Неспроможність (банкрутство) організації: фінансово-правовий аспект

Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Октября 2011 в 15:53, реферат

Краткое описание

З позицій фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, внаслідок якої воно незручно задовольнити у встановлений термін, пред'явлені з боку кредиторів вимоги й виконати зобов'язання перед бюджетом.

Файлы: 1 файл

Неспроможність.docx

— 29.09 Кб (Скачать)
Неспроможність (банкрутство) організації: фінансово-правовий аспект
З позицій  фінансового менеджменту банкрутство  характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі  його фінансової діяльності, внаслідок  якої воно незручно задовольнити у  встановлений термін, пред'явлені з  боку кредиторів вимоги й виконати зобов'язання перед бюджетом.

Хоча банкрутство  підприємства є юридичним фактом (тільки арбітражний суд може визнати  факт банкрутства підприємства), у  його основі лежать переважно фінансові  причини.

Передумови банкрутства  різноманітні - це результат взаємодії  численних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Їх можна класифікувати в такий  спосіб.                       

  Внутрішні фактори:

1. Дефіцит власного  обігового капіталу як слідство  неефективної виробничо-комерційної  діяльності або неефективної  інвестиційної політики.

2. Низький рівень  техніки, технології й організації  проведення.

3. Зниження ефективності  використання виробничих ресурсів  підприємства, його виробничої потужності  і як слідство високий рівень  собівартості, збитки, "проїдання"  власного капіталу.

4. Створення  наднормативних залишків незавершеного  будівництва, незавершеного проведення, виробничих запасів, готової продукції,  у зв'язку із чим відбувається  затоварення, уповільнюється оборотність  капіталу й утворюється його  дефіцит. Це змушує підприємство  залазити в борги й може  бути причиною його банкрутства.

5. Погана клієнтура  підприємства, яка платить із  запізненням або не платить  зовсім через банкрутство, що  змушує підприємство самому залазити  в борги. Так зароджується ланцюгове  банкрутство.

6. Відсутність  збуту через низький рівень  організації маркетингової діяльності  по вивченню ринків збуту продукції,  формуванню портфеля замовлень,  підвищенню якості й конкурентоспроможності  продукції, виробленню цінової  політики.

7. Залучення  позикових коштів в оборот  підприємства на невигідних умовах, що веде до збільшення фінансових  видатків, зниженню рентабельності  господарської діяльності й здатності  до самофінансування.

8. Швидке й  неконтрольоване розширення господарської  діяльності, у результаті чого  запаси, витрати й дебіторська  заборгованість ростуть швидше  обсягу продажів. Звідси з'являється  потреба в залученні короткострокових  позикових коштів, які можуть  перевищити чисті поточні активи (власний обіговий капітал). У  результаті підприємство попадає  під контроль банків і інших  кредиторів і може піддатися  погрозі банкрутства.

До 
зовнішніх факторів ставляться наступні:

1. Економічні: кризовий  стан економіки країни, загальний  спад проведення, інфляція, нестабільність  фінансової системи, ріст цін  на ресурси, зміну кон'юнктури  ринку, неплатоспроможність і  банкрутство партнерів. Однієї  із причин неспроможності суб'єктів  господарювання може бути неправильна  фіскальна політика держави. Високий  рівень оподатковування може виявитися непосильним для підприємства.

2. Політичні:  політична нестабільність суспільства,  зовнішньоекономічна політика держави,  розривши економічних зв'язків,  втрата ринків збуту, зміна  умов експорту й імпорту, недосконалість  законодавства в області господарського  права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й  інших проявів регулюючої функції  держави.

3. Посилення  міжнародної конкуренції у зв'язку  з розвитком науково-технічного  прогресу.

4. Демографічні: чисельність, склад народонаселення,  рівень добробуту народу, культурний  уклад суспільства, що визначають  розмір і структуру потреб  і платоспроможний попит населення  на ті або інші види товарів  і послуг.

