Поняття й ознаки адміністративно-правового примусу

1 Поняття й ознаки адміністративно-правового примусу

Важлива (хоча й не єдина) функція державного примусу - правоохоронна. Вона полягає в локалізації, нейтралізації, недопущення правопорушень. Тому державний примус традиційно розглядають  з позицій захисту сформованих  державою правовідносин і забезпечення неухильного й точного виконання  юридичних норм конкретних галузей  права.

Державний примус - психологічний або фізичний вплив державних органів (посадових  осіб) на певних осіб з метою спонукати, примусити їх виконувати правові норми. Він, як правило, виступає у двох формах: судовій та адміністративній. Використовуються і засоби громадського примусу, які не є державними.

Види державного примусу прийнято розглядати як явища, похідні від існуючих галузей  права і властиві цим галузям  правопорушення, диференціювати згідно з існуючими правовими галузями.

На цих  підставах виділяють: кримінальний примус, цивільно-правовий примус, адміністративний примус.

Адміністративно-правовий примус характеризується тими ж ознаками, які притаманні для державного. Сутність його зводиться до використання державними органами, а в окремих випадках і громадськими об'єднаннями засобів примусового характеру з метою забезпечення належної поведінки людей.

До особливостей цього виду примусу можна віднести такі:

- адміністративний примус використовується в державному управлінні для охорони суспільних відносин, що виникають у цій сфері державної діяльності;

- механізм  правового регулювання адміністративного примусу встановлює підстави і порядок застосування відповідних примусових заходів;

- порядок  застосування примусових заходів  регулюється, як правило, нормами  адміністративного права, що включають до себе норми адміністративного законодавства або адміністративно-правові норми актів виконавчих і розпорядчих органів;

- застосування  адміністративного примусу - це результат реалізації державне владних повноважень органів державного управління і лише у виключних, встановлених законодавством випадках такі засоби можуть застосовувати суди (судді);

- адміністративний примус використовується для: а) запобігання вчиненню правопорушень; б) припинення адміністративних проступків; в) притягнення до адміністративної відповідальності.

Адміністративний примус застосовується на підставі адміністративно-процесуальних норм.

Тобто адміністративний примус - це владне, здійснюване в  односторонньому порядку і в  передбачених правовими нормами  випадках застосування від імені  держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів запобігання правопорушенням, по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових положень.

1.1. Види адміністративного примусу

Критерієм, за яким заходи адміністративного примусу відрізняються один від одного, є їх розміщення відносно протиправної дії.

Заходи адміністративного примусу поділяються на три групи:

- заходи  адміністративного попередження (адміністративного запобігання);

- запобіжні  адміністративні заходи (адміністративного припинення);

- заходи  відповідальності за порушення  нормативно-правових положень (адміністративні стягнення).

2 Заходи адміністративного попередження

Заходи адміністративного попередження мають на меті не дозволити скоїтися протиправному вчинку, вони застосовуються, коли правопорушення тільки передбачається. Запобіжні адміністративні заходи призначені для того, щоб припинити протиправний вчинок, не дозволити йому розвинутись, мінімізувати збитки. Вони застосовуються коли вчинок вже почав здійснюватися. Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень застосовуються, коли встановлений склад протиправного вчинку, коли вчинок є правопорушенням.

Найчастіше  під заходами адміністративного запобігання розуміють дії повноважних органів або посадових осіб, спрямовані на примусове забезпечення виконання громадянами обов'язків перед суспільством, забезпечення суспільної безпеки і громадського порядку, недопущення і боротьбу зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями та ліквідацію їх наслідків.

Під заходами адміністративного запобігання (адміністративного попередження, адміністративно-запобіжними заходами) необхідно розуміти дії повноважних органів або посадових осіб, спрямовані на примусове забезпечення виконання громадянами обов' язків перед суспільством, забезпечення суспільної безпеки і громадського порядку, недопущення і боротьбу зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями та ліквідацію їх наслідків.

Ці заходи дають змогу виявляти і не допускати правопорушення, забезпечувати громадський порядок і громадську безпеку за різних надзвичайних обставин [20].

Заходи цього  виду можуть бути:

- індивідуальними  або персоніфікованими;

- загальними, що не мають чітко визначеного  конкретного адресата. Прикладом індивідуальних або персоніфікованих заходів (адресованих

конкретній  особі) можуть бути правила адміністративного нагляду. Ці правила являють собою систему обмежень і встановлюються щодо конкретних осіб, звільнених з місць позбавлення волі і схильних до протиправних вчинків.

Прикладом загальних заходів (що не мають конкретного  адресата) можуть бути заходи контролю та безпеки, які застосовуються в авіації щодо ручної поклажі, багажу, вантажу, а також пасажирів.

До заходів цієї групи належать:

- перевірка  документів;

- взяття  на облік і офіційне застереження осіб про неприпустимість протиправної поведінки;

- огляд - особистий огляд і огляд речей,  вантажів, багажу транспортник засобів,  зброї і боєприпасів, різних об'єктів;

- відвідування  підприємств, установ і організацій;

- входження  на земельні ділянки, в жилі  та інші приміщення громадян;

- внесення  подань у державні органи, підприємства, установи, організації, посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушень;

- тимчасове  обмеження доступу громадян на  окремі ділянки місцевості та  об'єкти (блокування районів місцевості, окремих споруд та об' єктів);

- обмеження  (заборона) руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних біляків;

- адміністративний нагляд за особами, звільненими із місць позбавлення волі;

- використання  транспортних засобів, а також  засобів зв'язку, які належать  підприємствам, установам, організаціям.

