По дерев'яній поверхні врозгін

 

 

Організація робочого місця

 

Продуктивність праці  робітника залежить від правильної організації його робочого місця. Робочим місцем робітника-опоряджувальника називають ділянку у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні для роботи пристрої, інструменти і матеріали. Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві майже немає стаціонарних робочих місць, бо робітник разом з пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки приміщення на іншу. Бригадир і кожен член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було пристроїв. Кожен робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому робітникові. Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилося робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою – зліва. Якщо для роботи потрібен столик, його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати як найбільший обсяг робіт.

На робочому місці  не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід користуватися тільки справними інструментами та пристроями і якісними матеріалами. Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних матеріалів і подання їх на робоче місце. Тому в спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують плитки розкроюють лінолеум, приготовляють розчин і мастики. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця.

Під час виконання  робіт обов’язково потрібно дотримуватись  усіх правил техніки безпеки і  виробничої санітарії. Робоче місце опоряджувальника повинно бути добре освітлене природним світлом. Для роботи з сумішами, що виділяють шкідливі для здоров’я людини леткі пари розчинників, слід забезпечити штучну або природну вентиляцію приміщень. Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати у шафу інструменти, вимкнути струм підведений до електроустаткування, закрити пускові пристрої на замок.

 

Технологія виконання

На поверхні стіни  можна виділити такі архітектурні елементи облицювання: карниз, фриз, поле облицювання і цоколь.

Їх не обов'язково виконувати всі разом під час облицювання, можуть бути лише певні елементи і в певній комбінації.

Карниз — це верхній ряд плиткового облицювання, який укладають зі спеціальних фасонних плиток більшої товщини.

Фриз — це смуга, яку найчастіше викопують із плиток, що різняться від плиток поля облицювання за кольором (темніші), розміром або за тим і іншим одночасно, Виконують фриз в один або декілька рядів.

Поле облицювання — це безпосереднє облицювання з одноколірних плиток однакових розміру і конфігурації.

Цоколь — це нижній ряд плиток, виконаний зі спеціальних фасонних плиток або плиток, які різняться від звичайних за товщиною або кольором. Усередині приміщення цоколем вважають звичайну неповну плитку.

Укладати плитки на поверхні можна  трьома способами: шов у шов, у  розгін та за діагоналлю. Найбільш поширений  і найпростіший у виконанні спосіб шов у шов.

Сучасна техніка і послідовність  плиткового облицювання на клейових сумішах різниться від традиційного облицювання на цементно-піщаній розчиновій суміші.

Оскільки плитки закріплюють на основі на тонкому клейовому шарі, поверхня під облицювання має  бути ідеальною рівною та ретельно підготовленою.

Розглянемо техніку облицювання поверхні прямокутної стіни всередині приміщення керамічною плиткою способом, шов у шов.  Спочатку рівну і належним чином підготовлену поверхню стіни розділяють по ширині на дві частини. Вгорі посередині стіни забивають цвях і опускають висок, під ним забивають другий цвях.  Між цвяхами натягують вертикальний шнур або олівцем креслять лінію.

Орієнтуючись на цей шнур чи лінію, плитки потрібно укладати, починаючи  від нього (неї) спочатку вліво, потім — вправо їх вертикальність вивіряють по цьому шнуру (лінії).

Якщо довжина стіни понад 4 м, по накресленій вертикальній лінії можна встановити вертикальний маячний ряд із плиток так, щоб лінія розділяла плитку навпіл. У подальшому на нього спиратиметься тримач горизонтального шнура.

Якщо висота облицювання плитками не визначена, роботу починають знизу вгору цілими плитками. За маячний ряд беруть перший горизонтальний ряд облицювання.

Перший маячний ряд укладають  спочатку насухо від середини до кутів  вздовж горизонтальної лінії, яка знаходиться  на рівні чистої підлоги і накреслена олівцем по поверхні стіни за допомогою рихтувальної лінійки і рівня. Визначивши потрібну кількість повних плиток, їх укладають на розчинову суміш. Після укладання першого ряду плиток за допомогою виска натягують вертикальний шнур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вимоги до облицювання

 

Правильність  облицьованої плитками поверхні перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м, рейкою з виском та виском. Шви між плитками мають бути рівними, а вищербленість кромок плиток не повинна бути більшою за 0,5 мм.

