Дослідження впливу різних форм калійних добрив при вирощуванні кукурудзи в умовах ТзОВ «Берегиня» с. Крутнів, Кременецького району, Терно

Міністерство освіти і науки України

Національний університет  водного господарства та природокористування

Кафедра агрохімії, ґрунтознавства та землеробства

 

 

на тему:

Дослідження впливу різних форм калійних добрив при вирощуванні кукурудзи в умовах ТзОВ «Берегиня» с. Крутнів, Кременецького району, Тернопільської області

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент IV курсу,

групи АХГ – 41

Пашко М. І.

 

Перевірив:

Шевчук С. В.

 

 

 

Рівне - 2011

Зміст

1.Вступ           

2. Обґрунтування теми  та необхідності проведення дослідження.…5 

3.Огляд літератури  ………………………………………………........7

4. Характеристика умов  проведення досліду ……………………….15

4.1. Кліматичні умови …………………………………………...15

4.2. Ґрунтові умови ……………………………………………....16

4.3 Особливості зональної  системи землеробства …………….19

4.4 Спеціалізація сільськогосподарських підприємств …….…21

4.5 Технологія вирощування  дослідної культури ………..….22

5.Методика та техніка  проведення досліджень ……………………..24

5.1 Схема досліду …………………………………………….…24

5.2 Програма дослідження  ……………………………………..25

5.2.1. Метеорологічні спостереження……………………...26

5.2.2. Фенологічні спостереження  ……………………….…27

5.2.3. Спостереження за  забур’яненістю посівів ……….…28

5.2.4.  Ентомологічні  та фітопатологічні спостереження ...29

5.2.5. Якість урожаю  ………………………………………...30

5.2.6. Ґрунтові спостереження ……………………………...31

5.2.7. Агрохімічні спостереження. ……………………...31

        5.3. План та техніка закладки  дослідної ділянки ………………33

5.4. Розрахунок потреби  в добривах, меліорантах, садильному  матеріалі………………………………………………………………….37

5.5. Посадка та догляд за рослинами…………………………….38

5.6. Збирання та облік  врожаю …………………………………..39

5.7. Опис методик та  визначень …………………………..……...40

5.7.1 Фенологічні с постереження  ……………………….....40

5.7.2 Аналіз якості продукції  ……………………………….41

5.7.3  Фітосанітарні  спостереження ……………………….43

4. Грунтові заміри та спостереження ………………..46
5. Агрохімічні аналізи ………………………………..46

6. Статистичний  аналіз урожайних даних……………………………48

7. Висновки ……………………………………………………………..52

Список використаної літератури ……………………………………..53

 

 

 

Вступ

Відновлення родючості  грунтів, порушених виробничою діяльністю людини, в тому числі таких, що зазнали  дегуміфікації, фізичної, хімічної деградації та забруднених радіонуклідами, потребує проведення компенсаційних заходів. Особливої  уваги для поліпшення агроекологічного стану цих грунтів заслуговує використання меліорантів. Як відомо, меліоранти вносять в грунти з низьким вмістом гумусу (біогумус), в кислі та лужні грунти (вапно, гіпс), в низинні торфовища (супісок, глину), в грунти забруднені радіонуклідами - сорбенти (суглинки, мергель, туфи та ін).

Завдяки проведенню масових  польових і вегетаційних досліджень з добривами практично вирішено питання оптимізації живлення рослин і застосування добрив з врахуванням  ґрунтового і біокліматичного потенціалу зон, що дозволяє не лише отримувати високу врожайність сільсько-господарських культур, але і продукцію високої якості, збалансовану по хімічному складу і поживній цінності.

Перехід сільськогосподарського виробництва на ринкові умови, поява  нових висококонцентрованих добрив і агрохімікатів ставлять перед  агрономічною службою завдання пов’язані із комплексною оцінкою ефективності використання агрохімічних засобів з врахуванням агрономії, екології, економіки і енергетики, що вимагає наукових підходів до оптимізації живлення рослин, питань збереження та підвищення родючості грунтів.

Агрохімія - наука про  оптимізацію живлення рослин, застосування добрив з метою підвищення родючості  ґрунтів, збільшення врожайності і  поліпшення  якості сільськогосподарської  продукції. Вона вивчає взаємодію між рослиною, ґрунтом і добривом в процесі живлення рослин з враху-ванням природно-кліматичних умов та біологічних особливостей с/г культур.

