Як зробити Україну читаючою державою

 

«Україно, читай!: Як знову зробити українців читаючою нацією?» 
 
 

Вступ

1. Нові й старі міфи про читаючу державу
2. Нація у небезпеці
1. Хто і що сьогодні читає й навіщо це їм. Дослідження читацьких інтересів молоді
2. Молодь у мінливому інформаційному просторі. Що заважає і що сприяє читанню
3. Читання – родинна справа ?!...
3. Суспільна думка й засоби масової інформації
4. Що можна зробити, щоб подолати тривожну ситуацію

Висновки 

 

       Вступ

                                              Читання робить людину такою,

                                 яка багато знає, бесіда — винахідливим,

                                                        а звичка записувати — точним.

                                                                                                          Ф. Бекон

         Читання, книжкова культура – фундаментальні досягнення людства. Носій цієї книжкової культури – homo legens (людина, що читає) – вніс вирішальний вклад до розвитку цивілізації. У всьому світі усвідомлюють роль читання і читацької культури: 2003-2012г. оголошені ООН десятиліттям писемності. Але в сучасній Україні все частіше говорять про кризу читання, про падіння інтересу людей до книги, класики. Це відчувається й на рівні загальної грамотності людей.

        Дуже часто я чую запитання та звинувачення на адресу молоді – чому в Україні мінімальний, у порівнянні з іншими країнами, попит на книги? Чому нове покоління майже не читає? Чому населення майже не відвідує бібліотеки?  

        Чомусь у нашій  країні прийнято звинувачувати у  всьому саму молодь та банально сварити  нове покоління. Мовляв, безповоротно зіпсоване воно комп’ютерними іграми, телебаченням та неправильним вихованням. А чи дійсно це так? Чи залишила йому сучасна система освіти та виховання, школа та місцеві бібліотеки шанс нормально та всесторонньо розвиватися?

        У  зв'язку зі змінами у політичному та економічному житті суспільства тема "читацької кризи" набула особливої актуальності. Збіднення бібліотечних фондів, зменшення назв нових надходжень, погіршення матеріально-технічної бази бібліотек, а також видавництв і друкарень вимагають з особливою увагою ставитися до такої проблеми як читання молоді. 
             Молодь – це особлива категорія читачів. Від них залежить наше майбутнє та майбутнє нашої країни, напрямки і темпи суспільного розвитку, прогрес науки та культури. Зміст читання сучасного юнацтва визначає духовне обличчя майбутнього. Література та читання можуть і повинні виконати місію підтримки і розвитку молодих людей.

         Саме тому, тема обраної роботи «Україно, читай!: Як знову зробити українців читаючою нацією?» є вкрай актуальною і, на мою думку, потрібною для поглибленого вивчення.

         В даній роботі я ставлю перед собою мету дослідити такі питання як: читацькі інтереси молодих людей, вплив на читацьку думку суспільної думки та засобів масової інформації; зрозуміти проблему читання молоді як ресурс розвитку культури, визначити роль сім´ї у вихованні любові до книги й розглянути питання –  читання як специфічна форма мовного спілкування. 

         Нові й старі  міфи про читаючу державу

                                  Нет лучшего средства для освежения ума,

                              как чтение древних классиков; стоит взять

                              какого-нибудь из них в руки, хотя на полчаса, —

                              сейчас же чувствуешь  себя освеженным,

                              облегченным и очищенным, поднятым и

                              укрепленным, — как будто бы освежился

                              купаньем в чистом  источнике. 

Шопенгауэр А.

         В наслідок великої кількості змін в житті суспільства за останні двадцять років статус читання, його роль, відношення до нього змінилося.

Сьогоднішній світ – інший: телевізор, комп`ютер відняли час та бажання читати. Сучасний рівень розвитку людства спричинив таки часткове витіснення книги з повсякдення. Сьогодні нас закликають відродити до нього інтерес. Добре було б, щоб не лише затим, щоб знову назвати себе країною, де найбільше читають...

