Проблеми та перспективи розвитку факторингового обслуговування в Україні

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФАКТОРИНГОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ

Мірошниченко Ю.О. ЕПм-11-1

В данной статье рассмотренны проблемы и перспективы развития для улучшения финансового состояния предприятия, такого економически выгодного инструмента, как факторинговое обслуживание.

В данній  статті розглянуті проблеми та перспективи  розвитку для покращення фінансового стану підприємства, такого економічно вигідного інструменту, як факторингове обслуговування.

Постановка проблеми

Становлення української економіки та розвиток фінансового ринку несе в собі нові перспективні методи вдосконалення фінансового розвитку підприємств. Нині переважна більшість відчизняних підприємств стає неспроможною ефективно управляти дебіторською заборгованістю, внаслідок чого зростають збитки від втрачених можливостей. Дефіцит оборотних коштів у реальному секторі економіки України негативно впливає на розвиток підприємств та знижує конкурентоспроможність продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Одним з методів розв'язання  цієї проблеми виступає можливість залучення кредитних коштів з боку підприємств - кредиторів, тому актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахунків і наявних боргових зобов'язань.

Одже необхідно приділити більшу увагу факторингу, як найефективнішій формі рефінансування в управлінні дебіторською заборгованістю підприємств. Також, зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах функціонування ринкових відносин неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних взаємозв'язків, тому аналіз перспектив розвитку факторингового обслуговування в Україні сьогодні надзвичайно актуальний.

Аналіз останніх публікацій та досліджень

Проблемі факторингового обслуговування присвячені праці, як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Вагомий внесок у дослідження розвитку ринку факторингових послуг зробили такі українські вчені, як Н. Внукова, І. Бланк, О. Ляхова, А. Савченко, А. Ткаченко та багато інших. Серед зарубіжних вчених, які займаються дослідженням теорії та практики здійснення факторингових операцій, слід відмітити праці П. Роуза, Є. Доллана, Є. Жукова, Б. Гвоздьова.  Слід також відзначити сучасних економістів, які займаються  проблемою факторингового обслуговування, серед них Л. Бєлоусов, Б. Гвоздєв, Л. Руденко.  Але слід відзначити, що питання розвитку факторингового обслуговування потребує постійного вдосконалювання та аналізу фінансового ринку України в цілому.

Мета статті

Метою роботи є визначення виникнення проблем розвитку факторингових послуг в Україні та виявлення подальших перспектив впровадження факторингового обслуговування, як одного з найефективніших інструментів підтримки та покращення фінансового стану підприємств в сучасних економічних умовах.

Викладення основного матеріалу

Поява факторингових відносин бере свій початок ще у XVI-XVII ст. як операція спеціалізованих торгівельних посередників. На сьогодні факторинг представляє собою різновид посередницької діяльності , за якою факторингова компанія за певну плату отримує від підприємства право стягувати і інкасувати дебіторську заборгованість. Така операція дає можливість підприємству, у випадку поставки товару з відстрочкою платежу , перепродати борг банку по договору факторингу та отримати частину грошей відразу після відвантаження товару, тобто ліквідувати касові розриви та збільшити власний капітал.

Економічна ефективність факторингових операцій полягає в тому, що вони дають змогу істотно підвищити ліквідність активів, рентабельність компаній та їхню платоспроможність, що забезпечить економічне зростання.

Факторинг здебільшого використовується в управлінні вже існуючої дебіторської заборгованості, але не всі відчизняні підприємства використовують цей інструмент. Це обумовлено тим, що в Україні поширена передоплата за товар і слабо розвинений комерційний кредит, як високо ризиковий. Слід виділити, що проблема полягає не в тому, щоб погасити в повному обсязі дебіторську заборгованість, а в тому, щоб забезпечити ефективний механізм управління нею. Управляючи дебіторською заборгованістю компанії-клієнта, факторингова компанія веде та контролює бухгалтерський облік, виконує функції адміністратора, тим самим знижуючи витрати клієнта на утримання управлінського аппарату. Також факторингове обслуговування може не тільки бути спрямоване на управління дебіторською заборгованостю клієнта, а також на покриття ризиків пов'язаних з несвоєчасною оплатою поставок продукції покупцям, кредитних, валютних та процентних ризиків, зменшує необхідність у відволіканні значних адміністративних ресурсів для отримання оплати від покупця за поставлені товар або послугу та дає змогу постачальнику отримати кошти за свою дебіторську заборгованість.

Але на відміну від розвинених країн в Україні існує низка проблем пов'язаних з розвитком факторингових послуг.

