Функціональне зонування інтер’єру котеджів

                     Функціональне зонування інтер’єру котеджів

        Постановка проблеми. Формоутворення, функціональне зонування та оздоблення  інтер’єру в Україні стали актуальною творчою і теоретичною проблемою сучасної вітчизняної архітектури та дизайну. При тому, що ринок українського інтер’єрного проектування та будівництва перенасичений, а конкуренція у спеціальності є досить високою, насправді гарних і професійних функціональних інтер’єрів створюється дуже небагато. Парадокс ситуації посилюється тими обставинами, що теоретична база дизайну інтер’єрного середовища є дуже небагатою. Зараз надзвичайно гостро постала проблема,  правильного функціонального зонування, гармонійного поєднання та оздоблення інтер’єру. Тому ця область дизайну потребує вивчення та наукового дослідження, через свою новизну та порівняно нерозкриту суть.

         Актуальність дослідження. Дослідження є актуальним тому, що формоутворення, функціональне зонування  інтер’єрів котеджів в Україні набули великого значення і стали актуальною творчою проблемою сучасного вітчизняного дизайну, адже теоретична база є дуже небагатою. Література з питань функціонального зонування інтер’єрів котеджів радянських часів вже давно морально застаріла. У цьому зв’язку активізується необхідність дослідження проблеми, виділення основних критеріїв та розробки систематичного поділу.

      Аналіз останніх досліджень і публікацій. Становленню концепції формоутворення та художнього проектування інтер’єрного середовища придiляли увагу такi видатнi архiтектори, як Раннев В. Р, Шпара П. Е. Волкотруб И. Т та інші. Багато питань, що висвітлюють проблему, були добре розроблені (кольорові рішення, меблі та декоративно-ужиткове мистецтво), а от сучасні функціональні питання, а зокрема питання функціонального зонування  інтер’єру котеджів не розроблені зовсім.

      Метою даного дослідження є виявлення способів функціонального зонування інтер’єру котеджів.

     Виклад основного матеріалу.     Котедж є традиційним типом англійського житла. Він являє собою двоповерхову окремо розташовану будівлю з внутрішніми сходами, вітальнею, кухнею, іншими господарчо-побутовими приміщеннями на першому поверсі – зони відпочинку, на другому знаходяться спальні.

      Котедж зазвичай має два поверхи, має присадибну ділянку. Може знаходитися в міський або заміській зоні. Якщо дозволяє площа може мати басейн. Котедж може бути як постійним житлом, так і місцем відпочинку, куди можна інколи навідуватись [8].

    Функціонально котедж можна подiлити на зони денного i нiчного перебування, або активну i пасивну. Залежно вiд складу ciм`ї та її соцiального рiвня можуть бути бiльш або менш розвиненi складовi цих зон.

    Передпокій – вхiдна зона, що є багатофункціональною в помешканнi. Вхiдна зона iзолює квартиру вiд шумiв, холоду, вологи, пилу, вiдокремлює зовнiшнє середовище вiд внутрiшнього. Дозволяє залишати одяг, взуття, сумки. 3абезпечує мiсце для зберiгання сезонного одягу, валiз, спортiнвентарю (гiгiєнiчнi функцiї), орієнтує розмiщення iнших кімнат у квартирi (композицiйнi функцiї), забезпечує перший контакт з квартирою, залишає перше та останнє враження вiд неї (естетична функцiя) [3].

    3ручнiсть  передпокою забезпечує логiчна послiдовнiсть розмiщення обладнання. У безпосереднiй близькостi вiд входу розташовуються гачки чи площини для сумок, мiсця для розмiщення одягу та взуття. Дуже важливим для комфорту є врахування зросту та iнших анатомiчних властивостей людей, якi мешкають у квартирi. Для дорослих членiв ciм`ї piвень розмiщення штанг та гачкiв може бути постiйним, а для дiтей – змiнним. Анатомiчнi особливостi людини визначають три piвнi досяжностi до шафових ємностей та формують три групи меблiв для передпокою: 1)горизонтальнi – елементи нижньої зони розмiщуються на висотi 40-45 см вiд пiдлоги, з них можуть висуватися ємності для зберiгання взуття; 2) вертикальнi – елементи середньої зони мають висоту до 200 см, тобто ними може користуватися людина середнього зросту.

    Висоти елементiв верхньої зони визначаються висотою примiщення, користуються ними за допомогою табуреток або стрем'янок.

