Арт-терапія: сутність та характеристика

        Образи  казок звертаються одночасно  до двох психічних рівнів: до  рівня свідомості я підсвідомості,  що дає особливі можливості  при комунікації. Особливо це  важливо для корекційної роботи, коли необхідно на складних  емоційних обставинах створювати  ефективну ситуацію спілкування. 
Виділяють такі корекційні функції казки: психологічну підготовку до напружених емоційних ситуацій; прийняття в символічіній формі своєї фізичної активності.[5,83]

        Існують  такі можливості роботи з казкою:

1. Використання казки як метафори. Текст і образи казок викликають вільні асоціації, що стосуються особистого життя клієнта, і потім ці метафори і асоціації можуть бути обговорені.
2. Малювання за мотивами казки. Вільні асоціації проявляються в малюнку, і далі можливий аналіз отриманого графічного матеріалу. 
3. Обговорення поведінки і мотивів дій персонажа, що є приводом до обговорення цінностей поведінки людини, виявляє систему оцінок людини в категоріях: добре - погано. 
4. Програвання епізодів казки. Програвання епізіодів дає можливість дитині або дорослому відчути деякі емоційно значущі ситуації і програти емоції; 
5. Використання казки як притчі-повчання. Підказка за допомогою метафори варіанту розв'язання ситуації.
6. Творча робота за мотивами казки (дописування, переписування, робота з казкою). 

           Привабливість казок для психокорекції та розвитку особистості дитини полягає в наступному:

1. Відсутність в казках прямих моралей, повчань. Події казкової історії логічні, природні,  витікають одне з іншого, а дитина засвоює причинно-наслідкові і зв'язки, що існують в світі.
2. Через образи казки дитина стикається з життєвим досвідом багатьох поколінь, В казкових сюжетах зустрічаються ситуації і проблеми, які переживає у своєму житті кожна людина: відділення від батьків;  взаємодопомога, кохання, боротьба добра зі злом. 
   Перемога добра в казках забезпечує дитині психологічну захищеність: щоб не відбувалося в казці - все закінчується добре. Випробування, що випали на долю героїв, допомагають їм стати розумнішими, добрішими, сильнішими, мудрішими. Таким чином, дитина засвоює, що все, що відбувається в житті людини, сприяє його внутрішньому зростанню. 
   3.  Головний герой - це збірний образ, і дитині легше ідентифікувати себе з героєм казки і стати учасником казкових подій. 
   4. Ореол таємниць і чаклунства, інтригуючий сюжет, неочікувані перетворення героїв - все це дозволяє слухачеві активно сприймати і засвоювати інформацію, що міститься в казках. [16,45]                                                                              

       Т.Д. Зінкевич-Євстигнєєва запропонувала систему «казкотерапевтичної психокорекції», яка розуміється як процес знайомства з сильними сторонами особистості дитини, розширення поля свідомості і поведінки дитини, пошук нестандартних оптимальних виходів із різних ситуацій, безумовне прийняття дитини і взаємодія з ним на рівних за допомогою роботи з казкою.

        Розроблений  автором курс казкотерапії включає  в себе безліч прийомів і  форм роботи з казкою:

1. Аналіз казок.  Мета - усвідомлення, інтерпретація того , 
   що стоїть за кожною казковою ситуацією, конструкцією 
   сюжету, поведінкою героїв. Дана форма роботи застосовується для дітей у віці 5 років, підлітків і дорослих.
2. Розповідання казок.  Допомагає пропрацювати такі моменти, як розвиток фантазії, уяви. Процедура полягає в наступному: дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи. 
3. Переписування казок. Переписування і дописування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині, підлітку чи дорослому, чимось не подобається сюжет, деякий поворот подій, ситуацій,  кінець казки і т.д.  Це - важливий діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні йому персонажі, клієнт сам вибирає найбільш відповідний його внутрішньому стану поворот і знаходить той варіант вирішення ситуацій, який дозволяє звільнитися йому від внутрішньої напруги - у цьому полягає псіхокорекційний сенс переписування казки.
4. Постановка казок з допомогою ляльок.  Робота з ляльками дозволяє удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай дитина з якихось причин не може собі дозволити проявити.
5. Складання казок. У кожній чарівній казці є певні закономірності розвитку сюжету. Головний герой з'являється в родині, зростає, залишає будинок, вирушаючи в подорожі. Під час мандрівок він набуває і втрачає друзів, долає перешкоди, і повертається додому, досягнувши мети. Таким чином, у казках в образній формі розповідається про основні етапи становлення та розвитку особистості.

