Будова  і функції жіночої  статевої системи

    До  жіночої статевої системи належать зовнішні і внутрішні статеві  органи, статеві залози (яєчники) і  дві інші ендокринні залози — гіпофіз  і гіпоталамус, які разом з  яєчниками регулюють діяльність статевих органів. У свою чергу їхня діяльність перебуває під контролем тих відділів центральної нервової системи, які лежать вище.

    Великі й малі статеві губи, лобок, клітор і дівочу пліву відносять до зовнішніх статевих органів. Лобок являє собою підвищення в нижній частині передньої черевної стінки внаслідок сильного розвитку в цій ділянці підшкірної жирової тканини. У період статевого дозрівання на лобку виростає волосся. Від лобка донизу розташовані великі статеві губи — довгасті утворення шкіри, між якими міститься статева щілина. У нижній третині кожної статевої губи лежать залози, що виробляють тягучу світло-сіру рідину, яка зволожує статеву щілину. Зовнішня поверхня великих статевих губ вкрита волоссям і має велику кількість потових і сальних залоз. У верхньому кутку статевої щілини міститься клітор. Це невелике утворення, в якому багато кровоносних судин і нервових закінчень, а тому воно дуже чутливе, що має важливе значення під час статевого акту. Назад і донизу від клітора йдуть дві малі статеві губи — складки тонкої і ніжної шкіри, в яких також багато нервових закінчень, великі і малі статеві губи прикривають вхід до піхви.Біля входу до піхви міститься дівоча пліва (гімен). Це тонка перетинка з безліччю кровоносних судин і нервових закінчень, тому розрив дівочої пліви болісний і може супроводжуватися невеликою кровотечею. Вважається, що дівоча пліва до її розриву виконує гігієнічну роль, перешкоджаючи інфікуванню та забрудненню піхви. До початку статевого життя в дівочій пліві є один або кілька отворів. Через них у дівчат, які досягли статевої зрілості, виливаються менструальні виділення. Дуже рідко зустрічається природжена повна відсутність дівочої пліви або, навпаки, її зрощення. Іноді дівоча пліва заростає внаслідок перенесених у дитинстві інфекційних захворювань. Розривається дівоча пліва при першому статевому акті. Під час родів вона руйнується. Гімен у ряді випадків має таку велику розтяжність, що дає можливість вести регулярне статеве життя без порушень його цілісності.

    Піхву відносять до внутрішніх статевих органів. Це сплющена м'язова трубка, розміщена в малому тазу, довжина її близько 8 – 10 см, ширина – 2 – 3 см. Зверху піхва переходить у шийку матки. Піхва виконує кілька функцій: разом з шийкою матки піхва утворює родові шляхи, через які під час пологів проходять плід і послід (плацента). Це можливо завдяки високій еластичності і розтяжності її стінок; виведення менструальних і післяродових виділень, з матки; захисна. Слизова оболонка піхви утворена багатошаровим плоским епітелієм, у поверхневому шарі якого відкладається глікоген (тваринний крохмаль). Синтез глікогену, а також ороговіння (ущільнення) клітин піхви стимулюються вироблюваними в яєчниках жіночими статевими гормонами — естрогенами. Інший гормон яєчника — прогестерон, навпаки, затримує ороговіння клітин епітелію і стимулює їх злущування.

    На  слизовій оболонці піхви постійно перебувають  особливі мікроорганізми, так звані  піхвові палички. Завдяки їхній  діяльності з глікогену утворюється  молочна кислота. Вона не здійснює подразнюючого  впливу на слизову оболонку піхви і згубного впливу на палички, але знищує хвороботворні мікроби, які потрапляють у піхву із зовнішнього середовища (а звідти могли б потрапити і в матку). Наприклад, стрептококи і стафілококи гинуть у піхві через 1—2 дні, кишкова паличка — через 1—3 дні. У піхві постійно відбувається важливий для здоров'я жінки процес самоочищення.

    Слизова оболонка піхви виділяє певну кількість рідини, з якою і змішуються піхвові палички, клітини епітелію, лейкоцити і т. д. Вміст піхви білуватого кольору, кількість його невелика, але достатня для зволоження стінок піхви. Здорова жінка виділень з піхви не відчуває. Підвищені виділення з піхви називають білями. У деяких новонароджених дівчаток протягом перших двох тижнів життя можуть спостерігатися жовтувато-білі виділення, так звані фізіологічні білі. Причина їх така. Під час пологів рівень естрогенів у крові жінки значно зростає, частина цих гормонів проникає через плаценту в організм дитини і викликає посилений синтез у слизовій оболонці піхви глікогену. Коли дитина проходить по родових шляхах, піхвові палички від матері потрапляють до дочки, знаходять там сприятливі для себе умови і посилено розмножуються, викликаючи одночасно і підвищене виділення рідини слизовою оболонкою піхви, в результаті й утворюються ці виділення. Однак рівень материнських естрогенів у крові дівчинки швидко знижується, синтез глікогену припиняється, піхвові паличку зникають, а слідом за цим припиняються і виділення.