    Робота  над композицiйною довершенiстю передпокоїв починається з аналiзу їхніх пропорцiй. Якщо розглядати стандартнi передпокої в квартирах, то через малу площу вони виглядають непропорцiйно високими. Тому вiзуально скорегувати це можна декiлькома засобами: 1) членуванням стiн; 2)обробкою поверхнi стелi; 3)використанням освiтлення; 4)розташуванням дзеркал; 5) досяганням композицiйної цiлiсностi простору.

    Вітальня  є центром котеджу, де збирається уся родина, здійснюється прийом гостей. Інколи відповідно до побажання замовника у вітальнях розміщується робоче місце, стаціонарне чи мобільне, або навіть спальне місце. Взагалі, в останні роки функції вітальні значно розширилися: часто дизайнери вітальню планують сумісно із столовою, передбачають у вітальні кухню-нішу, об’єднують вітальню із холом і таке інше. Варіантів поєднання функцій може бути безліч, але всі вони мають відповідати вимогам логіки, доцільності та комфорту, бо функціональна та естетична комфортність інтер’єрного середовища є найважливішою ознакою житла високого рівня [9].

    Отже, вітальня є багатофункціональним приміщенням, тому в ній необхідно виділити функціональні зони: 1)зона відпочинку; 2)зона прийому їжі; 3)зони робочого місця чи бібліотеки.

    Зона  відпочинку, як правило, займає головне  планувальне місце у композиції інтер’єру вітальні. Вона планується як група м’яких меблів навколо каміна, що є композиційною домінантою інтер’єрного середовища, чи являє собою домашній кінотеатр – місце для сімейного перегляду улюблених фільмів. Розміщуватися зона відпочинку може у центрі або у глибині приміщення вітальні, але не є прохідною.

    Зона  прийому їжі  має зручний зв’язок із кухнею та може обладнуватися барною стійкою.

    У випадку розміщення у вітальні зони робочого місця чи бібліотеки,  забезпечується відповідний спокій та візуальна ізоляція від активних функціональних зон приміщення. Досягається за допомогою правильного розміщення меблів та обладнання [2].

    Зона  відпочинку (спальня).Для спалень відводяться найбільш ізольовані світлі і зручні кімнати. Краще приміщення для спальні - кімната, розташована далеко від кухні і основних проходів. Ізоляція спальних місць від приміщень денного перебування - перша вимога до організації сучасного будинку. Найбільш послідовно цей принцип здійснюється при рішенні індивідуального будинку в двох рівнях, з приміщеннями денного перебування на нижньому, спальними кімнатами і ванною - на верхньому поверхах. Коли не всі спальні кімнати ізольовані від приміщень денного перебування, вхід в одну із спалень (зазвичай батьків) проектується із загальної кімнати.

    Меблі спального приміщення повинні придатні для зберігання всього запасу одягу і особистої білизни; розташовується туалетний столик з великим дзеркалом, в якому можна бачити повністю своє віддзеркалення, пуф і двоспальна або односпальні ліжка. Ліжка - головний предмет меблювання спальних кімнат. Вони проектуються як окремо стоячі або об'єднані з секційною шафою.

    Шафи  для спальної кімнати можуть бути пересувні або вбудовані. Пересувні  шафи дуже громіздкі і займають багато місця, а оскільки площа спальної кімнати, як правило, невелика, то  розміщуються в ній вбудовані або пристінні шафи. У складі цих шаф може бути секретер, полиці для книг, відкидна дошка з дзеркалом і скриньками для предметів туалету, відкидне ліжко, ящики для зберігання постільної білизни [6].

    Кухня-їдальня. Жодне з примiщень квартири не змiнилось так сильно за ocтанні роки, як кухня. Побутовi i соцiальнi умови життя, враховуючи новий уклад життя ciм`ї, створили для цього основні передумови. Кухня була i залишається улюбленим мiсцем зiбрання людей навколо вогнища. Добра вентиляцiя, гаряча вода, природне освiтлення i провiтрювання, рiзноманiтнi електричнi та iншi прилади забезпечують чистоту i санiтарний стан цього приміщення. Кухня є загальною кiмнатою-їдальнею вciєї сім`ї i робочим мiсцем господарки дому. В останній час у будівництві житла намітилася тенденція до збільшення плоші кухні-їдальні.