Банкрутство є, як правило, слідством спільної дії  внутрішніх і зовнішніх факторів. У розвинених країнах з ринковою економікою, стійкою економічною  й політичною системою руйнування суб'єктів  господарювання на 1/3 пов'язане із зовнішніми факторами й на 2/3 - із внутрішніми.

Поняття банкрутства  характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стабільність і платоспроможність у чинність реальних втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, внаслідок чого воно оголошується банкрутом юридично.

2. Технічне банкрутство. 
Використовуваний термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевершує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективнім антикризовім керуванні підприємством, включаючи його санірування, звичайно не приводить до юридичного його банкрутства.

3. Навмисне банкрутство. Воно характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах або в інтересах інших осіб;

свідомо некомпетентне  фінансове керування. Виявлені факти  навмисного банкрутства переслідуються в карному порядку.

4. Фіктивне банкрутство. Воно характеризує свідомо неправильне оголошення підприємством про свою неспроможність із метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань або знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку.

Схована стадія банкрутства. На схованій стадії починається непомітне, особливо якщо не налагоджений спеціальний облік, зниження “ціни” підприємства через несприятливі тенденції як усередині підприємства, так і зовні.

Зниження ціни підприємства означає зниження його прибутковості або збільшення середньої  вартості зобов'язань.

Зниження поточної вартості підприємства виявиться явно в показниках прибутковості й  у вимогах банків, акціонерів і  інших вкладників коштів. Прогноз  очікуваного зниження вимагає аналізу  перспектив прибутковості й процентних ставок.

Доцільно розраховувати  “ціну підприємства” на найближчу  й довгострокову перспективу. Причини  майбутнього падіння ціни підприємства звичайно формуються в теперішній момент і можуть бути деякою мірою передбачені. Хоча в економіці завжди залишається  місце для непрогнозованих стрибків.

Представлений показник ціни не має відносини до цін продажів підприємств. За межами фінансової звітності залишаються  найважливіші елементи потенціалу підприємства – кадри, науково-технічні заділи, які  повинні зіграти роль головних важелів  оздоровлення.

Зниження прибутковості  відбувається під впливом різних причин – внутрішніх і зовнішніх. Значна частина внутрішніх причин може бути визначена як зниження якості управлінських рішень. Значна частина  зовнішніх – як погіршення умов підприємництва. В останньому випадку  треба мати на увазі, що суспільне  благополуччя може зажадати погіршення умов для деяких видів підприємництва.

Ріст процентних ставок і вимог вкладників також  визначається різними факторами, серед  яких можна виділити інфляційні очікування, посилення різних типів ризику вкладень.

Ріст цін діє  аналогічно росту процентних ставок. По-перше, він формує певні інфляційні очікування, що підвищує інфляційну складову номінальних процентних ставок і  дивідендів. По-друге, ріст цін на сировину, матеріали, що комплектують вироби ріст, що обганяє, цін готової продукції  підприємства збільшує за інших рівних умов кредиторську заборгованість, а  значить може зажадати додаткового  кредитування й такої зміни структури  зобов'язань підприємства, яке підніме  середню вартість пасивів, навіть при  оплаті готівкою треба мати на увазі  вартість відволікання коштів на поточний рахунок від прибуткового використання.                        

  Фінансова нестійкість.  На другій стадії починаються труднощі з готівкою, проявляються деякі ранні ознаки банкрутства: різкі зміни в структурі балансу й звіту про фінансові результати.