Плиточна  підлога має бути виконана так, щоб  простильний шар, прошарок під плитками і плиткове покриття щільно прилягали один до одного і міцно зчеплювались між собою. В облицювальному шарі не повинно бути великих черепашок і повітряних мішків. Виконана підлога з усіх видів плиток і плит повинна бути рівною, щоб проміжок між нею і прикладеним двометровим правилом не перевищував 4 мм. Окремі плитки на підлозі можуть западати або виступати з площини підлоги не більше ніж на 1 мм. Шви між плитками повинні бути прямолінійними у межах кожного ряду плиток. Відхилення швів від прямої лінії не повинно перебільшувати 10 мм на 10 м довжини шва.

Товщина швів між плитками розміром до 200 мм не повинна бути більше 2 мм, а між плитками і плитами понад 200 мм — більше 3 мм.

Найменування  відхилення	Плитка
	Керамічна	полістирольна
Відхилення  облицьованої поверхні від вершини  на 1м.	1.5 мм	1 мм
Те саме на висоту приміщення	4 мм	1 мм
Відхилення  швів від поверхні горизонталі і  вертикалі на 1 м	1.5 мм	2 мм
Те саме на довжину ряда	3 мм	2 мм
Відхилення  збігу у профільних архітектурних  витягнутих деталей	0.5 мм	-
Проміжки  між поверхнею і прикладеною 2-х  метровою рейкою	2 мм	до 1 мм
Товщини швів	1.5 – 2.5 мм	0.5 мм

Технологія  виконання сучасними матеріалами

Поверхні з деревини та виробів із неї (ДСП та ін.). Деревина — це матеріал, який має критичну поверхню за рахунок волокнистої будови і високої пористості. Зі зміною вологості навколишнього середовища деревина може усихати, розбухати, коробитись тощо. Волокниста будова зумовлює її високу міцність на статичний вигин. Усі зазначені властивості деревини потребують особливого підходу при підготовці таких поверхонь до облицювання плиткою.

Поверхня має бути стійкою, жорстко закріпленою і  чистою. Дерев'яні дошки обробляють ґрунтовкою СN 94. Через 2-4 год. наносять СN 73 або Thomsit FA 97 шаром завтовшки не менш як 6 мм.

ДСП або інші плити  встановлюють у проектне положення. Товщина плит для підлог має бути не меншою за 22 мм, для стін — не меншою за 19 мм. Плити між собою слід кріпити шиповим або пазовим з'єднанням і фіксувати болтами. Отриману так дерев'яну поверхню ґрунтують матеріалом СN 94 за допомогою малярної щітки.

Закріплюють керамічне  покриття СМ 17, СU 23 або СМ 117, СМ 12, СМ 16 з добавкою СС 83. Альтернативний варіант при облицюванні дерев'яних підлог — клей СМ 19. Після облицювання шви заповнюють матеріалом СЕ 37, СЕ 33 Super із добавкою СС 83. Еластичне ущільнення виконують з використанням СS25.

 

Техніка безпеки

До початку  роботи плиточника інструктують про безпечні прийоми виконання виробничого завдання. Облицювальник оглядає робоче місце, прибирає непотрібні матеріали, перевіряє справність інструментів, інвентаря, пристосувань, надягає спецодяг.

Найбільшу небезпеку  при виробництві підготовчих робіт представляють роботи, зв'язані з використанням механізованого інструменту.

Насічку поверхонь  за допомогою ручних машин або  немеханізованих інструментів виконують  в захисних окулярах з небиткими стеклами і в рукавицях. Рукоятки інструментів повинні мати надійне кріплення і бути без вибоїн і сколов. Робочі частини інструментів повинні бути без тріщин, задирок і інших дефектів. Довжина ручок у скарпелей, молотків і інших ударних інструментів — не меншого 150 мм.