У процесі вивчення цієї взаємодії перед агрохімією стоять завдання: знайти шляхи найдосконалішого управління умовами вирощування с/г культур з  врахуванням грунтово-кліматичних умов, ефективного використання біологічних особливостей рослин; фізико-хімічних властивостей ґрунту і добрив, раціонального їх застосування для підвищення біопродуктивності ґрунту, поліпшення якості с/г продукції без шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Застосування добрив, як найважливішого засобу втручання  людини в кругообіг речовин в  землеробстві, становить основу його хімізації, що поряд з механізацією і меліорацією є одним з основних напрямків  інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

Вирішення завдань агрохімії  можливе при використанні різноманітних  методів та методик агрохімічних досліджень, основними з яких є  лабораторні, польові, вегетаційні та лізиметричні.

 

 

Розділ  2. Обґрунтування  необхідності проведення досліджень з  обраної теми

В зоні Полісся зустрічаються ґрунти (в основному це дерново-підзолисті супіщані) з фітотоксичними властивостями, що пов'язано з тривалими порушеннями науково обґрунтованих систем їх удобрення. Продуктивність агрофітоценозів на таких ґрунтах зменшується на 15-50% і більше, а мінеральні добрива втрачають свою ефективність. Актуальним для цих ґрунтів є розробка особливих екологічно безпечних систем удобрення, що зменшують негативний вплив токсикозу на продуктивність рослин та якість урожаю, сприяють швидкому відновленню родючості ґрунтів.[1]

Зниження родючості  дерново-підзолистих ґрунтів пов'язано  не лише із невирішеними проблемами збалансованого внесення органічних та мінеральних добрив, але й регуляцією мікробіологічного режиму. Одночасно виникають негативні ґрунтові процеси, зокрема, порушення живлення культурних рослин за рахунок інтенсивного застосування мінеральних добрив. Вивченню ж мікробіологічного стану дерново-підзолистих ґрунтів не приділялось значної уваги.[3]

Проблема калійного  живлення рослин є однією з найголовніших  у сучасному землеробстві. Більше 65 % ґрунтів України мають низьке і середнє забезпечення рухомим  калієм, тоді як загальний його вміст у метровому шарі становить 300 – 500 т/га, але він, безпосередньо, недоступний для рослин. Виробництво калійних добрив у нашій державі не може задовольнити потреби сільського господарства. Тому, для підтримання позитивного балансу калію та збереження родючості ґрунтів необхідно шукати нові методи оптимізації калійного режиму ґрунтів. Одним із них є застосування ґрунтозахисних технологій, що базуються на  мінімальному обробітку ґрунту.[2]

Вивчення запасів калію, динаміки окремих його форм, процесів мобілізації та трансформації, балансу за різних систем обробітку ґрунту та удобрення дає уявлення про забезпеченість цим елементом протягом вегетації культур, його загальний та потенційний резерв. Питання впливу ґрунтозахисних технологій на калійний режим лучно-чорноземного ґрунту є мало вивченим, що не дає можливості підтримувати на оптимальному рівні їх родючість та продуктивність сільськогосподарських культур.[5]

Одна з основних складових  технологічного забезпечення вирощування, активно сприяюча послідовному підвищенню родючості ґрунтів - є система ефективного удобрення культур.      Обов'язковий елемент високоефективної системи удобрення сільськогосподарських культур - внесення основних добрив під відповідний обробіток ґрунту восени.

Зміст калію в рослинах складає близько 1,9%, причому одна частина іонів калію міститься в клітинному соку, інша - у структурних елементах клітки в поглиненій формі. Велика його частина знаходиться в молодих органах. Установлено, що в міру старіння окремих органів рослини іони калію переміщаються в крапки найбільш інтенсивного росту.

Калій активно впливає  на синтез вуглеводів і їхнє переміщення  до органів, що містять їх у резерві, бере участь в інших біохімічних  процесах, зокрема , у подиху. Рослини, забезпечені калієм, краще переносять посуху і низьку температуру. Іони калію впливають на обмін азотистих речовин. У випадку його недостачі в клітках накопичується надлишок аміаку, що може привести до отруєння і загибелі рослин. Дефіцит калію обумовлює розщеплення білків, що знижують якість зерна, плодів і провокують розвиток хвороб. Під час росту зернових калій сприяє міцності стебла, що підвищує стійкість рослин до вилягання.[10]

 

 

 

