Правова охорона торговельних марок

     Несумлінна  реєстрація   - один із видів порушень прав інтелектуальної власності, при якому відбувається реєстрація певного об'єкту, що характеризується відсутністю відповідальності перед оточенням за виконання цих дій у суб'єкта реєстрації(тієї людини або організації яка(і) реєструють). Передбачає недоброякісну конкуренцію, крадіжку чужих ідей та видачу їх за свої як цілком легальні та власні, маючи на це певні права.

     Несумлінна  реєстрація товарних знаків різноманітних фірм, підприємств або компаній України (і не тільки, для порівняння, можна поглянути на нашу сусідку - Росію) майже в половині ситуацій стає значною, а точніше кажучи, достатньо великою проблемою, тому що дедалі складніше вдається однозначно провести межу між вже зареєстрованим товарним знаком наприклад та тим, що реєструють. Хоча в українському законодавстві сумлінна реєстрація ,більш-менш чітко визначена.Яскравим прикладом даної неоднозначності може бути зміна типової,кольорової або іншої елементної бази оригінальної назви товару (такого що має певний документ - свідоцтво), не змінюючи самої назви, після чого достатньо складно довести, що "оригінальний" вже має свого справжнього правовласника.

     Детальніше: Мадридська система міжнародної реєстрації знаків

     Юридичні  та фізичні особи країн, що підписали Мадридську угоду або протокол до неї, можуть забезпечити в усіх інших країнах-членах Мадридської системи охорону своїх торговельних марок шляхом подачі заяв на ці знаки у Міжнародне Бюро Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, котре здійснює таку реєстрацію. Міжнародна реєстрація торговельної марки має таку ж силу, що й заява про її реєстрацію, подана у кожній з вказаних країн за національною процедурою. У випадку необхідності збільшення числа країн, у котрих забезпечується охорона знака, заявник може зробити заяву про територіальне розширення.

     Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Також, власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл на використання знака на підставі ліцензійного договору.

     Поняття «використання торговельної марки» має чітко визначений в законодавстві  України зміст. Використанням торговельної марки є такі дії^[8]:

• нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт та експорт;
• застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;
• застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, в тому числі в доменних іменах.

     Виключне  право володаря свідоцтва на торговельну  марку забороняти іншим особам використовувати  без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:

• здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету;
• використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;
• використання кваліфікованого зазначення походження товару;
• некомерційне використання знака;
• усі форми повідомлення новин і коментарів новин;
• добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

     Нестандартні знаки для товарів та послуг

• Сертифікаційні  знаки
• Колективні знаки

     Нетрадиційні знаки для товарів та послуг

• Знаки-кольори
• Об'ємні або трьохвимірні знаки
• Голографічні знаки
• Звукові знаки
• Нюхові знаки
• Смакові знаки
• Рухові знаки

3. Правовий захист торговельної марки(ТМ)

     В Україні, як і в більшості правових систем колишнього Радянського союзу права на знак виникають після моменту реєстрації знака у відповідному державному відомстві. В Україні таким відомством є Державна служба інтелектуальної власності (ДСІВ)^[4]. Формально, ДСІВ відповідає за весь процес реєстрації знака. Однак на практиці більшість оперативних функцій ДДІВ в Україні виконує Державне підприємство «Український інститут промислової власності» більш відоме як Укрпатент. Саме ця установа здійснює експертизузаявок на реєстрацію об'єктів інтелектуальної власності.

     Торгова марка є об'єктом промислової  власності, юридичний захист котрого  здійснюється на основі Цивільного кодексу України та закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

     Суб'єктами права інтелектуальної власності  на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Торговельна марка може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

     Набуття права інтелектуальної власності  на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг охорони визначається наведеними у свідоцтві зображенням та переліком товарів і послуг.

     Набуття права інтелектуальної власності  на торговельну марку, яка має  міжнародну реєстрацію або визнана  в установленому законом порядку  добре відомою, не вимагає засвідчення  свідоцтвом.

     Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років.

     Не  набувають правової охорони позначення, що зображують^.

• державні герби, прапори та емблеми;
• офіційні назви держав;
• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;
• нагороди та інші відзнаки.

     Ці  позначення можуть бути включені до знака  як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного  органу або їх власників.

     Також не набувають правової охорони знаки, що:

• не мають розрізняльної здатності;
• є загальновживаними для позначення товарів і послуг певного виду;
• вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
• є оманливими, тобто такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
• є загальнодержавними символами або термінами;
• відображають лише форму, що зумовлена природним станом товару, послуги або особи, що виробляє товар або надає послугу.

     Ці  позначення можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого  положення в зображені знака.

      Висновок

     Набуття права інтелектуальної власності  на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

     Обсяг правової охорони торговельної марки  визначається наведеними у свідоцтві  її зображенням та переліком товарів  і послуг, якщо інше не встановлено  законом. Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Торговельна марка може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

     Строк чинності майнових прав інтелектуальної  власності на торговельну марку — 10 років з дати, наступної за датою подання заявки в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом. Володілець свідоцтва про право інтелектуальної власності на торговельну марку вправі продовжити 10-річний строк, який сплинув, щоразу на 10 років, відповідно до законодавства.

     Майнові права на торговельну марку може бути припинено достроково у таких  випадках:

     1) якщо торговельна марка перетворилась  на загальновживане позначення  певного виду товарів чи послуг;

     2) за ініціативою володільця свідоцтва, за умови, що це не суперечитиме умовам договору або закону.

     Права інтелектуальної власності на торговельну  марку може бути визнано недійсними у порядку встановленому законом. Наприклад, у разі невідповідності  зареєстрованої торговельної марки  умовам надання правової охорони чи наявності в свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було подано у заявці.

      Список використаної літератури:

1. А.Кодинець Торгова марка: проблеми функціональної ієрархії// Право України. - 2005. - №12. - с. 44-47 
2. Базилевич В.Д. Інлелектуальна власність: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 431 с. - с. 154-170
3. Бондаренко С.В., Кожарська І.Ю. Право інтелектуальної власності: підручник. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2008. – 416 с.
4. В.Березанська Щодо торгової марки і розпорядження правами на них (із практики роботи Вищого Господарського Суду України) // Інтелектуальна власність. - 2008. - №7. - с. 33-39
5. Інтелектуальна власність. Словник-довідник. За заг. ред. Святоцького О.Д. - Т. 1: Авторське право і суміжні права / За ред. Святоцького О.Д. Дроб’язко В.С. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000.
6. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. За відповід ред.. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005.
7. Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник. В. С. Дроб’язко, Р.В. Дроб’язко – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
8. Право інтелектуальної власності. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. За заг. Ред.. М.В. Паладія, Н.М. Мироненка, В.О. Жарова. – К.: Парламентське видавництво, 2006. – 432 с.
9. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Дзера О.В. (керівник авт. кол.), Боброва Д.В., Довгерт А.С. та ін.; За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. - К.: Юрінком Інтер, 2002.
10. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні - Управління інтелектуальною власністю - 2005