Лікарські рослини при захворюваннях шлунково-кишкового тракту

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

кафедра ботаніки та методики викладання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з лікарських рослин на тему:

«Лікарські рослини при захворюваннях шлунково-кишкового тракту»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

студентки   групи  П-22

Години Анни Романівни                                                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      м.Полтава – 2014рік

Зміст

 

ВСТУП

 

Лікарські рослини при захворюваннях органів травлення.

Особливості фітотерапії при захворюваннях органів травлення:

 

1. Гастрит
2. Хронічний гастрит
3. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
4. Хронічний коліт, закрепи і геморрой

 

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Фітотерапія - це лікування, засноване на використанні лікарських рослин у вигляді настоїв, чаїв та відварів.

 Хвороби органів травлення властиве широке поширення. Для лікування всіх видів подібних захворювань широко застосовуються лікарські рослини. Перевагою лікарських рослин є їх широкий спектр дії: протизапальні, заспокійливі, обволікаючі, протиспазматичні дії спрямовані на лікування подібних захворювань.

До захворювань органів шлунково-кишкового тракту відносять: гострий та хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, первинний і вторинний дуоденіт, коліт, ентероколіт, панкреатит, дискінезія жовчних шляхів.

Для лікування цих захворювань, крім дієтотерапії, медикаментозного лікування, дуже часто використовують фітотерапію у вигляді приймання фіточаїв.

Перелічимо лікарські рослини, які мають фітотерапевтичний вплив на органи шлунково-кишкового тракту: полин, звіробій, ромашка аптечна, кора дуба, золототисячник, валер'яна, подорожник, шипшина, корінь аіра, бузина, суниця лісова, чебрець, пустинник, чистотіл, кукурудзяні рильця, м'ята перцева, березове листя і бруньки, калина, кропива дводомна, плоди кропу і петрушки, чорна смородина. Ці лікарські рослини покращують секрецію шлунка і апетит, нормалізують кислотність, посилюють жовчогінну дію, посилюють тонус жовчного міхура і зменшують в'язкість жовчі, усувають біль у животі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лікарські рослини при захворюваннях органів травлення

При лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту виникає необхідність використання лікарських рослин практично всього спектра фармакологічного дії, так як проводиться корекція стану та інших систем (нервової, імунної, ендокринної та ін) залежно від індивідуальних проявів. У гастроентерологічній практиці часто використовуються рослини наступного фармакотерапевтичної дії:

болезаспокійливої: аїр, аніс, беладона, горець пташиний, льон, м'ята, чебрець, чистотіл;

в'яжучої: алтей, бадан, горець зміїний, дуб, звіробій, калган, кровохлебка, вільха, синюха, шавлія, черемха, чорниця;

жовчогінної: аїр, аніс, барбарис, безсмертник, вахта, материнка, кукурудза, кульбаба, полин, шипшина;

жовчоутворюючої: барбарис, безсмертник, кукурудзяні рильця, м'ята, полин, шипшина, щавель;

кровоспинної: горець зміїний, дуб, кропива, кровохлебка, перстач, вільха, пастуша сумка, хвощ;

на секрецію травних залоз - алтей беладона, оман, звіробій, м'ята, солодка, синюха 'сушеница;

протизапальної: аїр, алтей, береза оман дуб, звіробій, календула, льон, ромашка, солодка деревій, шавлія;

ранозагоювальної: алое, буркун, звіробій, календула, кропива, обліпиха, подорожник, солодка, сухоцвіт шипшина;

проносної: алое, вахта, горець почечуйний, жостір, каси, рицина, кршина, льон, кульбаба;

спазмолітичної: беладона, валеріана, материнка, м'ята, пустирник, ромашка, солодка, кмин, кріп, фенхель, чистотіл;

стимулюючої на секрецію травних залоз: аїр, безсмертник, вахта, материнка, звіробій, золототисячник, кульбаба, подорожник, ромашка, чебрець повзучий, фенхель. 

Особливості фітотерапії при захворюваннях органів травлення

 

 

Застосування лікарських рослин при лікуванні захворювань шлунку та кишківника базується на використанні протизапального, обволікуючого, проносного, в'яжучого, знеболюючого, вітрогінного, спазмолітичного і кровоспинного ефекту дії рослин. 
         При вживанні препаратів з лікарських рослин нормалізується апетит, поліпшується травлення. Фітотерапія має протимікробну дію, сприяє відновленню мікрофлори кишечника та ліквідації дисбіозу. Препарати сприятливо впливають на нервову й ендокринну системи хворого, покращують трофіку слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, сприяють процесам регенерації. Останнє особливо важливо при лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.

Гастрит. Гастрит – це запальна реакція шлунка, що виникає внаслідок поодиноких чи багаторазових механічних, теплових, хімічних, алергічних, інфекційних та інших шкідливих впливів. Він перебігає гостро і хронічно. Захворювання має швидку еволюцію. Залежно від тривалості дії чинника слизова оболонка шлунка ушкоджується різною мірою.

