Ненормативна лексика

Навколо російських матюків існує маса міфів, що не відповідають дійсності. Наприклад, російські лінгвісти та історики поширили про матюки два міфи: що росіяни стали матюкатися у відповідь на «татаро-монгольське іго» і що матюки - нібито «породження слов'янського язичництва».  

Насправді слов'яни ніколи не матюкалися. У тому числі у білорусів і українців, як і в поляків, до російської окупації 1795 найгірші лайками були лише «курва» (продажна дівка) і «холера» (хвороба). Ні Київська Русь, ні Велике Князівство Литовське, ні Річ Посполита не зберегли жодного документа з матом і жодного розпорядження влади про боротьбу з лайкою, хоча в Московії подібних документів у величезному надлишку.  

Якби не російська окупація, то білоруси (литвини), українці та поляки не матюкалися б і сьогодні. Сьогодні, доречі, поляки все-таки майже не матюкаються, а словаки і чехи ВЗАГАЛІ не матюкаються. Таким чином, матюки - це зовсім не «породження слов'янського язичництва», бо слов'яни-язичники не матюкалися.  

Міфом є і судження, що «в стародавній Русі матюкалися». У Київській Русі ніхто не матюкався - матюкалися тільки в Московії, але вона-то саме Руссю і не була.  

Перші згадки про дивну звичку московитів говорити матюками історики знаходять у 1480 році, коли князь Василь III нарівні з сухим законом вимагав від московитів перестати матюкатися. Потім Іван Грозний велів «кликати по торгах», щоб московити «матюками б не сварилися і всякими б огидними промовами кепськими один одного не докоряли».  

Потім німецький мандрівник Олеарій, який приїхав до Московії, з сумом зазначив найширшу поширеність матірщини: «Малі діти, ще не вміють назвати ні Бога, ні мати, ні батька, вже мають на устах непотрібні слова».