Розвиток функціональних стилів сучасної української мови

     - великою кількістю наукової термінології;

     - наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін.;

     - оперування абстрактними, переважно  словами іншомовного походження (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.);

     - використанням суто наукової  фразеології, стійких термінологічних  словосполучень;

     - залучення цитат і посилань  на першоджерела;

     - відсутністю авторської індивідуальної  манери та емоційно-експресивної  лексики; 

     - наявністю чіткої композиційної  структури тексту (послідовний поділ  на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосування цифрової або літерної нумерації);

     - наявністю дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти;

     - монологічним характером текстів; 

     - переважанням різнотипних складних  речень стандартних виразів (кліше).

     Публіцистичний  стиль.

     Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня  діяльність, навчання.

     Основне призначення:

     - інформаційно-пропагандистськими методами  вирішувати важливі актуальні,  злободенні суспільно-політичні  проблеми;

     - активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну  громадську позицію, змінити погляди  чи сформувати нові;

     - пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація  за втілення їх у повсякдення. 

     Основні ознаки:

     - доступність мови й формування (орієнтація на широкий загал);

     - поєднання логічності доказів  і полемічності викладу; 

     - сплав точних найменувань, дат,  подій, місцевості, учасників; 

     - висловлення наукових положень  і фактів емоційно-експресивною  образністю;

     - наявність низки яскравих засобів  позитивного чи негативного авторського  тлумачення, яке має здебільшого  тенденційний характер;

     - широке використання художніх  засобів (епітетів, порівнянь, метафор,  гіпербол і т. ін.).

     Основні мовні засоби:

     - синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;

     - лексика насичена суспільно-політичними  та соціально-економічними термінами,  закликами, гаслами (електорат,  багатопартійність, приватизація  та ін.);

     - використовується багатозначна  образна лексика, емоційно-оцінні  слова (політична еліта, епохальний  вибір та ін.), експресивні сталі  словосполучення (інтелектуальний  потенціал, одностайний вибір,  рекордний рубіж), перифрази (чорне  золото – вугілля, нафта, легені  планети – ліси та ін.);

     - уживання в переносному значенні  наукових, спортивних, музичних, військових  та інших термінів (орбіти співробітництва,  президентський старт і под.);

     - синтаксисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками ті ні.);

     - ключове, вирішальне значення  мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки.

     Офіційно-діловий стиль.

     Офіційно-діловий  стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування  в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською  діяльністю.

       Основне призначення – регулювання ділових стосунків в діловій сфері обслуговування громадських потреб людей у типових ситуаціях.

     Специфіка офіційно-ділового стилю полягає  в певних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме:

     - нейтральний тон викладу змісту  лише у прямому значенні;

     - точність та ясність повинні  поєднуватись з лаконічністю, стислістю  й послідовністю викладу фактів;

     - документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;

     - наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація висловлювань;

     - сувора регламентація тексту.

     Офіційно-діловий  стиль має такі функціональні  підстилі:

     1) законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними т службовими особами;

     2) дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури; регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян;

     3) юридичний використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання. розслідування, арбітраж), цей підстиль обслуговує й регламентує правові відносини:

     - між державою та підприємствами й організаціями всіх форм власності;

     - між підприємствами, організаціями  та установами;

     - між державою та приватними  особами; 

     - між підприємствами, організаціями  й установами всіх форм власності  та приватними особами; 

     - між приватними особами.  
 
 
 

Висновки

     Стиль літературної мови – різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах.

     Кожний  стиль має:

     1) сферу поширення і вживання (коло  мовців);

     2) функціональне призначення (регулювання  стосунків, повідомлення, вплив,  спілкування тощо);

     3) характерні ознаки (форма та спосіб  викладу);

     4) система мовних засобів і стилістичних  норм (лексику, фразеологію, граматичні  форми, типи речень тощо).

     Ці  складові конкретизують, оберігають, певною, мірою обмежують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким  різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма є частиною літературної, вони не забезпечує останню, а лише використовує слова чи форми  в певному стилі чи з певним стилістичним значенням.

     Наприклад, акт, договір, наказ, протокол, угода  є нормативними для офіційно-ділового стилю, хоча в інших стилях вони також  можуть нести забарвлення офіційності, якщо їх використання буде стилістично  виправдане.

     Досконале знання специфіки кожного стилю, його особливостей – надійна запорука успіхів у будь-якій сфері спілкування.  
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел 

1. Карпенко  Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 2001.  

2. Дорошенко  С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 2004.  

3. Реформатский  A.A. Введение в языковедение. — M., 2006.  

4. Маслов  Ю.С. Введение в языкознание. — М., 2007.  

5. Мова і духовність нації. — К., 1999.  

6. Шайкевич  А.Я. Введение в лингвистику. — М., 2005.