Галузеве законодавство в соціальній роботі з біженцями та мігрантами

Урядовим структурам необхідно починати дійові заходи разом з роботодавцями і профспілками для досягнення фактичної рівності можливостей мігрантів і місцевого населення. Велику роботу в цьому можуть провести місцеві органи влади. Заслуговують усілякої підтримки ті органи місцевої влади суб'єктів, що беруть на себе хоча б частково роботу по забезпеченню мігрантів достатньою кількості житла за помірну плату шляхом застосування різних механізмів. Боротьба проти дискримінації в житловому питанні на основі правових норм і соціальних заходів також має важливе значення.

Міжнародна практика свідчить про те, що примусова концентрація іммігрантів у визначених міських  кварталах чи сільських населених пунктах, що рівносильна сегрегації, перетворенню зазначених місць у гетто, небажана. Одночасно і насильницьке розосередження іммігрантів, перешкода у такому поселенні якщо вони самі мають бажання, викликає в прибулих сумнів, сторожкість, недовіру до влади. Швидке розосередження прибулих іммігрантів небезперечне з погляду  забезпечення збалансованого соціального складу населення у визначених районах і містах.

Хоча для різних груп мігрантів політика по їх розселенню може бути різною. Так, для кримських татар розселення компактними етнічними групами є бажаною для них самих, задля того щоб не асимілюватись з іншим населенням і зберегти свою етнічність. Тим більше, що в Криму вони визнаються титульною нацією і для них це є питанням національного самовизначення. А, скажімо щодо іммігрантів вихідців з України кращим буде розселення по місцях їх народження, звідки вони походять.

Необхідно враховувати усе більш зростаюче етнічне і культурне різноманіття населення у визначених регіонах і країні в цілому. Усунення дискримінації і задоволення потреб мігрантів будуть більш ефективним, якщо міграційної служби комплектувати також особами іммігрантського походження. Саме з досвіду розвитих країн можна багато чого почерпнути з метою розробки працеспроможних центральних і місцевих структур, загальнонаціональних, регіональних і муніципальних програм, що дозволили б зм'якшити процес інтеграції мігрантів в українське суспільство.

В Україні центральним координуючим органом, щодо роботи з мігрантами і біженцями є Державний комітет України у справах національностей та міграції. Саме він повинен координувати діяльність всіх державних органів по роботі з мігрантами, в тому числі і соціальну роботу. На сьогодні його робота не є достатньо ефективно. Та й сам він перебуває в стані “перманентного реформування” – то міністерство, то департамент то комітет. Міняються штати, підпорядкування, керівники. Все це не сприяє стабільності його роботи. Крім того цей орган досить обмежений як у фінансових ресурсах, так і в можливості впливу на інші державні органи. Враховуючи це, та позитивний закордонний і вітчизняний досвід необхідно багато повсякденних проблем міграції вирішувати на місцевому рівні. Саме місцеві влади в партнерстві з центральними урядовими органами і неурядовими організаціями усіх видів відіграють важливу роль у підготовці відповідних умов для встановлення нормальних відносин між мігрантами і місцевими жителями.

Поліпшення положення мігрантів може наступити при активізації їх власного соціального потенціалу. Країни, у яких нараховується значна кількість мігрантів, заохочують виникнення асоціацій іммігрантів і етнічних груп (земляцтв та ін.), з врахуванням яких формуються суспільні фонди, призначені для розробки і реалізації проектів, що відбивають інтереси мігрантів і біженців. Першорядне значення надається питанням релігії, культури, традиціям і звичаям з метою забезпечити поваги прав людини. Позитивних результатів домагаються ті органи влади, що прагнуть установити контакт із представниками різних конфесій і організувати обговорення ними проблем, що однаковою мірою  цікавлять і корінних жителів, і мігрантів.