При гострому гастриті захворювання має такі ознаками: кольки в ділянці шлунка, нудота, відрижка, сухість у роті, інколи блювання, підвищена температура, пронос (при ерозійному гастриті – чорні випорожнення з кров’ю). При гострому гастриті лікування травами є симптоматичним, поліпшення настає за кілька днів.

Фітотерапія.

Квітки ромашки мають протизапальну дію на слизову оболонку.  

Листя м’яти має анестичний, спазмолітичний і газогінний ефект. Водночас стимулює функцію жовчного міхура і печінки, регулює ферментаційні процеси.

Листя меліси використовують, коли гастрит супроводжується неврозом. Діє заспокійливо, спазмолітично, снотворно. Має сприятливий ефект і при функціональних ушкодженнях серця. Поєднання м’яти і меліси має добру комплексну дію при захворюваннях ШКТ.

Якщо хворі скаржаться на закрепи, можна дати кору крушини, плоди жостеру або листя сени у кількості необхідній для досягнення бажаного ефекту.

При лікуванні ЛР захворювань шлунка необхідно дотримуватись харчового режиму. У перші два дні хворому слід утриматись від приймання звичайної їжі, крім супу з геркулесу, рису, гречки або протертих каш з цих круп. Добру дію виявляють варені столові буряки, які можна вживати на 2-3 день після початку захворювання. Основне в лікуванні гострого гастриту: усунути причину, не подразнювати слизову оболонку шлунка, вживати препарати рослин, що мають протизапальну, обволікаючу дію. Лікування повинно бути ефективним, щоб запобігти переходу гострого гастриту у хронічний, який лікувати значно важче.

Гастрит хронічний – це хронічний запальний процес, при якому настають хронічні морфологічні зміни і атрофія або гіпертрофія слизової оболонки шлунка різного ступеня. Він може бути самостійним первинним захворюванням чи супроводжує інші хвороби – виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, гепатохолецистит, авітаміноз, гіпоксемію тощо. При хронічному гастриті часто порушується кишкова і жовчна функції, що треба мати на увазі при призначенні терапії.

Хронічний гастрит перебігає з незначними скаргами, а часто і без симптомів. Розрізняють два види загострення, згасання і ремісію. У чаї, приписувані для його лікування, необхідно включати рослини з протизапальною (показаний при гострому гастриті), спазмолітичною і газогінною дією, а при атрофічному гастриті – і трави, які стимулюють секрецію шлункових залоз. Для цього використовують рослини, що містять гіркі речовини (при гострих гастритах вони протипоказані) і слиз. Гіркі глікозиди підвищують апетит і поліпшують травлення, але треба мати на увазі, що лікувальний ефект досягається після тривалого вживання. Ця група речовин міститься у такій ЛРС: траві полину, кореневищах лепехи, траві бобівника трилистого, траві деревію, траві золототисячника – вживання цієї трави протипоказане при гастриті, що супроводжується виразковою хворобою у гострій стадії.

Слизисті речовини утворюють захисне вкриття на запаленій слизовій оболонці, протидіють подразній дії соляної кислоти при високій кислотності шлунка, створюють умови для продовженої дії лікувальних складових. Використовують таку ЛРС, що містить слиз: насіння льону, ісландський мох, насіння айви, бульби салепу.

Для досягнення болезаспокійливого ефекту, крім ромашки, м’яти і меліси, до складу чаю можна додати і траву чистотілу при умові, що лікування ведеться під контролем лікаря. Цей засіб має виражений спазмолітичний ефект при кольках у товстому і тонкому кишечнику і жовчному міхурі.

Проти кольок можна давати хворому настойку беладони.

Фітотерапія хронічних гастритів на розсуд лікаря може бути застосована паралельно з медикаментозним лікуванням при тяжких болісних ушкодженнях, чим досягається швидкий ефект, та для скорочення періоду застосування.

При самостійній фітотерапії, так і при комбінуванні її з медикаментозним лікуванням слід приділяти значну увагу способу харчування. Хворий мусить їсти часто, потрошку, добре пережовувати їжу. Але не приймати водночас рідини, яка розріджує шлункові соки і завдає шкоди травленню. Забороняються гострі, смажені, консервовані та борошняно-крохмальні страви. Хворим треба надати змогу самим вибирати їжу, яка б не підвищувала кислотності шлункового соку і не викликала болі і тяжкості.

При хронічному гастриті забороняється їжа, яка посилює секрецію шлункового соку: м’ясні бульйони, молоко, тістечка. Для підвищення секреції при атрофічному гастриті дозволяється їжа, що містить речовини, які її збуджують: чебрець та інші приправи, газована вода, зелень, мед, плодові соки.

