Журналістське рослідування

 

Зміст

ВСТУП…………………………..............................................................3

РОЗДІЛ І. Торговельне підприємство в системі ринкових відноси………..............................................................................................5

1.1. Торговельне підприємство як самостійний господарюючий суб’єкт ринку……………………………………………………………………………………..5

1.2. Види підприємств торгівлі, їх класифікація та характеристика………….7

1.3. Економічні методи управління діяльністю торговельного підприємства. Формати торгівлі ………………………………………………………………….…….8

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз фінансової діяльності підприємства торгівлі………………………………………………………………………16

2.1. Аналіз фінансового стану підприємства …………………………………16

2.2. Аналіз рентабельності торговельного підприємства та показники, які її характеризують ……………………………………………………………………….24

2.3. Факторний аналіз прибутку підприємства……………………………….28

РОЗДІЛ ІІІ. Управління обсягом та асортиментною структурою обороту торговельного підприємства…………………………………..34

3.1. Сутність і характеристика роздрібного товарообороту………………..34

3.2. Фактори управління товарооборотом підприємства …………………...35

3.3. Вимоги до обсягу діяльності підприємства в умовах ринку …………...36

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….38

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………40

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Фінанси організації складова частина фінансів країни, самостійна економічна категорія, що функціонує, зокрема, в процесі створення  і розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу. Фінанси організації представляють  собою грошові відносини, за допомогою  яких здійснюється виробничо-господарську діяльність по створенню, залучення, розподілу  та використання доходів і ресурсів. Фінанси організації мають спільні  цілі і завдання, функціонують на основі певних господарських принципів, виконують  загальновизнані функції, що забезпечують їх розвиток.

З переходом до ринкової економіки роль фінансів організації  незмірно зросла. В сучасних умовах, коли організація самостійно приймає  рішення, різко підвищується ресурсний  потенціал господарюючого суб'єкта. Це передбачає оптимізацію фінансових відносин та підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами. Показники фінансового стану  є як би індикаторами господарської  діяльності. Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність організації, її потенціал в ділових відносинах, в результаті - положення на фінансовому  ринку. Тому тема курсової роботи є актуальною.

Ринкова економіка являє  собою розвиток підприємств різних організаційно - правових форм, заснованих на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих  громадян, так і трудових колективів підприємств. З'явився такий вид  економічної діяльності, як підприємництво - це господарська діяльність, тобто  діяльність, пов'язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг або ж продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має  регулярний характер і відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю  у прийнятті рішень (зрозуміло, в  рамках законів і моральних норм), по-друге, відповідальністю за прийняті рішення та їх наслідки. По-третє, цей  вид діяльності не виключає ризику, збитків і банкрутств. Нарешті, підприємництво чітко орієнтовано на отримання  прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається і задоволення  суспільних потреб. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в результатах  фінансово - господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності і необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але і від тієї частки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижувати витрати.

Під фінансуванням підприємства розуміють залучення необхідного  для придбання основних і оборотних фондів підприємства капіталу.

Основні фонди (верстати, обладнання, будівлі) поступово, протягом декількох  виробничих циклів переносять свою вартість на створювану продукцію (амортизаційні  відрахування). Основні фонди включають  і нематеріальні активи - вартість об'єктів промислової та інтелектуальної  власності та інших майнових прав.

Оборотні фонди беруть участь у виробничому циклі одноразово, повністю переносячи свою вартість на продукцію, що виготовляється. До них  відносяться запаси сировини, напівфабрикатів, палива, тара, незавершене виробництво, малоцінні і швидкозношувані  предмети. Основне призначення оборотних  фондів полягає в забезпеченні ритмічності та безперервності виробництва.

Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу  товарів. Вони включають готову продукцію, запаси товарів, грошові кошти на рахунках підприємства, в касі і  в розрахунках. За характером участі у виробничо-торговому процесі  оборотні фонди та фонди обігу  тісно взаємопов'язані і постійно переходять із сфери виробництва  в сферу обігу, тому вони враховуються як єдині обігові кошти.

Головною метою роботи є вивчення особливостей фінансів торгової організації.

Основні завдання роботи вивчити  теоретичні аспекти фінансів торгового  підприємства.

 

 

РОЗДІЛ І. Торговельне підприємство в системі ринкових відносин.

 

1.1. Торговельне підприємство як самостійний господарюючий суб’єкт ринку.

Підприємство – це самостійний  суб’єкт господарювання, створений  компетентним органом державної  влади або органом місцевого  самоврядування для задоволення  суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Господарська діяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва  спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання  послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. 

Торговельне підприємство –  первинна, основна ланка сфери  торгівлі, її самостійний господарюючий  суб’єкт з правом юридичної особи, що створений для закупівлі, реалізації, а також зберігання товарів, надання  різного роду супутніх послуг в цілях  задоволення потреб ринку та отримання прибутку.

Основні ознаки підприємства:

- організаційна єдність;

- відокремлене майно;

- майнова відповідальність;

- власне ім’я.

