Жарові особливості оповідань ю.федьковича

За одностайною думкою багатьох дослідників (М.Костомарова, І.Нечуя-Левицького, В.Липинського, О.Кульчицького, Б.Цимбалістого, І.Піхманця), українська психічна структура вирізняється емоційно-почуттєвим характером. На цю особливість українців вказував ще Григорій Сковорода. Детальніше розробив цю проблематику П.Юркевич у своїй книзі “Філософія серця”. Лише серце, на його думку є осередком духовного і душевного життя кожної людини, лише воно формує її індивідуальність і неповторність.

Ю.Федькович часто використовує лексему серце, надаючи їй того чи іншого смислового значення. Здебільшого  вказує на душевний стан героїв: «Але ж тяженько на моє серденько - Гадає розпукати» або: «А впокоївши своє серце, ляг з кобзинов спати». Серце є тим інструментом сприйняття світу, яке може набувати характеристичних рис.

Серце можна сприймати  як суб’єкт, який живе своїм життям, зі своїми почуттями, болями, стражданнями, радощами, з яким можна порозмовляти, посперечатися, якому можна пожалітися на свою долю, запитати поради: «Ой серденько, серденько, чого ж тобі тяженько»?

В оповіданні Федьковича «серце» потрапляє в стабільні, добре врегульовані й регламентовані права звичаю; його, з одного боку, справді «не навчити», не переконати в недоречності домагань, але, з іншого боку, не стається й так, як воно хоче. В результаті цього свавілля «серця» відбуваються трагічні події, непоправні інциденти.

Переважно через вчинки незвичайні - вбивство й самогубство - виказують  герої силу свого кохання в  Федьковичевих оповіданнях. Трактування любовного почуття наскрізь пройняте романтичною парадоксальністю. Прагнення героїв нерідко сповнені внутрішньої суперечливості, що призводить до кривавої драми чи самогубства, в окремих випадках здатні наводити на думку, що герой шукає радше не взаємності почуття чи щасливого шлюбу, а загибелі через кохання: «Звів бідну дівчину, насміявся... Пішла до Черемшу глибокого, та вже не вернулась...».

Особливістю цих двох оповідань Ю. Федьковича є те, що автор бере лише один момент з життя героїв, як правило, це екстремальна ситуація, у якій, на переконання письменника, всебічно проявляється характер особистості.

Такий підхід до відбору художнього матеріалу зумовлений прагненням митця осмислити драматичні колізії у житті людей, розкрити їхню психологію. Найважливішим засобом розкриття характеру, внутрішньої суті образу для буковинського кобзаря стала ситуація і вчинок.

За словами Р. Міщука: «Бажання у вчинках віднайти прихований підтекст, який може дати справжній ключ до розуміння натури конкретного персонажа, зумовило новаторство Ю. Федьковича в малому жанрі. Він одним із перших в українській літературі починає писати новели в сучасному розумінні цього терміну».²⁶

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

 

                                  Висновки

 

Значення, як особистості Ю. Федьковича ми вбачаємо, насамперед, у тому, що він перший у своєму краї висловив волелюбні прагнення і сподівання трудового народу, змалював яскраві образи-характери з народного середовища, оспівав високі моральні якості простих селян, трактуючи їх як повноцінні людські особистості, висловив рішучий протест проти соціального й національного поневолення народу, віру у його краще майбутнє.

 Завдяки своїм демократичним і гуманістичним тенденціям, осудженню зла, несправедливості, завдяки художньому новаторству у галузі поезії і прози, творчість письменника зберігає велику пізнавальну та естетичну цінність свого часу сприяла розвиткові реалізму й народності, відіграла помітну роль у літературному процесі не лише Буковини, а й на всіх західноукраїнських землях.

Щодо прози в загальному у творчості Ю. Федьковича,то за словами  М.Нечиталюка: «У прозових творах читач  зустрічається віч-на-віч з гордим і мужнім народом Карпат, чує його живу мову, бачить різні сторони його особистого і громадського життя. Народні типи і народне життя на фоні чудової гірської природи - ось основний об'єкт зображення в прозі Федьковича».

Оповіданнями «Люба - згуба» та «Серце не навчити» Федькович розпочав розробку художньої концепції непереборного, пристрасного почуття, яку з певними модифікаціями переніс слідом за цим у ряд ліричних віршів і поем.

 Ці два оповідання об'єднані подібністю основної сюжетної лінії (суперництво за дівчину між рідними братами в першому, і між легінями-побратимами - в другому, яке завершується вбивствами та самогубствами), їм притаманні деталізовані, проте динамічні описи (природа гір, церковні свята, весілля, одяг, прикраси, зброя гуцулів, звичаї простого народу тощо). Поетизуючи сильне любовне почуття, Федькович ще більше намагається поетизувати, а значною мірою й ідеалізувати красу гуцульських звичаїв. Конфлікт цих оповідань полягає відповідно не стільки в зіткненні індивідуальних любовних домагань, скільки в протистоянні бажання вільного любовного вибору, з одного боку, й кодексу лицарської честі - з іншого, в ситуації, коли рішення, зумовлені ними, не збігаються.

