Історія виникнення клітини

Історія виникнення

клітини

Заголовок:

 

- загальне  про клітину

- клітинна  теорія

- будова  клітини

• розмноження клітин

  і  утворення білка

- дослідники  та дослідження

Загальне  про клітину 

 

Кліти́на — (грец. kytos — порожнина) — основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, за винятком вірусів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до відтворення. Від оточуючого середовища клітина відмежована плазматичною мембраною (плазмалемою). Розрізняють два основні типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних форм життя: рослин, грибів та тварин.

Усі живі організми (крім вірусів) складаються  з однієї, або більшої кількості  клітин. Відповідно, вони поділяються  на одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні . До одноклітинних належать бактерії, археї, деякі водорості, гриби а також найпростіші.

Колоніальні та багатоклітинні організми складаються  із великої кількості клітин, різниця  між ними полягає у тому, що колоніальні  організми складаються із не диференційованих або слабо диференційованих клітин, що можуть вільно виживати одна без  одної. Клітини багатоклітинних  організмів більш чи менш спеціалізовані на виконанні певних функцій і  залежні одна від одної в процесах життєдіяльності. До багатоклітинних  організмів належить зокрема і людина.

Клітинна  теорія

 

Клітинна  теорія була сформульована у 1838-1839 рр. ботаніком Матіасом Шлейденом і  зоологом Теодором Шванном. Ці вчені  показали, що клітини тварин та рослин принципово схожі між собою, і на основі всіх накопичених до того часу знань постулювали, що клітина є структурною та функціональною одиницею всіх живих організмів.

 

Теодор  Шванн

 

Матіас  Шлейден

Будова  клітини

Загальною властивістю всіх живих систем є само відтворювання їх, завдяки чому можливий ріст організму, а також заміщення його відмерлих та пошкоджених тканин. У багатоклітинних організмах клітини розмножуються поділом. Розрізняють прямий поділ клітини та ядра — амітоз (ami-tosis cellularis) і не прямий — мітоз (mitosis cellularis). Розмноження статевих клітин називають мейозом (meiosis). Амітоз — найпростіший спосіб поділу, при якому спочатку ділиться ядро, а потім — цитоплазма. Проте поділ ядра не завжди супроводиться поділом цитоплазми, і тому утворюються дво- та багатоядерні клітини. Амітоз характерний для клітин епідермісу, моноцитів, нейроцитів автономної нервової системи тощо .Найпоширеніший спосіб поділу клітин — мітоз, під час якого протягом кількох фаз відбувається повна перебудова ядра (Рис. 2). Мітоз починається з профази, в процесі якої формується мітотичний апарат. При цьому збільшується ядро, з'являються, а потім скорочуються та ущільнюються хромосоми (chromosomae). У кінці фази руйнується .

 

Розмноження клітини і утворення 

білка

Дослідники  та дослідження

 

1650-1700 рр. — Антоні ван Левенгук вперше  спостерігав під мікроскопом  живі клітини, зокрема найпростіші,  а також еритроцити.

 

1831-1839 рр. — Роберт Браун описав ядро, як сферичне тільце присутнє у рослинних клітинах.

 

1946 р. — В біології почав широко використовуватись електронний мікроскоп, що дозволило вивчати ультраструктуру клітин.

Дякую за увагу!