Основні особливості фінансової діяльності приватних підприємств

Управління приватним  підприємством здійснюється згідно з його установчими документами. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською  діяльністю приватного підприємства власник (власники) або уповноважений ним  орган призначає (обирає) керівника  підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок  створення та діяльності приватних  підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до Цивільного Кодексу та Господарського Кодексу України.

 

 

 

2.3. Фінансові ресурси та фінансова діяльність приватних підприємств

Законодавство Мінімальний і максимальний статутний капітал приватного підприємства на даний момент законодавством не врегульовано і не містить будь-яких обмежень щодо розміру статутного фонду приватного підприємства, тому тут справедлива будь-яка сума коштів. Зобов'язань за строками внесення статутного капіталу приватного підприємства в даний момент також не існує. Проте слід врахувати особливості правового статусу приватного підприємства. Внутрішні питання діяльності приватного підприємства майже не врегульовані законодавством, тому вони регулюються змістом статуту підприємства. Законодавство не передбачає якихось додаткових вимог до статуту.

 Особливе значення для приватного підприємництва, має перш податкова політика держави, правові основи діяльності підприємств, яка покликана сприяти збільшенню виробництва товарів і послуг і формування на цій основі централізованих фондів фінансових ресурсів, насамперед державного бюджету. По ідеї в ринковій економіці податкова політика повинна стимулювати ефективні форми господарювання, створювати умови для підвищення рівня виробництва і його рентабельності.

Під фінансуванням підприємства розуміють залучення необхідного  для придбання основних та оборотних  фондів підприємства капіталу, іншими словами, покриття потреб в капіталі. При створенні підприємства статутний  капітал направляється на придбання  основних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим доходообразующім фактором. Таким чином, початковий капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки від реалізації зроблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.

Фінансові ресурси приватного підприємства можуть формуватися за рахунок:

• власних заощаджень;

• вкладень або позичок  родичів і друзів;

• кредитів банків та інших  кредиторів;

• програм державної  допомоги;

• інших законних джерел.

Під фінансовими ресурсами підприємства маються на увазі грошові доходи і надходження, які переходять у розпорядження підприємства. Вони призначені для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями. Крім того, фінансові ресурси служать для здійснення витрат по розширеному відтворенню, а також використовуються для економічного стимулювання працівників підприємства.

Джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти підприємства та залучені ним. Для приватного підприємства такими джерелами виступають засоби власника (засновника) та позикові кошти (кредити, позики), прибуток.

Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається в  момент установи підприємства, коли утворюється  статутний фонд. Його величина показує  розмір тих основних і оборотних коштів, які інвестовані.

Надалі фінансові ресурси  формуються головним чином за рахунок  прибутку та амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації колишнього майна, різні цільові надходження, оплата змісту дітей у дошкільних установах, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві й ін.

Важливим джерелом фінансування стає прибуток від основної діяльності, яка являє собою частину чистого  доходу, що залишається в розпорядженні підприємства і організації. Амортизаційні відрахування виступають як джерело коштів для простого відтворення основних фондів. Окремі підприємства й організації можуть використовувати ці відрахування для розширеного відтворення своїх основних фондів. Це обумовлено розходженням у відшкодуванні основних фондів по вартості й у натуральній формі, оскільки кошти праці зношуються поступово, а відновляються в натуральній формі одночасно, через певний період часу.

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат може здійснюватися у трьох формах: самофінансування, кредитування і державне фінансування.

Самофінансування засноване  на використанні власних фінансових ресурсів підприємства.

Державне фінансування проводиться на безповоротній основі за рахунок коштів бюджетних і позабюджетних фондів.

Кредит - це позиковий  капітал банку у грошовій формі, який передається у тимчасове  користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності  та цільового використання кредитів. В даний час суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі види кредитів: комерційний, банківський, іпотечний, лізинговий, бланковий і консорціумний. Фізичні особи можуть використовувати споживчий кредит тільки в національній валюті.