Згідно з поетикою романтичного характеротворення, Федькович найбільшу  увагу звертав на емоційну сферу  особистості. Як ніхто з українських  прозаїків-романтиків, митець показує  людину в момент її психологічного напруження, а також, почасти, - роздвоєну  свідомість особистості.

Увага автора у романтичних  творах зосереджена на внутрішньому світі особистості героя, на родинно-побутових  взаєминах. Основна колізія - це суперечність між суб'єктивним прагненням індивіда до задоволення своїх духовних поривань і об'єктивною неможливістю досягти  омріяного. Відповідно репрезентовано і тип героя, який жадає безмежного особистого щастя і балансує між  нездійсненною мрією і самознищенням.

Проаналізувавши твори Ю. Федьковича, можна з упевненістю сказати, що він був неординарною особистістю в українській літературі, митцем з унікальною творчою манерою. Характерною рисою індивідуального стилю буковинського митця стало те, що простота зображувальних засобів поєднувалася з проникливістю й ліричністю.

 Можна стверджувати, що кожен окремий твір розкриває цілісний етап «душевної» біографії героя, в якій проступають факти біографії і світовідчуття письменника. Важливу роль у творчості Ю. Федьковича відігравала почуттєва сфера. У своєму творчому доробку він звертається перш за все до почуттів, а не розуму читача. Психологізації його творів сприяли напружені драматичні ситуації, майстерно побудовані діалоги, нічим неприхована зацікавленість автора долею своїх героїв, ліризація оповіді. Усі ці моменти вигідно вирізняли Ю. Федьковича серед інших письменників того часу.

       

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       Список літератури:

 

1. Бача Ю. Функції художньої літератури бездержавних народів та національних меншин (виступ на ІV Міжнародному конгресі україністів) / Ю. Бача // Українська мова та література. — 1999. — Ч. 35. — С. 1.
2. Бондар М. Юрій Федькович / М. П. Бондар // Історія української літератури другої половини ХІХст. У 3 кн. / За ред. М.Т. Яценка. - Кн. 2. - К. : Либідь, 1996. - С. 319-351.
3. Гуць Г. Юрій Федькович і західноєвропейська література / Г.Є.Гуць // Українська мова й література  в школі. - 1986. - № 7. - С. 76-78.
4. Драгоманов  М. Переднє слово до збірки Повісті Ю. Федьковича  Л., 1876, С. 10.
5. Денисюк І. О. Літературознавчі та фольклористичні праці. – Том 1. Літературознавчі дослідження. Книга 1 / І. О. Денисюк. – Л., 2005. С. 187.
6. Добржанський О. Юрій Федькович і початки українського національного відродження на Буковині // Науковий вісник Чернівецького університету. - Випуск 274-275. Слов’янська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 7-11.
7. Заклинський Р. За слідами Федьковича: Записки з прогульки по Буковині // Літературно-науковий     вісник. – 1905. – Т. ХІ. – С. 205–234;
8. Ковалець Л. Функції літературної критики  // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ   ст. — 2-е вид., доп. / за ред. М. Зубрицької. — Львів: Літопис, 2001. — С. 86–94.
9. Ковалець Л. Новознайдені проза Юрія Федьковича / Лідія Ковалець // Слово і Час. - 2009. - №8. - С.100.
10. Коржупова А.  Юрій Федькович в розвідках і матеріалах.  К., 1958, С. 4.
11. Криштанович О. Юрій Федькович – фольклорист // Українська мова та література. – 2001. – Ч. 12 (220). – С.21.
12. Ковалець Л. Новознайдена проза Юрія Федьковича / Лідія Ковалець // Слово і Час. - 2009. - №8. - С. 97-100.
13. Маковей О. Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича. Чернівці. – 2005, С.10.
14. Міщук Р. Українська оповідна проза 50 – 60-х років ХІХ ст. / Р. С. Міщук. – К. : Наукова думка, 1978. – 257 с.
15. Нахлік Є. К. Українська романтична проза 20 – 60-х років ХІХ ст. / Є. К. Нахлік. – К. : Наукова думка, 1988. – С. 262 - 271.
16. Пивоваров М.  Юрій Федькович. Літературно-критичний нарис. К., 1954, С. 68.
17. Погребенник Ф. Юрій Федькович. Твори. К., Наукова думка, 1985, С. 28.
18. Паласюк М. І. Ідеї німецького романтизму в українській духовній культурі: Автореф. дис. канд. філос. наук: 09. 00. 05 / Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2001. – С. 17.
19. Пазяк М. М. Юрій Федькович і народна творчість К., 1974.
20. Українка Л. Малорусские писатели на Буковине // Зібр. творів: у 12 т. – К., 1977. – Т. 8. – С. 67.
21. Франко І. До О. С. Маковея. Львів, 6 листопада 1901 р. / І. Франко // Зібр. тв.: У 50 т. — К.: Наук. думка, 1986. — Т. 50. — С. 173-174.
22. Федькович Ю. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи / Юрій Федькович. – К.,: Наукова думка, 1985. – С. 406.
23. Франко І.  Нарис історії української літератури,  Л., 1910, С. 183.
24. Федькович Ю. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи / Юрій Федькович. – К. : Наукова думка, 1985. – 573 с.
25. Федькович Ю. А. Твори: В 2 т. / Ю.А. Федькович. - Т. 2: Повісті, оповідання, казки, драматичні твори, листи / Упоряд. М.Ф. Нечиталюк. - К. : Дніпро, 1984. – С. 426.
26. Шалата М. Юрій Федькович. Життєвий і творчий шлях / М. Й. Шалата. – К. : Дніпро, 1984, – С. 219.

