Дослідження з історії української преси кінця ХІХ - початку ХХ ст

    Тема  семінарського заняття  № 4 «Дослідження з  історії української  преси кінця ХІХ - початку ХХ ст.»

1. Зачинателем якої справи вважається О. Маковея? Його головний дослідницький здобуток.
2. Загальна характеристика основних досліджень М. Возняка, І. Брика, В. Щурата.
3. Аналіз праці з історії української преси Б. Грінченка «Тяжким шляхом: Про українську пресу».
4. Характер дискусії українських журналістикознавців 10–30-х років ХХ століття?
5. Яким є погляд на історію української преси В. Ігнатієнка? Його основні історико-журналістські дослідження.
6. Проаналізуйте дослідницькі ідеї і внесок у розвиток науки про журналістику І. Кревецького.

Україна: культурна спадщина, національна  свідомість, державність. 19/2010 427

Василина  Щурат-Глуха

ВАСИЛЬ  ЩУРАТ І “ПРОСВІТА”

         Доктор  філософії В. Щурат упродовж всього життя приділяв значну увагу культурно-освітній праці серед народу. Його активна життєва позиція висвітлена на прикладі діяльності в Товаристві “Просвіта”, яке удостоїло науковця звання Почесного члена.

         Ключові слова: Василь Щурат, Тайний університет у Львові, НТШ, філія “Просвіти” у Бродах, громадський та освітній рух, літературна діяльність. Василь Щурат – український поет, перекладач, учений, педагог, громадський діяч, який усе своє свідоме життя працював для однієї ідеї – ідеї духовного відро дження рідного народу.Уже під час навчання у Львівській гімназії В. Щурат цікавиться народною творчістю, щоліта на вакаціях записує пісні, звичаї, повір’я села Кобиловолоки на Тернопільщині, старанно оформлює свої фольклорні збірочки. Після закінчення університету та здобуття у 1896 р. вченого ступеня доктора філософії В. Щурат учителює в гімназіях Станиславова, Перемишля, Бродів. Водночас він веде інтенсивну наукову та літературну роботу, бере участь у громадському житті – організовує літературні вечори, у Перемишлі працює над розвитком місцевого Українського інституту для дівчат. У Бродах – найбільш “закацапщеному” закутку Галичини – засновує філію “Просвіти”, організовує читальні “Просвіти” по селах. Він стає справжнім піонером громадського й освітнього руху в цьому ра-йоні, бореться проти намагання дирекції гімназії обмежити обсяг навчання української мови та літератури, скликає наради у справі створення у Львівському університеті кафедр з українською мовою викладання, організовує культурно-освітні товариства та установи, його заходами відкрито у Бродах бурсу для селянських дітей, які навчалися у гімназії.

         Улітку 1896 р. В. Щурат  перебуває в Чернівцях, де допомагає  своєму старшому другові Осипові  Маковею редагувати газету “Буковина”. У 1905 р. Василь Щурат їде у відрядження до Росії. Перебуваючи в Києві під час подій першої російської революції, він має змогу познайомитися з представниками української науки та культури – Миколою Лисенком, Іваном Нечуй-Левицьким, Володимиром Самійленком, О. Левицьким, П. Житецьким і В. Перетцем. У серпні 1907 р. В. Щурат переїжджає з Бродів до Львова. Він працює вчителем німецької гімназії, стає дійсним членом НТШ, починає друкувати свої праці в його виданнях. Перед війною працює і в “Просвіті”, у видавничій комісії при Головному Виділі Товариства. У 1919 р. В. Щурат відмовляється скласти присягу на вірність польському урядові Пілсудського і втрачає право на державну посаду. Тоді ж він організовує при НТШ університетські курси для українського студентства, які в 1921 р. Перетворю ються в т.зв. Український Таємний університет. Василь Щурат стає першим ректором цього університету, одночасно завідує кафедрою української літератури, читає лекції з історії мови та літератури. З 1914 до 1923 р. В. Щурат керує роботою НТШ, а з 1922 р. – стає директором гімназії сс. Василіянок у Львові.

