Актуальні аспекти реформування сучасного адміністративного права

Формування адмiнiстративно-делiктного права певною мiрою впливатиме й на остаточне формування адмiнiстративного процесу як окремої галузі адмiнiстративно-процесуального права.

Виведення адмiнiстративно-делiктного права та адмiнiстративно-процесуального права як форми правосуддя (не в "широкому" розумiннi адмiнiстративного процесу) за межi системи адмiнiстративного права, формування їх за принципом традицiйних галузей правосуддя (цивiльного, господарського, кримiнального) має бути одним iз прiоритетних напрямiв розробки доктрини адмiнiстративної юстицiї.

Однак із прийняттям Кодексу адмiнiстративного судочинства України законодавець з метою виокремлення розгляду iндивiдуальних справ, що виникають в управлiнськiй дiяльностi, й уточнення понятiйного апарату замiсть адмiнiстративного процесу ввiв поняття "адмiнiстративне судочинство", яким визначаються повноваження адмiнiстративних судiв щодо розгляду справ адмiнiстративної юрисдикцiї (ст. 1). Частиною першою статтi другої визначаються завдання адмiнiстративного судочинства, якими є захист прав i свобод та iнтересiв фiзичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб у сферi публiчно-правових вiдносин вiд порушень з боку органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових i службових осiб, iнших суб'єктiв під час здiйснення ними владних управлiнських функцiй на основi законодавства, в тому числi на виконання делегованих повноважень. Отже, за змiстом Кодекс адмiнiстративного судочинства України регулює не що iнше, як вiдносини адмiнiстративного процесу, на що в пунктi п'ятому частини першої статтi третьої "Визначення понять" законодавець вказує: адмiнiстративний процес – це правовiдносини, які складаються пiд час здiйснення адмiнiстративного судочинства.

Виходячи з цих мiркувань, доречною буде постановка питання i про виокремлення адмiнiстративного процесу та його наукове обґрунтування в окрему галузь права в правовiй системi України.

Прийняття Кодексу адмiнiстративного судочинства України, створення адмiнiстративних судiв – ще один крок до розбудови сучасної держави та захисту прав i свобод людини.

1.3. Адміністративна юстиція як провідна форма судового захисту прав громадян.

Виникнення та розвиток інституту адміністративної юстиції значною мірою пов'язано з втіленням у життя теорії розподілу влади. Завдяки цьому постійно зростала роль судової влади під час розгляду правових спорів між адміністрацією та громадянами, а самі чиновники переставали бути суддями в своїх справах.

Зараз у багатьох країнах світу (Німеччина, Франція, Швеція та ін.) інститут адміністративної юстиції одержав своє законодавче закріплення. Зарубіжний досвід функціонування цього важливого правового інституту дозволяє виділити два його основних види: 1) здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності загальними судами; 2) здійснення такої діяльності спеціальними (спеціалізованими) адміністративними судами.

Головна ознака адміністративної юстиції виявляється в її організаційному уособленні від органів і структур, що виконують виконавчі функції. Адміністративна юстиція — це правосуддя, судова гілка влади. Разом з тим, це окрема адміністративна гілка правосуддя. Процес у адміністративних судах, незважаючи на деякі особливості, будується на зразок загального судового процесу.

              Для України інститут адміністративної юстиції — явище не нове. Законодавство короткочасного періоду існування самостійної Української держави (1917—1920 pp.) не обходило своєю увагою питання діяльності органів адміністративної юстиції. Конституція Української Народної Республіки 1918 р. встановила, що судову владу в межах цивільного, кримінального й адміністративного законодавства здійснюють виключно судові органи. При цьому адміністративно-юрисдикційна діяльність адміністративних органів обмежувалася законом.

Зараз можна виділити такі особливості адміністративної юстиції. По-перше, здійснення судовими органами правосуддя в адміністративних справах. Адміністративна юстиція — це правосуддя, а не виконавча ділянка. По-друге, процес розгляду адміністративних справ побудований на зразок загального судового: він є гласним, публічним, має елементи змагальності.

При цьому специфіка адміністративних справ така, що їх розгляд вимагає особливих організаційних форм і спеціальної суддівської кваліфікації, оскільки вирішення адміністративних справ потребує, крім досконалого знання законодавства, насамперед адміністративного, ще й знання державного управління та інших сфер діяльності.

Таким чином, адміністративна юстиція — це встановлений законом порядок розгляду й вирішення в судовій процесуальній формі справ, що виникають у сфері державного управління між громадянами чи юридичними особами з одного боку та органами виконавчої влади й місцевого самоврядування (посадовими особами) — з іншого, здійснюваний загальними або спеціально створеними для вирішення правових спорів судами.

У цілому адміністративна юстиція становить один із засобів обмеження виконавчої влади, а адміністративні суди — засіб реалізації принципу розподілу влади, додатковий захисний механізм суб'єктивних прав і свобод громадян.

Потребу кардинального реформування системи адміністративно-юрисдикційних органів обумовлено низкою чинників.

Насамперед це недостатньо високий якісний рівень розгляду справ про адміністративні правопорушення колегіальними органами (адміністративними комісіями, виконкомами сільських і селищних рад). Навряд чи можна говорити про високий професіоналізм їх членів, що працюють у цих органах на громадських засадах.