    Пропозицiй стосовно кухонних меблiв та їхнього розмiщення на площi типової квартири дуже багато. Масові стандартнi набори кухонних меблiв роблять на основі детального вивчення зручностi роботи i послiдовностi процесiв, якi вiдбуваються на кухні: приготування i варка їжi, подача на стiл i миття посуду, видалення вiдходiв, зберiгання продуктiв i посуду (кухонного i столового).

    На  основi багаторiчного досвiду відпрацьованi нормативи розмiщення, габаритнi розмiри i певнi типи виробiв. Визначальним при установцi обладнання є взаєморозмiщення трьох основних предметiв (мийки, робочого столу i плити) відповідно до послiдовності виконання роботи. Холодильник ставлять у загальному рядi кухонного обладнання [8].

    Встановленi у ряд столи i навіснi шафи служать здебiльшого для зберiгання посуду: у нижньому ряду кухонного, у верхніх – столового i чайного. У верхньому ряду видiляється мiсце i для збереження сухих продуктiв, у ящиках – для столових приборiв. Розподiл мiсць збереження, як правило, вирiшується господинею на мiсцi.

    Там, де кухнею-їдальнею користується сiм'я iз декiлькох чоловiк, вiдводиться максимум площi для зручного розмiщення сім’ї за обiднім столом, передбачається можливiсть посадити лишню людину.

    На  основі практики були вироблені певні  типи виробів для робочого обладнання кухні. Встановленi стандартні габарити виробiв, типiв i форм. Унiфiкацiя елементiв дозволяє доповнювати предмети i рiзним чином розмiщувати їх та переставляти, розширяти робочi фронти чи скорочувати за рахунок установлення спецiального обладнання.

    Простi i невибагливi конструкції кухонних меблiв не заважають пiдбору бiльш виразних виробiв у групi обiднього столу i загального оздобленнi кухні-їдальнi. Поєднання цих груп меблiв i предметiв обладнання з кольорами i освiтленням дають широкi можливості iндивiдуального рiшення iнтep'єpу.   

           Санітарна зона. Ванна проектується орієнтована на північ і, як правило, має природне освітлення і вентиляцію. При розташуванні санвузлів усередині будівлі вони мають мінімум чотирикратний повітрообмін в годину. Сантехнічні підведення розташовуються один над одним, щоб понизити витрату на сантехнічні роботи і зменшити об'єм робіт по звукоізоляції.

    Планування  санвузлів повинне враховувати  потреби як сім'ї в цілому, так  і окремих її членів. Розташування санвузла поблизу від існуючих інженерних мереж скорочує витрати. При умілій розстановці залишається вільним центр санвузла, завдяки чому приміщення  вигладає більш просторим. Колірне рішення підкреслить бажаний ефект. Просторі санвузли офарблюють в інтенсивні, а невеликі - в світлі кольори. Довгі, вузькі санвузли розбиваються на окремі зони шляхом відповідної розстановки устаткування [3].

       Висновок. Сьогоденний котедж – об’єкт , що постійно розвивається, змінюючи кожні 15-20 років усі свої параметри. Головні тенденції цих змін: збільшення загальної корисної площі на кожного мешканця; ускладнення структури житлових приміщень; житловий простір дуже активно насичується різним обладнанням, повсякденного та спеціального попиту. Функціональне зонування житла постійно трансформується за допомогою застосування новітніх технологій та просто модних речей, за допомогою яких формуються інтер’єри нового типу. Ґрунтовними позицiями у вирiшеннi завдань художнього моделювання житлових структур є функцiональна доцiльнiсть i композицiйна цiлiснiсть i виразнiсть. 

Список  використаної літератури

1. Житкова  Н.Ю. Художнє проектування комплексного  обладнання: Конспект лекцій. – К.: КНУБА, 2004.  

2. Новикова  Е. Б. Интерьер общественных зданий. – М.: Стройиздат, 1990.

3. Раннев В. Р. Интерьер: Учебн. пособие для архит. спец. вузов. – М.: Высш. шк., 1987. – 232 с.

4. Шпара  П. Е. Техническая эстетика и основы художественного конструирования: Учебн. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Вища шк., 1984. – 200 с.

5. Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования: Учебн. для средн. спец.  учебн.  заведений. – 2-е изд.,   перераб  . и

доп. – К.: Вища шк., 1988. – 191 с.

6. Даниленко В. Я. Основи дизайну: Навч. посiбник. – К.: Вища шк., 1996.– 92 с.

7. Жердев Е. В. Художественное осмысление объекта дизайна.– М.: Изд-во АУТОПАН, 1993. –132 с.