В. Щурат  був близько знайомий майже з  усіма діячами “Просвіти”, з багатьма з них приятелював. Його син, Степан Щурат, у своїх спогадах пише про діяльність батька за часів Таємного університету так: “До батька додому як до ректора Тайного університету, який не мав своєї постійної садиби, щодня приходили в різних справах і з різними питаннями професори, доценти і службовці університету,

представники  різних галицьких політичних партій – народовці, москвофіли, радикали і комуністи, редактори різних газет, чільні духовні особи, єпископи, каноніки, монахи, як до Митрополита Шептицького включно. Вони завжди вели з батьком найрізноманітніші наради й розмови на теми праці університету, занять і курсів, актуальних політичних подій, які проходили у світі, в Галичині, у Польщі, а також у Радянському Союзі, складали звернення до урядів європейських держав, до Ліги націй, до ректоратів іноземних університетів і т.п. Я, наскільки мені це вдавалося, до цих розмов уважно прислухався... Я скоро познайомився з багатьма представниками українського культурного світу – К. Студинським, І. Свєнціцьким, С. Томашівським, М. Возняком, Я. Гординським, В. Левицьким, М. Панчишином, М. Чубатим, С. Людкевичем, М. Левицьким, Е. Давидяком та ін., а чимало прихожих, як,

наприклад, Ф. Колессу, І. Брика, І. Крип’якевича, Ю. Гірняка, В. Кучера, М. Мельника, О. Тисовського я зустрічав вже як своїх знайомих з гімнзії”1.

         Особливо приятелював  В. Щурат з Іваном Бриком. С. Щурат згадує: “Щосуботи вечором неодмінно заходили до нас І. Брик з дружиною Ольгою та Й. Роздольський, також з дружиною. ... Вони завжди обговорювали події останнього тижня, питання, зв’язані з університетом, з діяльністю секцій НТШ, події з життя “Просвіти” та ін. громадських установ і організацій...”2. Щороку на Василя привітати іменинника приходили, крім інших, монахвасиліянин Йосафат Скрутень, мітрат О. Базюк, василіянки Северина Париллє і Софронія Ерделі, директор учительської семінарії Юліян Дзерович, учителі А. Андрухович, В. Тиховський, директор “Народної торгівлі” М. Заячківський... Серед гостей обов’язково були всі, хто відвідував Щуратів суботами, а також патріархи галицького політичного світу Юліан Романчук і Кость Левицький. Останніми покидали гостинну хату найближчі приятелі – Брики, Роздольські, М. Заячківський, М. Зарицький. У близьких стосунках був В. Щурат і з Ярославом Веселовським. У 1911 р. вони співпрацювали у науково-мистецькому додатку до “Діла” – “Неділі” (№№ 1–17 редагував Щурат, 18–50 – Веселовський); у “Віденському ілюстрованому календарі Товариства “Просвіта” на 1915 р. Я. Веселовський вміщує 10 віршів В. Щурата.

         Ці глибокопатріотичні вірші пізніше ввійшли до збірки “Історичні пісні” 1937 рСучасному читачеві вони не є відомими, бо за радянської влади, зрозуміло, не друкувалися і не згадувалися.У календарі “Просвіти” на 1930 р. вміщена велика за обсягом стаття про життя та діяльність В. Щурата у зв’язку з обранням його на Загальних Зборах Товариства 21 березня 1929 р. почесним членом “Просвіти”3. Василь Щурат і “Просвіта” 429 До ювілею “Просвіти”, “на день 8 грудня 1928 р.”, у “Ділі” з’являється

