Види  ігор:

• Навчальні, тренувальні, узагальнюючі;
• Пізнавальні, виховні, розвиваючі;
• Репродуктивні, продуктивні, творчі.

     Доказом необхідності та актуальності впровадження елементів гри та змагання в шкільний процес навчання є те, що більшість  дітей та дорослих не виносять рутинної роботи. Високий ефект дають ділові ігри, спрямовані на розв’язання профільних задач.

     Наприклад, під час вивчення тем «Текстовий процесор», «Електронні таблиці», «Бази  даних» учні працюють як представники фірм, рекламних агентств, організацій  тощо. Діти створюють та представляють  прайс-лісти, рекламні проспекти, бейджики, візитки і т.д., подають фінансові звіти, таблиці й діаграми, що інтерпретують їхні фінансові успіхи.

     На  різних етапах уроку можна застосовувати такі елементи гри:

1. «Розгадай кросворд».
2. «Мозаїка» (потрібно з окремих фрагментів скласти програму з використанням процедури для розв’язування певної задачі).
3. «Вияви фантазію» (наприклад, намалювати комп’ютер, використовуючи тільки певні геометричні фігури (трикутники, чотирикутники тощо)).
4. «Урок інформатики моїми очима» (думки учнів на тему «Якби я провів урок інформатики»).

     Засвоєння й закріплення матеріалу відбувається в кілька разів швидше, якщо використовується такий метод навчання, як ділова гра.

     Інтерактивне  навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.

     Робота  в змінних групах (парах) дає непоганий  результат при вивченні нового матеріалу.

     Наприклад, при вивченні теми «Електронні таблиці. Введення, редагування, форматування табличних  даних» спочатку формується три групи. Перед кожною сформованою групою ставиться завдання – опрацювати новий матеріал. Наступний етап –  робота в змінних групах для обміну одержаними знаннями. Пари тричі формуються з учасників різних груп. Таким  чином кожен з учнів має  змогу виступити як у ролі вчителя, так і в ролі учня. Це хороші умови  для розвитку самореалізації особистості  учня.

     3) «Мікрофон». Учні швидко по черзі  висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний  “мікрофон”. Один учень може почати відповідь, а інший – доповнює, завершує відповідь.

     4) «Навчаючись учу». Кожен учень отримує картку з частиною інформації з даної теми, опрацьовує її, доповідає однокласникам і вислуховує їх розповідь.

      5) «Незакінчене речення» («кодування  відповіді»). Учням пропонується  перелік запитань у вигляді  незакінчених речень та перелік  відповідей. Діти повинні встановити  відповідність між першим та  другим списками.

     Дуже  широко використовую контролюючі програми для проведення комп’ютерного тестування, яке підвищує мотиваційну складову набуття учнями нових знань.

     Практичний  досвід використання систем тестування показав, що результати тестування стимулюють пізнавальну активність учнів. Перевагою  тест-програм є абсолютна об’єктивність  в оцінці знань. Тестування дозволяє перевірити весь обсяг знань з теми за короткий термін часу. Учні знаходяться у рівних умовах, високим є рівень надійності, об’єктивності. Комп’ютер значно розширив можливості подання інформації. Застосування графіки, кольору, звуку, інших засобів мультимедіа дозволяє відтворити не тільки запитання тесту, а його оформлення.

     Учні  більш охоче відповідають комп’ютеру і якщо отримують невисоку оцінку, то мають велике бажання скоріше  її виправити.

     Але постійне використання тестування для  контролю знань не є доцільним. Це призводить до того, що учні звикають до цієї форми контролю й через це не розвиваються. Крім того, тести не завжди враховують індивідуальні та психологічні якості учня. Тому тестування не може розглядатись як абсолютний, універсальний метод контролю. Поряд з тестуванням слід використовувати традиційні засоби контролю (співбесіди, письмові контрольні роботи, колоквіуми, семінари і т.д.).

 

      висновки

     У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникали різні проблеми та труднощі. Слід їх навести, щоб показати практичний бік інтерактивного навчання.

     Отже, типові проблеми:

     Головна проблема: учень часто не має (!) власної  думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В  нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А  раптом вона не співпаде з думкою вчителя  чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет  з цього предмету" тощо.

     Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

     Учень не готовий в процесі обговорення  змінювати свою думку, йти на компроміс.

     Учням важко бути мобільними, змінювати  обстановку, методи роботи.

     Труднощі  в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

       Часто трапляється висловлення  відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви мене не переконаєте!"

       Проте за умови вмілого провадження  інтерактивні методи навчання  дозволяють залучити до роботи  всіх учнів класу, сприяють  виробленню соціально важливих  навиків роботи в колективі,  взаємодії, дискусії, обговорення.

       При застосуванні інтерактивного  навчання поглиблюється мотивація.

