця частина фінансового механізму не залежить від внутрішніх зусиль підприємства і має бути прийнятою підприємством як умова зовнішнього середовища, до якої воно має пристосуватися у процесі своєї господарської діяльності. Інша річ — внутрішній фінансовий механізм підприємства, ефективність котрого визначається формами, методами та інструментами, які використовує підприємство у своїй діяльності. Тому ця складова фінансового механізму потребує пильної уваги до організації його функціонування.

3 огляду на аналіз підходів до визначення фінансового механізму й на наведену структуру фінансового механізму визначено, що фінансовий механізм підприємства — це сукупність форм і методів зовнішнього й внутрішнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства, призначених для підвищення ефективності фінансових результатів виробництва. Із точки зору створення умов для безперебійного процесу відтворення визначальним елементом фінансового механізму підприємства є його фінансове забезпечення.

"Фінансове забезпечення  інноваційного процесу — це  покриття інноваційних витрат  за рахунок фінансових ресурсів, що акумулюються су­б'єктами господарювання  і державою". Формами фінансового  забезпечення є самофінансування, кредитування й державне фінансування, а інструментами механізму фінансового  забезпечення — склад і структура  його джерел. Вони визначають  не тільки політику фінансування  господарської діяльності підприємства, а й впливають на фінансові результати його діяльності. Для виявлення впливу окремих інструментів фінансового забезпечення пропонується детальне обґрунтування складу основних джерел фінансових ресурсів, що направляються  на інноваційний розвиток підприємств.

Можливість залучати фінансові ресурси з різних джерел, у тому числі на фінансовому ринку, дає змогу підприємству відносно вільно маневрувати структурою цих ресурсів, вибираючи оптимальні їхні комбінації. Однак є певні чинники, що впливають на обсяг і структуру фінансових ресурсів підприємства. До них належать: форма власності й організаційно-правові форми підприємства (так, наприклад, державні підприємства багато в чому залежать від складу і обсягу державних фінансових ресурсів як додаткового джерела формування капіталу), галузева приналежність підприємства, мета і завдання фінансово-господарської діяльності на певному проміжку часу, внутрішня фінансова політика підприємства тощо.

Для найефективнішого використання у виробництві виробничих факторів, а також грошових коштів і фінансових ресурсів запроваджується управління ними. Управління виробництвом є доцільною, цілеспрямованою діяльністю людей щодо поліпшення використання відповідних його факторів і зміцнення економіки підприємства загалом. Оскільки фінанси є кровоносною системою економіки, то вони також потребують управління.

Управління фінансами підприємств — це управління у сфері грошових відносин щодо формування, розподілу і використання грошових доходів, нагромаджень і фінансових ресурсів з метою найефективнішого їх використання і підвищення платоспроможності підприємства. Крім того, до управління фінансами підприємств належить визначення потреби в оборотних активах в обсягах, що забезпечують мінімальні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми й ефективного їх використання. Управління фінансами включає також визначення обсягів капіталовкладень і джерел їх фінансування, виявлення резервів підвищення платоспроможності й ефективності виробництва.

Об’єктами управління у сфері фінансів підприємств є:

• фінансові відносини, що виникають між підприємствами і їх засновниками, державою, комерційними структурами, іншими підприємствами і фізичними особами;

• доходи і нагромадження (прибуток), їх формування, розподіл і використання;

• фінансові ресурси, джерела їх формування, склад і структура;

• склад, структура і кругообіг капіталу;

• грошові фонди, їх формування і використання;

• грошовий обіг у відтворювальному процесі тощо.

Суб’єктами управління фінансами на рівні підприємства є його

керівник, планово-фінансова служба, фінансові менеджери. Основними завданнями фінансової служби є:

• фінансовий аналіз діяльності підприємства;

• розробка і реалізація фінансових планів;

• визначення потреби підприємства у фінансових ресурсах в обсягах, необхідних для виконання плану економічного і соціального розвитку;

• мобілізація фінансових ресурсів у запланованих обсягах;

• своєчасне й у повному обсязі виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними централізованими фондами, постачальниками, працівниками тощо;

• виявлення резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення ефективності виробництва і платоспроможності підприємства;

• здійснення контролю за формуванням і ефективним використанням доходів, прибутку і фінансових результатів.

Таким чином, для активізації інноваційного розвитку підприємств першочерговим є обґрунтування вибору оптимальних джерел такого розвитку.

 

 

Висновки

 

Отже, фінансовий механізм-це складна система, яка дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По-друге, це механізм, який дозволяє розв'язувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинах розподілу вторинна і основне регулювання здійснюється у сфері виробництва.

Фінансовий механізм підприємства є основною ланкою народного господарства. Він визначає системний підхід до оптимізації затрат, виявленню резервів виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню прибутку, росту рівня рентабельності, зміцненню конкурентної позиції на ринку тощо.

Суттєве місце в розвитку підприємства посідає своєчасне удосконалення фінансового механізму і пошук найбільш раціональних джерел фінансування інноваційного розвитку підприємств

 

 

 

 

Використана література

 

1. Філімоненков О.С. Фінанси  підприємств– Київ:МАУП,2004.-328с.

2. Макаровська Т.П., Боднар  Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – Київ: МАУП,2003.-304с.

3. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНРУ, 2000. – 528 с.

4. Фінанси підприємств: Підручник/ За ред. А.М. Поддєрьогіна.- К.:КНЕУ, 2005.- 546с.

5. Фінансовий менеджмент: Навч.посібник. Видання третє, перероблене і доповнене/ За ред. Г.Г.Кирейцева.- К.: «Центр навчальної літератури», 2004.-531с.

6. Бородина О. И. Финансьі  предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

7. Коробов М. Я. Фінанси  промислового підприємства. — К: Либідь, 1995.

8. Василик О. Д. Теорія  фінансів: Підручник. — К, 2000.