Законотворчість: поняття, ознаки, стадії, види

 

2.3. Суб’єкти законодавчої ініціативи

 

Згідно зі ст. 93 право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Право законодавчої ініціативи - це право на подання до Верховної Ради України на обов'язковий розгляд нею законодавчої пропозиції, законопроекту чи поправки до нього.

Законопроекти, поправки до них чи законодавчі пропозиції вносяться суб'єктами права законодавчої ініціативи в письмовій формі. Законодавча пропозиція повинна містити проект рішення Верховної Ради, який пропонується їй для прийняття. Пропозиції, внесені на ім'я парламентського комітету, опрацьовуються ним у ході підготовки відповідних документів і на розгляд Верховної Ради можуть не подаватися.

Законодавчі пропозиції і проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка повинна містити обґрунтування необхідності їх розробки і прийняття, а також характеристику мети, завдань та основних положень майбутніх законів, вказівку на їх місце у системі чинного законодавства, а також на очікувані соціально-економічні та інші наслідки їх застосування.

У разі внесення законодавчої пропозиції, законопроекту або поправки до нього, реалізація яких потребує матеріальних або інших витрат за рахунок державного чи місцевих бюджетів, додаються їх фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо покриття цих витрат. Внесення ініціативних законопроектів (крім тих, що вносяться Президентом України та урядом) супроводжується вказівкою на те, що ініціатор вносить законопроект для врахування його положень головним по законопроекту комітетом або наполягає на його розгляді Верховною Радою у першому читанні.

Конституційні законопроекти або конституційні положення (відповідно ті, якими вносяться зміни, та ті, які потребують внесення змін до Конституції) мають бути зазначені як такі.

Законодавчі пропозиції і проекти законів, що подаються на розгляд Верховної Ради, мають відповідати й іншим вимогам, передбаченим законом про регламент Верховної Ради України, який повинен бути прийнятий згідно з Конституцією, та іншими актами, що визначають вимоги до їх оформлення, змісту, структури та викладу.

Законодавча пропозиція чи законопроект можуть бути відкликані їх ініціатором, якщо питання про їх розгляд ще не включено до порядку денного сесії Верховної Ради, а після того - лише за згодою парламенту.

Президент України може при внесенні законопроекту визначити його як невідкладний, що спричинює його позачерговий розгляд. Це означає, що питання про розгляд законопроекту має бути включене до порядку денного засідань відразу після його внесення. При цьому визнання законопроекту невідкладним (ст. 6.4.6. Регламенту Верховної Ради) дає можливість скоротити терміни подання пропозицій до нього, поширення матеріалів до другого читання, але не більш як наполовину.

Варто при цьому врахувати, що Верховна Рада може прийняти рішення про визнання будь-якого проекту невідкладним і за власною ініціативою, а також те, що за процедурою ad hoc з метою пришвидшення розгляду законопроекту прийняти рішення про відхилення від вимог Регламенту, якщо це не суперечить Конституції і чинним законам.

Розглянемо коротко субєктів законозавчої ініціативи.

Президент України

Указом Президента України від 30.03.95 р. N 270/95 затверджено “Положення про порядок роботи з законопроектами та іншими документами, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України”.

Законопроекти та інші документи законодавчої ініціативи Президента України готують радники та наукові консультанти Президента України, а також відповідні структурні підрозділи Адміністрації Президента України за дорученням Глави Адміністрації Президента України або за їх власною ініціативою.

Кабінет Міністрів України

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 р. N 915 затверджений Тимчасовий реґламент Кабінету Міністрів України. Розділ VIII цього Реґламенту присвячений законопроектній діяльності Кабінету Міністрів. Відповідно до положень Реґламенту:

Кабінет Міністрів, реалізуючи надане йому право законодавчої ініціативи, розглядає і вносить до Верховної Ради проекти законів України, бере в установленому порядку участь у законодавчій діяльності Верховної Ради, а також у реалізації Президентом України права законодавчої ініціативи.