         Жодна країна в світі не оточена такими суперечливими міфами про її історію, як Україна, і жоден народ в світі так по-різному не оцінюється, як український.

         В світі ще не було міфу про народу і його історію такого стійкого, як той, що був створений Петром – міф про відсталість й малорухомість держави. Про стійкість державних міфів ми знаємо і по нашому часу. Один з таких «необхідних» нашій державі міфів - це міф про культурну відсталість Росії до революції. «Росія з країни безграмотної стала передовою». А Україна, як відомо, на той час була нероздільно зв’язана зі своєю сусідкою. Інша справа, що в Україні до XVII століття не було вищої освіти, проте пояснення цьому слід шукати в особливому типові культури, до якої належала країна.

         З давніх здавен  українському народові властиві жага до знань, до читання й літератури. От як фахівці зазвичай говорять про відношення Ярослава Мудрого до книг: «Ярослав дуже любив книги і часто читав їх. Зібравши багато кнігопісцев і перекладачів, він помножив число книг на Русі і поступово ввів їх у вживання. З того часу книжкова премудрість міцно затвердилася серед росіян.» Слід зазначити, що книжкові збори виникали в Києві і до Ярослава. Наприклад, його батько Володимир Святославіч, за твердженням літописця, "любив словеса книжні і володів, мабуть, бібліотекою...".

          В XVIII-XIX століттях українське книговидання розвивалося під впливом декількох чинників. По-перше, Україна виявилася розділеною між двома великими імперіями – Російською і Австро-угорською, в кожній з яких українці стикалися з труднощами і складнощами в публікації книг на рідній мові. По-друге, з'явилися цивільні і університетські друкарні, які грали подвійну роль, – освіти і розвитку науки, популяризації історичних знань, і - одночасно - оплоту імперської політики, в Східній Україні, що носила характер русифікації.

         Розмірковуючи про ті величезні цінності, якими український народ володіє, я не хочу сказати, що подібних цінностей немає у інших народів, але цінності української літератури своєрідні в тому відношенні, що їх художня сила лежить в тісному зв'язку з етичними цінностями. Українська література - совість народу. Вона носить при цьому відкритий характер по відношенню до інших літератур людства. Вона найтіснішим чином пов'язана з життям, з дійсністю, з усвідомленням власної цінності людини. А. П. Чехов в повести "Степ" припустив: "Російська людина любить згадувати, але не любить жити"; тобто він не живе справжнім, і дійсно - лише минулим або майбутнім! Чи не нагадує це нашого українського обивателя. Сьогодні з’явилось багато творців нових міфів про трагічні часи української нації, про її небажання читати й про відсутність хороших книжок. Та особисто я вважаю, що прийшов час, відставивши розбрати і спори, елементарно почати читати? Написано стільки книг!

Твоїми говоритиму устами 
До всіх народів і до всіх віків, 
Твоїми я тернистими стежками 
Вестиму своїх вибраних борців.

                     І. Франко

 

                     Нація у небезпеці

                                                 Люди перестають мислити,

                                        коли  перестають читати

                                                                             Д. Дидро

         Україна  втратила статус країни, в якій мешкає читаюча нація, і, за статистикою, половина дорослого населення країни не читає художньої літератури. Нація, що загубила інтерес до читання, виявляється на межі культурної деградації, стає слабкою і уразливою. Сьогодні книзі доводиться боротися за аудиторію з телебаченням, кіно, Інтернетом. Причому справа тут не стільки в комп'ютерних іграх, що відривають молодь від книги, скільки у втраті інтересу до читання, у відсутності звички до уміння інтелектуально працювати. Але читання – це не просто спосіб здобуття інформації, це унікальний процес, здатний зробити з людини саме Особистість, що уміє відчувати й співпереживати, мислити незалежно, здатної до саморозвитку й самовдосконалення. Ми хочемо не втратити людини, що читає. У цьому сенсі байдуже, які книжки — паперові або електронні — читатиме людина.