              Не завжди об'єктивно розглядають справи й органи, які здійснюють контрольно-наглядові функції (наприклад, різні державні інспекції), оскільки часто йдеться про невиконання певних приписів цих же органів, а їх посадові особи в багатьох випадках не мають юридичної освіти, що говорить про невисокий рівень правової підготовки працівників адміністративно-юрисдикційних органів.

              Згідно з Концепцією судово-правової реформи в Україні, затвердженою Верховною Радою України 28 квітня 1992 p., в Україні вводиться адміністративне судочинство. Це положення отримало своє реальне втілення в Законі України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року. Відповідно до названого закону судову владу реалізують шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Місцевими адміністративними судами є окружні суди, які утворюють у округах згідно з указом Президента України. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови місцевого суду. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, які розглядають військові суди.

Практична частина

Завдання: Підберіть у нормативно-правових актах по три приклади матеріальних та процесуальних норм.

Матеріальні норми:

                  1. Стаття 1. Завдання   Кодексу  України  про   адміністративні                 правопорушення (Кодекс України про адміністративні правопорушення)

     Завданням Кодексу  України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян,  власності, конституційного ладу України,   прав   і  законних  інтересів  підприємств,  установ  і організацій,  встановленого  правопорядку,  зміцнення  законності, запобігання  правопорушенням,  виховання громадян у дусі точного і неухильного  додержання  Конституції  і  законів України,  поваги  до  прав,  честі  і гідності інших громадян,  до правил   співжиття,   сумлінного   виконання   своїх   обов'язків, відповідальності перед суспільством.

2.Стаття 6. Дитина (Сімейний кодекс України)

     1. Правовий   статус  дитини  має  особа  до  досягнення  нею повноліття.   2. Малолітньою   вважається   дитина   до   досягнення    нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається  дитина  у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

3. Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади                 з питань екології та природних ресурсів у галузі                 земельних відносин (Земельний кодекс України)

     До повноважень центрального органу виконавчої влади з  питань

екології   та  природних  ресурсів  у  галузі  земельних  відносин

належить:

     а) участь у розробленні  та  реалізації  загальнодержавних  і регіональних програм використання та охорони земель;

     б) організація моніторингу земель;

     в) участь  у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів;

     г) здійснення      державної      екологічної      експертизи землекористування;

     ґ) внесення  пропозицій  щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель;

     д) здійснення міжнародного співробітництва з  питань  охорони земель;

     е) вирішення   інших   питань  у  галузі  земельних  відносин відповідно до закону.

Процесуальні норми:

1. Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом (Цивільний процесуальний кодекс України)

     1. Кожна   особа  має  право  в  порядку,  встановленому  цим Кодексом,  звернутися  до  суду  за  захистом   своїх   порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.      2. У   випадках,   встановлених   законом,   до  суду  можуть звертатися органи та особи,  яким  надано  право  захищати  права, свободи   та  інтереси  інших  осіб,  або  державні  чи  суспільні інтереси. 3. Відмова від права на  звернення  до  суду  за  захистом  є недійсною.

2. Стаття 94. Приводи і підстави до порушення кримінальної                 справи (Кримінально-процесуальний кодекс України)

     Приводами до  порушення  кримінальної справи є:

     1) заяви або повідомлення підприємств,  установ, організацій, посадових  осіб,  представників  влади,  громадськості або окремих громадян;

     2) повідомлення   представників   влади,   громадськості  або окремих  громадян,  які  затримали  підозрювану  особу  на   місці вчинення злочину або з поличним;

     3) явка з повинною;

     4) повідомлення, опубліковані в пресі;

     5) безпосереднє   виявлення   органом   дізнання,    слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

     Справа може бути порушена  тільки  в  тих  випадках,  коли  є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

3. Стаття 18. Склад учасників судового процесу  ( Господарський процесуальний кодекс України)

     До  складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи,  прокурор,  інші  особи,  які  беруть  участь  у  процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Задача: Працівниками міліції за організацію гри „в наперстки” був затриманий 17-річний Полторацький. Встановлено, що він мешкає без реєстрації та півроку тому до нього застосовувалися адміністративні стягнення за участь в азартних іграх.

Кваліфікуйте дії Полторацького. Здійсніть юридичний аналіз даної ситуації.

  Стаття 181.КупАП Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях

Участь  в  організованих  без  дозволу азартних іграх (карти, рулетку,  "наперсток"  та інші) на гроші, речі та інші цінності -  тягнуть за  собою  попередження  або  накладення  штрафу  від трьох до  семи неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян  з конфіскацією грального приладдя, а також грошей,  речей  та  інших цінностей, що є ставкою у грі, або без такої.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року  було  піддано адміністративному  стягненню  за  одне  з  порушень,  передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою  накладення  штраф  від  семи  до  двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з  конфіскацією грального приладдя, а також грошей, речей та інших  цінностей,  що є ставкою у грі, або без такої.

Об’єктом  цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об’єктивна сторона правопорушення полягає в організації  азартних ігор на гроші, речі та інші цінності.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб’єкт правопорушення особа, якій виповнилося 16 років.

Перелік використаної літератури:

1.                  Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. І.Б.Коліушко, Р.О.Кубійда. – К., 2003. – 536 с.

2.                  Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 2. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2005. – 624 с.

     3..Кодекс Украины об административных правонарушениях. - Х.:«Одиссей», 2008. – 272 с.

       4. Административное право Украины: Учебник /Под общей ред. С.В. Кивалова.— X.: «Одиссей», 2004.— 880 с.

      5. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юрід. вузів та факультетів. – К., 1995 – 208 с.