Архітектура Растреллі

Франческо Бартоломео Растреллі (1700-1771) -  російський зодчий, італієць за походженням. З 1716 року жив і працював у Російській імперії. В творчості майстра лежала  міцна й глибока основа – художні й соціальні принципи бароко.

«Разом зі своїм батьком  я  виконував ліпні роботи, займався формуванням і відливкою скульптури в готових формах, виготовляв рисунки  і креслення для художників і  робітників, які працювали разом  зі мною. Практична робота по зовнішньому  і внутрішньому оздобленню двірцевих споруд вимагали постійного контакту з кращими петербурзькими архітекторами мого часу, від яких я здобував потрібні теоретичні знання в галузі проектування і будівництва».

Растреллі створив багато споруд - палацові ансамблі, паркові  будівлі, міські садиби та культові споруди. Серед них Зимовий палац і  Смольний монастир у Царському Селі, палаци у Царському Селі, Маріїнський  палац та Андріївська церква у  Києві, про яку ми і вестимемо  мову. За архітектурно-художнім вирішенням Андріївська церква є одним з  кращих творів Растреллі.

Церква збудована в 1747-1754р.р. за проектом Растреллі на Андріївській горі в пам’ть відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною. Висота церкви з хрестом - 46м ( зі стилобатом 60м), довжина – 30м, ширина-23м. Керівником проекту був І.Мічурін, інтер’єром ( ліпленням, різьбленням, живописом) займались О.Антропов, Г.Левицький, І.Вишняков та інші.

Щодо архітектури, це одно купольний храм з п’ятиглавим завершенням, що має форму хреста, в кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, що відіграють роль своєрідних контрфорсів. До храму з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи. Навколо церкви – балюстрада, з якої відкривається мальовнича панорама Подолу й Дніпра. Внутрішнє оздоблення церкви, розроблене Б.Растреллі, ближче до стилю бароко. Іконостас церкви оздоблено різьбленим позолоченим орнаментом, скульптурою й живописом.

Сам архітектор в Києві  не був, будували інші за його кресленнями (Мічурін та інші). Оригінали креслень зберігаються в музеї Альбертіна у Відні, Австрія.

Ось деякі спогади Франческо Бартоломео про створення Андріївської церкви.

« Напочатку літа 1744 року Єлизавета Петрівна стала говорити про поїздку в Малоросію. Не державні справи манили її туди, а заповітна мрія- побачити батьківщину Олексія Розумовського. В середині червня по всім містам і селам на шляху слідування в Київ поскакали гінці з наказом готувати 23тисячі коней, вози для імператриці. 27 червня вирушили із Москви. Рухались не поспішаючи, любувались пейзажами, насолоджувались трапезами на природі.

На кордоні Малоросії  государиню зустріли козацькі полки  в синіх черкесках, в широких  шароварах.

29 червня прибули в  Київ. Маскарадні дійства, жвавий  київський люд викликали в  государині неабияке захоплення. Єлизавета Петрівна звеліла звести  кам’яний храм в честь Андрія Первозванного. Виповнити бажання імператриці доручили архітектору Шеделю. Проекти Шеделя не затвердили, тому створення проектів доручили мені. Шедель був дуже здивований та засмучений, адже він вже готовий був узятися за роботу і мав власне креслення цієї споруди, але “добро” на проект так і не отримав. Після цього він попросив відправити його на пенсію і, переїхавши в село, невдовзі помер.»

Растреллі приїхав до Києва, прагнув скоріше зробити всі  справи і повернутись до Петербургу.

В Державній публічній  бібліотеці Санкт-Петербургу зберігаються детальні плани Ближніх і дальніх  печер Києво-Печерського монастиря. На кожному аркуші рукою зодчого  написано: «Підземелля Києва. План, знятий за наказом імператриці Єлизавети  Франсуа Растреллі, обер-архітектором імператорського двору.» Знімали плани для можливого майбутнього будівництва колоколен біля входу в печери, бо таке бажання висловила імператриця.