3.Огляд літератури

У світовому рільництві, у тому числі й в Україні, кукурудзу  використовують як універсальну культуру — на корм худобі, для продовольчих і технічних потреб — виробництва круп і борошна, харчового крохмалю та рослинної олії, меду й цукру, декстрину та етилового спирту тощо. Це одна з найпоширеніших сільськогосподарських культур. Ботанічна характеристика Рід кукурудзи (Zea L.) представлений одним видом — кукурудзою (маїс) культурною (Zea mays L.) . Тривалий час вважали родоначальником кукурудзи однорічну багатостеблу рослину.[7] Кукурудза культурна (2n-42) — однорічна трав'яниста рослина, яка зовнішнім виглядом значно відрізняється від інших злакових рослин. Коренева система мичкувата, добре розвинена, окремі корені проникають у грунт на глибину 2-3 м. У кукурудзи розрізняють кілька ярусів коренів: зародкові, гіпокотильні, епікотильні, підземні вузлові та надземні стеблові (повітряні, або опірні). Основну масу кореневої системи становлять підземні вузлові корені, які заглиблюються у грунт до 2,5 м і більше та розходяться в боки у радіусі понад 1 м.[11]

Застосування людиною  кукурудзи багатогранне. Це і національні кухні: з неї готують італійську поленту, іспанську тортіллу, румунську мамалигу, грузинську мчяди і так далі. З кукурудзяних зерен готують кукурудзяні пластівці, крохмаль, патоку, спирт, пиво, а ще — кукурудзяна олія, здатна знижувати кількість холестерину в крові.[12]

Кукурудзяні стебла і  качани — чудовий корм для домашніх тварин. З кукурудзи одержують  амілазу, що служить людині при виробництві  фото- і кіноплівки і синтетичних  тканин. Сорти восковидної кукурудзи  йдуть у промисловість, де виготовляють пластичні маси, синтетичні плівки, целофан… А оболонка кукурудзяного качана застосовується там, де виготовляють папір, кошики чи капелюхи.[13]

Кукурудза засвоює багато поживних речовин із ґрунту. На створення  врожаю 1 ц зерна з відповідною  кількістю листостеблової маси вона споживає у середньому 2,4— З кг N, 1—1,2 кг Р₂0₅ і 2,5—3 кг К2О. Крім азоту, фосфору та калію в житті рослин велике значення мають сірка, кальцій, магній, залізо, марганець, бор, мідь, цинк.[15]

Добрива

Одна з основних складових технологічного забезпечення вирощування, активно сприяюча послідовному підвищенню родючості ґрунтів - є система ефективного удобрення культур.      Обов'язковий елемент високоефективної системи удобрення сільськогосподарських культур - внесення основних добрив під відповідний обробіток ґрунту восени.[15]

Зміст калію в рослинах складає близько 1,9%, причому одна частина іонів калію міститься  в клітинному соку, інша - у структурних  елементах клітки в поглиненій формі. Велика його частина знаходиться  в молодих органах. Установлено, що в міру старіння окремих органів рослини іони калію переміщаються в крапки найбільш інтенсивного росту.

      Калійні добрива підрозділяються на три групи:

     1) Концентровані,  що є продуктами заводської  переробки калійних руд -

хлористий калій, сірчанокислий  калій, калійно-магнієвий  концентрат, сульфат калію-магнію (калімагнезія);

     2) Сирі калійні  солі, що представляють собою  розмелені природні калійні    руди - каїніт, сильвініт;

     3) Калійні  солі, одержувані шляхом  змішання  сирих  калійних  солей  з

 концентрованими,  звичайно з  хлористим  калієм  -  30-ти  і  40%-ные         калійні солі.

По змісту живильних речовин калійні добрива  підрозділяють на дві групи:

       1. Прості  калійні добрива, які містять  до 30% калію (ДО2ОБ), - природні калійні руди, калімаг і калімагнезія. Розмелені природні калійні руди іноді називають сирими калійними добривами

       2. Концентровані  калійні добрива, які містять  більше 30% калію (ДО2ОБ), - хлористий  і сірчанокислий калій, 30-40% це калійні солі, калійелектроліт і поташ. По змісту хлору калійні добрива підрозділяють на хлорвмістні й безхлорні.[16]

      Традиційно калійні добрива (хлористий калій, ЗО—40 % калійна сіль, сільвініт) надходили з Росії і Білорусії. Нині ці джерела по суті закриті. Це спонукає до розвитку вітчизняної калійної промисловості та до розробки нових форм калійних добрив (калімаг, калімагнезій, сульфат калію, калієва селітра тощо). Розробка передбачена для України.[18] Нові форми калійних добрив мають перевагу перед хлорвмісними калійними добривами і застосовуються насамперед на площах з тими культурами, які не терплять хлору. Це, зокрема, картопля, тютюн, ефіроолійні, овочеві, а також виноградники. Калійні добрива підвищують якість продукції, зменшують надходження радіонуклідів та важких металів до рослин. Розробка впроваджується у сільськогосподарських підприємствах Харківської області. Обсяги впровадження — 4,5 млн га, розрахунковий економічний ефект при цьому — 2—3 млн грн. Джерело детальної інформації — Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н.Соколовського УААН.[17]