Аналіз виробництва продукції рослинництва

Тема 5. Аналіз виробництва  
продукції рослинництва 
5.1. Виконання плану посівних площ 
Зміни обсягу валової продукції рослинництва залежать від розмірів загальної площі продуктивних земельних угідь господарства, структури цих угідь і посівних площ культур. До продуктивних земельних угідь відносяться природні сінокоси і пасовища, багаторічні плодові насадження, рілля і посівні площі сільськогосподарських культур. 
При аналізі необхідно з’ясувати, як господарство здійснює програму перетворення непродуктивних земель на продуктивні, виявити резерви розширення площі ріллі за рахунок освоєння цілинних і перелогових земель, зрошення і осушення земель, визначити питому вагу загальної посівної площі у складі площі ріллі. Чим вищі ці показники, тим інтенсивніше використовуються земельні угіддя. 
Важливе значення для збільшення виробництва кормів має перетворення природних кормових угідь на окультурені сінокоси і пасовища шляхом проведення заходів з їх поліпшення і підвищення продуктивності. 
У складі сільськогосподарських угідь більш продуктивною є площа ріллі, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності використання землі залежить від структури посівних площ, під якою розуміють показники питомої ваги посівних площ окремих культур у загальній посівній площі господарства. При аналізі важливо порівняти фактичні розміри посівних площ і їх структуру з плановими, дати економічну оцінку змінам, що відбулись у структурі посівних площ. Таку оцінку дають шляхом визначення впливу зміни посівних площ на обсяг валової продукції (у відповідній оцінці, наприклад у порівняльних цінах), а також на валовий чистий дохід господарства. 
Для проведення економічної оцінки зміни питомої ваги окремих культур у структурі посівних площ враховують показники рівня продуктивності 1 га в натуральному і вартісному виразі, витрати, валовий та чистий дохід на 1 ц продукції і на 1 га площі посіву відповідної культури. Зменшення посівних площ у господарстві під товарними культурами і збільшення за рахунок цього посівної площі під кормовими культурами вважаються негативними явищами. При цьому, звичайно, враховують потреби тваринництва в кормах. 
У складі товарних культур збільшення обсягу продукції досягається шляхом підвищення питомої ваги у структурі посівних площ високопродуктивних, як правило, інтенсивних культур за рахунок зменшення посівів менш продуктивних. 
Оцінка зміни структури посівів кормових культур проводиться з урахуванням їх урожайності не лише у фізичній вазі, а й у перерахунку на кормові одиниці. 
Однак при аналізі структури посівних площ слід враховувати не лише економічну ефективність окремих культур, а й інші умови такі, як вимоги щодо прийнятої у господарстві системи сівозмін, замовлення продажу продукції державі, потреби тваринництва в кормах, забезпеченість трудовими та іншими виробничими ресурсами тощо.

5.2. Урожайність культур 
Головним напрямом збільшення обсягів продукції землеробства є підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Для цього господарства здійснюють комплекс заходів щодо підвищення родючості землі, запровадження інтенсивних технологій вирощування культур тощо. При аналізі виконання плану з урожайності культур необхідно насамперед дати оцінку її рівню по господарству в цілому і по його підрозділах ( відділках, бригадах, ланках). Для цього по кожній культурі порівнюють фактичні показники урожайності з плановими, а також показники окремих внутрішньогосподарських підрозділів між собою і кожен з них із загальногосподарськими показниками. 
При аналізі урожайності важливо дати оцінку не лише фактично досягнутим показникам, а й плановим. Тому за базисні при порівнянні приймають показники урожайності за ряд років, за минулий рік, середні по об’єднанню або групі однотипних чи передових господарств. 
Середній рівень урожайності по сукупності однорідних культур таких, як зернові, овочі або кормові культури (у перерахунку продукції в кормоодиницях) залежить від зміни структури посівних площ. Для аналізу впливу цього фактора використовують показник урожайності при фактичних посівних площах культур і плановій їх урожайності з 1 га. 
Вплив зміни структури посівних площ на середню урожайність зернових культур визначають за схемою: 
Загальне відхилення врожайності зернових (+, –), ц/га; 
у тому числі за рахунок зміни:

1. структури посівних площ;
2. урожайності окремих культур.

Разом із всебічною оцінкою виконання  плану і досягнутого рівня урожайності культур при аналізі важливо з’ясувати причини її зміни. На показники урожайності культур впливає багато технологічних і природних факторів, які знаходяться в складному взаємозв’язку між собою. Серед них: якість ґрунтів, сорт культури, додержання сівозмін, норма висіву та якість насіння або садивного матеріалу, кількість добрив, які вносяться, способи удобрення культури, строки виконання робіт, їх обсяг та якість, інші агротехнічні заходи. 
При аналізі впливу названих факторів на рівень урожайності крім елементарних порівнянь використовують більш складні способи регресивно-кореляційного аналізу. 
Кореляційний аналіз дає можливість оцінити достовірність зв’язку, а також визначити економічну ефективність того чи іншого фактора інтенсифікації виробництва. 
Результати такого аналізу можуть бути використані для обґрунтування підвищення показників урожайності культур, що передбачається планами господарства, а також при аналізі ефективності додаткових витрат на мінеральні добрива. 
5.3. Виконання агротехнічних заходів 
Аналіз виконання окремих агротехнічних заходів можна проводити як за їх комплексом, так і з деталізацією по окремих культурах. Найважливішими з них є: нагромадження і внесення добрив, обробка посівів проти шкідників і хвороб, гербіцидами та регуляторами росту, комплекс технологічних робіт та ін. Способи аналізу зазначених заходів можуть бути різні. Так, при аналізі використання добрив необхідно вивчити виконання плану їх надходження і внесення під окремі культури, порівняти норми внесення в господарстві, що аналізується, з середніми даними і з показниками кращих господарств. 
Основні агротехнічні заходи, які забезпечують виконання плану урожайності, передбачаються в технологічних картах вирощування культур. У разі необхідності порівнюють фактичні показники технології вирощування культур з плановими. 
Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування культури на всіх етапах її росту і розвитку. Ця технологія включає: розміщення культури по кращих попередниках; використання сортів інтенсивного типу, що відгукуються на високий агрофон, стійкі до полягання, з високою якістю зерна; оптимальне забезпечення культури елементами мінерального живлення з урахуванням їх вмісту в ґрунті на двох різних стадіях розвитку культури; дробове внесення добрив (азотних) за даними діагностики ґрунту і рослин; інтегровану систему захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів; регулювання росту рослин за допомогою ретардантів; високоякісне виконання усіх технологічних прийомів, спрямованих на захист ґрунту від ерозії; нагромадження вологи, створення інших сприятливих умов для росту рослин. 
Виконання зазначених заходів потребує належного контролю за технологією виробництва. Тому запровадження інтенсивних технологій виробництва, у свою чергу, посилює роль аналізу в підвищенні урожайності культур. 
Слід зазначити, що урожайність культур залежить від кожного з названих факторів, однак кількісно виміряти їх вплив шляхом елементарних порівнянь практично неможливо. Для цього використовують при аналізі такі складні способи, як групування, кореляцію та ін.