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Причинами виразкової хвороби можуть бути нервове напруження, розумова перевтома, вживання грубої, пікантної і неповноцінної їжі, неправильне, нерегулярне і поспішне харчування, захворювання сусідніх органів, деякі інфекційні хвороби чи захворювання обміну речовин, тривале вживання деяких ліків, нестача вітамінів тощо. Значення мають також вживання алкоголю, тютюну, спадкові фактори.

Для виникнення виразки шлунка має значення порушення бар’єрної функції слизової оболонки.

При виразці дванадцятипалої кишки внаслідок сильних секреторних стимулів нервового і гуморального характеру підвищується кислотність шлункового соку. Потрапляючи у  дванадцятипалу кишку, шлунковий сік, багатий на соляну кислоту і пепсин, у випадку недостатньої нейтралізації основами секреції панкреатичного соку і жовчі викликає запально-дистрофічні зміни, гострі ерозії, роз’ятрення і як наслідок – хронічну пептичну виразку.

Одержана виразка у шлунку чи в дванадцятипалій кишці може бути свіжа чи стара, а виразкова хвороба може перебігати гостро чи хронічно. При лікуванні необхідно хворого позбавити перенапруги і психотравм, суворо дотримуватись режиму харчування. При лікуванні ЛР прописують збори, які мають болезаспокійливу, спазмолітичну, секретознижуючу та протизапальну дію. Такою ЛРС є квітки ромашки, особливо при свіжій виразці. Засоби із спазмолітичним ефектом: корені оману, кореневища і корені валеріани, плоди кропу, плоди коріандру, плоди анісу – останні три мають виражену газогінну дію; листя меліси, листя м’яти. Протизапальний ефект мають: трава деревію, липовий цвіт, трава само силу гайового, листя чорниці. До складу зборів можуть бути включені трави, які стимулюють заростання виразки та зміцнення епітелію слизової оболонки. Такими є: трава звіробою, корені живокосту. Додають і трави кровоспинної дії: траву водяного перцю, траву грициків, корені барбарису, траву деревію. Витяжки з кореня солодки також мають винятково сприятливий ефект при лікуванні виразкової хвороби.

Сучасний метод лікування виразкової хвороби передбачає застосування соку капусти. Його приймають по 1 л на день.

Лікування виразкової хвороби треба проводити під контролем лікаря.

 

Хронічний коліт, закрепи і геморой

Коліт – запалення слизової оболонки товстої кишки. Може протікати в гострій і хронічній формах.

Хронічний коліт розвивається після повторного гострого коліту внаслідок кишкової інфекції, паразитів, інтоксикації медикаментами і солями важких металів, через неправильне харчування, алергійні і нервові фактори.

Залежно від етіології хронічний коліт має різні форми. При хронічному спастичному коліті отримують підвищений тонус кишкові м’язи, послаблюється кишкова моторика, внаслідок чого розвивається закреп.

При мембранозному коліті має місце порушення моторної і секреторної функції товстого кишечника, яке проявляється спазмами і рясним виділенням слизу.

До складу зборів для лікування хронічного коліту необхідно включати ЛР з спазмолітичною, газогінною, нервово-заспокійливою, протиалергічною і протизапальною дією. Засобами із спазмолітичною дією є: корінь оману, трава чаберу гірського, трава буркуну, трава чистотілу, трава парила, трава меліси, трава материнки, трава м’яти. Засоби із газогінною дією: плоди кмину, плоди фенхелю, плоди кропу, плоди анісу, трава і квітки лаванди. Як протизапальні і стимулюючі регенерацію ушкоджених тканин засоби радять: квітки ромашки, квітки липи, кореневища лепехи, листя м’яти, листя меліси, траву звіробою тощо.

Закрепи. Використовують збори трав проносної дії.

До складу пропису для лікування закрепів потрібно включати рослини спазмолітичної, газогінної і проносної дії. Одним із дійових і нешкідливих засобів з пургативним ефектом є насіння льону. Діє чисто механічним способом – у кишечнику дуже набрякає, збільшує об’єм фекалій і їх видаляє. Його приймають по 1-2 столові ложки з водою зранку, в обід та ввечері. Можна приймати тривалий час.

При лікуванні хворих закрепами треба дотримуватись режиму харчування: вживати чорний хліб, вівсяні страви, бобові, свіжі плоди і зелень, сливи, інжир, соки.

Висновок:

 

Захворювання шлунково-кишкового тракту широко поширені серед населення. Практично у кожного пацієнта є в тій чи іншій мірі виражені порушення функції органів травлення, що вимагають корекції, хоча в даний момент вони можуть і не маніфестувати. Використання фітотерапевтичних засобів навіть у мінімальному обсязі дозволяє істотно поліпшити сосояніі хворих (наприклад, ліквідація запорів овочевою дієтою).

Багато захворювань шлунково-кишкового тракту носять характер функціональних розладів (частіше неврогенних), хоча виявляються під маскою важких органічних уражень. Наприклад, дискінезії желчевиводяших шляхів можуть помилково розглядатися як гострий холецистит. Точна діагностика дозволяє обрати раціональний варіант фітотерапії.