Виховна функція естетичного ідеалу

    Прилучення учнів  до прекрасного – це і є  формування здібностей, а отже  і можливостей естетично сприймати  світ, що призводить до формування естетичних смаків і ідеалів, сприяє розвитку творчих здібностей. Розвинений естетичний смак має виявлятися в оціночному ставленні до об’єктів у формі безпосередніх, емоційних реакцій, суджень. Зміст і рівень розвиненості естетичного смаку залежить від пізнання дитиною естетичних цінностей, вироблених історичною практикою людства. Процес формування естетичного смаку пов’язаний з формуванням ідеалів і переконань особистості. На її розвитоквпливають умови життя, професійна орієнтація, культурний рівень людини. В процесі художньо-естетичного виховання задовольняються естетичні потреби, формується естетична культура в цілому. Формування естетичної культури повинно відбуватися за таких умов:

- створення загальнокультурного  фундаменту у школі (діти мають  знати історію культури свого  народу, знати Біблію як джерело естетичної і моральної культури);

- повернення до духовності  свого народу: народного та церковного  календаря, рідного фольклору, зокрема до гуртового співу, звичаїв і традицій нашого народу;

- розвиток народних ремесел:  ткацтва, килимарства, гончарства, іконопису та ін.;

- орієнтування молоді  на високі музичні і художні  зразки, зокрема вчити їх розуміти  класичну музику, різні види мистецтва;

- активне залучення учнів до художньо-естетичної діяльності, зокрема, до масового музичного виховання, як це робиться у вальдорфській школі Німеччини;

- стимулювати творчо обдаровану  молодь;

- сприяти естетиці побуту, де перебуває дитина і т.п. 

    Але здатність  до творчості сама по собі  в людині не виникає, вона свідомо формується культурою, зокрема, через освітянські технології. Завдання освіти – не тільки підготувати „знаючу людину”, котра оволоділа знаннями в тій чи іншій галузі, а й сформувати людину-творця цілісного типу. Тобто людину, яка здатна творити світ культури, мистецтва.

    Загальним чинником  самовиховання є поняття естетичний  інтерес. Деякі дослідники визначають естетичний інтерес як форму пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення художньої діяльності й первинну готовність до неї. В естетичному інтересі поєднуються елементи почуття, смаку, ідеалу, що й додають пізнавальної потреби до її змісту. Особливо підкреслимо, що естетичний інтерес як усвідомлена потреба в сприйнятті та створенні краси чи орієнтація на певні способи її задоволення припускає високий рівень духовного розвитку й формується у більш зрілому віці [3, 113].

   Головним джерелом  естетичного виховання та самовиховання  в усі часи була книга. Книга  – це складова частина та  головний носій загальної культури. Її образ складається з багатьох  чинників, які несуть в собі  пізнавальну, моральну, естетичну та інші інформацію. Якою б за формою книга не існувала, вона стає універсальним зберігачем соціального досвіду. Книга має подвійний і навіть багатоманітний характер. Вона може виступати і засобом збереження інформації для людей наступних поколінь, і засобом комунікації, а також бути товаром. Книга супроводжує людину з раннього дитинства і до останніх днів, несучи їй світло розуму та знань, виховуючи та скеровуючи духовно, естетично. Цей повсякчасний зв’язок людини з книгою зумовлює величезний виховний зміст книги, може впливати на людей різного художнього рівня та різних поглядів на життя [1, 2].

    Сприйняття і  пізнання цілісності книги – явище комплексне, багатопланове. В основі його покладена складна дія – спілкування з книгою. Це перш за все читання тексту і усвідомлення того, що читаєш, гортання сторінок, дотик до матеріального блоку книги, заглиблення у книжковий простір. У цьому складному русі окремі елементи пов’язані один з одним, знаходяться в центрі загального сприйняття і завжди співвідносяться з почуттям цілого – всієї книги.

     В сучасних  умовах інформатизації суспільства  книга в традиційній формі  і особливо ілюстрована книга,  завдяки своїй внутрішній неповторній семіотичній особливості та будові, незважаючи на існування новітніх форм передачі інформації, може відігравати роль одного з найбільш масових і мобільних джерел інформації та естетичного виховання.

    Результати досліджень стверджують, що сьогодні в суспільстві та його свідомості книга виступає:

а) такою, що дає насолоду як предмет вжитку;

б) корисним помічником в  повсякденному існуванні;

в) предметом, який символізує високий соціальний статус, творче сприйняття художньої літератури на високому естетичному рівні, здатність переживати катарсис від спілкування з нею, що притаманне невеликій групі реципієнтів [1, 5].

    Василь Сухомлинський  розробив систему соціалізації дітей шкільного віку на основі принципу гуманізації. Одним із головних факторів, що впливають на душу учня, він вважав красу в природі і суспільстві. Він писав: „Під час навчання у початкових класах я тисячу разів ходжу з дітьми до витоків краси. Ці уроки є баченням прекрасного. Діти вчаться бачити, вслуховуватися в музику оточуючого світу, розуміти його, милуватися ним”. Краса живить доброту, любов, сердечність маленької людини. Влітку діти милуються стрункою яблунькою, кущем шипшини із червоними ягодами, а восени вони дбайливо обгортають дерева, щоб узимку їм не було холодно. „Труд маленьких дітей – це перш за все, – створення матеріальних цінностей, які втілюють красу”, – писав Василь Олександрович „Якщо хочеш бути красивим, працюй до самозабуття, працюй так, щоб ти відчув себе творцем, майстром, господарем в улюбленій справі. Працюй так, щоб твої очі відбивали одухотвореність великим людським щастям – щастям творчості”, – писав В. Сухомлинський [12, 233]. Таким чином, труд є головним чинником самовиховання естетичного в особистості, що досить повільно використовується у сучасній освітній системі.

