Загальна характеристика американської літератури XX століття

1. Загальна характеристика  американської літератури XX століття

У XX столітті американська література пережила стрімкий підйом, пов´язаний, у першу чергу, з розквітом реалістичного мистецтва 20-30-х років. У цей час друкували свої твори такі класики світового мистецтва, як Т. Драйзер, Е. Сінклер, Е. Хемінгуей, Ш. Андерсон та інші. Соціальні умови розвитку країни виступом сприяли письменників з критичною переоцінкою буржуазних цінностей.

Письменники-реалісти чітко усвідомили, що криється за блискучим  фасадом найбагатшої країни світу. Яскравим поясненням цього стала  символічна назва найбільшого твору  Т. Драйзера - "Американська трагедія".

Внутрішнім трагізмом  просякнута і література американських  письменників "втраченого покоління". У творах, які розкрили цю тему, відобразилася  реалістична точність у описах долі покоління, чия юність та молодість  пройшли у роки війни.

Незважаючи на це, у літературі також простежувався  метод соціалістичного реалізму у творах Д. Ріда, Т. Драйзера, Ф. Боноскі та інших. У XX столітті американська поезія та проза висунули такі важливі теми, як становище робітників класу, расова дискримінація, соціальна боротьба, імперіалістична війна, небезпека фашизму та інші. Значний вплив на розвиток літератури мали прогресивні журнали "Лі-берейтор", "Уоркерс манслі", "Нью Мессіз".

Одночасно незрозумілість ліберально налаштованої інтелігенції перед обличчям соціальних катаклізмів  століття привела деяких письменників у глухий кут модернізму та авангардизму (група "імажистів" Е. Паунд). Вагомий вплив на розвиток модерністських течій мав фрейдизм. Ідеалістичні концепції були покладені також у основі творчості Томаса Стернза Еліота та Гертруди Стайн.

Намагаючись повернути  втрачені позиції в галузі ідеології, американська буржуазія використала  засоби масової інформації для реклами  модерністських творів і всіляко  підтримала розвиток власне розважальної літератури. Тому в кінці 20-х років  відбувався розквіт "масової літератури", центром якої став Голлівуд.

Література США  до 1945 року пройшла декілька етапів свого розвитку. У 20-ті роки у творах прогресивних письменників важливе  місце займали теми соціального  протесту та "втраченого покоління". Світова економічна криза, що розвивалася  у 1929 році, призвела до появи нових  тенденцій у літературі. Активізувалася літературна і публіцистична  діяльність письменників соціалістичної орієнтації. З´явилася твори "жорстокого реалізму". У цей час посилилася антифашистська боротьба прогресивних письменників США.

У цілому розвиток американської літератури першої половини характеризувався домінуванням реалістичного  методу зображення дійсності.

Джек Лондон-Мартін Іден



Одного разу на поромі Мартін Иден, моряк, двадцяти років від народження, захистив від зграї хуліганів Артура Морза, Артур приблизно тих же років, що і Мартін, але належить до людей забезпечених і утвореним. На знак вдячності — і в той же час бажаючи потішити сім'ю ексцентричним знайомством — Артур запрошує Мартіна на обід. Атмосфера будинку — картини на стінах, множина книг, гра на роялі — захоплює і зачаровує Мартіна. Особливе враження робить на нього Рут, сестра Артура. Вона здається йому втіленням чистоти, духовності, можливо, навіть божественності. Мартін вирішує стати гідним цієї дівчини. Він вирушає у бібліотеку, щоб залучитися до премудрості, доступного Рута, Артура і подібним (до них і Рут, і її брат вчаться в університеті).

Мартін — натура обдарована і глибока. Він з натхненням занурюється  у вивчення літератури мови, правил віршування. Він часто спілкується  з Рутом, вона допомагає йому в заняттях. Рут, дівчина з консервативними і досить вузькими поглядами, намагається перекроїти Мартіна за зразком людей свого кола, але це не сильно їй вдається. Витративши усі зароблені в останньому плаванні гроші, Мартін знову йде в морі, найнявшись матросом. За довгі вісім місяців плавання Мартін «збагатив свій словник і свій розумовий багаж і краще упізнав самого себе«. Він відчуває в собі величезні сили і раптом усвідомлює, що хоче стати письменником, — передусім, щоб Рут міг милуватися разом з ним красою світу. Повернувшись в Окленд, він пише нарис про шукачів скарбів і відправляє рукопис в «Оглядач Сан-Франциско». Потім сідає за повість для юнацтва про китобои. Зустрівшись з Рутом, він ділиться з нею своїми планами, але, на жаль, дівчина не розділяє його палких надій, хоча її радують зміни, що відбуваються з ним, — Мартін став набагато правильніше виражати свої думки, краще одягатися і тому подібне Рут закоханий в Мартіна, але власні її поняття про життя не дають їй можливості усвідомити це. Рут вважає, що Мартіну потрібне вчитися, і він складає іспити в середню школу, але з тріском провалюється по усіх предметах окрім граматики. Мартіна невдача не сильно бентежить, але Рут жалюгідний. Жодне з розісланих в журнали і газети творів Мартіна не опубліковано, усі повертаються поштою без всяких пояснень. Мартін вирішує: річ у тому, що вони написані від руки. Він бере машинку, що напрокат пише, і вчиться друкувати. Мартін працює увесь час, навіть не рахуючи це за працю. «Просто він набув дару мови, і усіх мрій, усіх думок про прекрасний, які довгі роки жили у нім, хлинули назовні нестримним, потужним, дзвінким потоком«.