Проекти законів України, що вносяться до Верховної Ради Кабінетом Міністрів у порядку законодавчої ініціативи, розробляються центральними органами виконавчої влади відповідно до глав 6.1 і 6.2 Реґламенту Верховної Ради України, інших актів законодавства з цих питань, подаються та готуються для розгляду Кабінетом Міністрів у порядку, передбаченому розділом VI Реґламенту.

Проекти законів, що розробляються Кабінетом Міністрів і подаються на розгляд Верховної Ради Президентом України у порядку законодавчої ініціативи, подаються Кабінетом Міністрів до Адміністрації Президента України з дотриманням вимог, передбачених Положенням про порядок роботи із законопроектами та іншими документами, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України, затвердженим Указом Президента України від 30 березня 1995 р. N 270/95.

Схвалений Кабінетом Міністрів проект закону України візується Прем'єр-міністром і подається до Верховної Ради разом із:

а) супровідним листом за підписом Прем'єр-міністра, де міститься інформація про схвалення законопроекту Кабінетом Міністрів та зазначається доповідач, який представлятиме цей проект у Верховній Раді;

б) пояснювальною запискою за підписом керівника органу, який є головним розробником;

в) списком розробників проекту (авторського колективу), завізованим керівником відповідного структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів;

г) порівняльною таблицею (у разі подання законопроекту про внесення змін до чинного закону), завізованою керівником відповідного структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів.

На запит Верховної Ради Кабінет Міністрів подає до законопроекту свій висновок. Проект цього висновку готується відповідним центральним органом виконавчої влади за дорученням Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра або Віце-прем'єр-міністра (відповідно до розподілу функціональних повноважень). Прем'єр-міністр визначає одного з членів Кабінету Міністрів або іншого доповідача для представлення у Верховній Раді внесеного Кабінетом Міністрів законопроекту. Секретаріат Кабінету Міністрів регулярно інформує Кабінет Міністрів про стан розгляду у Верховній Раді внесених Кабінетом Міністрів законопроектів7.

Народний депутат України

На сьогоднішній день конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Кожен депутат з цього числа є суб'єктом законодавчої ініціативи і кожен для себе вирішує, як саме йому організувати процес з розробки проектів законів чи постанов, які подаються ним на розгляд Верховної Ради України.

Національний банк України

Документ, що регламентує порядок підготовки проектів законодавчих актів у Національному банку України, призначений для службового користування і тому немає можливості описати цей порядок.

 

2.4. Порядок проходження законопроектів у Верховній Раді України

 

Внесені для розгляду Верховною Радою законодавча пропозиція чи проект закону у разі невідповідності вимогам Регламенту ВРУ та положенням про порядок розробки проектів законів і про структуру, виклад, зміст та оформлення проектів законів з урахуванням висновків головного комітету не пізніш як у п'ятнадцятиденний термін повертаються Президією Верховної Ради їх ініціаторам із зазначенням причин повернення. 

Якщо документ, внесений у порядку законодавчої ініціативи, не повернуто ініціатору його внесення, він разом з супровідною запискою у семиденний термін після перевірки на відповідність вимогам, зазначеним в розділі 6 Регламенту ВРУ, поширюється серед депутатів та надсилається іншим особам і органам, які мають право законодавчої ініціативи. Про внесений документ оголошується на засіданні Верховної Ради. Пояснювальна записка до документа, що вноситься у порядку законодавчої ініціативи, та додатки до них розмножуються і надсилаються Секретаріатом Верховної Ради комітетам для ознайомлення депутатів, іншим особам і органам, які мають право законодавчої ініціативи, а також зареєстрованим депутатським групам (фракціям) (ст. 6.2.10 Регламенту ВРУ). 

Законодавча пропозиція чи законопроект можуть бути відкликані їх ініціатором за письмовою заявою, якщо питання про їх розгляд ще не включено до порядку денного сесії Верховної Ради. Законодавча пропозиція чи законопроект, включені до порядку денного сесії Верховної Ради, можуть бути відкликані лише за згодою Верховної Ради.

Про відкликання законодавчої пропозиції чи законопроекту оголошується на засіданні Верховної Ради.