На точильному верстаті необхідно працювати тільки в захисних окулярах. Поверхню, що підлягає облицюванню, очищають від жирових плям за допомогою кислот, дотримуючись особливої обережності: використовують соляну кислоту слабкої концентрації (3%-ную), при розбавленні кислоту вливають у воду, а не навпаки, що виключає розбризкування кислоти і попереджає виникнення опіків. Приміщення, де працюють з кислотою, провітрюють.

Пляшки з кислотою зберігають і переносять в плетених  корзинах. Їх встановлюють на підлозі (у один ряд). Кожен бутель забезпечують биркою, на якій вказано найменування кислоти і її концентрацію. При розливе кислоти на шийку пляшки надягають насадку або користуються воронкою — це попереджає розбризкування. Порожні бутлі з-під кислоти зберігають з тими ж заходами обережності, що і повні.

Дрантя, намочене кислотою, не можна брати незахищеними руками. Щоб уникнути опіків її намотують на кінець дерев'яного стрижня.

При роботі на висоті користуються подмостями і драбинами. Забороняється застосовувати замість них випадкові опори. Для освітлення місця роботи використовують переносні світильники з лампочкою в захисній сітці і з електричним дротом, ув'язненим в гумовий шланг. Такі світильники розраховані на напругу струму не вище 42 В, а для роботи в сирих приміщеннях — не більше 12 В. Підключаючі вилки переносних світильників повинні бути такій конструкції, яка виключала б можливість включення їх в мережу напругою вище 42 В. Підключать переносні світильники, ручні машини (електрифікований інструмент) в електричну мережу за допомогою скручування оголених кінців дроту забороняється.

Електролампи  напругою 127—220 В підвішують на висоті не меншого 2,5 м. Якщо це вимога нездійсненно, то напруга освітлювальної мережі повинна бути 42 В. Забороняється міняти електричні лампи під напругою.

До роботи з ручними машинами допускаються особи, що пройшли спеціальне навчання. Працювати з електрифікованим інструментом під напругою 220—127 В. виконується тільки в діелектричних рукавичках, калошах або стоячи на гумових килимках, або з включеним в мережу автовимикачем напругу пристроєм.

    Забороняється  працювати несправним електроінструментом. Включати електроінструменти в електричну мережу допускається тільки штепсельною напівмуфтою або вилкою. Не можна тримати електроінструмент за дріт, стосуватися його частин, що обертаються, або замінювати ріжучий інструмент до повної зупинки двигуна. Забороняється натягувати і перегинати дроти електроінструменту, допускати їх перетин з газовими шлангами, електричними кабелями, сталевими канатами. При перервах в роботі інструмент від'єднують від живлячої мережі.

У комплект засобів індивідуального захисту плиточника входять:

• рукавички гумові;
• рукавички гумові діелектричні;
• напальчники гумові;
• каска будівельна;
• рукавиці з надолонниками з брезенту;
• аптечка універсальна.

-

Облицювальник, що укладає плитку, повинен працювати в гумових рукавичках, щоб захистити шкіру рук від роз'їдання розчином. Сортування плитки і інші підсобні роботи виконують в щільних рукавицях, рубку і підтесання плиток — в захисних окулярах з небиткими стеклами. Підтесання і рубку плиток на колінах виконувати забороняється. При роботі з кислотою необхідно надягати гумові рукавички і захисні окуляри. Приміщення, де протирають свіжонаслані підлоги розчином соляної кислоти, необхідно провітрювати.

Після закінчення роботи слід привести в порядок робоче місце, очистити інструменти, прибрати будівельне сміття.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. П.В. Кривенко та ін. «Матеріалознавство для будівельників,  «К» Техніка» 1996р.
2. Г.М. Добровольський «Штукатурні і облицювальні роботи            «К» Техніка».
3. Е.К. Карапузов, В.Г. Соха, Т.Є. Остапченко «Матеріали і технології  в сучасному будівництві «К» Вища освіта 2005р.».
4. А. М. Горбов «Современный ремонт квартиры и дома»
5. ООО “Хенкель Баутехник (Украина)” «Технологическая карта на облицовку 100 м²  строительных конструкций с применением материалов CERSIT»