 ... За даними ВЦИОМ «Сьогодні у всьому світі кількість людей, що регулярно читають, зменшується в середньому на 2 % у рік від загального числа населення. В Україні на даний момент активно читають всього 23% жителів». За минулі роки українці не стали читати книги частіше. За 13 років, що минули, мої співгромадяни не стали більше приділяти часу читанню книг: так, доля тих, хто практично щодня звертається до читання, в порівнянні з 1996 роком знизилася на 9% (з 31% до 22%). В основному це жінки (27%), 25-44-річні (48-50%) і високоосвічені респонденти (45%). 42% читають книги інколи (у 1996 році – 49%), а ось про те, що ніколи не займаються читанням, наші співгромадяни стали повідомляти навіть частіше (35% проти 20% в 1996 році).

         У майбутньому суспільстві  читання і «людина що читає», безумовно, розглядатимуться як національна цінність. Але нації, що читають, створюються з дітей, що читають. Сьогодні в Україні також необхідне усвідомлення проблеми читання дітей і молоді як національної проблеми у зв'язку з тим, що в даний час читання особливо потребує захисту і підтримки не лише суспільством, але і державою. 
 
 
 
 

2.1. Хто і що сьогодні читає й навіщо це їм. Дослідження читацьких інтересів молоді 

        «А ти розумієш, що чим більше часу і сил витрачаєш на читання, тим менше - на життя?» Дійсно: читання - це замість життя?, щоб від неї відпочити?, щоб про неї взнати?, щоб її побудувати, поліпшити? Або це просто задоволення, і все тут?

        Досліджувати читання, як мені здається, стало зараз набагато важче. З одного боку, можливості читацького вибору розширилися. З іншого, час, який людина приділяє і хоче приділяти читанню, скоротився - з цілого ряду причин (вільний час можна, зокрема, зараз провести різноманітніше, ніж раніше).

        Основний контингент тих, хто читає – молодь, що навчається (від 14 до 22 років). Це дуже активна (можливо, найактивніша сьогодні) читацька група. Вони – безумовні прибічники «інструментального» погляду на читання: більше 70% відзначають в анкетах про функції читання позицію «читання - це необхідна частина навчання, роботи», до 40% - «читання - це спосіб здобуття потрібної інформації». Але їх відповіді демонструють і високий престиж читання, що зберігається, як символ високої культури, і сприйняття його як особливу цінність: 60% говорять, що люблять читати, кожен другий вибирає позицію «читання - спосіб розвитку особистості» [1]. Про читання для розваги і любов до відповідної розважальної літератури, говорить не більше чверті респондентів, але кількість таких «визнань» виросла в порівнянні з попередніми роками і продовжує зростати. Дуже часто, у реальних, конкретних ситуаціях книга сприймається в якості зовсім не "підручника життя", а просто підручника, або наукової праці, або детектива, або збірки віршів.

        Сьогодні масовий  читач отримав від видавця  все, що йому хотілося, масове читання набуло природного характеру Безумовно, саме за рахунок легкого читання зберігається перевага белетристики в загальній структурі читаного. Детектив, бойовик, трилер, пригоди, наукова фантастика і фентезі, любовний роман, містика, еротика - на перших місцях і в анкетах, і в рейтингах продажів. Інтерес до «побутової» тематики реалізується в попиті на «життєві книги».

  Інтерес до тематики «поза побутової» - в попиті на детектив, фантастику, в якомусь аспекті – на історичну белетристику. Перевага тих чи інших тем визначаються дією різних соціокультурних чинників. Реальне вільне (не пов'язане з учбовими завданнями) читання "високої" літератури характерне лише для читацької еліти. Цікаво, що є твори, до яких ось вже протягом багатьох десятиліть звертається досить широкий круг читачів (зокрема, молодих): «Вій», «Князь Срібний» і «страшні» розповіді А. К. Толстого, «Гранатовий браслет», «Олеся», «Яма» Купріна, із зарубіжної літератури – «Джен Ейр» Ш. Бронте, «Блиск і убогість куртизанок» Бальзака, розповіді Мопассана, деякі романи Лондона. Як би там не було, переважає масове читання.