Вживання паронімів у діловому українському мовленні

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Апреля 2012 в 12:21, контрольная работа

Краткое описание

Словниковий склад мови, особливо мови багатофункціональної, яка обслуговує науку, літературу, мистецтво, виробництво, є мовою преси, радіо, телебачення, надзвичайно багатий і різноманітний - він налічує сотні тисяч слів. СУМ - найпоширеніше на сьогодні зібрання лексичних скарбів нашого народу - фіксує їх близько 135 тисяч. Та навіть у такому океані слів мовці порівняно легко й швидко знаходять саме ті, що потрібні їм у даний момент. Поясненням цього можуть бути системні зв’язки лексики, які значно полегшують пошук, бо доводиться відшукати слово не у всьому словниковому складі, а в рамках невеликої його частини - синонімічного ряду чи лексично-семантичної групи, на яку орієнтується ситуація, логічна зв’язність та асоціативність мислення.

Оглавление

Вступ
1. Явище паронімії
2. Як правильно?
3. Пароніми в діловому мовленні
Висновок
Список використаної літератури
Вступ

Файлы: 1 файл

ВЖИВАННЯ ПАРОНІМІВ У ДІЛОВОМУ УКРАЇНСЬКОМУ МОВЛЕННІ.doc

— 85.50 Кб (Скачать)

14. Пам'ятка і  пам'ятник.  
Пам'ятник у сучасній українській літературній мові має тільки одне значення - скульптурна споруда на пам'ять або на честь когось чи чогось. Скажімо, пам 'ятник князеві Володимиру, проект пам'ятника Михайлові Гру-шевському, встановлення пам'ятника Лесі Українці тощо. Слово пам'ятка має кілька значень: річ або об'єкт, що нагадує про когось, про щось («Добру пам'ятку по собі лишив»); предмет матеріальної або духовної культури минулого: історична пам'ятка, літературна пам'ятка, пам'ятка музичної культури, пам'ятка природи і т. ін.; поминальна книжечка; те саме, що й інструкція (пам'ятка водієві, пам'ятка туристові).

15. Поверховий i поверхневий.  
Слово поверховий у сучасній українській мові є прикметником від іменника поверх (використовується в таких утвореннях: п'ятиповерховий, двадцятиповерховий та ін.); крім того, воно означає «неглибокий, який не стосується суті справи»: поверхова рецензія, поверхове враження, поверховий критик тощо. Напр.: «Потрібно використовувати підземні джерела, де води вищої якості-порівняно з поверхневими» (жури.)Але дивно читати такий газетний текст: «Життя не стоїть на місці. Нині воно поставило нове завдання - поверховий обробіток ґрунту». Тут ідеться про обробіток ґрунту, який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі, тобто про обробіток поверхневий.

16. Попит і  пропонування (а не пропозиція).  
Російське слово предложсние українською мовою слід перекладати речення (граматичний і логічний термін), пропозиція (те, що виноситься на обговорення; порада, вказівка) і пропонування (економічний термін, уживаний у сполученні зі словом попит). Напр.: «За будовою й типами синтаксичних зв'язків речення поділяються на прості і складні» (підр.); «Одним із важливих економічних законів є закон попиту і пропонування» (журнал). Уживання в останньому значенні слова пропозиція зумовлене негативним упливом російської мови і не відповідає українським лексичним нормам.

17. Постачальник, а не поставщик.  
В українській мові є слово постачати зі значенням «давати кому щось, забезпечувати кого чимсь» та похідні від нього постачання, постачальний, постачальник, постачальниця, постачальницький тощо. Напр.: «Солод на той час працював у відділі постачання» (М. Руденко). Уживане часом у засобах масової інформації слово поставщик є непотрібним запозиченням з російської мови.

18. Причинний  і причиновий. 
Причинний слід уживати лише в значенні «несповна розуму», як, скажімо, в Т. Шевченка: «Не русалонька блукає: То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить». Але причиновий зв'язок, причиновий сполучник, причинове речення.

19. Свідоцтво  і свідчення.  
Звукова близькість цих слів призводить до того, що їх помилково зживають одне замість одного. «Дільничному інспекторові не пощастило знайти переконливих свідоцтв про високу культуру батьків підлітка», - читаємо в одній із газет. Тут доречне слово свідчення, бо йдеться про факт, річ, обставину, які підтверджують щось. А свідоцтво, тобто офіційний документ, треба вживати в такому контексті: «Одержавши свідоцтво про закінчення школи, вона серйозно задумалась над тим, як їй бути далі» (Ю.Збанацький).

