Життя і творчість Н.О. Некрасова

 

 

 

 

«Некрасова, як поета, я  поважаю за його гаряче співчуття  до страждань простої людини, за чесне слово, яке він завжди  готовий замовити за бідняка  і пригнобленого », - писав Дмитро  Писарєв.

 

Життя і творчість Н.О. Некрасова

 

 

 

 

Некрасов М.О.- поет,

прозаїк,критик,

видавець

 

Народився 28листопада

1821р. в м.Немирів

Російської імперії

 

Батько-Олексій Сергійович

Некрасов(1788-1862)

поручик єгерського полку

мати - Олена Андріївна,

(пом.1841р.),дівоче

 прізвище - Закрівська.

 

 

Дитинство Некрасов 

провів в с.Гришневе,

куди сім'я переїхала

в 1824р.(вихід батька

у відставку).

 

 

 

 

 

Народився у Вінницькому  повіті, в містечку Немирів, де  квартирував полк його батька, поручика Некрасова Олексія Сергійовича. Матір'ю поета була Закревська  Олена Андріївна. Шлюб був нерівним, відбувся без згоди батьків.

Дитинство Некрасова пройшло  в родовому маєтку Грешнево  Ярославської губернії, де сім'я  поета оселилася, коли йому було 3 роки.

Саме з Грешнева Некрасов-

поет виніс виняткову

чуйність до чужого  страждання.

У Грешневе зав'язалася  серцева прихильність Некрасова  до російському селянинові, що  визначила згодом

виняткову народність  його творчості.

 

 

 

 

При садибі був старий, занедбаний сад, обнесений глухим  парканом. Хлопчик проробив у  паркані лазівку і в ті години, коли батька не було вдома, зазивав до себе селянських  дітей. Діти вривалися в сад  і накидалися на яблука, груші, смородину, вишню. Але коштувало  няньці крикнути: "Барин, барин  іде!" - Як вони миттєво зникали.

 

 

 

 

Звичайно, барському синові  не дозволяли дружити з дітьми  селян-кріпаків. Але, поліпшивши зручну  хвилину, хлопчик тікав через  ту ж лазівку до своїх сільським  друзям, йшов

З ними в ліс, купався  в річці Самарка. Цей момент  його життя - безпосереднє спілкування  з селянськими дітьми - вплинув  на його творчість.

 

 

 

 

Дитячі спогади поета  пов'язані з Волгою, якій він  присвятив багато поезій. Тут  він вперше побачив глибоке  людське страждання. Він брів  по березі в жарку пору і  раптом почув стогін і побачив  бурлак, які брели вздовж річки, «майже пригнувшись головою / До  ніг, обвитим линвою».

Вони стогнали від непосильної  работи.Дитиною почав замислюватися  над жорстокістю життя. Рано йому  відкрилася картина народного  лиха.

 

О Волга! Колыбель моя!

Любил ли кто тебя, как  я

Один по утренним зарям,

Когда ещё всё в мире  спит,

И алый блеск едва  скользит

По темно-голубым волнам,

Я убегал к родной  реке.

 

О, горько, горько я рыдал,

Когда в то утро я  стоял 

На берегу родной реки,

И в первый раз ее  назвал 

Рекою рабства и тоски!..

 

 

 

 

У 16 років Некрасов за наполяганням  батька поїхав вступати в Петербург  вступати в дворянський полк (офіцерське  училище). Але, пішовши раді матері  і власної схильності, він почав  готуватися до вступу в університет. Дізнавшись про це, батько перестав  посилати йому гроші, і юнак  опинився в чужому місті без  гроша в кишені.

    Чого тільки не довелося  пережити Некрасову! Він брався  за будь-яку роботу; писав прохання  неписьменним, переписував п'єси  для акторів, давав уроки ...

 

 

 

 

У 1838 р. почав друкувати  свої вірші.

  Некрасов був поетом  глибоко національним.