Мартін відкриває для  себе книги Герберта Спенсера, і це дає йому можливість по-новому побачити світ. Рут не розділяє його захоплення Спенсером. Мартін читає їй свої оповідання, і вона легко помічає їх формальні недоліки, але не в змозі побачити потужність і талант, з якими вони написані. Мартін ніяк не укладається в рамки буржуазної культури, звичної і рідної для Рута. Зароблені в плаванні гроші кінчаються, і Мартін наймається в пральню гладити білизну. Напружена, пекельна робота вимотує його. Він перестає читати і одного разу у вихідний напивається як в колишні часи. Зрозумівши, що така праця не лише виснажує, але і робить дурним його, Мартін йде з пральні.

До чергового плавання залишаються лічені тижні, і Мартін присвячує ці канікули любові. Він  часто бачиться з Рутом, вони разом читають, їздять на прогулянки на велосипедах, і в один прекрасний день Рут опиняється в обіймах Мартіна. Вони пояснюються. Рут не знає нічого про фізичну сторону любові, але відчуває привабливість Мартіна. Мартін боїться образити ee чистоту. У батьків Рута звістка про ee заручини з Иденом не викликає захвату.

Мартін вирішує писати для заробітку. Він знімає крихітну кімнатку у португалки Марії Сильвы. Могутнє здоров'я дозволяє йому спати по п'ять годин на добу. Усю решту часу він працює: пише, учить незнайомі слова, аналізує літературні прийоми різних письменників, шукає «принципи, що лежать в основі явища«. Його не занадто бентежить, що досі не надрукована жоден його рядок. «Писання було для нього завершальною ланкою складного розумового процесу останнім вузлом, яким зв'язувалися окремі розрізнені думки, підсумовуванням тих, що накопичилися фактів і положень«.

Але смуга невдачі усе  триває, гроші Мартіна вичерпуються, він закладає пальто, потім годинник, потім велосипед. Він голодує, живлячись  однією картоплею та зрідка обідавши у сестри або у Рута. Раптом — майже несподівано — Мартіну приходить лист з одного товстого журналу. Журнал хоче опублікувати його рукопис, але збирається заплатити п'ять доларів, хоча, по найскромніших підрахункам, повинен був би заплатити сто. Від прикрості ослабілий Мартін захворює важким грипом. І тут колесо фортуни обертається — один за іншим починають приходити чеки з журналів.

Через якийсь час везіння  припиняється. Редакції навперебій намагаються  обшахрати Мартіна. Добути у них  гроші за публікації виявляється  нелегкою справою. Рут наполягає на тому, щоб Мартін влаштувався на роботу до її батька, вона не вірить в те, що він стане письменником. Випадково у Морзов Мартін знайомиться з Рэссом Бриссенденом і близько сходиться з ним. Бриссенден хворий сухотами, він не боїться смерті, але пристрасно любить життя в усіх її проявах. Бриссенден знайомить Мартіна з «справжніми людьми», одержимою літературою і філософією. Зі своїм новим товаришем Мартін відвідує мітинг соціалістів, де сперечається з оратором, але завдяки розторопному і непедантичному репортерові потрапляє на сторінки газет в якості соціаліста і розвінчувача існуючого ладу. Газетна публікація призводить до сумних наслідків — Рут присилає Мартину лист, що сповіщає про розрив заручин. Мартін продовжує жити за інерцією, і його навіть не радують чеки, що поступають від журналів, — майже усе, написане Мартіном, тепер публікується. Бриссенден кінчає життя самогубством, а його поема «Ефемерида», яку опублікував Мартін викликає бурю вульгарної критики і примушує Мартіна радіти, що його друг не бачить цього.

Мартін Иден стає нарешті знаменитим, але усе це глибоко йому байдуже. Він отримує запрошення від тих людей, які раніше висміювали його і вважали неробою, і іноді навіть приймає їх. Його утішає думка поїхати на Маркизские острова і жити там в очеретяній хатині. Він щедро роздає гроші своїм рідним і людям, з якими зв'язала його доля, але вже ніщо не може торкнути його. Ні щира гаряча любов молоденької робітниці Ліззі Конолли ні несподіваний прихід до нього Руту, тепер готовому нехтувати голосом чутки і залишитися у Мартіна. Мартін відпливає на острови на «Марипозе», і до часу від'їзду Тихий океан здається йому анітрохи не краще всього іншого. Він розуміє, що для нього немає виходу. І після декількох днів плавання він вислизає в морі через ілюмінатор. Щоб обдурити волю до життя, він набирає в легені повітря і пірнає на велику глибину. Коли кінчається усе повітря, він вже не в змозі піднятися на поверхню. Він бачить яскраве, біле світло і відчуває, що летить в темну безодню, і тут свідомість назавжди покидає його.