Небажаними є  різкі зміни будь-яких статей балансу  в будь-якому напрямку. Однак особливу тривогу повинні викликати:

1) різке зниження  коштів на рахунках ( до речі, і  збільшення коштів може свідчити  про неможливість подальших капіталовкладень);

2) збільшення  дебіторської заборгованості (різке  зниження також говорить про  утруднення зі збутом, якщо супроводжується  ростом запасів готової продукції);

3) старіння дебіторських  рахунків;

4) розбалансування  дебіторської й кредиторської  заборгованостей;

5) збільшення  кредиторської заборгованості (різке  зниження при наявності грошей  на рахунках також говорить  про зниження обсягів діяльності);

6) зниження обсягів  продажів (несприятливим може виявитися  й різке збільшення обсягів  продажів, тому що в цьому випадку  банкрутство може настати в  результаті наступного разбалаинсирования боргів, якщо піде непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат; крім того, ріст обсягів продажів може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).

При аналізі  роботи підприємства ззовні тривогу  повинні викликати також:

1) затримки з  наданням звітності (вони можуть  сигналізувати про погану роботу  фінансових служб підприємства);

2) конфлікти  на підприємстві, звільнення кого-небудь  із керівництва, різке збільшення  числа прийнятих рішень і т.д.

Підвищеного уваги  вимагають і підприємства, що випробовують бурхливий ріст активності. Вони можуть стати банкрутами через помилкові  розрахунки ефективності, розбалансованості  боргів і т.д. Існують приймання  вибору оптимальної траєкторії росту  й страхування при неминучих  відхиленнях від неї. На практиці неиобходжене сполучення вирішення фінансових проблем із процесами стратегічного й оперативного керування. Найпростіші підходи використовують матричні способи визначення ринкової ситуації й положення фірми на ринку.

Однак страхування  від усіх можливих ризиків неможливо, і добре відомо, що високий прибуток у нормальних умовах сусідить із підвищеним ризиком.

На стадії фінансової нестійкості керівництво часте  прибігає до косметичних заходів, наприклад, продовжує виплачувати акціонерам високі дивіденди, збільшуючи позиковий  капітал, продаючи частину активів, щоб зняти підозри вкладників і банків.

При погіршенні ситуації керівники, як показує досвід, нерідко схиляються до авантюрних способів заробляння грошей, а іноді й до шахрайства.                       

  Явне банкрутство. Підприємство не може вчасно оплачувати борги, і банкрутство стає юридично очевидним.

Банкрутство проявляється як непогодженість грошових потоків (припливу й відтоку грошей). Підприємство може стати банкрутом як в умовах галузевого росту, навіть буму, так  і в умовах галузевого гальмування  й спаду. В умовах різкого підйому  галузі зростає конкуренція, в умовах гальмування й спаду па^-дають темпи росту. Таким чином, кожному окремому підприємству за темпи свого росту необхідно боротися.

У всіх випадках причиною банкрутства є неправильна  оцінка керівниками очікуваних темпів росту їх підприємства, під які  заздалегідь перебувають джерела  додаткового, як правило, кредитного фінансування.

Об'єктивним виходом  у кожному разі банкрутства є  стиск, якщо не повне зникнення підприємства як зайвого в даній галузі. По можливості здійснюється або часткове, або повне перепрофілювання підприємства, що може виявитися вигідним при достатніх  темпах росту інших галузей і  подотраслей економіки.                       

  Несосотоятельность (банкрутство) - визнана арбітражним судом або оголошена боржником нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредитора по грошових зобов'язаннях і/або виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів.

Ознаками банкрутства  є нездатність боржника протягом 3-х місяців задовольнити вимоги кредитора по грошових зобов'язаннях  або виконати обов'язки по сплаті обов'язкових  платежів (штрафи, пінячи при цьому  не враховуються), при цьому на день звернення до суду заборгованість юридичної особи повинна бути не менш 500 мінімальних заробітних плата громадянина - не менш 100 мінімальних заробітних плат, при цьому в громадянина сума зобов'язань повинна перевищувати вартість приналежного йому майна.

Правом на звернення  до суду із заявою про визнання боржника банкрутом мають право сам  боржник, кредитор і прокурор.