Серед проблем розвитку ринку факторингу в Україні виділяють [1]:

     - домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфелю серед інших послуг, в той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним;

     - використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;

     - здійснення банками як факторингу лише фінансування без додаткових послуг, що суперечить світовій практиці та сутності факторингу;

     - якість послуг факторингу в Україні не контролюється, у законодавстві не закріплено вимоги щодо стандартів якості факторингових послуг фінансових установ.

Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток, котрий сьогодні  застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 50-60% від зазначеної суми [2].

Ще один чинник, який стримує розвиток факторингу в Україні, відсутність відповідного законодавства. Прийняття необхідних нормативних документів створило б умови для ефективного функціонування ринку факторингових послуг як одного з перспективних джерел фінансування діяльності суб'єктів господарювання які надають перевагу класичному кредитуванню, де вартість послуг якого є значно нижчою.

Факторинг є симбіозом фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу підприємствами товарів, робіт, послуг. Викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, за допомогою факторингових послуг надається комплекс взаємопов‘язаних операцій [3]:

-         фінансування поставок товарів з відстроченням платежу ;

-         зменшення ризиків ліквідності;

-         облік стану дебіторської заборгованості і регулярне надання відповідних звітів клієнту;

-         професійну консультацію та обслуговування;

-         контроль своєчасності оплати і роботу з дебіторами;

-         інкасацію рахунків.

Використання факторингового обслуговування є перспективною можливістю у фінансовій діяльності підприємств, оскільки в основу механізму факторингу закладено насамперед ефективну систему оцінювання ризиків. Перспективним є розвиток факторингу без права регресу, коли фактор страхує клієнта від фінансових, валютних та кредитних ризиків, що виникають при регресному факторингу. Існує можливість створення таких компаній за рахунок партнерства банків як інвесторів та факторингових компаній. Розвиток факторингового обслуговування є досить перспективним для України, так як  факторингове обслуговування розв'язує низку проблем пов'язаних з [4]:

-         недостатнім обсягом активів на підприємстві для надання застави;

-         нестачею грошових коштів, при сизонньому коливанні попиту;

-         коли кошти компанії «заморожені» в дебіторській заборгованості;

-         стрімким зростанням бізнесу, який потребує накопиченню додаткового капіталу;

-         через високий попит на продукцію виникає необхідність створювати додаткові товарні запаси, які потребують вкладенню коштів.

Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Слід зазначити, що для вирішення проблем, які склалися на ринку факторингових послуг в Україні, тобто для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об'єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.

Технологія факторингових операцій передбачає цільове використання виділених коштів та прозорість контролю ефективності їх використання. Факторинг дає змогу підприємствам нарощувати обсяги виробництва без відволікання власних коштів, тим самим зберігаючи заставну цінність активів.

Головна функція факторингу для забезпечення перспективного розвитку підприємства, в сучасних умовах, полягає у зменшенні неплатежів, прискоренні товарообігу і створенні стабільної системи фінансового забезпечення виробничої сфери. Застосування факторингу дає змогу перетворити дебіторську заборгованість у наявні кошти, які можуть бути одразу ж використані на виробничі цілі. Що позитивно вплине на розвиток підприємства та економіки в цілому.

Висновок

З розвитком економіки, в сучасних умовах, факторингове обслуговування набуло дуже великого значення для перспективного розвитку підприємств. На основі проаналізованої інформації для забезпечення розвитку ринку факторингу в Україні необхідно створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній, котрі зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, направлена на дотримання умов договору щодо строків оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ. Факторинг – це особливо вигідна для підприємств форма фінансування, яка дає змогу керівництву та працівникам сконцентруватися на виробничих проблемах і максимізації прибутку, що прискорює одержання більшої частини платежів, гарантує повне погашення заборгованості і знижує витрати з ведення рахунків.

Література

1.                 Безус Р. М. Фінансове забезпечення діяльності підприємств за рахунок факторингу // Агросвіт. Серія: Економіка АПК. – 2008.- № 8. – С. 29 – 37.

2.                 Савран О. Факторинг як засіб фінансування капіталу // Практика. – 2007. - № 5. – С. 101 – 104.

3.                 Смачило В., Дубровська Є. Сутність та роль факторингу в сучасних умовах // Менеджмент і бізнес. Серія: Персонал. – 2007. - № 4. – С. 75 – 78.

4.                 Гриценко В. Факторинг як ефективний інструмент підтримки бізнесу // Банківська справа. – 2011.- № 1. – С. 60-69.

5.                 Вітвіцька І.В. Проблеми та перспективи розвитку факторингових послуг в Україні // Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції:Актуальні питання сучасної економіки. – 2010.

6.                 Смачило В. Сутність та роль факторингу в сучасних умовах / Валентина Смачило, Євгенія Дубровська // Персонал. - 2007. - № 4. - С. 75-78.

7. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - C. 6-9.

8. Буценко І.М. Факторинг у міжнародній торгівлі// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 5. - с.53-55.