Джерело: Усі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література XX століття / Ред. і сост. В. І. Новіков. — М. : Олімп  : ACT, 1997

• Карта сайту

Твори скорочено

Головна :: Теодор Драйзер

Драйзер-Сестра Керрі

Америка, 1889 р. Вісімнадцятирічна  Кароліна Мибер, або, як її ласкаво називали домашні, сестра Керри, покидає рідне містечко Колумбия-Сити і вирушає на потягу в Чикаго, де живе її заміжня старша сестра. У гаманці у Керри всього чотири долари і адреса сестри, але її окриляє надія на нове щасливе життя у великому і прекрасному місті.

Спочатку, проте, її чекають  суцільні розчарування. Сестра обтяжена сім'єю і господарством, її чоловік  працює прибиральником вагонів на бойні  і заробляє зовсім небагато, і тому кожна зайва витрата проробляє  в їх мізерному бюджеті серйозні проломи. Керри вирушає на пошуки роботи, але вона нічого не уміє робити, і краще, що їй вдається відшукати, — це місце робітниці на взуттєвій фабриці. Одноманітна, погано оплачувана робота сильно обтяжує дівчину, але, захворівши, вона втрачає і цього заробітку. Не бажаючи бути тягарем для сестри і її чоловіка, вона вже збирається повертатися додому, але тут випадково зустрічає молодого комівояжера Чарлза Друэ, з яким познайомилася в потягу по дорозі в Чикаго.

Друэ щиро готовий допомогти Керри, умовляє узяти у нього грошей у позику, потім знімає для неї квартиру. Керри приймає залицяння Друэ, хоча ніяких серйозних почуттів до нього не переживає. Втім, вона готова вийти за нього заміж, але варто їй завести розмову про це, Друэ пускається на різні відмовки, запевняючи, що він неодмінно одружується на ній, але спершу повинен улагодити формальності з отриманням якогось спадку.

Саме Друэ знайомить Керри з Джорджем Герствудом, керівником дуже престижним баром «Мій і Фицджеральд«. Ціною великої старанності і наполегливості Герствуд за довгі роки роботи зумів піднятися від буфетника в третьорозрядному салуне до керівника баром, де збиралася сама респектабельна публіка. У нього власний будинок і солідний рахунок у банку, але тепло сімейних стосунків немає і в помині. Елегантний, такий, що має бездоганні манери Герствуд робить сильне враження на Керри, а Герствуд, у свою чергу, виявляє цікавість до гарненької юної провинциалочке, тим більше що його стосунки з власною дружиною помітно погіршуються.

Спочатку Герствуд і Керри зустрічаються в суспільстві Друэ, потім потайки від нього. Герствуд пропонує Керри переїхати в інше місце, щоб їх стосункам вже ніхто не заважав, але Керри готова це зробити, тільки якщо він одружується на ній. Між тим Друэ рекомендує її для виконання головної ролі в любительському спектаклі. Відсутність сценічного досвіду, зрозуміло, дається взнаки, проте дебют проходить цілком успішно.

Тим часом і у Друэ, і у подружжя Герствуда росте підозри. Положення Герствуда ускладнюється тим, що він усе своє майно записав на ім'я дружини, і тепер вона має намір на самих законних підставах залишити його без гроша. Опинившись в украй складній ситуації, Герствуд наважується на відчайдушний вчинок.

Скориставшись тим, що хазяї  повністю йому довіряють, він викрадає з каси бару десять з зайвим тисяч  доларів і відвіз Керри.

Спочатку він повідомляє її, що з Друэ сталося нещастя і потрібно їхати до нього в лікарню, і тільки в потягу він пояснює Керри сенс свого вчинку. Він запевняє її, що остаточно порвав з дружиною що скоро доб'ється розлучення і що, якщо Керри погодиться поїхати з ним, він ніколи не помислить про те щоб її залишити. Він, правда, умовчує про те, що присвоїв чужі гроші.

Проте його обман швидко спливає, і в Монреалі, де Герствуд і Керри повінчалися як містер і місіс Уилер, його вже чекає найнятий хазяями бару приватний детектив. Повернувши велику частину вкраденого, Герствуд дістає можливість безперешкодно повернутися в Сполучені Штати. Він і Керри поселяються в Нью-Йорку.

Там йому вдається вкласти  гроші, що залишилися, у бар, і деякий час життя входить в нормальне  русло. Керри устигає подружитися з сусідкою місіс Вэнс, відвідує з нею і її чоловіком театри і ресторани, знайомиться з винахідником Бобом Эмсом, кузеном місіс Вэнс. Эмса зацікавила Керри, але він не ловелас, з повагою відноситься до шлюбних уз, і розвитку знайомство не має. Потім молодий інженер повертається у свій рідний штат Індіану, але на Керри він зробив глибоке враження: «Тепер у Керри з'явився ідеал. З ним вона порівнювала усіх інших чоловіків, особливо тих які були близькі їй«.