       Як показали результати педагогів-практиків,  після запровадження цих методів  можна констатувати наступні  зрушення:

• учні набули культури дискусії;
• виробилося вміння приймати спільні рішення;
• поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;
• якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури – він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам’ятати" стало "обдумати", "застосувати";
• якісно змінився рівень володіння операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

 

 

Список  використаних джерел

1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. Посіб. Уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.Н.Н., 2002. – 136 с.
2. Максимюк С. П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 667 с.
3. П'ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourlib.net
4. Інтерактивні технології навчання та їх сутність. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrreferat.com
5. http://osvita.ua
6. http://sites.google.com
7. Інтерактивні методи навчання: теорія і практика впровадження. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://shkola.ostriv.in.ua

 

 

Додаток 1

Конспект  уроку з інформатики  з використанням  інтерактивних методик (10 клас)

Тема. Використання анімації та гіперпосилань у презентаціях

Мета:

• ознайомити учнів із використанням анімацій та гіперпосилань на слайдах презентацій. Навчити учнів застосовувати різні ефекти анімацій до об’єктів, розміщених  на  слайдах (вхід, вихід, виділення, переміщення), розглянути способи зміни слайдів при перегляді презентацій, а також навчити їх створювати гіперпосилання зі слайдами поточної презентації та з іншими файлами;
• створити умови для набуття досвіду самореалізації особистості учня;
• забезпечити розвиток аналітичного мислення на етапі засвоєння теоретичних знань, вміння порівнювати на етапі практичного застосування знань, навичок робити висновки під час інтерпретації отриманих результатів;
• продовження формування валеологічної культури користувача ПК.

Тип уроку: комбінований з методом інтерактивного навчання «Ажурна пилка».

Обладнання: презентації “Передісторія розвитку ЕОТ”, “Покоління ЕОМ”, “Ділова документація”, “Співачка Руслана”, різнокольорові фігурки, картки з практичними завданнями (додатки).

Девіз уроку: „Навчаючи інших, навчайся сам”

Хід уроку

1. Організаційний  момент
2. Актуалізація опорних знань

   На  сьогоднішньому уроці ми продовжуємо  вивчати можливості прикладної програми Power Point. Та спершу пригадаємо те, що вже вивчили.

1. Для того призначена програма Power Point?
2. Що собою являє презентація, з чого вона складається?
3. Як і де можна використовувати презентації?
4. Як почати роботу з Power Point?
5. Відкрийте презентацію PREZ_KOMP 2 ( з папки Додатки).
6. Як задати фон оформлення слайду?
7. Як можна ввести текст?
8. Як вставити малюнок, фотографію?
9. Як створити новий слайд?
10. Як розпочати перегляд презентації?
11. Як розпочати перегляд, починаючи з поточного слайду?
12. Як збільшити малюнок, текст?

   Учні  відповідають, демонструючи на комп’ютері свої вміння.

3. Мотивація навчальної діяльності

     Тема, яку ми маємо сьогодні розглянути, звучить так: „Використання анімації та гіперпосилань у презентаціях”. Отже, на уроці ви навчитесь використовувати анімацію та гіперпосилання при створенні освітніх презентацій.

     Сьогодні  у нас нестандартний урок, девізом  якого є вислів  
“Навчаючи інших, навчайся сам”.

     На  уроці ми будемо працювати за методом, який називається “АЖУРНА ПИЛКА”.

     Такий вид діяльності на уроці дає можливість вам працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує вас допомагати один одному вчитися навчаючи.

     Під час роботи на уроці ви повинні бути готовими працювати в різних групах.

     Спочатку  ви працюватимете в «домашній» групі.

     У нас є дві домашні групи, кожна  з яких на минулому уроці отримала певне завдання. І група вивчала  тему “Використання анімації”, а друга – “Використання гіперпосилань”(назви тем вивішені на дошці;  теоретичний матеріал кожна група отримала на попередньому уроці).

     ДОМАШНІ ГРУПИ

     1. Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій  матеріал.

     2. Вам потрібно переконатися, що  кожний член групи розуміє  зміст матеріалу.

     Потім ви об’єднаєтеся в іншій групи, де будете виступати в ролі «експертів»  з тієї теми, що вивчалася в вашій  «домашній» групі,  та отримуєте інформацію від представників іншої групи.

     «ЕКСПЕРТНІ» ГРУПИ. По черзі кожен з вас  має якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів іншої групи та сприйняти нову інформацію від представників другої групи.

     В останній частині заняття ви знову  повернетесь в свою «домашню» групу, а саме: ви об’єднаєтеся в пари.

     «ДОМАШНІ» ПАРИ

     1. В домашніх парах ви маєте  поділитися з членом своєї  «домашньої» групи новою інформацією, яку ви отримали від представників іншої групи.