Автономна Республіка Крим займає одне з перших місць серед регіонів України з розвитку малого підприємництва, що говорить про високий ступінь зацікавленості місцевих органів влади (Ради міністрів і Верховної Ради Республіки, виконкомів міських і сільських, селищних рад) у створенні сприятливого підприємницького клімату.

 

 

3. ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Переваги форми організації  бізнесу у вигляді приватного підприємства зводяться до такого:

• максимально повне використання власником права на участь в управлінні підприємством (усі найважливіші питання діяльності підприємства приймаються власником особисто або призначеним ним директором);
• спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;
• власник несе обмежену відповідальність за зобов’язаннями підприємства, тобто лише в межах вкладів у власний капітал (якщо інше не передбачено статутом);
• оплата внесків може здійснюватися як у грошовій, так і майновій формі;
• практично повністю відсутні так звані агентські ризики та витрати, зумовлені принципал-агент-конфліктом між окремими власниками та власниками і менеджментом.

Серед недоліків можна назвати низький рівень мобільності прав власності, обмеженість залучення власного капіталу, недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності приватного підприємства.

Приватні підприємства - це форма організації підприємницької діяльності, як правило малих (рідкіше – середніх) підприємств.

Виходячи з того,що на сьогодні закон, який регулює порядок  створення та діяльності приватних  підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до Цивільного Кодексу та Господарського Кодексу України.

 

 

 

ВИСНОВОК 

Реформування національної економіки неможливо без розвитку та вдосконалення різних форм господарювання.. Одна з таких, найбільш поширених  форм - приватне підприємство, які, в свою чергу, мають велике значення для розвитку економічної та соціальної сфер держави як з точки зору створення нових робочих місць, так і підтримання досконалості кон'юнктури ринку.

Законом України «Про підприємства» створені рівні правові  умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно й організаційні форми підприємства. Таким чином, в Україні створені сприятливі умови для створення та успішного функціонування малого бізнесу. Законодавство щодо регулювання відносин у сфері приватного підприємництва недостатньо абсолютно, проте, в деяких випадках такі «законодавчі діри» є стимулами для розвитку підприємницьких структур.

Наведене вище, дає  можливість окреслити такі особливості фінансової діяльності приватного підприємства, як відсутність законодавчо встановленого обмеження, пов’язаного з формуванням статутного фонду, можливість самостійного визначення засновниками принципів і механізмів управління підприємством, здійснення господарської діяльності з використанням найманої праці чи без її використання.

Формовані з різних джерел фінансові ресурси дають можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечити при необхідності розширення і технічне переозброєння діючого підприємства і т.д.

У зв'язку з тим, що поняття "приватне підприємство" вказує лише на форму власності, а не на особливості у заснуванні чи управлінні підприємством, приватне підприємство як організаційна форма потребує законодавчого уточнення. Крім того законодавчого вирішення потребують і інші спірні питання, такі як:

- правовий режим майна  приватного підприємства;

- особливості здійснення  правочинів з приватними підприємствами (купівля-продаж, дарування, спадкування);

- узгодження між собою  норм Цивільного Кодексу та Господарського Кодексу України та інших нормативно-правових актів.

 

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 №254/96-ВР // Відомості ВРУ. – 1996. – №30.
2. Господарський Кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), N 5405-VI ( 5405-17 ) від 02.10.2012
3. Цивільний  Кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), N 5405-VI ( 5405-17 ) від 02.10.2012
4. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання : Навчальний посібник. – К.:КНЕУ, 2003.
5. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутства підприємств: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ,2000.
6. Фінансовий менеджмент: Підручник/ Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – К.:КНЕУ, 2005.
7. Говорушко Т.А. Малий бізнес: Навч. посібник/ Т.А. Говорушко, О.І. Тимченко. — К.: Центр навч. літератури, 2006. — 200 с.
8. Основы предпринимательской деятельности/ Под ред. В.М. Власовой. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 496 с.