Законодавча ініціатива депутата оголошується відкликаною, якщо до її прийняття Верховною Радою в першому читанні депутат втратив депутатські повноваження. Законодавча ініціатива Президента України або Уряду оголошується відкликаною, якщо до її прийняття Верховною Радою в першому читанні відповідно Президент або Уряд України припинили свої повноваження чи пішли у відставку.

У семиденний термін після оголошення про відкликання документа законодавчої ініціативи інші особи та органи, які мають право законодавчої ініціативи, можуть внести цей документ без змін або із змінами за своєю письмовою підтримкою. У разі розгляду документа законодавчої ініціативи, внесеного за підтримкою після його відкликання, посилання як на ініціатора робляться на особу чи орган, який вніс його за своєю підтримкою.

Документ законодавчої ініціативи, який відкликано і не внесено за підтримкою, знімається з розгляду разом з пропозиціями і поправками, які надійшли щодо нього. Про це оголошується на засіданні Верховної Ради, наступному після закінчення терміну, зазначеного у абзаці вище.

На засіданні Верховної Ради або головного комітету, яким доручено опрацювати законопроект, ініціатор внесеної до законопроекту пропозиції чи поправки може в усній або письмовій формі її відкликати. Особа, яка має право законодавчої ініціативи, може в усній або письмовій формі внести на цьому ж засіданні за своєю підтримкою відкликану пропозицію, поправку, для чого головуючий на засіданні надає їй позачергово слово. Якщо відкликання пропозиції, поправки або її внесення за підтримкою здійснено в письмовій формі, про них оголошується відповідно на засіданні Верховної Ради чи комітету. 

Законодавча пропозиція чи законопроект після поширення їх серед депутатів для попереднього розгляду та підготовки висновку про доцільність їх прийняття і включення до порядку денного сесії, а також про порядок подальшої роботи над ними передаються Президією Верховної Ради відповідним комітетам Верховної Ради з визначенням спільно з Погоджувальною радою депутатських груп (фракцій) терміну виконання і одночасно передаються комітету, до компетенції якого входять питання конституційності актів. При цьому для підготовки висновку визначається головний комітет, якому інші комітети у визначений термін подають свої висновки про наслідки розгляду ними законодавчої пропозиції чи законопроекту.

Комітети опрацьовують законодавчі пропозиції, законопроекти, поправки та інші документи згідно з Законом України "Про комітети Верховної Ради України".

Законодавча пропозиція чи законопроект після попереднього розгляду у відповідних комітетах з їх висновками передаються Президією Верховної Ради на розгляд Верховної Ради для прийняття рішення щодо включення їх до порядку денного сесії.

Альтернативні законодавчі пропозиції і законопроекти розглядаються комітетами одночасно з основною законодавчою пропозицією чи законопроектом.

Головний комітет повинен дати свої висновки і пропозиції щодо альтернативних законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради.

Після попереднього розгляду законопроекту у відповідних комітетах Верховної Ради, проведеного згідно з положеннями глави 6.3 Регламенту ВРУ, Верховна Рада не пізніш як у п'ятнадцятиденний термін вирішує відповідно до ст. 2.4.3, 2.4.4 Регламенту питання щодо включення цього законопроекту до порядку денного сесії та про порядок продовження роботи над ним.

Розгляд і прийняття законопроекту Верховною Радою включає:

обговорення і схвалення основних положень в основному (перше читання);

обговорення і схвалення постатейно (друге читання);

обговорення і схвалення в цілому (третє читання).

Прийняття рішення щодо законопроекту може бути відокремлено в часі від його розгляду.

Кількість повторних читань законопроекту не обмежується.

Після прийняття закону в цілому внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі і стилістичних, не допускається. Усунення неточностей чи помилок, за винятком орфографічних та технічних, які не впливають на зміст і розуміння тексту закону, здійснюється за процедурою внесення змін і доповнень до законів. 

Внесення змін і доповнень до закону здійснюється шляхом прийняття відповідного закону за процедурою трьох читань.