Закон зобов'язує боржника звернутися в суд з позовом  про визнання його банкрутом у  випадках: прийняття загальними зборами  засновників або власником рішення  про звернення до суду із заявою боржника; коли задоволення вимог  одного або декількох кредиті  рів приводить до неможливості виконання  грошових зобов'язань боржника в  повному обсязі перед іншими кредиторами; якщо вартість майна ліквідованого  за рішенням засновників або власника боржника - юридичної особи недостатня для задоволення вимог кредиторів, а також б інших установлених законом випадках.

Арбітражні суди порушують справу про банкрутство  на підставі надлежаще оформленої позовної заяви прокурора, кредитора або боржника при наявності встановлених законом ознак банкрутства. причому кредитори мають право об'єднати свої вимоги й подати одна заява, підписане кредиторами.

Закон установлює наступні процедури банкрутства  для юридичних осіб :                       

- спостереження вводиться з моменту прийняття судом заяви про визнання боржника банкрутом, у ході якого арбітражний керуючий - особа, що має ліцензію арбітражного керуючого, зареєстрований у якості підприємця без утвору юридичної особи й зареєстрований в арбітражному суді як арбітражний керуючий, зобов'язано провести аналіз фінансового стану боржника для визначення достатності майна боржника для покриття судових видатків, видатків на виплату винагороди арбітражному керуючому, а також можливості" або неможливості відновлення платоспроможності боржника, скликає збори кредиторів, яке вирішує питання про застосування певної процедури банкрутства, затвердження кандидатури арбітражного керуючого, становить реєстр кредиторів. З моменту введення спостереження припиняють виконавчі провадження відносно боржника, а майнові вимоги можуть бути пред'явлені тільки арбітражному керуючому, угоди за розпорядженням майном органі керування можуть робити тільки за згодою арбітражного керуючого, припиняє діяльність органів керування боржників з питань реорганізації, участі в статутному капіталі новостворюваних юридичних осіб, виплаті дивідендів, розміщенні емісійних цінних паперів і т.д. Строк спостереження від 3 до 5 місяців.                       

- зовнішнє керування - дії арбітражного керуючого по відновленню платоспроможності боржника. Строк зовнішнього керування до 12 місяців і може бути продовжений ще на 6 місяців. На період зовнішнього керування встановлюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, що мали місце на день порушення су будинок справи про банкрутство (поточні зобов'язання виконуються в загальному порядку), припиняються повноваження органів керування боржника, знімаються раніше вжиті заходи по забезпеченню вимог кредиторів, керівник боржника відстороняється від здійснення розпорядчих функцій. Зовнішній керуючий:

установлює розмір вимог кредиторів і здійснює керування  підприємствомиборжником самостійно розпоряджаючись майном боржника, але великі угоди ( понад 20% балансової вартості активів боржника) здійснює тільки за згодою зборів (комітету кредиторів;

не пізніше  місяця розробляє план зовнішнього  керування й представляє його зборам (комітету) кредиторів на затвердження (план зовнішнього керування може передбачати продаж підприємстватборжника з метою задоволення вимог кредиторів на торгах або частині майна);

перед закінченням  строку зовнішнього керування збори (комітет кредиторів затверджує звіт арбітражного керуючого перед виставою його суду й вирішує питання про  звернення до суду із клопотанням  про продовження строку керування  або введенні конкурсного проведення, якщо платоспроможність боржника відновлене, то збори ухвалює рішення щодо початку розрахунку із кредиторами;                        

- конкурсне проведення - завершальна процедура банкрутства, у ході якої припиняється виробнича діяльність підприємства, звільняються його працівники, реалізується майно й проводяться розрахунки із кредиторами, строк конкурсного проведень рік і може бути продовжений судом на строк до 6 місяців. З моменту введення конкурсного проведення:

припиняється  мораторій на задоволення вимог  кредиторів, припиняється нарахування  штрафів, неустойок, пені й інших  фінансових санкцій по зобов'язаннях  боржника;