“Пісня  просвітян” (“Сонце з високого неба”)4. 19 липня 1929 р. “Пісня Просвіти” опублікована в “Новому часі”5, а музичне видавництво “Торбан” у Львові того ж року видає цей твір як Просвітянський гимн. Слова пісні написав В. Щурат, музику – Ярослав Вінцковський (Ярославенко, 1880–1958), – композитор, музикознавець, один із організаторів Українського музичного видавництва “Торбан”, заснованого 1905 р.; автор опери “Відьма” за твором Миколи оголя “Втрачена грамота”, оперети “Баб’ячий бунт” (1921), маршів, пісень,обробок народних пісень, він також співпрацював з “Неділею”, провадив рубрику “Музичні новини”. Окремо слід сказати про публіцистику В. Щурата. Його статті знаходимо чи не в усіх тодішніх часописах. Звернемо увагу лише на різноманіття тем, зацікавлень автора, його бажання висвітлити всі сторони духовного життя українського народу. Тут і фольклорні нариси, і статті про історію української музики, театру, живопису, Церкви, викриття фальсифікацій нашої історії завойовниками. В. Щурат постійно виступав з доповідями, лекціями, рефератами при різноманітних оказіях, подіях (найчастіше на святкування роковин Т. Шевченка, але також і при інших нагодах) на найрізноманітніші теми у Львові та по всіх більших містах Галичини. Його виступи завжди були глибокими, змістовними, цікавими й актуальними. В газеті “Нова Зоря” у жовтні 1934 р. на святі, присвяченому 70-річчю нашогтеатру виступ В. Щурата описують так: “Коротко і ясно змалював взаємини між суспільністю і мистецтвом та його представниками. Коротко і ясно представив всю історію нашого театру і все те скінчив за 15 мінут. Говорив виразно й помалу. Так і було видно, що се вправний референт, котрий має голову, повну знання справи і думок про неї. Тому і його реферат мав зміст”6. У 1931 р. Союз українських купців урочисто вшанував день свого патрона, св. Юрія. З цієї нагоди В. Щурат виголосив півгодинний реферат про розвиток українського купецтва, його історію, про святоюрські ярмарки у Львові. Газета “Діло” писала: “Тема, яку вибрав д-р В. Щурат, хоч як тісно зв’язана із святом наших купців, така цікава і так мало у нас розроблена, що прелегент повинен би її використати для ширшої студії, доступної для загалу читачів”7. Цю доповідь детально описала “Нова Зоря”8. В. Щурат дуже любив село свого дитинства – рідні Кобиловолоки, які щоліта відвідував. У 1928 р. у статті в “Ділі” під назвою “З Теребовельщини” він з тривогою ділився своїми спостереженнями про занепад культури на селі, про засмічення пісенного репертуару низькопробними воєнними набутками, про захоплення “панською” модою селянок. Стосовно цього писав: “Обов’язком нашої інтеліґенції є не стояти осторонь від (села), не зрікатися свойого впливу на нього. Тому добре, що бодай раз на рік, на літні ферії, та інтеліґенція в своє село загляне й не сидить у ньому з заложеними руками”9. І тут же описував конкретні факти такої роботи інтеліґенції в Кобиловолоках: священики о. Базюк і о. Чарторинський, управитель школи Ковальський, сенатори Троян і Бараник провели величезну роботу на селі, налагодили роботу читальні, зібрали віче, В. Щурат організував сходини учнів Кобиловолоцької школи, на яких постановили збудувати в селі свій “Народний дім”. Слід згадати також зовсім ще недосліджені політичні віршовані фельєтони В. Щурата, памфлети, т.зв. “Стрічки” в “Ділі”, підписані псевдонімами Омікрон, Агі, Сігма, Такий, які з’являлися у воєнні часи, а потім – під час польської окупації – рубрики “Малий фельєтон” та “Поздовж і впоперек” у “Раді”. Коротко, влучно, їдко В. Щурат висвітлював політичну ситуацію, давав прекрасні портрети-шаржі політиків, з болем вказуючи на те, що нам заважало споконвіку – шукання своєї слави, егоїзм, вічний поділ на партії, партійки, саможерство, небажання бути собою...

         Ну, а поміщений  у “Ділі” у 1900 р. переклад з німецької  “Виборчих картинок” під назвою “Заячо-собачі вибори” є дуже актуальним і в наш час10. До ювілею “Просвіти” у 1938 р. В. Щурат та Б. Вахнянин підготували подарунок – співаник для молоді “Гей же разом!”. До нього ввійшли 24 пречудові пісні, сповнені оптимізму та любові до рідного краю. Збірник відкривається присвятою:

Коли  ми з наших співанок

Новий сплітаємо вінок  –

Так це Тобі, “Просвіто”!

Тобі  на світлий ювілей

Сплітаємо віночок цей –

Прийми  його з привітом!

Усе, про що Ти мріяла,

Що  нам в серцях засіяла,

Пишається вже цвітом;

Із  Твого цвіту й  наш вінок,

Віночок наших співанок –

Прийми  його, “Просвіто!

Хочеться  закінчити словами з пісні, яка  ввійшла в цей збірник:

Вірність  і любов без  краю

Я присяг Тобі давно  –

Все, чим став я, все, що маю,

Все для Тебе, Вітчино!

Vasylyna Shchurat-Hlukha. Vasyl’ Shchurat and “Prosvita”

Doctor of philosophy Vasyl Shchurat during all his life devoted especial attention to

the cultural-enlightening work among the people. His active social position is described

through the example of his work in the “Prosvita”  society, which honoured him by the

honorary membership.

Key words: Vasyl Shchurat, Underground University in Lviv, NTSh, branch of

“Prosvita” in Brody, social and enlightening movement, literary activity.

1 Щурат Василь. Неопубліковані спогади. – С. 48.

2 Там  само. – С. 48–49.

3 Д-р  Щурат Василь // Календар “Просвіти”  на 1930 рік. – С. 175–178.

4 Діло. – 1928. – № 273.

5 Новий  час. – 1928. – № 79.

6 В 70-ліття  нашого театру // Нова Зоря. – 1934. – 18 жовтня.

7 Діло. – 1931. – 11 травня.

8 Нова  Зоря. – 1931. – №№ 34, 35.

9 Діло. – 1928. – 28 серпня.

10 Там  само. – 1900. – № 253. – С. 1.__