    У період статевого дозрівання у 80—90% дівчаток також спостерігаються  білі. Вони відрізняються за характером від виділень у новонароджених. Білі в період статевого дозрівання пов'язані з посиленням виділень слизовою оболонкою піхви рідини. До неї примішуються лейкоцити і різні непатогенні мікроорганізми, але піхвових паличок ще немає, оскільки синтез глікогену ще не відбувається. У період менархе (перша менструація) змішану мікрофлору змінюють піхвові палички, бо на цей час під впливом посиленого вироблення яєчниками естрогенів починається синтез глікогену і всі описані вище процеси самоочищення. З цього періоду білі зника¬ють. Білі в період статевого дозрівання, як і білі новонароджених, не є свідченням патологічного стану. Необхідно лише ретельно додержувати чистоти статевих органів.

    Матка — м'язовий порожнистий орган, розміщений у ділянці малого тазу. Вона має грушовидну форму й вузьким конусом входить у верхній відділ піхви. Верхня, ширша частина матки називається тілом, нижня, вузька — шийкою. Спереду до матки прилягає сечовий міхур, ззаду — пряма кишка. У нижньому кінці шийки матки, що переходить у піхву, міститься отвір — матковий зів. Основна функція матки — виношування плоду і його вигнання назовні, коли його розвиток завершується і він стає здатним до самостійного існування поза організмом матері. Звичайні розміри матки дорослої жінки: довжина 8—9 см, маса — близько 50 г. Стінки матки утворені гладкими м'язами, розміщеними в кілька шарів, що важливо для процесу вигнання плоду. Під час вагітності розміри матки збільшуються в багато разів - маса зростає майже до 1 кг, довжина — до 24—25 см. Це можливо завдяки здатності м'язових волокон у стінці матки розтягуватись і одночасно збільшуватись в об’ємі, зростає і їх кількість.

    Яєчники — жіночі статеві залози. Це парні утворення, розміщені біля верхнього входу в малий таз з обох боків матки. Яєчники мають мигдалевидну форму. Довжина їх близько 2,5 см, ширина — 1,5 см, товщина — близько 1 см, маса — близько 8 г. Верхній кінець їх по-вернутий до маткової труби, нижній — до матки, з якою яєчник з'єднаний особливою зв'язкою. Вони виконують дві функції. Перша з них називається генеративною, друга — ендокринною. Генеративна функція полягає в періодично повторюваному дозріванні особливих пухирців (фолікулів), всередині яких міститься здатна до запліднення клітина, при розриві фолікули з виходом яйцеклітини в черевну порожнину, а потім у маткову трубу (овуляція) й утворенні на місці тріснутого фолікула так званого жовтого тіла. Ендокринна функція яєчників зводиться до тієї дії, яку справляють на весь організм жінки вироблювані у фолікулах яєчника гормони естрогени, а також прогестерон. Останній виробляється жовтим тілом. Він забезпечує нормальний перебіг процесів, необхідних для розвитку й виношування дитини протягом вагітності. Естрогени обумовлюють розпиток ознак, характерних для жіночої статі - особливостей будови тіла, обміну речовин, розвитку молочних залоз, характеру оволосіння і т. д.

    Діяльність  яєчників, їх генеративна й ендокринна функції перебувають під контролем  гіпофіза — ендокринної залози, розміщеної в порожнині черепа. Гіпофіз невеликий - маса його близько 0,5 г, однак він регулює діяльність багатьох периферичних ендокринних залоз, за допомогою тіреопгропіну — щитовидну залозу, кортікотропіну - кору надниркових залоз. У свою чергу гіпофіз перебуває під контролем гіпоталамусу, який являє собою скупчення ядер нервових клітин, зв'язаних з різними відділами центральної нервової системи. Гіпоталамус, крім ендокринної системи, регулює діяльність вегетативної нервової системи, всі види обміну речовин (білковий, вуглеводний, жировий, водно-сольовий), температуру тіла і т. д. З його діяльністю пов'язано почуття голоду, спраги, статеве почуття тощо. Діяльність гіпоталамуса контролюється відділами центральної нервової системи, які лежать вище, звідси він одержує необхідні для його діяльності імпульси. Прямий зв'язок центральної нервової системи з діяльністю жіночої статевої системи яскраво видно у випадках, коли різні емоційні переживання призводять до порушень менструального циклу й до інших змін в організмі.

    Контрацепція

    Контрацепція - запобігання непланованій вагітності

    Сучасна медицина дає можливість підібрати  спосіб оберігання від вагітності відповідно до вимог практично будь-якої пари. Метод або препарат контрацепції повиннен призначати лікар-гінеколог. Бути в курсі переваг і недоліків  того або іншого способу контрацепції повинна кожна жінка, яка веде або яка готується до статевого життя.

    Вибираючи контрацептиви треба враховувати: 
- ефективність способу контрацепції;  
- нешкідливість контрацептивів для здоров'я;  
- легкість початку і припинення використання;  
- вартість;  
- зручність у використанні.

