С. Тимошенко, Н. Ніколаєвська «Спеціальний режим оподаткування», опубліковано Віснику податкової служби України, видання №45, 2011 рік

 

Вступ.

Успішність сучасного  національного аграрного сектору  економіки напряму залежить від  побудови інтегрованих систем (виробництво-переробка-торгівля). Відтак, видається логічною державна підтримка розвитку агровиробництва, в тому числі і запровадженням спецрежимів оподаткування.

Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Податковим кодексом України.

Фіксований сільськогосподарський  податок - це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Новим ПКУ режим справляння та використання ПДВ, у порівнянні з попередніми  періодом (до 2011 року), розділено на дві частини: 1) ст. 209 ПКУ, як і раніше, залишає у розпорядження сільськогосподарських  підприємств ПДВ з реалізації їх товарів; 2) п.1, підр.2, ХХ «Перехідні положення» акумулює ПДВ переробних підприємств у спеціальний державний  фонд (раніше напряму розподілявся на агропідприємства, що поставляли на переробні підприємства сировину).

Спеціальний режим оподаткування  ПДВ сільськогосподарських підприємств, відповідно до ст. 209 Податкового кодексу  України для ПКУ, діє до 01.01.2018 року. За цією статтею ПКУ сільськогосподарські підприємства мають змогу накопичувати податкову різницю ПДВ між  реалізацією сільськогосподарських  товарів (послуг) та придбанням виробничих факторів. Різниця акумулюється на спеціальних банківських рахунках аграрних підприємств та використовується ними для додаткового придбання виробничих факторів.

Аналізовані статті присвячені детальному аналізу суб’єктів, які можуть перейти на сплату ФСП, порядок їх реєстрації і отримання свідоцтва, подання податкових декларацій, нарахування та сплати ФСП,  відповідальність за порушення норм законодавства в сфері сільськогосподарського оподаткування.

 

 

1. С. Тимошенко, Н. Ніколаєвська «Спеціальний режим оподаткування», опубліковано Віснику податкової служби України, видання №45, 2011 рік.

У  першій з аналізованих статей викладені загальні положення  про спеціальний режим оподаткування. Справедливо зазначається, що застосування спеціального  режиму оподаткування  є правом, а не обов’язком платника.

Авторами детально описується процедура реєстрації як суб’єкта спеціального режиму оподаткування. Для цього заява за формою № 1-РС має бути подана сільськогосподарським підприємством до податкового органу не пізніше 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа бажає перейти на застосування спеціального режиму оподаткування, та у місяці, який передує початку такого податкового періоду. Важливо відмічається, що зазначеного статусу не можуть набути  юридичні особи – нерезиденти і фізичні особи – підприємці.

Автори цитують положення  Постанови КМУ від 12.12.2011 №11 «Про порядок  акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів», які наразі зазнали змін від 22.08.2012.

Платник податку зобов'язаний перерахувати суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ст. 203 Податкового кодексу.

В статті деталізовані положення  про відповідальність суб’єктів  спеціального режиму оподаткування, встановлені  Главою 11 Податкового кодексу.

2. І. Журавська «Фіксований сільськогосподарський податок у Податковому кодексі», опубліковано у  Збірнику систематизованого законодавства України, видання №2, 2011 р.

В статті проведено аналіз основних положень, що стосуються фіксованого  сільськогосподарського податку, що зазнали  змін у зв’язку з прийняттям Податкового  кодексу України у 2011році і їх порівняння із раніше діючим законодавством. Зазначається, що ФСП віднесено до спеціальних податкових режимів, і йому присвячена глава 2 розділу 14 Податкового кодексу. Основна увага приділена комплексному аналізу суб’єктів, зобов’язаних відповідно до законодавства сплачувати ФСП, а також особам, яких пунктом 301.6 ст. 301 Податкового кодексу позбавлено права перейти на сплату ФСП.

Зазначено щодо привілеїв платників  ФСП, а саме звільнення їх від сплати:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Однак інші податки і збори, в тому числі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплачуються платником податку в загальному порядку і розмірах.

Зазначаються позитивні зміни  в законодавстві, зокрема визначення бази оподаткування (п.303.1 ст. 303 Податкового  кодексу), залишення нарахування  податку у відсотках до бази оподаткування, окрема ставка для ріллі, сіножатей і пасовищ в залежності від місця їх розташування, для провадження сільськогосподарської діяльності на орендованих земельних ділянках.