З організаційно-економічної  точки зору підприємство – це сукупність матеріальних, трудових та фінансових засобів.

З правової позиції підприємство може мати 2 види самостійності:

1) повна економічна самостійність (самофінансування);

2) оперативно-господарська  самостійність (підприємства комунальної власності).

 Основними обмеженнями діяльності підприємства є:

1) обмеження обумовлені  попитом → обсяг реалізації ≤ попит споживачів;

2) обмеження, обумовлені  ресурсами → ресурси витрачені ≤ наявні ресурси;

3) фінансові обмеження  → грошові витрати підприємства  ≤ грошові кошти, які є в розпорядженні.

В практиці господарювання кожне торговельне підприємство здійснює наступні види діяльності:

- вивчення ринку товарів;

- інноваційна діяльність (впровадження технічних, організаційних  нововведень, освіта працівників);

- торгово-виробнича діяльність (визначення обсягу товарообігу  та його структури, збалансування  виробничих потужностей з обсягом товарообігу);

- комерційна діяльність (організація закупівлі і збуту товарів);

- післяпродажний сервіс (охоплює встановлення, налагодження технічно-складних товарів і гарантійне обслуговування);

- економічна діяльність (стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення,  систему оплати праці, ресурсне  забезпечення, зовнішньоекономічна і фінансова діяльність);

- соціальна діяльність (забезпечення  належних умов праці і соціального клімату).

Функції торговельного підприємства (за Бланком):

1) вибір найбільш ефективної  організаційної форми діяльності ТП;

2) управління технологічними процесами;

3) управління процесом обслуговування покупців;

4) управління персоналом;

5) управління товарообігом;

6) управління доходами;

7) управління витратами;

8) управління прибутком;

9) управління активами;

10) управління капіталом;

11) управління інвестиціями;

12) управління господарським ризиком;

13) управління фінансовим  станом.

 

1.2. Види підприємств торгівлі, їх класифікація та характеристика.

ТП в залежності від  характеру їх діяльності діляться на 2 види:

- підприємства роздрібної торгівлі;

- підприємства оптової торгівлі.

Роздрібні торговельні підприємства класифікують:

• за масштабом діяльності:

- малі (менше 15 працівників);

- середні (до 50 працівників);

- великі (більше 50 чоловік);

• за товарною спеціалізацією:

- вузькоспеціалізовані;

- спеціалізовані;

- універсальні;

• за методом обслуговування:

- самообслуговування;

- традиційний метод обслуговування;

- підприємства, які здійснюють  реалізацію за каталогами, поштою, за замовленнями;

• за групами споживачів:

- група людей, доходи  яких вище прожиткового мінімуму;

- група на рівні прожиткового мінімуму;

- менше прожиткового мінімуму.

Підприємства оптової  торгівлі спеціалізуються на комерційному посередництві у встановленні господарських  зв’язків між підприємствами-виробниками  товарів і роздрібними торговими  підприємствами, а також по закупівлі  і продажу товарів зі складів і надання спеціальних послуг.

Основні завдання оптових підприємств:

- пошук постачальників;

- закупка товарів, їх доставка і зберігання;

- формування торгового асортименту;

- організація збуту;

- маркетингові дослідження;

- інформаційні і консалтингові  послуги.

 

1.3. Економічні методи управління діяльністю торговельного підприємства. Формати торгівлі .

Управління діяльністю торговельного  підприємства здійснюється за допомогою  наступних економічних методів:

1) планування та прогнозування діяльності підприємства;

2) підприємницький (комерційний) розрахунок;

3) економічне стимулювання діяльності підприємства.

Планування – процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також  засобів, шляхів та умов їх досягнення.

Прогнозування – науково-обґрунтоване передбачення ймовірності подій  або явищ на майбутнє на основі статистичних, економічних, соціальних та інших досліджень.

Сутність планування полягає  в тому, що воно надає можливість вибору одного варіанту з альтернативних; реалізація вибраної альтернативи здійснюється на основі рішення, яке приймається на сьогоднішній день.

Принципи планування:

- облік та використання  в процесі діяльності підприємства  економічних законів потреб ринку;

- реалізація у процесі  планування економічно самостійної  і господарської ініціативи в рамках діючого законодавства;

- забезпечення у процесі  планування орієнтації усієї діяльності ТП на покупців;

- максимально можливий  облік у процесі планування  умов і вимог конкретного регіонального ринку споживачів;

- підпорядкованість конкретних  задач планування стратегічними цілям підприємства;

- виділення головної ланки плану;

- забезпечення багатоваріантного   підходу до розробки показників плану;

- забезпечення науковості планування.

Методи планування:

1) вихідна позиція для розробки плану:

- ресурсний (за можливостями) – в основі попит на товари і послуги;

- цільовий (за потребами)  – використовується при визначенні  цільового прибутку, тобто виходячи  з потреб виробничого розвитку;

2) принципи визначення планових показників:

- екстраполярний (перенесення висновків, одержаних в результаті вивчення частини явищ та процесів, на іншу однорідну сукупність, інший час);