    Найкращий кращий метод контрацепції - повне утримується від статевого життя. У решті випадків навіть найнадійніший контрацептив не може дати 100% гарантії.

    Методи контрацепції. 
На сьогоднішній день є такі способи контрацепції:

    Перерваний статевий акт. Спосіб контрацепції, коли чоловік витягує статевий член з піхви до виверження сперми. Це не кращий спосіб оберігання, по-перше, він ненадійний, а по-друге, психологічне навантаження на чоловіка виявляється дуже великим, оскільки він повинен постійно контролювати ситуацію.

    Температурний і календарний методи. Він підходять тільки здоровим жінкам із стабільним менструальним циклом, ці методи попередження вагітності не зовсім надійні. Жінки нерідко помиляються в своїх розрахунках. Суть температурного способу, способу вимірювання базальної температури полягає у виявленні періоду, коли зачаття з фізіологічних причин неможливе. Протягом всього менструального циклу жінка кожен ранок ще знаходячись в ліжку повинна вимірювати температуру, вводячи термометр в пряму кишку. Коли температура збільшується на 0,4-0,5 градуса, наступає овуляція. Через 2-3 дні наступають негативні для зачаття дні.

    Здатність, що запліднення, з'являється за 3-4 дні  до наступної овуляції. При календарному способі контрацепції жінка протягом року повинна реєструвати дату початку менструацій, щоб розрахувати неблагополучні для зачаття дні.

    Презервативи. Уникнути небажаної вагітності можливо і за допомогою презерватива - бар'єрний спосіб. Перевага цього способу контрацепції полягає в тому, що він, дозволяє уникнути багатьох захворювань, що передаються статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея, вірусна інфекція). До бар'єрного способу відноситься введення ковпачків з металу і гуми, які перешкоджають проникненню сперматозоїдів в матку.

    Внутрішньоматкова контрацепція. При внутрішньоматковій контрацепції в матку жінки вводиться спіраль з пластика і міді, яка перешкоджає процесу запліднення. Сучасні спіралі виділяють гормони, які перешкоджають процесам запліднення яйцеклітини.

    Оральні контрацептиви - один з найвідоміших методів оберігання від вагітності. Після перевірки гормонального фону жінки і з урахуванням її фізіологічних особливостей та існуючих захворювань їй індивідуально підбираються ці засоби. Оральні контрацептиви практично повною мірою повторюють нормальний менструальний цикл і майже не володіють побічними ефектами.

    Ін'єкційні контрацептиви або імплантати, які вводяться підшкірно. Вони весь час виділяють невеликі дози спеціально підібраних гормональних засобів, які володіють протизаплідною дією. Але можливі побічні ефекти при використанні подібних засобів контрацепції.

    Хірургічна контрацепція. До хірургічної контрацепції або стерилізації вдаються подружні пари, які більше не планують дітей. Це ніяк не позначається на сексуальній функції і дає стовідсотковий результат, оскільки запліднення стає неможливим.

    Екстрена контрацепція - поняття, яке об'єднує різноманітні способи контрацепції, застосування яких в перші 1-3 діб після статевого акту запобігає настанню небажаної вагітності. Екстрену контрацепцію як вимушену міру оберігання від небажаної вагітності доцільно призначати жінкам, які зазнали зґвалтування, за наявності сумнівів в цілісності презерватива, його розриві. Спринцювання, термічні дії (гарячі ванни), фізичні навантаження і інші способи, практично неефективні, враховуючи той факт, що сперматозоїди знаходяться в порожнині матки вже через 90-100 секунд після еакуляції.

    Найефективнішим методом є призначення гормональних препаратів або введення внутрішньоматкового контрацептиву, також так звана «індукція менструації», яка полягає в аспірації ендометріального вмісту впродовж двох тижнів після затримки менструації . Спосіб «аспірації ендометріального вмісту» навряд чи слід вважати прийнятним, оскільки він аналогічний операції переривання вагітності малого терміну (міні-аборт).

    Введення  внутршньоматкових контрацептивів може бути використане як спосіб екстреної  контрацепції і є відповідним  способом для деяких жінок. Якщо внутрішньо матковий контрацептив вводиться протягом 5 днів після незахищеного статевого акту, це є результативним методом невідкладної контрацепції. Введення внутрішньо маткових контрацептивів може бути складним для реалізації (відсутність умов для введення, наявність протипоказань - запальні захворювання геніталій і хвороби, що передаються статевим шляхом). Цей метод мало поширений у всьому світі.

    Найбільш  прийнятні методами невідкладної контрацепції є пероральні препарати, зрідка звані  ТНК (пігулки невідкладної контрацепції). Загроза при застосуванні різноманітних способів екстреної контрацепції значно менше загрози виникнення ускладнень від подальшого штучного аборту, але ускладнення все-таки можуть бути.

    Проведення екстреної контрацепції найефективніше протягом перших 24-72 годин після статевого контакту, оскільки при можливому настанні запліднення з 7-го дня зачаття збільшується продукування хор іонічного гонадотропіна, стимулюючого функцію жовтого тіла вагітності.