знімаються раніше накладені арешти, органі керування  боржника відстороняються від розпорядження  майном, якщо це не відбулося раніше;

конкурсний керуючий оцінює майно боржника, формує конкурсну  масу (майно, вилучене з обороту передається  відповідним до органів, житловий фонд - муніципальному утвору), реалізує майно  боржника, здійснює розрахунки із кредиторами, після чого представляє суду звіт про конкурсне проведення, після  чого суд виносить визначення про  завершення конкурсного проведення, що є підставою для виключення підприємстватборжника з державного реєстру (визначення в 10 - денний строк представляється в орган, що здійснює госрегистрацию);                       

- світова угода укладається між кредиторами й боржником на будь-якій стадії справи про банкрутство ( за рішенням більшості голосів від загального числа кредиторів плюс усі кредитори, зобов'язання яких забезпечені заставою) у писемній формі й повинне містити положення про розміри, порядок і строках виконання зобов'язань боржника або про припинення зобов'язань боржника по підставах, передбачених ГК. Світова угода може бути прийняте тільки після задоволення вимог кредиторів 1 і 2 черги й підлягає затвердженню судом. Затвердження світової угоди судом є підставою для припинення проведення справі про банкрутство.

На зборах кредиторів право голосу мають конкурсні  кредитори - кредитори по грошових зобов'язаннях, крім кредиторів по яких боржник несе зобов'язання по відшкодуванню шкоди  здоров'ю й життя. На перших зборах кредиторів право голосу мають податкові  й інші вповноважені органі (на наступних  не мають), представник боржника, представник  працівників, тимчасовий керуючий право  голосу на перших зборах кредиторів не мають. 

Черговість  задоволення вимог  кредиторів при банкрутстві:

1. Вимоги по  відшкодуванню шкоди здоров'ю  й життя громадян;

2. Заробітна  плата, вихідні допомога, авторські  гонорари;

3. Вимоги кредиторів  по зобов'язаннях, забезпеченою  заставою;

4. Обов'язкові  платежі в бюджет і позабюджетні  фонди;

5. Вимоги інших  кредиторів.

Закон надає  боржникові можливість добровільно  оголосити себе банкрутом на підставі рішення засновників або власника за умови одержання письмової  згоди всіх кредиторів боржника, при  цьому керівник боржника формує реєстр кредиторів ( при ліквідації - голова ліквідаційної комісії), при наявності.хоча б одного письмового заперечення боржник повинен звернутися в суд із заявою про визнання його банкрутом, як і кожної із кредиторів.

Якщо боржник  мав можливість задовольнити вимоги кредиторів, але звернувся в суд  із заявою про визнання його банкрутом (фіктивне банкрутство), він повинен  відшкодувати збиток, заподіяний кредиторам подачею такої заяви.

Якщо боржник  став банкрутом з вини його засновників  або осіб, які можуть давати обов'язкові для виконання вказівки (навмисне банкрутство), то ці особи несуть субсидіарну  відповідальність по зобов'язаннях  боржника за недостатності його майна.                        

  Закон установлює  спрощені процедури  банкрутства:

  • банкрутство ліквідованого боржника - спрощена процедура банкрутства, при якім відразу відкривається конкурсне проведення причому, конкурсним керуючим може бути призначений голова ліквідаційної комісії, а кредиторам надається 1 місяць для пред'явлення своїх вимог до ліквідованого боржника;
  • банкрутство відсутнього боржника - суд в 2-х тижневий строк ухвалює рішення щодо визнання його банкрутом і про відкриття конкурсного проведення; при виявленні майна такого підприємства в ході конкурсного проведення сума від його реалізації направляється на покриття судових видатків, виплату винагороди конкурсному керуючому й на задоволення вимог кредиторів.

Информация о работе Неспроможність (банкрутство) організації: фінансово-правовий аспект