Також автор приділяє увагу розрахункові строків для сплати ФСП і поданню  податкової звітності. В цілому стаття орієнтована на найбільш комплексний  аналіз положень, що регулюють сплату ФСП в Україні за Податковим кодексом України.

 

3. С. Тимошенко «Спеціальний режим оподаткування ПДВ у сільськогосподарській галузі», опубліковано Віснику податкової служби України, видання №1, 2011 рік.

Автор визначає критерії для визначення кола підприємств, які можуть скористатися спеціальним режимом оподаткування  діяльності у сфері сільського та лісового господарства та рибальства. Як в законі про ПДВ, що стратив  чинність, так і Податковим кодексом до діяльності у сфері сільського господарства віднесено виробництво  продукції рослинництва, тваринництва, а також надання послуг іншим  сільськогосподарським підприємствам  з використанням сільськогосподарської  техніки, крім надання її у фінансову  оренду (лізинг).

Щодо сплати ПДВ цими суб’єктами, вказується звільнення їх від такого обов’язку і обернення цих  коштів на акумулювання на спеціальних  рахунках і виростання їх виключно у спеціальних цілях. Для такого звільнення підприємство повинне отримати свідоцтво про реєстрацію як суб’єкта  спеціального режиму оподаткування у встановленому законом порядку.

Разом з тим детально описується процедура реєстрації як платників ПДВ суб’єктів, які протягом останніх 12 послідовних періодів (місяців) постачають несільськогосподарські товари чи послуги, питома вага яких перевищує 25% всіх наданих послуг (поставлених товарів). Також перераховані випадки, у яких свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню (це положення пункту 209.12 статті 209 Податкового кодексу).

 

4. К. Гривнак «Фіксований сільськогосподарський податок», опубліковано Віснику податкової служби України, видання №4, 2011 рік.

Як і у статтях, аналізованих вище, автор розкриває поняття осіб, які можуть бути зареєстровані як платники ФСП, поняття об’єкту та бази оподаткування.

Разом з тим детально описується порядок набуття та скасування статусу  платника ФСП. До 1 лютого поточного  року сільськогосподарські виробники  подають:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок – до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію  з податку на поточний рік  окремо щодо кожної земельної  ділянки - до органу державної  податкової служби за місцем  розташування такої земельної  ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського  товаровиробництва – до органів  державної податкової служби  за своїм місцезнаходженням та/або  за місцем  знаходження земельних  ділянок за відповідно затвердженою  формою;

- відомості про наявність земельних  ділянок – до органу державної  податкової служби за своїм  місцезнаходженням та/або за місцем  знаходження земельних ділянок.

Відзначаються податки і збори, від сплати яких сільськогосподарських  виробників звільнено ст. 307 Податкового  кодексу.

Стаття особливо може бути корисною практичним працівникам завдяки  великій кількості шаблонів документів у додатках.

5. О. Півак, С. Тимошенко «Зміни в застосуванні спеціального режиму оподаткування ПДВ», опубліковано Віснику податкової служби України, видання №6, 2011 рік.

Автори статті приділяють увагу  тим змінам, яких зазнали положення  законодавства про спеціальний  режим оподаткування ПДВ. Вони також аналізують положення Постанови КМУ від 12.12.2011 №11 «Про порядок  акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів», які наразі зазнали змін від 22.08.2012, а саме положення, що стосуються подання податкових декларацій. На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Згідно з п. 209.13 ст.209 Податкового  кодексу на такі підприємства покладено обов’язок подавати податкову декларацію у строки та в порядку, встановленому для інших платників податку. Їх неподання або несвоєчасне подання, згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу тягнуть за собою накладення штрафу.

Крім цього у статті аналізуються положення законодавства, що регулюють, сплату сільськогосподарським підприємством  суми ПДВ, а також відповідальність за нецільове використання суми ПДВ.

 

Висновок.

В цілому спеціальні режими оподаткування  аграрного бізнесу є вигідними  і стимулюючими розвиток сільськогосподарських  підприємств. Разом з тим, критерії застосування і механізми реалізації цих режимів оподаткування більш  вигідні і зручні для великого аграрного бізнесу та переробних підприємств.

Прийняття нового Податкового кодексу  усунуло чимало невизначених питань, зробило законодавство більш  сучасним та досконалим, але певні  проблеми залишаються, що саме й наголошується  у аналізованих статтях.