   Події казки викликають  у людини емоції, герої та їх  відносини між собою проектуються  на повсякденне життя, ситуація  здається схожою і впізнаваною. Казка нагадує про важливі соціальні та моральні норми життя у відносинах між людьми, про те, що таке добре і що таке погано. Вона дає можливість відреагувати значимі емоції та виявити внутрішні конфлікти.[6,463]

2.2 Проективний  малюнок та особливості його  застосування

Малювання - творчий акт, що дозволяє клієнту відчути і  зрозуміти самого себе, висловити  вільно свої думки і почуття, звільнитися  від конфліктів і сильних переживань , розвинути емпатію, бути самим собою, вільно виражати мрії і надії. 

 Малювання розвиває  чуттєво-рухову координацію.  Його переваги (в порівнянні з іншими видами діяльності) полягають в тому, що воно вимагає узгодженої участі багатьох психічних функцій.[1,67]

  На думку фахівців, малювання бере участь в покращенні  взаємодії півкуль головного  мозку, оскільки в процесі малювання  координується образне мислення, пов'язане в основному з роботою  правої півкулі мозку, і абстрактно-логічне,  за яке відповідає ліва півкуля.  

Основна задача проективного малюнка полягає у виявленні  та усвідомленні проблем, переживань клієнтів.

  Керуючи і направляючи  тематику малюнків, можна домогтися  переключення уваги клієнта, концентрації  його на конкретних значущих  проблемах.  Метод дозволяє працювати з почуттями, які суб'єкт не усвідомлює з тих чи інших причин.

Теми,  пропоновані для малювання, можуть бути найрізноманітнішими і стосуватися як індивідуальних, так і групових проблем.

У проективної малюванні  використовуються наступні методики (класифікація С. Кратохвіла):

1. Вільне малювання (кожен малює, що хоче).  Малюнки виконуються індивідуально, а обговорення відбувається в групі. 
2. Комунікативне малювання. Група розбивається на пари, у кожної пари свій аркуш паперу, кожна пара сумісно малює на певну тему, при цьому, як правило, вербальні контакти виключаються, вони спілкуються за допомогою образів, ліній, фарб. Після закінчення процесу малювання відбувається обговорення процесу малювання. 
3.  Спільне малювання: декілька чоловік мовчки малюють на одному аркуші. Після закінчення малювання обговорюється участь кожного члена групи, особливості взаємодії з іншими учасниками в процесі малювання. 
4. Додаткове малювання: малюнок передається по колу - один починає малювати, інший продовжує, щось додаючи, і т.д. [3,30]

     У проективному малюнку знаходять відображення прийняття клієнтом тієї чи іншої ситуації,  переживання, часто неусвідомлювані. Так, клієнт, який говорить, що він задоволений своїм становищем у суспільстві і своїми професійними успіхами, виконуючи малюнок на тему «який я є», малює яскраві і великі фігури товаришів по службі, приміщення, себе ж поміщає в самому куті аркуша, малює чорним кольором, і фігурка виконана набагато менша, ніж інші. Фігури товаришів по службі він промальовує старанно, крупно, себе ж малює недбало, штрихами. При обговоренні виявляється, що малюнок набагато більш точно відображав ситуацію, ніж висловлювання клієнта, і головне - відображав справжні переживання клієнта у зв'язку зі своїм становищем в професійному співтоваристві.[15,28]

   Організовуючи рисункові  заняття, психолог реалізує  функції емпатії; створення психологічної атмосфери та психологічної безпеки; емоційна підтримка дитини; тематичне структурування завдання; допомога у пошуку форми вираження теми; відображення і вербалізація почуттів і переживань дитини.

    Функції психолога можуть бути реалізовані в директивній та не директивній формах. Директивна формам передбачає пряму постановку завдання перед дитиною у вигляді теми малювання; керівництво пошуком кращої форми вираження теми і інтерпретації значення дитячого малюнка.

При недирективній формі  дитині надається свобода як у  виборі теми, так і у виборі експресивної форми. У той же час психолог надає дитині емоціональну підтримку, а в разі необхідності – технічну  допомогу в доданні максимальної виразності продукту творчості дитини. [10,94]

Фахівці виділяють 5 типів  завдань, що використовуються в малюнковій практиці:

1.Предметно-тематичні завдання - це малювання на задану тему, де предметом зображення виступає людина і її відносини з предметним світом і оточуючими людьми. 