 

¹ Франко І. До О. С. Маковея. Львів, 6 листопада 1901 р. / І. Франко // Зібр. тв.: У 50 т. — К.: Наук. думка, 1986. — Т. 50. — С. 173-174.

² Українка Л. Малорусские писатели на Буковине // Зібр. творів: у 12 т. – К., 1977. – Т. 8. – С. 67.

³ Федькович Ю. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи / Юрій Федькович. – К.,:                Наукова думка, 1985. – С. 406.

⁴ Пивоваров М. Юрій Федькович. Літературно-критичний нарис. -  К., 1954. - С. 68.

⁵ Погребенник Ф. Юрій Федькович. Твори. К., Наукова думка, 1985, С. 28.

⁶ Коржупова А. Юрій Федькович в розвідках і матеріалах.  К., 1958, С. 4

 ⁷ Заклинський Р. За слідами Ю. Федьковича: Записки з прогульки по Буковині // Літературно-науковий вісник. – 1905. – Т. ХІ. – С. 205–234.

                ⁸ Франко І. До О. С. Маковея. Львів, 6 листопада 1901 р. / І. Франко // Зібр. тв.: У 50 т. — К.: Наук. думка, 1986. — Т. 50. — С. 173-174.

⁹ Драгоманов М. Переднє слово до збірки Повісті Ю. Федьковича Л., 1876, С. 10.

¹⁰ Франко І.  Нарис історії української літератури,  Л., 1910, С. 183.

¹¹ Маковей О. Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича. Чернівці. – 2005, С.10.

                ¹² Ковалець Л. Функції літературної критики // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ   ст. — 2-е вид., доп. / за ред. М. Зубрицької. — Львів: Літопис, 2001. — С. 86–94.

               ¹³ Бача Ю. Функції художньої літератури бездержавних народів та національних меншин (виступ на ІV Міжнародному конгресі україністів) // Українська мова та література. — 1999. — Ч. 35. — С. 1.

              ¹⁴ Федькович Ю. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи / Юрій Федькович. – К. : Наукова думка, 1985. – 573 с.

               ¹⁵ Міщук Р. Українська оповідна проза 50 – 60-х років ХІХ ст. / Р. С. Міщук. – К. : Наукова думка, 1978. – 257 с.

               ¹⁶ Бондар М. Юрій Федькович / М. П. Бондар // Історія української літератури другої половини ХІХст. У 3 кн. / За ред. М.Т. Яценка. - Кн. 2. - К. : Либідь, 1996. - С. 319-351.

¹⁷ Ковалець Л. Новознайдена проза Юрія Федьковича / Лідія Ковалець // Слово і Час. - 2009. - №8. - С. 97-100.

¹⁸ Нахлік Є. К. Українська романтична проза 20 – 60-х років ХІХ ст. / Є. К. Нахлік. – К. : Наукова думка, 1988. – С. 271.

              ¹⁹ Шалата М. Юрій Федькович. Життєвий і творчий шлях. – К. : Дніпро, 1984, – С. 219.

²⁰ Гуць Г. Юрій Федькович і західноєвропейська література  // Українська мова й література в школі. - 1986. - № 7. - С. 76-78.

²¹ Нахлік Є. К. Українська романтична проза 20 – 60-х років ХІХ ст. – К. : Наукова думка,

1988. – С. 262.

²² Федькович Ю. А. Твори: В 2 т. / Ю.А. Федькович. - Т. 2: Повісті, оповідання, казки, драматичні твори, листи / Упоряд. М.Ф. Нечиталюк. - К. : Дніпро, 1984. – С. 426.

²³ Паласюк М. І. Ідеї німецького романтизму в українській духовній культурі: Автореф. дис. канд. філос. наук / Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2001. – С. 17.

²⁴ Денисюк І. О. Літературознавчі та фольклористичні праці. – Том 1. Літературознавчі дослідження. Книга 1 / І. О. Денисюк. – Л., 2005. – С. 187.

²⁵ Ковалець Л. Новознайдена проза Юрія Федьковича / Лідія Ковалець // Слово і Час. - 2009. - №8. - С. 99-100.

²⁶ Міщук Р. С. Українська оповідна проза 50 – 60-х років ХІХ ст. / Р. С. Міщук. – К. : Наукова думка, 1978. – С. 257.