Ознаки правової держави

Насильство над людиною стало  суттю державної політики. Держава

утвердила принцип:" Заборонено все, крім дозволеного". Право держави

перетворилося в команди і накази. Не випадково самі способи (методи)

управління дістали назву адміністративно-командних. Обіцянки перевести

"кількість" в "якість" так і не було виповнено. 

У  роки непу  було закладено початки  громадянського суспільства з

багатоукладною економікою,  ідеями компромісу та національної згоди.

М.Бухарін писав, що радянське суспільство  є формою самоуправління мас.

Ні партія, ні профспілки , ні влада  не можуть безпосередньо обійняти

неможливе. Крім надійного керівництва  центра потрібна де централізована

ініціатива . Між основними організаціями  і робітничою масою повинні 

виникнути сотні і тисячі  маленьких  і великих добровільних товариств,

гуртків, об"єднань, які були б зв’язком з масами. А насправді розвиток

держави означав підготовку  необхідних умов  для її повного відмирання з

переходом до комуністичного суспільства.

Реформування  колишнього радянського суспільства  та інтеграційні 

процеси на міжнародній арені зробили об’єктивно необхідним формування

правової держави в Україні.

Розглянемо  конкретніше суть правової держави, її принципи. У

словосполученні "правова держава" на першому місці стоїть право,на

другому - держава. Це означає верховенство права в суспільстві.

Основоположним началом права  є  принцип загальної рівності, тобто

загальної і рівної для всіх міри свободи: для держави та її органів, для

окремої особи і колективів, для  всіх громадян країни. Така формальна

рівність є властивістю права, виражає таку його специфіку, як справедливість.

Право у суспільному житті виступає насамперед у формі законів та інших

нормативних актів. Тому громадяни  й організації можуть бути юридично

рівними і вільними тільки як  учасники конкретних правовідносин, тобто таких

відносин, які врегульовані  законом, нормативними актами.

Отже, верховенство права (закону) у суспільстві - основний принцип

правової держави. Він зумовлює й інші його принципи, зокрема

підпорядкування законові самої держави  та її органів, посадових осіб,

інших організацій, громадян,а також  утвердження економічної свободи

людини. Повинна дотримуватись  незалежність правової системи,  наявність

багатопартійності, легальна діяльність не лише урядових, а й опозиційних

партій, об"єднань і рухів. Влада  повинна розподілятися на три  гілки - виконавчу,

законодавчу та судову, які будуть стримувати й урівноважувати одна одну.

Повинно дотримуватись суспільно-політичне  представництво громадян на усіх

рівнях державного управління, здійснювати  волю народу, всезагальне, рівне й

пряме виборче право. Політичні  діячі не  можуть користуватися прерогативами,

які не надані їм законом. Правова  держава характеризується якістю власне

закону. Він повинен бути справедливим, гуманним, закріплювати невід"ємні

природні права кожної людини: право  на життя, на свободу, на особисту

недоторканість. Але свобода не є абсолютною. Вона допускає обмеження,

тобто має певну міру. Ця міра повинна бути рівною для всіх. На основі

громадянського суспільства повинна виховуватись правосвідомість, інакше

громадянське суспільство не зможе підпорядкувати своїй волі державний

апарат.

Охарактеризувати  правову можна як таку державу,  в якій визнається

пріоритет  прав людини  перед  правами будь-якої спільноти,  прав народу

перед правами держави, де визначальним пунктом громадського регулювання

є інтереси особистості,  ці інтереси та гідність людей підносяться як

беззаперечні цінності, коли авторитет  сили чи майна витісняються

авторитетом людяності, освіченості, компетентності  (що не можна сказати

про не правову державу, де такими цінностями вважаються ідеологічні

настанови, політична доцільність  або економічна вигода).

Сутність  правової держави полягає ще й  у дотриманні закону тими, хто

перебуває при владі, у взаємній відповідальності держави та громадян

один перед одним. Це означає, по-перше,  визнання громадянами авторитету

права, закону, правомірності, згоду й готовність людей жити і чинити

так,  щоб не уражати інтереси інших.

По-друге, демократизм  суспільного управління у правовій державі 

значною мірою залежить від компетентності й кваліфікації державних

управлінців. "Демократична правова держава - це ще й освічена, кваліфікована

керівна верства населення, корпус управлінців, які дотримуються субординації

з чітким розподілом повноважень, які виконуються не тільки завдяки

постановам, а й через силові структури верховних органів"(Рябов С.Г.-128

стор.). Правова держава  повинна  у рівній мірі відображати інтереси й

потреби всіх шарів населення, вона має бути нейтральною у протистоянні й

змаганні суспільно-політичних позицій, повинна забезпечувати дотримання

закону тими, хто перебуває при  владі.

Демократія - не тільки участь у виборах і  референдумах, а ще й 

добровільне дотримання народом  вимог  та настанов існуючої влади.

Правова держава забезпечує  також  і активну участь громадян у

Розв’язанні суспільних проблем.