    У його поезії  живе все багатство російської  народної мови. Багато віршів  Некрасова ще за його життя  стали народними піснями і  співаються донині

 

 

 

 

   Любов до матері описана в багатьох віршах поета: "Батьківщина", "Мати", "Люлі-баю", "Лицар на годину" та ін Це вірші автобіографічного характеру, вони описують людей тієї епохи, їх взаємини, їх звичаї і звичаї.

    Некрасов говорив, що саме страждання матері пробудили в ньому протест проти гноблення жінки. У його віршах видно не тільки жалість до жінки, то і ненависть до її гнобителів.

 

 

 

 

1841р.-Некрасов починає 

співпрацювати

в «Литературной газете» 

і «Отечественных записках»,

де крім повістей й  розповідей ,

появляються його критичні

статті 

та рецензії,що мають  особливий

громадський резонанс.

 

 

Діяльність

 

 

 

 

 

 

1843р.- Некрасов починає  займатися видавницткою

діяльністю .Він видає 

два збірники віршів  – фельєтонів

«Статейки в стихах, без  картинок»,

потім  «Физиологию  Петербурга» (ч. 1-2, 1845),

«Петербургский сборник» (1846),

альманах «Первое апреля» (1846),які стають

літературним маніфестом  шкіл.В збірках приймають

участь В.Г.Белінський,І.С.Тургенев  та інші.

 

 

 

 

 

1847-1866р.р.Некрасов разом 

з І.І.Панаєвим

видає та редагує “Современник”,журнал,

заснований О.С.Пушкіним.

 

 

В 1763р.,вже після арешту 

Чернишевського

(1862р.)Некрасов на сторінках 

“Современника”

публікує його роман 

“Что делать?”

В 1866р.”Современник” 

закривають назавжди.

 

 

 

 

1856 – виходить збірник 

 «Стихотворения Н.Некрасова».

 

 

 

 

Постріл Каракозова в  Олександра II викликав нове посилення  реакції. Ряд жорстоких репресій  був спрямований в першу чергу  проти прогресивної преси. У 1866 р. «Современник» був закритий.

Некрасов не здається.

 

 

 

 

1868-1878 – Некрасов 

– редактор 

«Отечественных 

записок».По його 

запрошенню з ним 

працює М.Є.Салтиков-Щедрін.

В ці роки Некрасов працює  над 

поемою “Кому на Руси жить

хорошо”(1866-1876р.р.)

 

 

 

 

 

«Ты ещё на жизнь  имеешь право,  
Быстро я иду к закату дней,  
Я умру—моя померкнет слава, 
Не дивись и не тужи о ней!...» 

 

На початку 1875 р в Некрасова  виявили смертельне захворювання, і скоро

останні роки життя  стали повільною агонією. Написані  в цей період

«Останні пісні» по  силі і щирості почуттів належать  до

найкращим створінням  його музи ...

 

 

 

 

Похорон Некрасова, самі  собою влаштувалися без всякої  організації, були першим випадком  всенародної віддачі останніх  почестей письменникові. Біля могили  Некрасова розгорілася суперечка  про те, хто вище, Пушкін, Лермонтов  або Некрасов. Суперечка ця потім  перейшов в друк. Ліризм Некрасова  виник на грунті пристрастей  їм володіли, сила призову психологічно  пояснюється тим, що він творив  в хвилини щирого покаяння

 

Некрасов помер 27 грудня 1877 року в Петербурзі. Незважаючи  на сильний мороз, багатотисячна  юрба проводжала тіло поета  від будинку на Ливарному проспекті  до місця вічного його заспокоєння  на кладовищі Новодівичого монастиря.

 

 

 

 

Книги Некрасова

 

 

 

 

Пам'ятники Некрасову

 

Памятник "Н. А. Некрасов с собакой" в Чудово (Новгородская обл.

 

У 1971 на розі вулиці  Некрасова і Грецького проспекту  відкрито пам'ятник Некрасову (скульптор  Л. Ю. Ейдлін, архітектор В. С. Васильківський).