    У рішенні цієї проблеми важливу роль відіграє самовиховання як систематична і свідома діяльність, спрямована на вироблення у собі позитивних рис волі і характеру, бажання розумового, морального, естетичного і фізичного самовдосконалення. Основою самовиховання є внутрішня культура, яка починає формуватися в сім'ї, потім у школі, де учнів знайомлять із різними методами і формами самовиховання: самоаналіз, самокритика, самообов'язок, самопримус, самонавіювання тощо. У старшому шкільному віці культурно-виховна функція суспільства спрямована на формування світогляду, збагачення знаннями; іде інтенсивний процес самоосвіти, пов'язаний із самовихованням, зростає рівень внутрішньої культури [2, 11].

    Таким чином,  естетична культура особистості  – це сформована на основі  власного життєвого досвіду та  шляхом естетичного виховання  з боку суспільства здатність  людини розпізнавати й переживати  прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне в мистецтві й навколишній дійсності, керуватися виробленими культурою естетичними цінностями у своїй практичній діяльності, створювати красу навколо себе й долати недосконалість світу. Показником естетичної культури особистості є розвиненість її інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфер, що досягається засвоєнням естетичного досвіду людства та його подальшим розвитком як засобом власного самовизначення. Складовими естетичної свідомості, що становить ядро естетичної культури особистості, вчені визначають естетичне сприйняття, почуття, смаки, оцінки, потреби та естетичний ідеал, формування яких є метою естетичного виховання [9, 6].

    В свою чергу,  естетичне виховання – це не  стільки виховання митця, скільки людини, готової до будь-якої діяльності, людини з потужним духовним і творчим потенціалом, розвиненим образним і раціональним мисленням, здатної самостійно подбати про свою конкурентоспроможність. Естетично розвинена людина – завжди особистість. Самодостатня, творча, вона здатна самостійно здійснювати вибір у буттєвій практиці між добром і злом, красою і потворним, обов’язковим і випадковим [11].

    Відчуття прекрасного, красивого формуються у кожної людини самостійно в процесі її розвитку та виховання. Причини, які впливають на виникнення цього відчуття, однакові для всіх, їх багатство та багатогранність невичерпні. Проблема полягає в тому, що саме з цього багатства обере для себе молода людина, як грані та сторони прекрасного вона сприймає. Сутність відчуття прекрасного у його тісному зв’язку з розвитком інтелекту, інтуїції, здатності бачити у навколишньому світі те, що інші не помічають [8, 134]. Тому до формування естетичного мистецькими засобами в освітньому процесі шкільної та студентської молоді слід підходити системно та науково виважено.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Біличенко О. Л. Культурно-виховна  роль книги в умовах формування  інформаційного суспільства: автореф.  дис. на здобуття наук. ступеня  канд. пед. наук: 07.00.08 / Біличенко О. Л. – Х., 2001. – 18 с.

2. Дмитренко Т. О. Методологічні  основи соціальної педагогіки / Т. О. Дмитренко, К. В. Яресько. – Х.: Крок, 2003.

3. Зиль О. М. Формування  передумов естетичного інтересу  у старших дошкільників у процесі  музичної діяльності / О. М. Зиль // Педагогіка: збірник наукових праць  Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – № 3. – Бердянськ: БДПУ, 2006. – 220 с.

4. Ільницька Л. В. Виховання  в контексті соціально-естетичної концепції Герберта Ріда: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук: 09.00.08 / Л. В. Ільницька. – К., 2005. – 22 с.

5. Калашник Н. Г. Естетичний  смак як складова змісту наукових  та навчальних дисциплін / Н.Г.Калашник // Педагогіка і психологія формування  творчої особистості: проблеми  і пошуки: зб. наук. праць. – Київ Запоріжжя, 2000. – Вип. 16. – С. 132 – 140.

6. Комарова А. И. Эстетическое  воспитание студентов / А. И.  Комарова. – Львов: Вища шк., 1984. – 160 с. 

7. Кудин В. А. Раздумья. – 2-е изд., доп. / В. А. Кудин.  – Х.: НТУ „ХПИ”, 2006. – 356 с. 

8. Малицька О. В. Естетичне  виховання майбутніх учителів  у особистісно орієнтованому  освітньому процесі / О. В. Малицька. // Педагогіка: збірник наукових праць  Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – № 4. – Бердянськ: БДПУ, 2005. – 220 с.

9. Михайлова Л. М. Виховання  естетичної культури старшокласників  (на матеріалі творів світового мистецтва): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.07 / Л.М. Михайлова. – К., 2001. – 18 с.

10. Российская педагогическая  энциклопедия: в 2-х т. / Гл. ред.  В. В. Давыдов. – М.: Большая  российская энциклопедия, 1999. – Т. 2. – 672 с. 

11. Сафарян С. І. Основні  чинники формування творчої особистості  та розвитку її творчих здібностей  у процесі навчання / С. І. Сафарян. // Народна освіта: наук.-метод. електронний пед. журнал. – 2007. – Вип. 1. [Електронний ресурс] Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/...1/07ssizpn.htm.

12. Сухомлинский В. А.  Как воспитать настоящего человека (Советы воспитателям) / В. А. Сухомлинский. – К.: Изд-во „Радянська школа”, 1975. – 235 с.