Якщо коротко підсумувати вище викладене, то у рамках організації соціальної роботи з мігрантами можна намітити основні перспективні напрями роботи, які здатні суттєво поліпшити ефективність соціальної роботи з мігрантами:

- налагодити і розвивати зв'язок  з міжнародними організаціями, що  займаються проблемами міграції, і участь у їхній діяльності;

- організація взаємодії між центральними та регіональними державними відомствами й установами і місцевими органами влади, що вирішують проблеми міграції і мігрантів;

- організація взаємодії між  державними структурами, громадськими  організаціями і фондами, що займаються соціальним захистом і допомогою мігрантам;

- сприяння створенню громадських  організацій, що займаються проблемами мігрантів;

- посилити зв'язок із закордонними  організаціями, що займаються проблемами мігрантів;

- розробка оптимальної структури  і нормативів діяльності стаціонарних і нестаціонарних установ соціальної допомоги мігрантам стосовно до умов конкретних регіонів;

- організація різних форм установ  соціального захисту мігрантів (центрів  соціального захисту, реабілітаційних  центрів, кризових стаціонарів, інтернатів, консультацій, пунктів видачі допомоги і т.п.);

- підготовка і підвищення кваліфікації  фахівців з роботи з мігрантами;

- вироблення норм видачі натуральної (продуктової, речової і ін.) допомоги мігрантам;

- проведення соціологічних і  маркетингових досліджень проблеми;

- соціальна реклама державної  і місцевої міграційної політики;

- організація діяльності служби  по зв'язках із громадськістю;

- розробка правових основ видачі  пенсій і допомог мігрантам, а  також надання фінансової допомоги;

- розробка правових основ соціального, санітарного, медичного і педагогічного контролю життєдіяльності мігрантів;

- розробка правових основ профілактики  девіантної поведінки осіб з  числа мігрантів;

- організація центрів, курсів і  семінарів по професійній підготовці, перепідготовці і підвищенню кваліфікації мігрантів і інших задач.

Щодо реальних кроків у цих напрямках роботи то в державі вони більш менш здійснюються цілеспрямовано хіба, що щодо депортованих народів Криму. В 2002 році, постановою кабінету Міністрів України, нарешті, навіть прийнята “програма адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження і розвитку їх культури та освіти”. В ній можливо вперше так чітко передбачені конкретні напрями роботи, терміни і  органи влади конкретно відповідальні за певний напрям. Нею передбачено:

1. Здійснити  комплекс  заходів,  спрямованих на гармонізацію

міжнаціональних відносин в Автономній Республіці Крим.

Державний комітет    у     справах національностей та міграції,  Рада                                 міністрів  Автономної   Республіки Крим. 2002-2005 роки.

2. Провести соціологічні дослідження  з метою конкретизації та більш  повного врахування запитів  депортованих  у соціальній та гуманітарній сферах. - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Державний комітет                                 у   справах   національностей   та міграції. 2002 рік.

3. Організовувати   та   проводити   конференції,   семінари, зустрічі  за  участю молодіжних, у тому числі кримськотатарських організацій.

Державний комітет у справах  сім'ї та   молоді  2002-2005 роки.

4. Забезпечити розвиток соціальної  та промислової інфраструктури   в   місцях  компактного  проживання  депортованих відповідно до планів  соціально-економічного  розвитку України та Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів  Автономної Республіки Крим. 2002-2005 роки.

5. Сприяти розвитку  етнографічного  туризму,  інфраструктури автотуризму  та  організації  всіх видів послуг для автотуристів з метою працевлаштування депортованих. - Державний комітет у справах  сім'ї та молоді, Рада міністрів Автономної Республіки Крим. 2002-2005 роки.

6. Здійснювати заходи щодо активізації  переговорів  стосовно укладення  двосторонніх  угод  з  країнами  СНД,  в яких проживали депортовані  до  повернення  в  Україну,  про  співробітництво   в організації повернення та облаштування.

МЗС, Державний комітет  у  справах національностей та міграції,  Рада міністрів  Автономної   Республіки Крим. 2002-2005 роки.

7. Сприяти  створенню  фермерських  господарств  та  розвитку інших  форм господарювання з метою працевлаштування молоді з числа депортованих, які проживають у сільській місцевості.

Мінагрополітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим. 2002р.