20. Якович, Яківна, а не Яковлевич, Яковлівна.  
Від імені Яків словники полають дві різні форми по батькові: Якович, Яковлевич і Яківна, Яковлівна, Яковлевич і Яковлівна є застарілими, тому в сучасній мові їх треба уникати, бо і в усному, ї в офіційно-діловому нормативному українському мовленні тепер уживані тільки Якович і Яківна. Мабуть, при перевиданні словників їх варто залишити як єдино можливі.

Пароніми в діловому мовленні

Використання найчастіше вживаних у діловому стилі паронімів прослідкуємо на прикладі автобіографії, оскільки це дуже поширений документ, який доводилося або доведеться писати кожній людині. Автобіографія /від грецького autos - життя, grapho - пишу/ - документ, у якому особа в хронологічній послідовності описує своє життя від моменту народження до часу складання документа.

Автобіографія

Я, Дмитренко Василь Миколайович, народився 29 квітня 1976 року у  місті Донецьку. 
З 1983 по 1991 рік навчався у Донецькій середній школі №58.  
У 1991 році вступив до Донецького професійно-технічного училища №67. У 1994 році закінчив училище за спеціальністю «Слюсар-програміст». 
У 1994 році вступив до Донецького державного університету. Зараз студент 3 курсу економічного факультету ДонДУ.  
Неодружений. 
Батько, Дмитренко Микола Степанович, 1947 року народження, водій АТП 32921. 
Мати, Дмитренко Людмила Василівна, 1950 року народження, економіст планового відділу Донецького науково-дослідного інституту штучного інтелекту.  
Разом з батьками мешкаю за адресою: м. Донецьк - 9, Партизанський проспект, б. 44, кв. 42.

/дата/  
/підпис/

При складанні  автобіографії та інших документів, потрібно звернути увагу на такі особливості  функціонування паронімів у діловому мовленні:

Адреса - адрес 
Адреса: Місце мешкання людини чи місце знаходження установи: на мою адресу, помилитися адресою. 
Адрес: Письмове, переважно ювілейне вітання особи, установи: вітальний адрес, адрес з нагоди шістдесятиріччя.

Будинок - будівля  
Будинок: 1. Споруда, призначена під житло: знайшов будинок, де він живе. 2. Науковий, культурно-освітній, побутовий, торговельний та інший заклад. Вживається із словами відпочинку, творчості, iнвалідів, архітектора, преси тощо. 
Будівля: Архітектурна споруда/кам'яна, дерев'яна/; зрідка вживається в переносному значенні.

Дослід - досвід  
Дослід: Відтворення якогось явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення; експеримент: важливий науковий дослід, проводити досліди. 
Досвід: Сукупність практично засвоєних знань, навичок, які здобувають у житті й практичній діяльності: досвід керівництва масами, нагромаджений досвід.

Економічний - економний  
Економічний: Який стосується певної професії, пов'язаний з нею; який об'єднує людей однієї або близьких професій: професійна підготовленість, професійна лексика.  
Професіональний: Який стосується професіоналів, не любителів; кваліфікований: професіональний боксер, професіональний театр.

Професійний - професіональний  
Професійний: 1. Який стосується сукупності суспільно-виробничих відносин, господарського життя тощо: економічна криза, економічний журнал. 2. Вигідний у господарському відношенні: економічна технологія, економічне устаткування.  
Економний: Який ощадливо витрачає щось, сприяє економік економне витрачання коштів, бути економним.

Висновок

Вважаючи на інформацію, яка викладена в рефераті, необхідно усвідомити, що явище паронімії  вимагає точного знання значень  і адекватного вживання слів. Незначна відмінність між двома словами приводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Отже, при використанні паронімів слід звертатися до відповідних тлумачних словників з метою уточнення значення, правопису і вимови потрібного слова.

Уміння розрізняти патронімічні слова і правильно  вживати їх у мовленні - неодмінний складник культури мови.

Список використаної літератури

1. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990. -304 с.  
2. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992. – 248с.  
3. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 1997. – 752с.


Информация о работе Вживання паронімів у діловому українському мовленні