Отож , можемо назвати важливі ознаки правової держави :

дотримання  вимог та норм конституції й законів  держави  всіма

громадянами в усіх сферах життя  суспільства;

дотримання  вимог та норм конституції й законів  держави у діяльності всіх

громадських і політичних організацій, не виключаючи й правлячу партію;

дотримування  вимог та норм конституції й законів  держави  при 

формуванні органів влади, у боротьбі  за владу, у політичній взаємодії; легальна

діяльність не лише правлячих, а  й опозиційних партій,

об’єднань, рухів, багатопартійність;

поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

визначальна роль суду у розв’язанні всіх спірних питань;

підконтрольність суду всіх без  виключення громадян та інституцій, право

кожного оскаржити в судовому порядку  неправомірні дії  посадових осіб та

державних органів;

незалежність судової влади  від пануючих політичних сил та органів

державного управління;

визнання і здійснення на практиці принципів конституціоналізму й

законності, верховенства права, конституційний нагляд за дотриманням

законності;

рівноправ’я громадян та рівні вимоги для всіх;

доступність суспільно важливої інформації, незалежність засобів масової

інформації;

розв’язання питань та прийняття загальних рішень за ознакою більшості з

неодмінним урахуванням  і поважанням прав меншості.

Принципи  демократії  та  основні права  та свободи громадян, які вказано

у конституції, не належать відміні  у звичайному порядку, як інші правові

норми. Для внеску поправок, змін в  конституції передбачено спеціальні

процедури, більш складні, ніж  при  проходженні звичайного законопроекту.

Наприклад,  у Франції зміни в конституції має право вносити тільки

Національний конгрес - спільне зібрання палати депутатів та Сенату. Якщо

ж треба  прийняти новий текст  Конституції, то він неодмінно виноситься

на усенародний референдум та вважається прийнятим у випадку його

підтримки більш ніж половиною  громадян, що мають право голосу.

 

 

                                              ВИСНОВКИ

 

У правовій державі панує право і тільки право. Для такої держави є

характерним принцип взаємного  контролю, що було сформульовано ще

філософом Кантом.

Особа має  приватну власність - основні передумови її свободи.

В процесі  свого формування та утвердження  правова держава 

розробляла та закріплювала не тільки законодавчі гарантії індивідуальних

свобод та прав, але й свою владу в якості охоронця таких свобод та прав,

головного гаранту нормального існування та функціонування громадянського

суспільства, його основних інститутів та принципів.

Громадянське  суспільство та правова держава  забезпечують умови

існування одне одного, хоча й не замінюють одне одного.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.Бабкіна О.В. Політологія. -К.,1998

 

2.Бебік В.Основи теоретичної  та практичної політо-логії .-К.,1994

 

3.Давид Р., Коффре-Спинози К. Основные правовые системы

современности.-М.,1996

 

4.Гаджиев К.С., Каменская Г. В. и др. Введение в политологию.-М.,1993

 

5.Рябов С.Г. Політологічна теорія  держави.-К.,1996

 

6.Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи  теорії політики.-К.,1996

 

7.Семкін О.І., Шпилюк В.А., Світа Г.М. Політологія.-Л.,1994

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Створення проблемної ситуації. 

Сигнал сирени служить для звернення уваги населення в екстрених випадках (надзвичайних ситуаціях) для передачі інформації включаються сирени, а також інші сигнальні засоби (гудки фабрик, заводів, кораблів), які тривають 5 хвилин. Цей сигнал означає: «Увага всім!»

Надзвичайна ситуація це порушення нормальних умов життєдіяльності людей, що призводить до людських або матеріальних збитків.

Надзвичайні ситуації  - Стихійні лиха, катастрофи, епідемії, пожежі, аварії, озброєний напад, війна.

Стихійне  лихо - це катастрофічні процеси і явища природи, що носять надзвичайний характер, призводять до порушення нормальної діяльності людини, загибелі; пошкодженню та знищенню матеріальних цінностей.

Я знаю такі стихійні лиха - Землетрус, пожежа, підтоплення, ураган, зсуви, сніжні заноси, селеві потоки, обвали, засуха.

Стихійні лиха виникають від сил природи або бездумної діяльність людей (наприклад: виробничі аварії).

Землетрус.

Якщо землетрус  застав мене в будинку, то я протягом 15-20 секунд вибіжу на відкриту місцевість. Не можна стояти поблизу будівель, високих стін; не користуйтесь ліфтом. Якщо неможливо вибігти на вулицю сховаюся під стіл, в шафу або відчиню двері і стану у дверний отвір. Обличчя закрию руками, щоб не поранитися склом. Треба триматися подалі від вікон та скляних перегородок.

Якщо підземні поштовхи застануть мене на вулиці – то я відійду далі від будівлі, ліній електропередач. Не можна торкайтися обірваного дроту – він може бути під напругою. В автобусі не треба зчиняти паніку, бити вікна, рватися до дверей. Водій зупинить автобус і відкриє двері.

Повінь.

Якщо вода застане мене у полі, лісі, то я  вийду на підвищені місця або  вилізу на дерево. Можна використати всі предмети, які зможуть триматися на воді (дошки, уламки дерев). Якщо я буду   вдома, то я  перенесу необхідне майно на вищі поверхи або в ті місця, які не затоплюються водою. Обов’язково вимкну газ. електрику, візьму документи, теплі речі, їжу.

Пожежа.

Палаючий  будинок треба залишити накрившись з головою мокрою ковдрою або верхнім одягом. В задимлених приміщеннях треба рухатися поповзом або пригнувшись. Якщо пожежа застане в полі або в лісі, вогонь треба переходити проти вітру, прикривши обличчя та голову одягом.

Правила пожежної безпеки.

Забороняється:

- розводити  багаття в лісах, заростях очерету, поблизу хлібних полів;

- не можна  палити сірники та кидати їх, не загасивши в полі, лісі.

Правила поведінки  вдома.

Обережно  користуватися вогнем, нагрівальним, електричним, газовим приладдям, не забувати вимикати після користування.