8. Утворити при центрах соціальних служб для молоді пересувні консультативні пункти для надання  соціальної  допомоги  молоді  з числа депортованих, які проживають у віддалених населених пунктах.

Державний комітет у справах  сім'ї та молоді, Український державний                                 центр соціальних служб для молоді, Рада  міністрів Автономної                                 Республіки Крим. 2002 рік.

Також програмою передбачені розробка і видання підручників, словників, підготовка педагогічних кадрів та ряд інших заходів.

І такі програми повинні бути розроблені щодо всіх груп мігрантів.

 

2).Практична соціальна робота з мігрантами проводиться по наступним основних напрямках: соціальному, соціально-психологічному, соціально-педагогічному, соціально-правовому, медико-соціальному, фінансовому, соціально-економічному, матеріальному, соціально-інформаційному і соціально-трудовому.

1. Соціальний напрямок (робота  здійснюється в контакті з  різними відомствами, у тому числі - Пенсійним фондом) містить у собі:

- проведення соціальних консультацій;

- проведення заходів щодо соціальної  реабілітації в стаціонарних  і нестаціонарних умовах;

- виявлення осіб, що особливо  потребують соціальної допомоги;

- соціальна діагностика;

• допомога мігрантам в одержанні пенсій і допомог;

- сприяння організації груп самодопомоги і взаємодопомоги;

- виявлення осіб з девіантною  поведінкою з числа мігрантів  і асоціальних родин;

- профілактика девіантної поведінки;

- організація культурно-дозвільної  роботи з людьми похилого віку  й інвалідами з числа мігрантів;

- профілактика бездомності (включаючи  сприяння в одержанні гуртожитку, тимчасового  житла чи придбанні власного житла);

- профілактика дитячої безпритульності (включаючи влаштування дітей у дитячі будинки і будинки-інтернати);

- сприяння поверненню майна мігрантів і одержанню ними компенсацій;

- взаємодія з різними державними  установами і громадськими організаціями з питань допомоги мігрантам.

2. Соціально-інформаційний  напрямок (робота здійснюється в  контакті з Держкомстатом та засобами масової інформації):

- інформування мігрантів про  діяльність соціальних служб;

- збір інформації про мігрантів (у тому числі і від самих  мігрантів) і її систематизація  з метою організації оптимальної  соціальної роботи з даною  категорією населення;

- інформування громадськості щодо проблем міграції і мігрантів (головним чином через засоби масової інформації) з метою встановлення мігрантами стійких соціальних зв'язків;

- сприяння адекватному висвітленню  в засобах масової інформації  теми міграції.

3. Соціально-психологічний напрямок (робота здійснюється в контакті з органами освіти й охорони здоров'я):

- психологічне консультування;

- психологічна корекція і допомога  в соціальній адаптації;

- психологічна допомога в гострих  кризових ситуаціях і умовах  після травматичного стресу;

- психопрофілактика стресу;

- проведення психологічних тренінгів  з мігрантами;

- навчання аутотренінгам і психологічній  саморегуляції;

- психологічна діагностика розвитку  дітей і підлітків з родин  мігрантів;

- психологічна діагностика і  консультування в області придбання нової спеціальності.

4. Соціально-педагогічний  напрямок (робота здійснюється в  контакті з органами освіти, охорони здоров'я і правопорядку):

- проведення консультацій з  питань родини і виховання  дітей;

- соціально-педагогічна робота з дітьми і підлітками;

- спеціалізована (корекційна) соціально-педагогічна  допомога дітям і підліткам, що  потребують її;

- соціально-педагогічна допомога  дітям і підліткам, що мають  проблеми в навчанні;

-контроль за одержанням освіти  дітьми і підлітками з родин мігрантів;

- професійне консультування і  сприяння одержанню професійної  освіти підлітками і молоддю  з числа мігрантів;

- профілактика девіантної поведінки;

- проведення дозвільних заходів  для дітей і підлітків, спрямованих  на адаптацію в нових умовах.

5. Соціально-правовий напрямок (робота здійснюється в контакті  із судовими і правоохоронними органами):