 2. Образно-символічні завдання – це зображення дитиною абстрактних понять у вигляді створених уявою дитини образів, таких як добро, зло, счастя; зображення емоційних станів і почуттів: радість, гнів, здивування і т.д. 
Цей тип завдання потребує більш високої символізації, ніж попередній, тому що зображуване поняття не має зовнішньої фізичної оболонкою, в основу символізації не може бути покладено яка-небудь зовнішня ознака зображуваного явища. Це змушує дітей при виконанні завдання звертатися до аналізу морального змісту подій і явищ, які стають передмегом зображення при виконанні завдання, і, значить, переосмислювати значення цих подій. 
  3.Вправи на розвиток образного сприйняття та уяви. У цих завданнях дітям пропонується відтворити цілісність об'єкта і надати йому осмисленість (малювання по крапках, «чарівні» плями, «веселі плями» і т.д.). 

 4.Ігри та вправи з образотворчим матеріалом передбачають експериментування з фарбами, олівцями, папером, і т.д. з метою вивчення їх фізичних властивостей і експресивних можливостей. Ефект вправ полягає в стимулюванні потреби в образотворчій діяльності і інтересу до неї, зменшенні емоційного напруження, формуванні почуття особистої безпеки, підвищенні впевненості в собі. Типовим для цього типу завдань є малювання пальцями, маніпулювання, експериментування з кольором.

    5.Завдання на спільну діяльність можуть включати всі зазначені вище завдання. Цей тип завдань, спрямований як на вирішення проблеми оптимізації спілкування і взаємовідносини з однолітками, так і на оптимізацію відносин дітей з батьками.[13,75]

Основні етапи корекційного процесу з використанням методу проективного малювання: 
1. Попередній орієнтовний етап. Дослідження дитиною обстановки, образотворчих матеріалів, вивченні їх властивостей і обмежень у використанні. 
2. Вибір теми малювання, емоційне включення в процес малювання.

Малюючи, клієнт дає вихід  своїм почуттям, бажанням, мріям. Таким  чином, малювання виступає як спосіб  моделювання взаємовідносин і вираження  різноманітних емоцій, у тому числі  і негативних. Тому малювання широко використовують для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів, страхів. [20,36]

2.3  Орігамі – відносно новий напрямок у арт-терапії

Серед сучасних засобів і  напрямів в арт-терапії все яскравіше  заявляє про себе відносно нове перспективний  напрям - орігамі.

Традиційне японське мистецтво  орігамі-конструювання різноманітних  паперових фігурок шляхом складання  квадрата без вирізання та склеювання - все ширше інтегрується у світову  культуру і науку. У наш час  орігамі як метод арт-терапії  з успіхом використовують в лікувальній  і реабілітаційної практиці лікарі різних спеціалізацій. У матеріалах першої міжнародної конференції  «Орігамі в педагогіці та арт-терапії» відзначається позитивний вплив  занять орігамі в роботі з інвалідами слуху, зору, опорно-рухової системи, пацієнтами психоневрологічних диспансерів, психіатричних лікарень, глухонімими, онкологічними хворими.  А також соціальної реабілітації наркоманів, алкоголіків і ув'язнених. [8,19]

Займаючись орігамі, пацієнт  стає учасником захоплюючого дії - перетворення паперового квадрата в оригінальну  фігурку - квітка, коробочку, метелик, динозавра. Цей процес нагадує фокус, маленьку виставу, що завжди викликає радісне  здивування. Зникає відчуття ізольованості, налагоджується спілкування, в тому числі і лікаря з пацієнтом, що є особливо важливим, якщо пацієнт - дитина. Бувають випадки, коли діти, у стані страху, тривоги відмовляються  приймати їжу або ліки. Тоді на допомогу приходить лялька в руках арт-терапевта  і неможливе стає можливим. Такою  ж «чарівною паличкою» служить  орігамі. Але далеко не в кожній лікарні  знайдеться фахівець з лялькотерапії, в той час як складання в техніці орігамі доступно практично всім, та й папір є завжди під рукою. Відомі приклади успішного застосування орігамі навіть у випадках аутизму.

Лікарі з різних країн  світу, де вже більше 20 років використовується орігамі стверджують, що ці заняття  значно покращують емоційний стан хворих, знімають депресію, підвищують впевненість  у власних силах, сприяють встановленню дружніх контактів, Що в цілому поліпшує психологічний стан пацієнтів і  робить лікування більш ефективним. Унікальність арт-терапевтичного впливу орігамі полягає також у тому, що людина, навіть в умовах повної ізоляції, має можливість вести діалог з  собою, зі своїм інтелектом. Це приносить  величезне задоволення.[17,44]