Проект храму Растреллі  створив, а звести його – не виявилось  ні сил, не можливостей. Петербурзьке будівництво  все ж було важливішим, тому відповідати  з роботи в Києві доручили архітектору  Івану Мічуріну. Архітектор Мічурін намагався відмовлятися від будівництва Андріївської, мотивуючи тим, що у нього є інші важливі “об'єкти” і що вся його майстерня і помічники знаходяться в Москві. Але імператриця була невблаганна, довелося споряджати до Києва колосальну експедицію. 

Ось що пише Растреллі про  деякі подробиці будівництва. «  Тільки почали копати фундамент, як  рихла земля бастіона поповзла вниз. Там відкрились маленькі струмочки, які спричинили невеликий, але підступний водоспад. Мічуріну довелось вирішувати нелегке архітектурне завдання. Мічурін дотепно вирішив його: перетворив основу майбутнього храму в двоповерховий житловий будинок для церковників.»

Швидкими, легкими розчерками пера Растреллі намалював капітелі колон і пілястр, орнаментальні  картуші, прикраси над вікнами і  по карнизу. Мічуріну надавалось право шукати підходящі матеріали для їх виготовлення. І в даній ситуації він знайшов своєрідне вирішення: всі декоративні прикраси нової церкви зробити із теракоти.

 Растреллі обурений. 5 лютого 1750 року в Київ летить  роздратоване послання: « для  кращої фортеці ті орнаменти  вилити чугуном ». Для Мічуріна це катастрофа. Адже 150 керамічних капітелей і пілястр вже майже готові. До того ж, він помічає, що прислані шаблони за розміром в півтора рази перевищують висоту, намічену в проекті. Тоді Мічурін відправляється в Петербург.

11 квітня в Канцелярії  від побудови починаються дебати  про кращу будівлю Андріївського  собору. Протокол цього засідання  зберігся до наших днів.

З одного боку, самовпевнений  обер-архітектор, який не хотів визнавати свою помилку. З іншої – приїхавший з Києва зодчий, який повинен був цю помилку довести. Сили сторін були нерівними.

В боротьбі переміг зухвалий Растреллі, бо його підтримував начальник  Канцелярії. Растреллі розумів, що в  своєму проекті він допустив багато прорахунків, але признатися в цьому  не міг. Гордість не дозволяла.

«Нарешті в 1752 році Андріївський храм завершений. Залишились деякі  дрібні роботи всередині і зовні. На сорок метрів вознісся він над  горою на фоні синього неба.

В плані храм – чотирьох конечний хрест із вкороченими західною і південною гілками. Східний  кінець хреста заокруглений апсидою, західний – витягнутий. Центральний під  купольний об’єм дуже просторий. Його висота - 13,5 метрів. Величезний купол, завершений грушевидною главкою, увінчує всю композицію.»

Щоб трохи згасити розпір куполу , Растреллі поставив по бокам  квадратні контрфорси. Вони завершуються легкими башенками з декоративним оздобленням. Цим храм виглядить п’ятикупольним.

Стрімкий рух вгору  колон і пілястр на фасадах  церкви трохи затримується карнизом і знову продовжується колонами на декоративних башенках і вертикальними пілястрами на барабані купола, стихаючи на гострих вершинках.

Якщо довго й уважно дивитися, то розумієш, що сам храм є  тільки основою, постаментом для  урочистого п’ятиглав’я.

Андріївська церква – це лише пошук, нащупування головного  ф єдиного можливого вирішення  майбутнього собору Смольного монастиря.

Хоча талановитий зодчий не був присутнім на будівництві, Андріївська церква вважається кращою роботою майстра на Україні. Адже саме він зумів поєднати європейське  бароко з руським зодчеством. Він  вперше приніс до Російської імперії  стиль рококо.

З 1949 року в стилобаті  храму розміщувалась Київська духовна  семінарія. З 1968 року церква відкрилась для відвідувачів у якості музею.