Запобіжні адміністративні заходи (заходи адміністративного припинення)

Запобіжні адміністративні заходи (адміністративного припинення), на відміну від попереднього виду, пов'язані з адміністративним проступком і мають на меті, припинити протиправну дію, не допустити нової і забезпечити можливість притягнення правопорушника до відповідальності.

Єдиного нормативного акта, який би передбачав підстави та систему заходів адміністративного припинення немає. Вони передбачені численними законодавчими та підзаконними нормативними актами.

Їх можна  класифікувати на:

- загальні;

- спеціальні;

- процесуальні.

До перших можна віднести: примусове лікування (Закон України "Про ратифікацію  Конвенції про передачу осіб, які  страждають психічними розладами, для  проведення примусового лікування"), призупинення робіт, заборона експлуатації механізмів, тимчасове відсторонення  від керування транспортними засобами тощо.

Спеціальні  заходи адміністративного припинення, на відміну від загальних, застосовуються тільки до індивідуальних осіб, і включають: заходи фізичного впливу (прийоми рукопашного бою), застосування спеціальних засобів (наручників, сльозоточивого газу та ін.), застосування вогнепальної зброї.

До заходів  адміністративно-процесуального забезпечення належать: адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей, відсторонення, вилучення предметів і документів.

До них  також належать [20, с.45]:

- вимога  припинити протиправну поведінку;

- доставляння  порушника;

- привід  осіб, які ухиляються від явки за викликом в орган внутрішніх справ;

- адміністративне затримання;

- особистий  огляд;

- огляд речей;

- вилучення  речей і документів;

- зупинку  транспортних засобів;

- відсторонення  водіїв від керування транспортними засобами і огляд їх на стан сп'яніння;

- заборону  експлуатації транспортних засобів;

- затримання  і доставляння транспортних засобів для тимчасового зберігання на спеціальним майданчиках чи стоянкам;

- обмеження  або заборону проведення ремонтно-будівельним  та іншим робіт на вулицям  і шляхам;

- зупинення  і припинення діяльності об'єктів  дозвільної системи;

- адміністративне видворення іноземців за межі України;

- застосування  заходів фізичного впливу;

- застосування  спеціальним засобів;

- застосування  вогнепальної зброї.

Щодо заходів  відповідальності за порушення нормативно-правових положень (адміністративні стягнення) необхідно зазначити, що про них мова буде йти у розділі, присвяченому адміністративній відповідальності. 

3. Заходи адміністративного припинення — найчисленніші та найрізноманітніші з усіх адміністративно-примусових заходів — характеризуються насамперед тим, що їх застосування спричиняється реальною протиправною (в тому числі об'єктивно протиправною) ситуацією і починається в момент, коли вона досягла певного розвитку, тобто коли використання запобіжних заходів стає вже неефективним або зовсім марним.  
Заходи адміністративного припинення не відвертають, а безпосередньо припиняють наявні правопорушення або об'єктивно протиправні діяння, створюють умови для встановлення особи порушника, з'ясування обставин справи і реальної можливості для подальшого застосування до порушника заходів адміністративного або іншого впливу.  
На відміну від адміністративних стягнень заходи адміністративного припинення не містять елемента покарання особи, до якої вони застосовуються. Виконуючи поряд з виховною каральну функцію, адміністративне стягнення за своєю дією в часі звернене в минуле, є ретроспективним. Заходи ж адміністративного припинення, як правило, спрямовані в сьогодення і тому здатні самостійно і оперативно вирішувати конфліктну ситуацію, зокрема примусово припиняти правопорушення.  
Вони можуть також забезпечувати умови для подальшого застосування заходів відповідальності до винних. Нерідко заходи припинення використовуються і для боротьби з об'єктивно протиправними діяннями душевнохворих та малолітніх, тобто осіб, які не підлягають юридичній відповідальності. Заходи адміністративного припинення, як і адміністративно-запобіжні заходи, не потребують наявності вини порушника як обов'язкової умови застосування.  
Усе це дає змогу визначити заходи адміністративного припинення як засноване на законі примусове припинення діянь, які мають ознаки адміністративного правопорушення, а в окремих випадках — / кримінально-правовий характер, спрямоване на недопущення шкідливих наслідків протиправної поведінки, забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення і притягнення винних до адміністративної, а у виняткових випадках — кримінальної, відповідальності. Заходи адміністративного припинення застосовуються з метою:  
а) припинення порушень правових норм (адміністративних проступків, злочинів і об'єктивно протиправних діянь);  
б) запобігання вчиненню нових правопорушень;  
в) створення умов для подальшого притягнення винних до відповідальності;  
г) усунення шкідливих наслідків правопорушення;  
д) відновлення попереднього, правомірного стану.  
Заходи адміністративного припинення дуже неоднорідні, відрізняються один від одного за багатьма ознаками. Проте основну їх класифікацію доцільно провести відповідно до характеру сфери застосування. За цим критерієм заходи адміністративного припинення поділяються на дві групи (види) — заходи загального і спеціального призначення.